Музична культура східних слов'ян
Давні слов’яни вшановували пращурів та поклонялись язичницьким богам. Поклоніння здійснювали в храмах і капищах з ідолами. Релігійні обряди на честь Перуна (бога грому й блискавки), Стрибога (бога вітрів), Ярила (бога сонця), Лади (богині кохання) супроводжувались співами, ритуальними танцями, грою на музичних інструментах і завершувались спільним застіллям. Слов’яни вшановували не лише язичницьких богів, але й місця, де вони живуть: ліси, гори, річки та озера.
За припущеннями дослідників, пісенна й інструментальна творчість того часу розвивалися у тісному взаємозв’язку. Імовірно, що саме обрядовий спів сприяв виникненню музичних інструментів із встановленням їхнього музичного строю, оскільки храмові пісні-молитви виконувались із музичним супроводом.
Пісенну творчість давніх слов’ян поділяють на календарно-обрядову та родинно-обрядову.
Відтворення слов'янського ритуалу на честь бога Ярила
Відтворення слов'янської музики етнографічним гуртом «Лада»
Календарно-обрядові пісні нерозривно пов’язані з порами року, відповідними звичаями і землеробством. Жанрами календарної музичної творчості є веснянки, гаївки, русальні, купальські та жниварські пісні, колядки і щедрівки. Виконання цих пісень часто супроводжувалося театралізованими обрядовими діями, хороводами. Оскільки вони були ритуальними, то мали закличний, піднесений характер.
Музичні інструменти східних слов'ян: гусла, барабан, бубон, сопілки, сурма, гудок
Родинно-обрядові пісні супроводжували знаменні події в житті людини (народження, весілля, похорон тощо) та відображали особистісні взаємини між членами родини, громади. До жанрів цієї музичної творчості відносять весільні пісні, колискові, плачі, голосіння. За характером виконання родинно-обрядові пісні були урочистими, веселими (весільні), ліричними (колискові) або жалобними (плачі), вони художньо втілювали особисті почуття та емоційні стани людини в різних життєвих ситуаціях.
Найвідомішими серед музичних інструментів були гусла, сопілка, гудок, бубон, дзвіночок, ріжок, барабан (било). Цікаво, що ударні інструменти використовували не лише під час обрядових дійств та ігрищ, а ще й у військовій справі та на полюванні як ритмічний супровід.
Гусла — один із найдавніших музичних інструментів. Історичні пам'ятки свідчать, що слов'яни ще в IX ст. вражали своєю грою на гуслах царів Візантії. Імовірно, що своєю назвою цей інструмент завдячує пружно натягнутій тятиві лука, яка в мові східних слов'ян так і називалася — «гусла». Щоб отримати мелодійний звук, достатньо було піднести до неї порожню посудину і смикнути. Отже, струни та резонатор, що посилює їх звучання,— основний принцип щипкового інструмента.
Про музичну обдарованість слов’ян нерідко згадують давні історики, а фольклор, що зберігся, свідчить про багатство української пісенної культури, її жанрове розмаїття, своєрідність інтонаційного ладу. Він став основою розвитку нового музичного мистецтва в період формування музичної культури Київської Русі. Отже, розквіт культури періоду Київської Русі був підготовлений усім попереднім розвитком східнослов’янської культури.