Дискусія: Що і як вивчає наука про політику.

У політичній науці склалося кілька підходів до визначення її предмета і методів дослідження.

Відповідно до першого з них – інституціонального – коло інтересів політології обмежується формальною діяльністю різних політичних інститутів: держави, політичних партій, груп інтересів і ін. У зв'язку з цим науку про політику цікавить структура цих інститутів, політико-правові норми, що регулюють їхню діяльність, а також публічна політика, розроблювана і здійснювана цими інститутами. З такого трактування випливає, що найбільша увага повинна приділятися опису формальних функцій політичних інститутів, порівнянню конституцій та інших правових норм.

Другий підхід – біхевйористский – наголошує на дослідженні політичної поведінки, реальних процесів вироблення і прийняття політичних рішень. Таким чином, відкидається необхідність вивчення політичних інститутів і увага переноситься на інтереси, мотиви і потреби індивідуальної політичної поведінки. Однією з головних задач політичної науки біхевйористи вважають пояснення подій, що відбуваються, і змін. Свої висновки, вважають прихильники цього напрямку, політологія повинна будувати на основі емпіричних методів, збору, обробки великої кількості статистичних даних, постійно перевіряючи точність та придатність використовуваних методів дослідження. Внаслідок цього за рамками політології залишаються такі науки, як політична філософія, політична соціологія, історія політичних вчень.

Для інтегративного підходу характерно розширене тлумачення предмета політології. В нього включаються й історія політичної думки, і проблеми взаємин суспільства і держави, й інституціональний аспект політики, і психологія політики, і порівняльний аналіз різних політичних об'єктів. Даний підхід орієнтується на використання всього розмаїття кількісних і якісних методів політичного аналізу. Таким чином, у структуру політичної науки включаються багато суміжних дисциплін: політична філософія, політична антропологія, політична соціологія, політична психологія й ін.

Спробуйте обговорити в групі, який з даних підходів найбільш плідний: у чому полягають переваги й недоліки кожного підходу? Які проблеми повинні входити до кола інтересів політології, а які – ні? Якими методами може і повинна користуватися політична наука?

Література:

1. Політологія: Посібник для студентів вищих навчальних закладів / За редакцією О.В.Бабкіної, В.П.Горбатенка. – К.: Видавничий центр “Академія”, 1998. – С.5-18.

2. Основи політології: Навч. посібник / Керівник авт. кол. Ф.М.Кирилюк. – К.: Либідь, 1995. – С.5-19.

3. Політологія / За ред. О.І.Семківа. – Львів: Світ, 1994. – С.9-24.

4. Рябов С.Г., Томенко М.В. Основи теорії політики. – К.: Тандем, 1996. – С.6-54.

5. Бебик В.М. Базові засади політології: історія, теорія, методологія, практика: [Монографія]. – К.: МАУП, 2000. – С.87-136.

6. Брегеда А.Ю. Основи політології: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 1997. – С.7-41.

7. Політологія: Курс лекцій: Навч. посібник / За заг. ред. І.С.Дзюбка. – К.: Вища шк., 1993. – С.5-23.

8. Политология: Учебник для вузов / Под ред. М.А.Василика. – М.: Юристъ, 1999. – С.6-39.

9. Панарин А.С. Политология: Учебник. – М.: Проспект, 1999. – С.3-41.

10. Панарин А.С. Политология: Учебное пособие. – М.: Гардарики, 2000. – С.9-24.

11. Гаджиев К.С. Введение в политическую науку: Учебник. – М.: Издательская корпорация «Логос», 2000. – С.6-25.

12. Гаджиев К.С. Политология: Учебник. – М.: Логос, 2001. – С.8-44.

13. Пугачев В.П., Соловьев А.И. Введение в политологию: Учебник. – М.: Аспект Пресс, 2000. – С.7-47.

14. Выдрин Д. Очерки практической политологии. – К., 1991.

15. Гаевский Б. Философия политики. – К., 1993.

16. Ган Д. Политическая наука в университетах США // Сов. гос-во и право. – 1988. – №9.

17. Грамши А. Искусство и политика. – М., 1991.

18. Дегтярев А.А. Методы политологических исследований // Вестн. МГУ. Сер. Политические науки. – 1996. – №6.

19. Демидов А.И., Малько А.В. Политология в вопросах и ответах. – М., 1998.

20. Мангейм Дж.Б., Рич Р.К. Политология. Методы исследования. – М., 1997.

21. Рябов С. Політичні вибори: Короткий словник-довідник. – К., 1994.

22. Политологический словарь. – Харьков: Прапор, 1997.