Соціологія сім'ї

Термінологічний словник

СІМ 'Я - заснована на шлюбі, кровній спорідненості чи усиновленні мала соціальна група, членів якої пов’язує взаємна моральна і юридична відпові­дальність, взаємодопомога та підтримка. Членів сім % як правило, об’єднує спільне проживання, ведення домашнього господарства, що у ряді випадків сучасним правом у демократичних суспільствах, вт. ч. і в Україні, може та­кож трактуватися як сімейні стосунки, існування сім’ї de facto.

Шлюб – суспільно визнаний і санкціонований юридично, чи звичаєвим правом союз, який має на меті створення сім і, п легалізацію в суспільстві.

Соціологія сім'ї - одна із спеціальних соціологічних теорій, об'єктом якої є сім'я як соціальний інститут та мала соціальна група. А предметом — закономірності функціонування сімейно-шлюбних стосунків у соціальній системі.

Форми сім'ї та шлюбу - способи організації сімейно-шлюбних сто­сунків у певному суспільстві, виділені на основі параметрів кола та кількості осіб, які вступаючи в шлюб, творять сімейний осередок.

Наприклад:

■ моногамія передбачає, що одна людина у даний проміжок часу може мати лише одного шлюбного партнера;

■ полігамія - санкціонує шлюб однієї особи з кількома партнерами одно­часно і може бути реалізована у варіантах полігінії, коли один чоловік має двох і більше дружин та поліандрії, при якій одна жінка перебуває у шлюбі більше, ніж з одним чоловіком одночасно.

■ груповий шлюб санкціонує одночасне сімейне співжиття кількох чо­ловіків та жінок, які не створюють відокремлених подружніх пар.

Тип сім’ї визначається за кількістю і характером сімейних пар, які про­живають разом і ведуть спільне господарство, виховують дітей:

розширена (складна) сім'я складається із сімейних пар батьків та до­рослих дітей, які проживають разом; є характерною для традиційного до індустріального суспільства;

нуклеарна (проста) складається із однієї сімейної пари, можливо, з дітьми. Може існувати у варіантах повної сім’ї, в якій є обидва члени сімейної пари та неповної, або моно батьківської, де один із батьків (чоловік чи жінка) виховує дітей.

Проміскуїтет - невпорядковані, нестабільні сімейні стосунки, характерні для первісного людського стада, де всі чоловіки і жінки одночасно і, як правило, на нетривалий термін, могли вступати у статеві стосунки, створюючи сім'ї.

Життєвий, цикл сім’ї - послідовні етапи розвитку, життєдіяль­ності сім "і від її створення до припинення шлюбних стосунків.

При їх виділенні соціологами, як правило, використовуються критерії тривалості шлюбу та особливості функціонування сім ї. Наприклад: 1. від створення сім’ї до народження першої дитини; 2. репродуктивна фаза: на­родження дітей; 3. "порожнє гніздо ": вихід із сім’ї останньої дитини - са­мотнє життя подружньої пари; 4. неповна сім'я: починається в зв'язку із смертю одного з членів подружжя.

Послідовність фаз сімейного циклу може порушуватися в силу різних со­ціальних причин. За допомогою концепції життєвого циклу сім’ї можна про­стежити особливості життєдіяльності, зокрема зміни в системі функцій, трансформацію соціального потенціалу сім "і, специфіку проходження життєвого циклу сім’ї в різних соціальних групах (стратифікаційних, релігій­них, етнічних, тощо).

Сім'я як соціальний інститут - один з підходів до вивчення сім'ї,

який дозволяє з'ясувати її соціальну сутність у певній суспільній системі: місце і роль сім 7 в ній, способи регуляції сімейно-шлюбних стосунків, узагальнені характеристики сімейно-шлюбної поведінки різних суспільних груп у певних економічних і культурних умовах, особливості функціонування сім’ї пов'язані з дією системи суспільних чинників, співвідношення сімейних ідеалів з реальни­ми моделями сімейних стосунків, особливості формування та реалізації її соціального потенціалу, напрями сімейної політики тощо.

Сім'я як мала первинна соціальна група аналізується соціоло­гами з метою встановлення типу та форми сім % її структури, системи регуляторів внутрішнього сімейного життя, системи лідерства, групової згуртованості, характеру групової взаємодії членів сім % а також для ха­рактеристики зв'язків і відносин сім'ї з іншими соціальними підсистемами в рамках соціальної структури суспільства.

Сімейна політика (від politick - мистецтво управління державою) - один з напрямів соціальної політики, який визначає ставлення держави, сусп­ільства до сім’ї способи та форми регулювання сімейно-шлюбних стосунків з метою оптимізації її функціонування.

Найбільш актуальними напрямками сімейної політики сучасної української держави є визначення заходів, спрямованих на зміцнення інституту сім’ї підви­щення рівня шлюбності та запобігання дестабілізації сімей, розлученням, наро­щення її соціального потенціалу, в т.ч. активізація репродуктивних функцій в зв'язку із загрозою депопуляції а також створення сприятливих умов для її функціонування як одного з основних агентів соціалізації особистості.