Соціальна структура суспільства. Теорія соціальної стратифікації

Термінологічний словник

Соціальна структура суспільства - (від лат. Structura - будова чого-небудь, спільність частин певного цілого) - впорядкована сукупність елементів соціальної системи: соціальних спільнот, груп, організацій, інститутів, пов'язаних стійкими зв 'язками, які називаються соціальними відносинами.

Соціальна стратифікація - (від лат. Stratum - пласт, прошарок) - ієрархічно організована система соціальної нерівності, яка відображає вертикальну диференціацію суспільства на основі певних рангових параметрів.

Закриті стратифікаційні системи (рабство, кастовий, становий

лад) орієнтуються на приписні статуси особистості (походження) і передбачають потужні бар 'єри між стратами, які жорстко дистанціюють їх, мінімалізують соціальні переміщення між ними.

Відкриті стратифікаційні системи - (класові) базуються на набутих статусах особистості - освіта, рівень доходів, допуск до прийняття владних рішень і передбачають можливість достатньо високої соціальної мобільності, пов'язаної з реалізацією соціального потенціалу особистості.

Приналежність до вищих соціальних страт надає її членам певні переваги, привілеї у взаємодіях з представниками інших груп, сприймається суспільною свідомістю як більш престижна.

Соціальна мобільність - (від франц. Моbile - рухливий)- переміщення індивідів (індивідуальна мобільність) чи соціальної групи (групова мобіль­ність) з однієї рангової позиції в суспільстві, соціальної страти в іншу (верти­кальна мобільність), або в рамках однієї рангової позиції - страти (горизон­тальна мобільність).

Вертикальна і горизонтальна мобільність можуть поєднуватися, відбуватися одночасно, наприклад перехід працівника з однієї фірми в іншу, яка розташована в іншому місті (горизонтальна) із підвищенням по службовій драбині, пов'язаному із збільшенням заробітної плати, виконанням більш кваліфікованої роботи, на більш престижне місце праці (вертикальна). Інтенсивність і спрямованість соціальної мобільності дозволяє соціологам давати оцінку рівню динамічності і відкритості суспільства, судити про життєву кар 'єру особистості.

Соціальний простір - середовище, яке формується соціальними су б 'єктами і в якому проходить їх життєдіяльність. На відміну від геометричного, фізичного простору, простір соціальний існує не у природі, а в свідомості людей як соціальних істот, створюється нею і водночас формує її, визначаючи їхні уподобання і життєві стратегії, форми та типи взаємодії з іншими учасниками соціального життя.

Соціальний статус - позиція особистості, групи в межах соціальної системи, пов'язана із виконанням певних функцій, наявністю визначених суспільством моделей поведінки - соціальних ролей.

Соціальна група - сукупність людей, які виділяються з решти суспільства за певними суспільно значимими ознаками і об'єднані тривкими соціальними зв'язками, формують своєрідні моделі поведінки. Великі соціальні групи-фіксуються в масштабах суспільства в цілому (нації, класи, соціальні верстви, професійні групи), об'єднані спільністю інтересів, своєрідною системою цінностей, норм, відносинами, які регулюються певними соціальними інститутами, формують власну субкультуру, виступають суб'єктами соціальної дії. Взаємозв’язки в них мають над індивідуальний характер.

Мала (первинна) соціальна гру па-можуть нараховувати до кількох десятків особистостей (сім'я, академгрупа, бригада). Між їх членами здійснюються прямі контакти, взаємодія має особистісний емоційно забарвлений характер.

Соціальний інститут (соціальна інституція - від лат. Institution-улаштування, установлення) - певним чином організована, стандартизована і узгоджена форма суспільних відносин, орієнтована на задоволення соціально значимих потреб.

Соціальні інститути створюють можливість для задоволення істотних потреб всіх соціальних су б 'єктів тим способом і в тому обсязі, які вважаються суспільством оптимальними і санкціонуються ним. Вони гарантують виконання необхідних функцій і виключення небажаних з точки зору суспільства форм соціальної поведінки, сприяючи безперервності та спадковості соціального життя. Соціальні інститути забезпечують інтеграцію і координацію дій соціальних суб'єктів, створюючи внутрішню стабільність соціального простору. Відповідно до сфер соціального життя інститути можна поділити на політичні, пов'язані із виконанням владних функцій (парламентаризм, політичні партії), економічні, які забезпечують створення і розподіл матеріальних благ (власність, гроші), інститути культури і соціалізації (сім я, наука, освіта, релігія) тощо. На основі інших параметрів класифікації можна виділити і інші типи соціальних інститутів.

Соціальна організація (від лат. organize -повідомляю, влаштовую) - цільова структурована, ієрархізована група, створена для досягнення певної мети за допомогою раціональних засобів.

Основними елементами організації є: структура, відповідно до статусів та ролей членів організації; персонал, який забезпечує її діяльність, досягнення поставлених перед організацією цілей; технологія, за якою діє організація. Організації можуть бути формальними, дія яких регулюється певними нормативними актами (навчальний заклад, фірма) та неформальними, які створюються, як правило, самими її членами для задоволення власних інтересів (дружнє коло).

Клас соціальний - велика соціальна група, яка об'єднує людей з принципово спільним соціально-економічним і політичним статусом, елемент соціально-стратифікаційної системи.

Вищий клас - стратифікаційна група, яка займає домінуюче і найбільш

привілейоване місце в суспільній системі. її члени реально контролюють основну частину суспільних ресурсів (економічних, політичних), як правило, мають високий рівень освіти і кваліфікації, а отже, займають найбільш престижні місця в соціальній ієрархії.

Середній клас - велика соціальна група, яка займає проміжне місце міме соціальними "верхами" та "низами". В сучасних суспільствах це, як правило, люди з професійно-кваліфікаційними характеристиками, які дозволяють їм достатньо повно забезпечувати свої основні соціальні потреби, а отже, комфортно почуватися у соціальному середовищі, ефективно захищати власні інтереси, гарантувати сталий розвиток суспільства, його демократичність.

Нижчий клас - група, розташована в основі стратифікаційної піраміди. її представники володіють найнижчим потенціалом, не завжди здатні задовольнити свої основні соціальні потреби, в силу різних обставин недостатньо пристосовані до життя в суспільстві.

Маргіналії (від лат. ad marginem - скраю, збоку) - 1. нетипові представники своєї спільноти, які, як правило, формують власне соціальне середовище, свою субкультуру, до певної міри дистанціюючись від своєї соціальної верстви; 2. люди, що в силу різних причин втратили, або добровільно відмовились від зв 'язків не лише з тією стратою, з якої вони походять, але і з суспільством в цілому. Ряд авторів їх трактує як андерклас, люмпенпролетаріат, декласовані елементи. Це, як правило, "аутсайдери", нездатні самостійно забезпечити собі існування на рівні навіть соціального мінімуму, а отже, потребують певної підтримки, соціальної допомоги. Невдоволення своїм становищем в суспільстві може штовхати їх до дестабілізуючої асоціальної поведінки.