10.5. Антропогенні зміни навколишнього середовища

Людина змінює навколишнє середовище як стихійно, так і свідомо. У першому випадку це є побіжним і одночасно дуже поширеним наслідком її трудової діяльності, спрямованої на забезпечення своїх життєвих потреб. У процесі господарського освоєння незайманих земель відбувалося поступове руйнування природних екосистем і заміна їх антропогенними, порушувалася рівновага між окремими видами рослинного і тваринного світу. Цей небажаний вплив трудової діяльності на природу особливо проявляється на сучасному етапі розвитку людства, який характеризується надзвичайно стрімким демографічним зростанням і швидким науково-технічним і соціально-економічним розвитком суспільства. У міру збільшення чисельності населення зростають негативні наслідки тотального наступу на природу, що вкрай загострює проблему екологічної кризи.

Одночасно в усі періоди свого існування людина цілеспрямовано впливала на оточуюче середовище, використовуючи його різноманітні природні ресурси. Однією з перших свідомих змін природного середовища було будівництво людиною житла та виготовлення предметів одягу, з допомогою яких вона підтримувала необхідний температурний режим, охороняла себе від несприятливих кліматичних впливів, забезпечувала відповідні умови свого повсякденного життя. Поступово дуже великих змін зазнало навколишнє середовище під впливом вирубок величезних масивів лісів, розорювання земель, розробки родовищ корисних копалин, промислової діяльності, здійснення різного роду меліорацій тощо.

Невід'ємною ознакою сучасних сильно видозмінених ландшафтів стала наявність майже у всіх куточках земної кулі малих і великих населених пунктів. Особливо багато їх на землях з благодатним кліматом і розвиненим сільським господарством, а також в районах з інтенсивною гірничорудною промисловістю, в долинах рік і гірських улоговинах, на узбережжях багатьох морів та океанів. Відчуження містами, селищами, селами, промисловістю величезних територій разом з їх здебільшого родючими ґрунтами збіднює видовий склад рослинного і тваринного світу.

Окрім земель, зайнятих під житлове будівництво, на значній площі колись продуктивних угідь зараз прокладені дороги, побудовані різні господарські і промислові об'єкти. До екологічних втрат слід віднести також території, зайняті різними складами, кар'єрами, підземними шахтами, териконами, виробничими відходами, газо- і нафтопроводами, лініями електропередач тощо. Загальна площа земель на планеті, які зайняті нині населеними пунктами, промисловими підприємствами, гірськими розробками і надземними комунікаціями, становить близько 3 млн км2. Це в 5 разів більше за територію України.

Зі зростанням кількості населених пунктів і виробничих об'єктів, інтенсивною розробкою родовищ корисних копалин тісно пов'язана проблема накопичення побутових і промислових відходів, які забруднюють навколишнє середовище. Це погіршує санітарно-гігієнічний стан у багатьох містах та селах і є однією з причин поширення епідемічних захворювань, особливо в країнах з жарким кліматом. Звалища сміття завдають великої шкоди ґрунтам і підземним водам внаслідок забруднення їх токсичними речовинами.

Іншим потужним джерелом забруднення місць компактного проживання населення е масове застосування в народному господарстві і побуті хімічних речовин. Так, лише в побуті зараз використовуються тисячі речовин, які потенційно шкідливі для природи. Серед них, наприклад, багато інгредієнтів косметичних засобів, кремів, шампунів, пральних порошків, синтетичних клеїв, лаків, фарб тощо. Своєрідними забруднювачами навколишнього середовища є деякі сучасні види медичних препаратів.

Головні джерела забруднення повітря — промисловість, транспорт, а також паливо, яке використовується для обігрівання житлових будинків. Промисловість серед них — на першому місці. Кількість забруднюючих промислових газів значною мірою залежить від якості палива, яке використовується, його мінеральних компонентів і вмісту сірки, а також від технічного стану промислових установок. Найінтенсивніший вихід відпрацьованих газів відбувається на електростанціях, заводах з виробництва кольорових і чорних металів, вуглезбагачувальних установках, хімічних і нафтопереробних підприємствах. Вони викидають шкідливі речовини в атмосферу через високі димові труби, численні витяжні установки або безпосередньо з промислових цехів.

Забруднюють повітря також відпрацьовані гази автотранспорту. Вміст оксиду вуглецю у повітрі великих міст поблизу транспортних комунікацій досягає значних величин і перевищує гранично допустимі концентрації. Вздовж доріг зі жвавим автомобільним рухом в ґрунтах нагромаджується свинець.

Пилові викиди теплових електростанцій, котелень, цементних заводів і промислових підприємств зумовлюють видимі забруднення навколишнього середовища. Розрізняють грубий пил, що швидко осідає, дрібний пил, що осідає повільно (обидва ці різновиди називаються седиментаційним пилом), і високодисперсний (завислий) пил з дуже низькою швидкістю осідання.

Потрапляючи до атмосфери, багато забруднювачів зазнає хімічних і фотохімічних перетворень за участю компонентів повітря. Кінцеві продукти хімічних перетворень вимиваються з атмосфери опадами або осідають з аерозолями на поверхню ґрунту, біологічні об'єкти, будівельні конструкції, посилюючи фізико-хімічні процеси руйнування органічних речовин, металів і неорганічних матеріалів.

Останнім часом серйозною екологічною проблемою стали кислотні дощі, які викликають загибель лісів, зниження продуктивності сільськогосподарської рослинності, корозію пам'ятників і будинків. Джерелом утворення кислотних дощів є промислові викиди в атмосферу газів, які містять сірку, азот або хлор. Ці елементи, потрапивши в повітря, легко вступають у хімічні сполуки з водою, утворюючи дуже агресивні сірчану, азотну і хлор-водневу кислоти. Майже половина кислотних викидів, пов'язаних з діяльністю людини (ЗО—40 млн т), припадає на Європу, де дуже широко використовують для палива буре вугілля і нафту з високим вмістом сірки.

Велику стурбованість у людей викликає стан прісних вод на планеті. Регулярне скидання в ріки, моря, на поверхню ґрунту або під землю стічних вод (промислових, побутових, сільськогосподарських) забруднює водні джерела, робить воду непридатною для пиття та навіть шкідливою для здоров'я. Забруднюються перш за все поверхневі води. Підземні води ще залишаються майже чистими, бо ґрунт є чудовим природним фільтром. Серед хімічних забруднювачів води зараз часто зустрічаються нітрати.

Однією з нерозв'язаних проблем залишається забруднення вод нафтою і нафтовими продуктами, що уповільнює здатність води до самоочищення у зв'язку з утворенням газонепроникних поверхневих плівок. Нафтопродукти значно знижують якість вод і є причиною масової загибелі багатьох видів водних організмів.

Зросла роль людини в руйнуванні ґрунтового покриву планети. Вирубування лісів і чагарників для забудови і палива, для землеробства і тваринництва, перевантаження пасовищ поголів'ям худоби і знищення трав'яного покриву, засолення зрошуваних територій зменшують інфільтрацію вологи в ґрунт, збільшують випаровування води, сприяють появі пилових бур, водної ерозії, рухомих пісків, збільшенню континентальності і сухості, що призводять до зменшення біо-продуктивності природних екосистем і родючості ґрунтів. Найбільше при цьому руйнуються ландшафти степів і саван. Цей досить поширений нині на Землі процес одержав назву опустелювання суші.

Забір води на зрошення посушливих земель, спорудження водосховищ знижує повені і посилює соленакопичення в долинах рік та їх дельтах, зменшує площу озер і морів. Так, одне з найбільших у світі внутрішніх морів — Аральське — нині перебуває практично на межі екологічної катастрофи, воно значно обміліло і втратило майже половину свого об'єму води. Внаслідок недосконалості зрошувальних систем, переполивів ґрунтів відбувається підняття рівня ґрунтових вод, переміщення солей з глибоких горизонтів землі в поверхневі. Це веде до вторинного засолення ґрунтів.

У водосховищах, як відомо, нагромаджуються великі запаси прісних вод. Однак вони, як з'ясувалося в останні десятиріччя, практично гублять ріки, їх унікальні природні екосистеми і прилеглі території. З поверхні водосховищ випаровуються величезні маси води, в їхніх акваторіях розмножуються синьо-зелені водорості. У донних відкладах проходять відновні реакції з утворенням метану, сірководню, сульфідів, соди, що різко знижує якість води. Крім того, затоплюються заплави і низькі річні тераси разом з цінними пасовищами і сінокосами, підтоплюються, заболочуються і засолюються великі площі прилеглих родючих ґрунтів.

Аварія на Чорнобильській атомній електростанції з усією гостротою показала страшенну небезпеку для біосфери радіоактивного забруднення. За масштабами свого негативного впливу на навколишнє середовище ця катастрофа не має аналогів у світі. Тому вчені багатьох країн нашої планети об'єднали свої зусилля у пошуках способів ліквідації наслідків цієї аварії.

Україна, здобувши в 1991 р. омріяну багатьма поколіннями незалежність, стала першою країною в світі, яка добровільно позбулася ядерної зброї. До речі, загальний потенціал цієї смертоносної зброї поступався лише потужності ядерних арсеналів США та Росії. Народи Землі сподіваються, що й інші ядерні держави поступово зменшать, а ще краще — повністю ліквідують свої запаси атомної зброї і ніколи не повторять жахливих трагедій міст Хіросіми та Нагасакі. Сучасна світова атомна війна була б фатальною для людства і стала б однією з причин небачених раніше катастрофічних змін у біосфері.

У цьому розділі коротко висвітлено лише деякі зміни природного середовища під впливом господарської діяльності людини. Попри всю складність порушених питань, вчені настроєні оптимістично. Вони вважають, що широкомасштабні комплексні дослідження навколишнього середовища, здійснення глобального контролю за станом усіх складових географічної оболонки та їх розвитком, а також широке впровадження у виробництво новітніх досягнень науки і техніки дозволять надійно захистити унікальну природу Землі від екологічної катастрофи.

Контрольні запитання і завдання

1. Які основні етапи взаємодії людства та природи?

2. Які причини зумовлюють сучасну екологічну кризу Землі? Назвіть ознаки сучасної екологічної кризи.

3. Які проблеми називають глобальними проблемами людства?

4. Назвіть основні причини забруднення атмосфери та їх можливі наслідки.

5. Назвіть основні причини забруднення гідросфери та їх можливі наслідки.

6. До яких змін клімату, рельєфу, річкової системи може призвести знищення лісів?

7. Виділіть позитивний і негативний вплив людини на ґрунти.

8. Чи однаково реагують на забруднення навколишнього середовища різні компоненти географічної оболонки?

9. Які екологічні проблеми виникають у разі нераціонального використання земельних ресурсів?

10. У чому полягає негативний вплив різних видів транспорту на навколишнє середовище?

11. У чому полягає суть парникового ефекту?

12. Яку небезпеку приховує для біосфери руйнування озонового шару атмосфери?

13. Яка чисельність населення Землі?

14. У чому суть демографічної проблеми в світі? Які процеси її породжують та які є шляхи розв'язання цієї проблеми?

15. У чому полягають особливості демографічної ситуації в країнах Східної Європи?

16. Чому проблеми ресурсозабезпечення та екології особливо гостро постали перед людством у другій половині XX ст.?

17. Як позначилася катастрофа на Чорнобильській ЛЕС на екологічній ситуації в Україні?

18. Які заходи щодо охорони природи і раціонального використання природних ресурсів проводять у вашій місцевості?

19. Складіть план природоохоронних заходів щодо своєї річки, озера, джерела.

20. У чому суперечність взаємодії сучасного суспільства з природою?

21. Визначте поняття природокористування. Наведіть приклади оптимізації природокористування.

22. Що таке моніторинг?

23. Чому для розв'язання екологічних проблем людства необхідне міжнародне співробітництво?

КОРОТКИЙ СЛОВНИК ТЕРМІНІВ ТА ПОНЯТЬ

АНТРОПОГЕННІ ЗМІНИ КЛІМАТУ — зміни кліматичних умов, які зумовлені діяльністю людини (зростання вмісту вуглекислого газу, аерозолів, сульфатів, пилу, руйнування озонового шару тощо) та станом земної поверхні (вирубування чи насадження лісів, розорювання земель, меліорація сільськогосподарських угідь, створення штучних водоймищ). Антропогенні зміни клімату поділяють на глобальні, що пов'язані зі зміною клімату на всій планеті, та регіональні, тобто місцеві. Глобальні зміни клімату Землі створюють умови для виникнення регіональних антропогенних змін клімату, прояви яких посилюються впливом сільськогосподарського та промислового виробництва: збільшенням площ орних земель, інтенсивністю їх експлуатації, вирубуванням і насадженням лісів, створенням штучних водосховищ, будівництвом великих міст і промислових комплексів. У результаті антропогенних змін клімату дедалі більшого значення набувають екологічні заходи щодо захисту повітряного басейну від забруднення, зменшення шкідливого впливу діяльності людини на клімат. У зв'язку з сучасними антропогенними змінами клімату виникає потреба міжнародного співробітництва щодо охорони повітряного басейну. 3 метою збереження чистоти довкілля Україна приєдналася до Міжнародної конвенції про транскордонне забруднення атмосферного повітря на великі відстані та Міжнародної конвенції про охорону озонового шару.

АНТРОПОГЕННІ ПРОЦЕСИ — позитивні та негативні процеси, які виникають у природному навколишньому середовищі під впливом діяльності людини. Позитивними антропогенними процесами є ті, які спрямовані на збереження екологічної рівноваги, раціональне використання природних ресурсів, оптимізацію природного довкілля та пов'язані із заходами щодо його охорони. Проте багато напрямів господарської діяльності людини супроводжуються негативними антропогенними процесами. Так, внаслідок оранки та обробітку сільськогосподарських земель спостерігається механічна деградація ґрунтів. Осушення територій зумовлює зниження рівня ґрунтових вод, а понаднормовий полив при зрошуванні призводить до вторинного засолення ґрунтів, заболочування. Все це викликає іригаційну ерозію. Внаслідок видобування корисних копалин розвиваються карстоутворення та просадки земної поверхні в місцях вироблених підземних вугільних і соляних шахт. З гідротехнічним будівництвом пов'язаний підпір підземних вод, затоплення заплав, зсувоутворення, обвалювання берегів рік тощо. Внаслідок недостатньо обґрунтованого будівництва міст можуть посилитися ерозія, обвалювання схилів, нагромадження промислових і побутових відходів. Аби надалі не допускати подібних згубних для екології явищ, в Україні державними органами здійснюється екологічний контроль, розробляються наукові рекомендації щодо захисту від шкідливих антропогенних процесів.

БЮРО ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ОХОРОНИ НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА — міжнародний орган, який заснований у 1974 р. Об'єднує близько 70 природоохоронних організацій різних європейських країн. Штаб-квартира — ум. Брюсселі. Сприяє співробітництву своїх членів, відстоює їхні інтереси в Європейському економічному співтоваристві. Основний напрям в екологічній роботі — охорона природи в різних галузях господарської діяльності.

ВЗАЄМОДІЯ ФАКТОРІВ — одна з найважливіших закономірностей функціонування географічної оболонки. Об'єднані у складні комплекси, вони пов'язані між собою так, що зміна одного з них спричиняє зміну інших. Так, під впливом ендогенних (внутрішніх) факторів змінюється конфігурація материків і океанів, формуються гори, низовини, плато тощо. Неоднакове їх гіпсометричне положення дуже впливає на інтенсивність розвитку екзогенних (зовнішніх) процесів. Рух Землі навколо Сонця, відмінності у розподілі суші і моря, наявність гір на шляху переміщення повітряних мас, термічні особливості океанічних течій, коливання сонячної активності — все це суттєво впливає на клімат. Від загальних і регіональних особливостей клімату залежать характер ґрунтового покриву, стан рослинного і тваринного світів. У теперішній час антропогенний фактор впливає на взаємодію факторів, порушуючи їх природні зв'язки.

ВСЕСВІТНІЙ ДЕНЬ ОХОРОНИ НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА — день масових екологічних заходів, які здійснюються за підтримки урядів і організацій світу з метою збереження навколишнього середовища. Встановлений 27-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН у 1972 р. за пропозицією Стокгольмської міжнародної конференції з проблем навколишнього середовища. Відзначається різними країнами щорічно 5 червня.

ВСЕСВІТШЙ ДЕНЬ ТУРИЗМУ — день солідарності туристів і туристських організацій. Встановлений рішенням III сесії Генеральної асамблеї Всесвітньої туристської організації (вересень 1979 р.) у м. Торреліоліносі (Іспанія), Проводиться щорічно 27 вересня на національному рівні під певним девізом.

ВСЕСВІТНІЙ ФОНД ДИКОЇ ПРИРОДИ — міжнародна неурядова організація, створена у 1961 р. за участю МСОП, ЮНЕСКО, ФАО та ін. Займається збиранням коштів від держав, організацій та приватних осіб для створення і реалізації конкретних проектів щодо охорони диких тварин і природоохоронних ділянок (наприклад, "Операція тигр" — всесвітній облік тигрів і створення для них спеціальних резерватів). Має власні друковані органи. Фонд заснував "Золоту медаль", якою нагороджуються установи або окремі особи за значний внесок у дослідження та охорону дикої природи.

ВСЕСВІТНЯ ОРГАНІЗАЦІЯ ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я (ВООЗ) — міжурядова спеціалізована установа ООН. Заснована 22 липня 1946 р. з метою організації світової спільноти для покращення здоров'я населення на земній кулі. Сприяє міжнародному співробітництву національних організацій охорони здоров'я. Надає допомогу державам, особливо слаборозвинутим, у боротьбі з епідеміями, в охороні здоров'я матерів і дітей, покращенні санітарного стану довкілля.

ВСЕСВІТНЯ ПРОГРАМА ДІЙ ООН НА XXI СТОЛІТТЯ В ГАЛУЗІ ОХОРОНИ НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА ТА РОЗВИТКУ — назва матеріалів конференції ООН з питань навколишнього середовища і розвитку, яка відбулася у м. Ріо-де-Жанейро з 3 по 14 червня 1992 р. Найважливішим документом Всесвітньої програми є Декларація про навколишнє природне середовище та розвиток, яка складається з 27 керівних принципів. У них, зокрема, проголошується, що людина стоїть у центрі уваги сталого розвитку. Вона має право на здорове і продуктивне життя в гармонії з природою. Держави володіють суверенним правом на експлуатацію власних природних ресурсів згідно зі своєю політикою стосовно навколишнього середовища. Право на розвиток повинне реалізовуватися так, щоб справедливо задовольнити потреби нинішніх і прийдешніх поколінь. Держави мають співпрацювати у дусі глобального партнерства для збереження, охорони та відновлення здорового і цілісного стану екосистеми Землі. Вони несуть спільну й водночас диференційовану відповідальність за глобальну екологічну деградацію довкілля. Для досягнення сталого розвитку та вищої якості життя людства держави мають зменшувати шкідливий вплив виробництва на навколишнє середовище, а також сприяти розвиткові належної демографічної політики. Екологічні проблеми необхідно вирішувати за участю всіх зацікавлених громадян. Кожен індивідуум повинен мати належний доступ до інформації стосовно навколишнього природного середовища, якою володіють органи державної влади, включно і до інформації про небезпечні матеріали та види діяльності в їх спільнотах, а також мати змогу брати участь у процесах прийняття рішень. Держави повинні нести юридичну відповідальність і надавати компенсацію за шкідливі наслідки екологічної шкоди, заподіяну діяльністю в межах їхньої юрисдикції, дотримуватися міжнародного права, яке забезпечує захист навколишнього середовища. Мир, розвиток та охорона навколишнього природного середовища є взаємозалежними і нероздільними.

ВСЕСВІТНЯ ХАРТІЯ ПРИРОДИ — міждержавний документ, який засвідчує необхідність охорони навколишнього середовища і розвитку міжнародного співробітництва у цій галузі щодо спільних програм (першочергових і довгострокових), спрямованих на збереження та захист навколишнього середовища. Прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 28 жовтня 1982 р.

ГЕОГРАФІЧНЕ СЕРЕДОВИЩЕ — частина географічної оболонки, яка безпосередньо пов'язана з життям і діяльністю людини. Оскільки для забезпечення своїх потреб люди освоюють і використовують усе нові території, нові сторони і складові частини природи, то загальний обсяг елементів, які включаються в поняття географічного середовища, збільшується. В перспективі межі географічного середовища і географічної оболонки можуть збігтися. Нині людство існує фактично не в одному, а в двох взаємопов'язаних середовищах: 1) у природному навколишньому середовищі, так чи інакше порушеному антропогенним впливом; 2) у техногенному навколишньому середовищі, елементи якого переважно створені людиною. РІВ" ні вчені неоднаково пояснюють роль географічного середовища в житті суспільства. Прихильники так званого географічного детермінізму вважають, що природні умови є визначальними у розвитку суспільства і впливають навіть на поведінку та характер людей, їх побут і господарство. Вчені, які дотримуються поглядів географічного нігілізму, навпаки — заперечують будь-який вплив природи на розвиток цивілізації. Є й інші трактування цього питання. Так, згідно з теорією посибілізму природне середовище лише створює передумови для розвитку суспільства, а вже від останнього залежить — використає воно чи ні наявні природні умови і ресурси. Сучасна географічна наука аналізує складні взаємовідносини природи і людини крізь призму наявних суспільних відносин у тій чи іншій країні.

ГЕОГРАФІЧНИЙ ПРОГНОЗ — науково обґрунтоване передбачення розвитку географічного середовища та його окремих компонентів. Залежно від об'єкта дослідження розрізняють географічні прогнози комплексні і галузеві (прогноз погоди, зволоження, засолення, стоку тощо). За просторовими масштабами географічні прогнози поділяють на глобальні, регіональні та локальні, за часом — на коротко- і довготермінові. Географічний прогноз є необхідним для перспективного планування, розробки заходів щодо раціонального природокористування тощо.

ЕЛЬ-НІНЬЙО — тихоокеанська течія біля західних берегів Південної Америки, яка епізодично (приблизно раз на десять — дванадцять років) поширюється від екватора до 10—12° південної широти. Це викликає декілька місячні значні зміни клімату на прилеглих територіях і, можливо, є причиною короткотермінових змін клімату в деяких інших регіонах планети.

ЙОГАННЕСБУРЗЬКИЙ САМІТ — назва Всесвітньої конференції зі сталого розвитку, яка відбулася з 26 серпня по 5 вересня 2002 р. у м. Йоганнесбурзі (Південно-Африканська Республіка). Сталий розвиток реалізується через стратегію розвитку суспільства, яка передбачає взаємоузгодження та гармонізацію економічної, екологічної та суспільної складових на основі політики використання природних ресурсів, що враховує інтереси сьогоднішніх і прийдешніх поколінь. У Європейському регіоні впродовж останнього десятиріччя відбулися фундаментальні зміни, які привели до виникнення нової групи країн із перехідною економікою, до яких належить і Україна. Кожна з них нині стоїть перед необхідністю розв'язання питання балансованого використання природних ресурсів. Але людський, виробничий і науковий потенціали цих країн зазнають перенапруження та значних втрат, які підсилюються впливом процесів глобалізації. Вирішення проблеми реструктуризації системи виробництва шляхом поетапної відмови від ресурсовитратних і енергомістких технологій, проблем бідності та охорони здоров'я населення здійснюються в мінливих соціально-економічних умовах перехідного періоду. В підсумковому документі Йоганнесбурзького саміту відображені інтереси країн перехідного періоду та зобов'язання світового співтовариства про надання допомоги та сприяння країнам з перехідною економікою у розбудові суспільства на засадах сталого розвитку.

КАРПАТСЬКА КОНВЕНЦІЯ — назва міжнародного документа, який був прийнятий 23 травня 2003 р. у м. Києві на 5-й Всеєвропейській конференції з охорони довкілля. В документі визначені проблеми правового інституціаційного характеру, які є важливими для збереження біологічного різноманіття краю, стійкого туризму, місцевого та транспортного розвитку, а також ризики, потреби енергетики, лісокористування і водоспоживання. Було зазначено, що Карпати є природною перлиною світового значення, регіоном, який визначає стан природного середовища всієї Європи. Унікальність Карпатської природної системи пов'язана також з особливою культурною спадщиною, яка впродовж століть об'єднувала різні національності й етнічні групи. Карпатська конвенція має об'єднати і скоординувати природоохоронні зусилля всіх країн, на території яких пролягає Карпатський хребет.

КРУГООБІГ РЕЧОВИН ТА ЕНЕРГІЇ НА ЗЕМЛІ — процеси перетворення і переміщення речовин та енергії в природі, що повторюються і мають більш-менш циклічний характер. Загальний кругообіг речовин та енергії складається з окремих процесів (кругообіг води, газів, тепла, хімічних елементів), котрі не є повністю оборотними, оскільки відбувається розсіювання речовин та енергії, зміна їх складу і т. ін. З появою життя ва Землі велику роль у кругообігу речовин та енергії відіграють живі організми (кругообіг кисню, вуглецю, водню, кальцію та інших біогенних елементів). Глобальний вплив на кругообіг речовин та енергії справляє діяльність людини, внаслідок чого виникають нові та змінюються усталені в природі шляхи міграції речовини. Глибоке вивчення перетворень речовин та енергії в природі і врахування наслідків, пов'язаних із впливом на ці процеси діяльності людини, є необхідною умовою збереження навколишнього середовища в придатному для життя стані.

МІЖНАРОДНЕ АГЕНСТВО З АТОМНОЇ ЕНЕРГІЇ (МАГАТЕ) — автономна міжнародна організація, утворена 29 липня 1957 р. відповідно до рішення Генеральної Асамблеї ООН з метою координації зусиль світової спільноти щодо розв'язання питань мирного використання ядерної енергії. Штаб-квартира МАГАТЕ — ум. Відні. Здійснює контроль за близько 900 ядерними установками в декількох десятках країн світу. МАГАТЕ надає щорічні звіти Генеральній Асамблеї ООН, а за необхідності й Раді Безпеки ООН про свою діяльність щодо реалізації політики ООН, спрямованої на дотримання миру та сприяння роззброєння відповідно з міжнародними угодами, укладеними в рамках політики стосовно забезпечення міжнародної безпеки нерозповсюдження ядерної зброї.

МІЖНАРОДНЕ ПРИРОДООХОРОННЕ СПІВРОБІТНИЦТВО — скоординована природоохоронна діяльність різних країн, яка ґрунтується на визнанні глобального характеру проблем навколишнього середовища, відповідальності кожної країни за розв'язання екологічних питань як перед своїми народами, так і перед світовим співтовариством. Україна бере участь у цих програмах, а також забезпечує виконання на своїй території відповідних зобов'язань. Зокрема бере участь у роботі урядових і позаурядових організацій. Від 1981 р. вона є членом Ради керуючих Програми ООН з навколишнього середовища (ЮНЕП), співпрацює з Європейською економічною комісією (ЄЕК), у діяльності якої питанням охорони природи визначено дуже важливе місце. У 1984 р. Україна вступила до Міжнародної довідкової системи інформації про навколишнє середовище (ШФОТЕРРА).

МІЖНАРОДНИЙ ГЕОГРАФІЧНИЙ СОЮЗ (МГС) — міжнародна наукова організація, яка об'єднує національні географічні організації. Входить до Міжнародної ради наукових союзів (МНРС), яка працює під егідою ЮНЕСКО. У складі МГС понад 80 країн. Мета МГС — допомога і сприяння розробці науково-географічних проблем, які вимагають об'єднання зусиль та участі вчених багатьох країн у реалізації програм цієї організації.

МІЖНАРОДНИЙ СОЮЗ ОХОРОНИ ПРИРОДИ ТА ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ (МСОП) — неурядова міжнародна організація, метою якої є об'єднання зусиль багатьох країн світу для розв'язання екологічних проблем. Створений у 1948 р. як Міжнародний союз захисту природи за ініціативою ЮНЕСКО на базі Міжнародного бюро охорони природи (1928 р.). За ініціативи МСОП прийнята Конвенція про міжнародну торгівлю видами дикої флори та фауни, які перебувають під загрозою зникнення. Розроблена та прийнята Всесвітня стратегія охорони природи. Утворено Всесвітній фонд охорони природи та ін. МСОП разом з ЮНЕП та ЮНЕСКО щороку видає бюлетень, у якому подає перелік національних парків та інших територій, що охороняються.

МІЖНАРОДНІ КОНВЕНЦІЇ З ПИТАНЬ ОХОРОНИ ПРИРОДИ — багатосторонні міжнародні угоди, які укладаються між державами щодо взаємних прав і обов'язків у галузі охорони довкілля та розв'язання екологічних проблем. Україна є учасницею таких конвенцій: Договір про заборону випробовування ядерної зброї в атмосфері, в космічному просторі і під водою (1963 p.); Договір про морське дно (1971 p.); Конвенція про заборону розробки, виробництва і нагромадження запасів бактеріологічної (біологічної) і токсичної зброї та їх знищення (1975 p.); Конвенція про заборону воєнного або будь-якого іншого ворожого використання засобів впливу на навколишнє природне середовище (1978 p.); Конвенція про охорону озонового шару (1988 р.); Конвенція про континентальний шельф (1964 р.).

ПАРНИКОВИЙ (ТЕПЛИЧНИЙ) ЕФЕКТ АТМОСФЕРИ — властивість атмосфери регулювати променевий теплообмін Землі з космічним простором. Полягає у здатності атмосфери пропускати короткохвильову сонячну радіацію до поверхні Землі та поглинати переважну частину довгохвильового випромінювання від поверхні нашої планети. Є наслідком поглинання довгохвильового випромінювання Землі водяною парою та вуглекислим газом тропосфери і додаткового впливу на цей процес активних газових компонентів у високих шарах атмосфери — стратосфері та мезосфері. Випромінювання Землі зумовлене нагріванням підстилаючої земної поверхні потоками короткохвильової сонячної радіації, котра проникає крізь атмосферу. Лише частина ультрафіолетового випромінювання поглинається озоновим шаром атмосфери. Основна його маса проникає до земної поверхні, частково відбивається від неї, але більшість цієї енергії поглинається, завдяки чому підтримується пересічна температура земної поверхні (близько +15 °С). Внаслідок нерегульованої, здебільшого шкідливої, безконтрольної господарської діяльності виникає глобальна екологічна проблема — в нижньому шарі атмосфери зростає кількість вуглекислого та інших газів, що супроводжується підвищенням температури атмосфери і поверхні Землі, а також загальним потеплінням клімату в цілому. Цей процес виявляється регіонально, залежно від природних умов територій та дії антропогенних факторів. Надходження до атмосфери значної кількості вуглекислого та інших газів посилює парниковий ефект. Враховуючи глобальне значення цієї проблеми, з ініціативи ООН розроблено Всесвітню кліматичну програму наукових досліджень щодо змін клімату на Землі. Вчені України беруть участь у цих дослідженнях. В Україні у 1986 р. ратифіковано рішення Міжнародної конвенції про охорону озонового шару. У1988 р. Всесвітньою метеорологічною організацією разом з відповідними підрозділами ООН створено спеціальну міжурядову раду, котра досліджує питання впливу кліматичних змін на біосферу, екологію, економіку і здоров'я людей, а також можливості запобігання цим змінам. Зокрема у 1988 р. було підписано Монреальський протокол, який забороняє застосування речовин, які руйнують озоновий шар.

ПРИРОДНІ РЕСУРСИ — компоненти і сили природи, які використовуються або можуть бути використані як засоби виробництва та предмети споживання для задоволення матеріальних і духовних потреб суспільства. За оцінкою вичерпності природні ресурси поділяють на невичерпні і вичерпні. Невичерпні природні ресурси у свою чергу поділяються на безумовно невичерпні (енергія сонця, припливи, вода, що тече і падає, вітер, внутрішнє тепло Землі) і умовно невичерпні (ті, що хоч і не вичерпуються, але можуть частково або тимчасово псуватися у зв'язку з використанням — чиста вода, чисте повітря та ін.). Вичерпні природні ресурси теж поділяються на вичерпні поновлювані (здебільшого біогенного походження: рослинний та тваринний світ, ґрунти тощо) і вичерпні не поновлювані (здебільшого викопні: нафта, вугілля, торф та ін.). В основі економічних класифікацій природних ресурсів лежить поділ їх на засоби виробництва і предмети споживання. Розрізняють природні ресурси виробничого і невиробничого, промислового і сільськогосподарського, галузевого і міжгалузевого, одноцільового і багатоцільового призначення. Зараз, коли суспільство усвідомило економічні та екологічні межі експлуатації природних ресурсів, дуже важливим є завдання їх раціонального використання. Крім того, в умовах, коли охорона природи набула життєво важливого значення, особливо актуальними стають якість використовуваних компонентів природи (чистота повітря, води тощо) і середовище захисні властивості природних ресурсів.

РИТМІЧНІ ЯВИЩА — своєрідний різновид кругообігів у географічній оболонці Землі. Розрізняють дві форми ритміки: періодичну і циклічну. Під періодами розуміють ритми однакової тривалості (наприклад, час обертання Землі навколо своєї осі, період її обертання навколо Сонця). Ритми змінної тривалості називаються циклами (наприклад, різні сонячно-зумовлені цикли, варіації припливоутворювальних сил Місяця тощо). Вчені вважають, що в історії Землі все відбувається циклічно: розвиток літосфери, її компонентів, рельєфу, клімату, зледенінь, діяльність вулканів і землетрусів тощо. Пізнання і вивчення ритмічних явищ у географічній оболонці має важливе значення для прогнозування її розвитку.

СИМЕТРІЯ ІДИСИМЕТРІЯ (АСИМЕТРІЯ) В ПРИРОДІ – найбільш загальні особливості внутрішньої та зовнішньої будови Землі в цілому та окремих поширених на ній природних об'єктів і явищ. Різним геосферам властива, наприклад, куляста симетрія, яка формується під впливом сили земного тяжіння. Крім того, спостерігається дзеркальна симетрія у розподілі відносно екватора багатьох елементів природи: поширення географічних поясів і зон, розподіл температури, атмосферного тиску, вологості, повітряних і океанічних течій і т. ін. Особливо вражає своїм повсюдним вираженням симетрія у будові рослин, тварин, а також людей. Вона виявляється, зокрема, у великій подібності правої та лівої частин будь-якого організму, формі крони дерева, морфологічному вигляді листя тощо. Явища порушення симетрії називаються дисиметрією. Суть дисиметрії земної кори полягає у відсутності гранітного шару у складі океанічної кори. Дисиметрія кріосфери виражена двояко: 1) у районах із холодним морським кліматом утворюються льодовики, а в районах холодного континентального клімату — багаторічна мерзлота; 2) температура льоду в льодовиках різна: наприклад, в Антарктиді до -50 °С, Гренландії до -28 °С , а в Альпах, на Кавказі, у Скандинавії та багатьох інших горах близько 0 °С. Поруч із дисиметрією твердої фази води можна говорити і про дисиметрію гідросфери взагалі, тому що гідросфера — переривчаста оболонка Землі, розділена на частини виступами материкових мас. Для води як речовини є і термічна дисиметрія: температура води в океанах на їх середній глибині (3790 м) близько 0 °С, тобто близька до точки замерзання; на цій же глибині під сушею — майже +115 °С, тобто близька до точки кипіння при відповідному тиску. Детальний аналіз географічного поширення рослинного і тваринного світів на земній кулі свідчить про значну кількість прикладів асиметричного розподілу рослин і тварин. Так, у Південній півкулі, наприклад, відсутня зона типових тундр. На островах Південного океану на тих широтах, де аналогічно з Північною півкулею має бути тундра, простягається зона океанічних лук або тундрово-лучна зона. Вічнозелені ліси Нової Зеландії, Тасманії дуже відрізняються від тайги і листяних лісів Північної півкулі. У Південній півкулі відсутні зони лісотундри, лісостепу та пустель у середніх широтах помірного поясу. Жодний тип рослинності північного позатропічного поясу не повторюється у південному позатропічному поясі.

ЮНЕСКО — міжнародна організація з питань освіти, науки і культури, спеціалізована установа ООН. її ціль — сприяння справі миру шляхом розвитку співробітництва між країнами в галузі освіти, науки, культури для заохочення загального дотримання справедливості, правопорядку, прав людини і основних свобод, які визначені статусом ООН для всіх народів світу. Об'єднує понад 160 країн світу. Україна є членом ЮНЕСКО з 1954 р. Нині завдяки активному сприянню ЮНЕСКО здійснюються заходи з охорони всесвітньої історичної, культурної та природної спадщини у різних регіонах нашої планети.