Іі. Переломи нижньої кінцівки:
1) частіше у хлопчиків;
2) основний механізм - непрямий удар;
3) часто ускладнюються травматичним шоком;
4) вивихи стегна – дуже рідке явище.
А. Переломи стегна (складають до 4% переломів кінцівок):
1. Частіше переломи верхньої та середньої третин стегна.
2. Переломи шийки стегна - рідко.
Лікування:
1) скелетний витяг; у дітей до 3-х років – на 3 тижні, у віці 4-7 років – 4-5 тижнів, у старших – до 35-42 доби,
2) після утворення кісткового мозоля – фіксуюча гіпсова тазостегнова пов’язка, навантаження на кінцівку дозволяється через 2-3 тижні після іммобілізації,
3) при неуспішності – апарат Ілізарова (старше 5 років) чи відкрита репозиція з остеосинтезом.
Надвиросткові переломи стегна і переломи проксимального відділу гомілки необхідно диференціювати з пошкодженням зв’язкового апарату колінного суглобу:
- при формуванні кісткової системи практично не буває пошкоджень зв'язок,
- при підозрі на пошкодження колінного суглобу необхідна термінова рентгенографія для уточнення локалізації пошкодження.
Б. Переломи кісток гомілки:
1. По частоті займають 3-е місце після переломів передпліччя та плеча.
2. Частіше - переломи обох кісток гомілки.
Лікування:
1) при ізольованих поперечних переломах – фіксація гіпсовою пов’язкою після закритої репозиції строком на 28-42 дні;
2) при косих, гвинтоподібних чи багатоуламкових переломах - скелетний витяг до утворення кісткового мозоля, потім – гіпсова пов’язка.
Слід пам’ятати, що при діафізарних переломах малогомілкова кістка зростається швидше, а тому може перешкоджати зближенню і зрощенню великогомілкової кістки.