Складові науки

• Предмет науки.

• Метод (методи) науки.

• Елементи науки.

Предметом науки є ...............

Закони матеріалістичної діалектики стали фундаментом загальнотеоретичного синтезу наук, який охоплює насамперед три провідні галузі знань, а саме про:

• природу;

• суспільство;

• мислення. йф

Вирішення проблем базується на поєднанні взаємовідносин філософії й природознавства, філософії й суспільних наук.

Науки класифікують за такими основними принципами:

• методологічним;

• гносеологічним;

• логічним.

Методологічний підхід – полягає у взаємодії, взаємопроникненні й синтезі діалектичних, загальних науково-прородничих і наукових принципів класифікації, різних галузей пізнання і суспільної практики.

Гносеологічний підхід передбачає поділ на об’єктивні (зв’язки наук виводяться із зв’язків об’єктів) і суб’єктивні науки (передбачають залежність від здібностей суб’єкта).

Логічний підхід класифікації наук базується на виділенні різних аспектів загального зв’язку між ними, врахуванні співвідношень загального і часткового, абстрактного і конкретного.

Предмет науки має емпіричні (спостереження, експеримент і впровадження) та теоретичні (понятійний та науково-методичний апарат) основи.

Метод – це шлях пізнання (дослідження) предмета науки.

Елементами науки як системи є: факти, закони, принципи, постулати, правила, теорії, категорії, терміни, закономірності, проблеми (ідеї), методологія.

Факти – це складова наукових знань, які стать такими лише тоді, коли вони систематизовані, узагальнені, є основою і підтвердженням законів. Закони і факти в науці певним чином інтерпретуються і становлять основу для наукових висновків.

Закони – вияв істотного необхідного зв’язку явищ, внутрішнього зв’язку між причиною і наслідком, що зумовлює певний закономірний розвиток явищ.

Принципи спеціально створюються в процесі систематизації знань, але, на відміну від законів, об’єктивно в природі не існують. Принципи можуть набувати форми постулатів, тобто попередніх припущень, які є основою для теоретичних узагальнень.

Розвиваючись наука перетворюється в систему теорій, у межах яких і синтезується наукове знання. Наукова теорія – це таке гносеологічне узагальнення, яке поєднує як ознаки об’єкта пізнання, так і специфічні характеристики знань та власне процесу пізнання.

Категорії – це найзагальніші, філософські поняття. Вони відображають навколишній світ і фіксують найбільш загальні властивості, зв’язки і відношення речей. Кожна категорія відображає та фіксує якийсь певний аспект об’єктивного світу.

Категорійний апарат – сукупність визначень і понять, що допомагають досліднику орієнтуватись у певній галузі науки, визначати стратегію дослідження, обґрунтовувати його результати й формулювати висновки. Поняття створюються наукою для відображення предмета дослідження й формуються в процесі її розвитку.

Терміни передають сутність явища і таким чином сприяють орієнтації дослідника у певній галузі знань, глибшому розумінню науково-технічних проблем і наукових теорій.

Дійти вірогідних висновків із досліджуваної проблеми можна, лише знаючи загальні закономірності розвитку досліджуваного об’єкта.

Проблема (ідея) – це особлива система знань, яка постійно перебуває у стадії розвитку. Кожна наука має безліч ще не вирішених нею проблем. Вони або виникають із практики, або пов’язані з розвитком самої науки.

Наукове відкриття – не лише формулювання оригінальної ідеї, а й обов’язкове її обґрунтування, демонстрація ефективності її реалізації.

Система нагромадження соціально-значущого знання передбачає:

• послідовність;

• напрями;

• групування;

• принципи.

Якісні характеристики наукового пізнання:

• цілеспрямованість;

• планомірність;

• організованість;

• озброєність різноманітними засобами (спеціальними матеріальними знаряддями та логіко-гносіологічними засобами).

Логіко-гносіологічні засоби – це поняття, концепції, пізнавальні процедури і методи, система знань.