Лікування переломів.

Основні принципи лікування пошкоджень у дітей:

1. Зберегти життя дитини (враховуючи підвищений ризик шоку).

2. Усунення болю.

3. Зберегти пошкоджену кінцівку.

4. Відновлення анатомічної цілісності кінцівки.

5. Відновлення функції кінцівки.

Вибір методу лікування (консервативне чи оперативне) залежить від:

- віку дитини,

- локалізації перелому,

- характеру зміщення уламків,

- виду перелому,

- давності перелому.

Слід пам’ятати, що чим більш кваліфікований дитячий травматолог, тим меншою є оперативна активність.

Методи консервативного лікування переломів:

1) фіксаційний гіпсовою пов’язкою після одномоментної закритої репозиції (частіше при переломах передпліччя, гомілки, плеча);

2) екстензійний метод поступового витяжіння (переломи стегна, плеча, обох кісток гомілки):

- фланель-клеолове;

- лейкопластирне;

- скелетне.

Застосовують для витяжіння не лише вантажі, але й положення “over head” (вниз головою).

Особливості лікування переломів кісток у дітей:

1) переважання методів закритої репозиції під загальним знеболенням;

2) більшість переломів лікують фіксуючими пов’язками;

3) внаслідок можливості спонтанної корекції залишкових деформацій (особливо у маленьких дітей) до 7-8 років існують допустимі зміщення при діафізарних переломах:

- по ширині до 2/3 діметра кістки;

- по довжині до 0,5 см заходження уламків та до 1-2 см розходження;

- по куту зміщення – до 30 при збереженні осі кінцівки.

Разом з цим, при епіфізеолізах, внутрішньосуглобових переломах необхідна точна репозиція внаслідок можливості порушення зон росту, що призведе до деформації кістки і вкорочення сегмента.

Самостійно не коригуються ротаційні зміщення і прогини кісток.

4) строки консолідації у дітей коротші і залежать від віку та виду перелому, від харчування і складають в середньому 3-4 тижні.

Постійна іммобілізація при закритих репозиціях можлива гіпсовими пов’язками чи витяжінням.

Принципи гіпсової іммобілізації при переломах:

1) захват 2-х суміжних суглобів;

2) охват гіпсовою лонгетою 2/3 околу кінцівки;

3) фіксація кінцівки у фізіологічно вигідному положенні;

4) кісткові виступи необхідно прикрити м’якими прокладками;

5) циркулярну гіпсову пов'язку при свіжих переломах у дітей не використовують або застосовують лише в стаціонарі через небезпеку ішемії (у дітей більш виражені набряки);

6) при необхідності за умови недостатньої фіксації кінцівки на 7-8 добу після спадання набряку можна наклсти додаткову гіпсову лонгету чи циркулярну пов’язку;

7) необхідний рентген-контроль раз у 5-7 днів через можливість вторинного зміщення.

Ускладнення при гіпсовій іммобілізації:

- стиснення кінцівки з виникненням ішемічних контрактур, пролежнів чи некрозу кінцівки;

- повторне зміщення з пошкодженням анатомічно важливих структур (судин та нервів), кровотечею;

- пролежні, потертості з нагноєнням;

- алергічна реакція на гіпс.

Постійне витяжіння застосовується при відкритих, закритих косих переломах з великою лінією злому, вивихах, переломовивихах з метою:

- репозиції відломків;

- іммобілізації переломів;

- забезпечення релаксації м’язів пошкодженої кінцівки;

- розвантаження суглобу.

Основні принципи витяжіння:

- середньофізіологічне положення;

- протиспівставлення відломків;

- послідовність навантаження;

- відповідність ваги;

- противитяжіння відломків.

Засоби витяжіння:

І – репозиційний;

ІІ – ретенційний;

ІІІ – репараційний.

Фланель-клеолове та лейкопластирне витяжіння застосовують у дітей до 3-х років у зв’язку з невеликою м’язовою масою та зі значним ризиком пошкодження росткових зон.

У дітей старше 3-х років при значних зміщеннях, особливо при поперечних переломах, що вимагають використання значних вантажів, допустиме скелетне витяжіння.

У дітей старших 5-7 років застосовують скелетне витяжіння.

Місця проведення спиці (з урахуванням зон росту):

- при переломах діафіза плеча - надвиростковий виступ плеча, на 2-3 см над виростками;

- при надвиросткових переломах плеча - ліктьовий відросток;

- при переломах стегна – надвиросткова область стегна, основа бугристості великогомілкової кістки (рідко через розтягнення суглобової капсули);

- при переломах гомілки – дистальний метафіз велико- та малогомілкової кісток, п’яткова кістка (дуже рідко).

Розрахунок ваги вантажу: 1 кг на 10кг ваги дитини + 1 кг на 1см довжини зміщення.

При витяжінні по Шеде при переломах стегна вага вантажу має бути такою, щоб сідниця була над рівнем ліжка на 2 см.

Можливі ускладнення при скелетному витяжінні:

- пошкодження нерва чи судини;

- інфекція, нагноєння області проведення спиці.