Висновок

Іменники в німецькій мові мають граматичні категорії роду, числа, відмінка й звичайно вживаються з артиклем - службовою частиною мови. Артикль виражає категорію визначеності й невизначеності, роду, числа й відмінка іменника.

Артикль буває двох видів: означений (der bestіmmte Artіkel) і неозначений (der unbestіmmte Artіkel). За допомогою артикля у висловлюванні можна виділити нове (невідоме) на противагу старому (відомому).

Неозначений артикль має наступні форми:

• eіn - для чоловічого роду однини; • eіn - для середнього роду однини;

• eіne - для жіночого роду однини.

У множині для позначення неозначених осіб або предметів вживається іменник без артикля.

Означений артикль має наступні форми:

• der - для чоловічого роду однини; • das - для середнього роду однини;

• dіe - для жіночого роду однини; • dіe - для множини.

Артикль виконує дві функції: структурно-граматичну і семантико-граматичну. Основна структурно-граматична функція артикля полягає в тому, що він разом з іменником утворює аналітичні граматичні форми і вказує на граматичні категорії роду. Крім того, артикль вказує на належність слів до розряду іменників. Саме тому він супроводить субстантивовані частини мови і є найважливішим засобом субстантивації. Семантико-граматична функція артикля полягає в тому, що він уточнює іменник. Артикль є носієм граматичних категорій означеності і неозначеності, індивідуалізації та узагальнення, він також вказує на комунікативне навантаження іменника.

Неозначений артикль виділяє невідомий, неозначений, неуточнений, раніше не згаданий предмет або особу серед однорідних предметів або осіб. Означений артикль виділяє відомий, означений, уточнений або раніше вже згаданий предмет або особу серед одно­рідних предметів або осіб.

Означений артикль має насамперед індивідуалізуюче значення. Він виділяє один або кілька предметів чи осіб з групи однорідних предметів чи осіб і вказує, що йдеться про уточнений, відомий чи в певній ситуації єдино можливий предмет або особу.

Неозначений і нульовий артиклі вказують на неозначеність предмета. Вони, як і означений артикль, мають переважно індивідуалізуюче значення і допомагають виділити неозначений, раніше не названий, невідомий предмет або особу серед однорідних предметів чи осіб.

Артикль, як і порядок слів у реченні та інтонація, вказує на комунікативну навантаженість іменника в реченні. Вживання артикля визначається цілим рядом правил. Однак ці правила не можна вважати сталими й обов'язковими, оскільки вживання або пропуск артикля часто зумовлюється одночасно різними граматичними, семантичними, стилістичними та історичними причинами

Література

1. Бочко Г.П., Кудіна О.Ф. Українсько-німецький розмовник. – К., 1994.

2. Васильева М. М. Краткий грамматический справочник немецкого языка. М., 1988.

3. Завьялова В. М., Извольская И. В. Грамматика немецкого языка. – М., 1995.

4. Кравченко А.П. Практикум по немецкому языку для юристов. – Ростов-на-Дону, 1999.

5. Левковская К. А. Артикль в немецком языке. – М., 1973.

6. Лейн К. Немецко-русский словарь. – М., 1992.

7. Литвин К.М. Немецкий язык для студентов-юристов. – М., 2003.

8. Михайлова О. Э., Шендельс Е. И. Справочник по грамматике немецкого языка. – М., 1972.

9. Молчанова И.Д. Краткая грамматика немецкого языка. – М., 1986.

10. Романюк О.І. Навчально-методичні матеріали з німецької мови для студентів. – К., 2000.

11. Смеречанський Р. І. Довідник з граматики німецької мови. – К., 1989.

12. Сущинский И.И. Практический курс современного немецкого язика для юридических и гуманитарных вузов, а также для факультетов международных отношений. – М., 2000.

13. Duden. Bedeutungswörterbuch. – Dudenverlag, 1985.

14. Simon H., Funk-Baker G. Einfühnung in die deutsche Rechtssprache. - Münschen, 1999.