Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Organizatsiya_vir-va.doc
Скачиваний:
3
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
3 Мб
Скачать
☆
  1. Тривалість виробничого циклу простого процесу

Тривалість виробничого циклу простого процесу (Тц) обчис­люється за його елементами:

Гц «= Т0П + Тк + Ттр + Тмо + Тпр, (15.1)

де Тмо — тривалість міжопераційного пролежування предме­тів праці.

Тривалість міжопераційного пролежування предметів праці розраховується на основі середньої тривалості однієї міжопе- раційної перерви і числа перерв.

Основною складовою виробничого циклу є тривалість опера­ційного циклу Гоп, яка включає тривалість виконання техноло­гічних операцій та операцій підготовчо-заключного характеру.

Тривалість операційного циклу виготовлення однієї деталі залежить від кількості технологічних операцій (т), які необ­хідно виконати для виготовлення виробу, величини партії одна­кових предметів праці, які одночасно передаються на робочі місця та кількості робочих місць на операціях (лрм).

Партією називається кількість предметів праці, які одно­часно передаються по робочих місцях і безперервно обробля­ються на кожній операції виробничого циклу з одноразовими витратами підготовчо-заключного часу. Збільшення величини партії виробів, з одного боку, веде до зменшення витрат на пе­реналагодження устаткування, що забезпечує раціональнішу його експлуатацію, обумовлює підвищення продуктивності праці та зменшення собівартості продукції, а з іншого, — збільшує незавершене виробництво продукції, потребу в обо­ротних коштах та тривалість виробничого циклу виготовлення виробів. Різний характер впливу названих вище факторів дає змогу визначити для конкретних умов оптимальну величину партії виробів — /і.

Розрізняють планову партію (п) — тобто кількість деталей, яка має бути виготовлена протягом певного планового періоду, і передавальну (транспортну) партію (р), яка становить части­ну планової партії, що передається на наступні операції, не очікуючи завершення попередніх операцій над усіма виробами планової партії.

Тривалість обробки партії виробів при багатоопераційному циклі значною мірою визначається способом поєднання опе­рацій технологічного процесу. Розрізняють три способи по­єднання операцій (три види руху предметів за операціями): послідовний, паралельно-послідовний та паралельний.

Послідовний спосіб поєднання операцій характеризується тим, що при виготовленні деталей кожна наступна операція починається тільки після закінчення обробки усієї партії дета­лей на попередній операції (рис. 15.2).

Тривалість операційного циклу при послідовному способі поєднання операцій визначається формулою

т f ■

Г77ПОСЛ _ „ V К1

(15-2)

Послідовний спосіб поєднання операцій відрізняється спро­щеною організацією та відсутністю перерв на робочих місцях.

Рис. 15.2. Тривалість операційного циклу за різних видів поєднан­ня операцій


Разом з тим за цього способу руху має місце найбільша три­валість операційного циклу в зв’язку з тривалим пролежуван­ням кожної деталі на робочих місцях (перерви партіонності). Така організація виробничого процесу доцільна за малих партій

виробів та суттєвої різниці трудомісткості операцій на суміж­них робочих місцях, що характерно для одиничного і дрібносе- рійного виробництва.

Паралельно-послідовний спосіб поєднання операцій перед­бачає часткове одночасне (паралельне) виконання операцій на суміжних робочих місцях. Суть його полягає в тому, що вся партія деталей поділяється на транспортні партіїр, які пере­даються на наступну операцію. Транспортна партія обробляєть­ся на кожній операції без перерв. Її можна передавати на на­ступну операцію, незважаючи на те, що обробка інших транс­портних партій не завершена. У цьому випадку необхідно до­тримуватися умови безперервної роботи на кожній операції при виготовлені усієї партії деталей п. Тут можливі два випадки поєднання суміжних операцій: тривалість операційного циклу попередньої операції менша, ніж наступної; тривалість опера­ційного циклу попередньої операції більша, ніж наступної.

У першому випадку транспортна партія р передається на на­ступну операцію одразу після закінчення роботи над нею на попе­редній операції (див. рис. 15.2). При цьому на обох операціях вся партія деталей п оброблятиметься без перерви, але всі транспортні партії р, крім першої, будуть пролежувати перед наступною опе­рацією та чекати вивільнення робочого місця. У другому випадку для забезпечення безперервної роботи на наступній (коротшій з урахуванням кількості робочих місць) операції орієнтуються на останню транспортну партію. До моменту початку роботи над нею на наступній операції необхідно закінчити обробку усіх інших деталей планової партії (операції 2, 4 на рис. 15.2). В обох випад­ках порівняно з послідовним способом поєднання операцій загаль­на тривалість операційного циклу скоротиться на величину t.

Якщо порівнювати суміжні операції, зображені на рис. 15.2 попарно, можна дійти висновку:

/

\

t

(15.3)

  • коротший час виконання двох суміжних опе­

рацій

Тоді загальна тривалість операційного циклу за паралель- но-послідовного способу поєднання операцій визначається за формулою

/утпар.*

т-1

(15.4)

= 7’оц.„- І *1

*=1

або

т t т-iff ^

(15.5)

Гопар-*посл =/іХ— (п-P)І

рм/

VnpMJ

Цей спосіб поєднання операцій значно скорочує тривалість операційного циклу за рахунок зменшення перерв партіонності, що веде до зменшення обсягів незакінченого виробництва. До його недоліків можна віднести ускладнення обліку деталей і контролю за їх рухом. Тому цей вид руху доцільно використо­вувати у серійному виробництві, де маршрути руху виробів постійні, регулярно повторюються і коли випуск продукції ведеться великими партіями деталей, які мають значну тру­домісткість обробки.

Паралельний спосіб поєднання операцій предметів праці характеризується одночасним виконанням усіх операцій на робочих місцях і передачею деталей на наступну операцію тран­спортними партіями або поштучно одразу ж після завершення їх обробки на попередній операції (див. рис. 15.2).

За цих умов транспортна партія чи окрема деталь в процесі обробки не пролежують, однак робочі місця завантажені не повністю. Безперервно діє тільки найбільша за тривалістю опе­рація. На усіх інших операціях матимуть місце перерви у ро­боті устаткування.

Правила побудови такого циклу полягають у тому, що бу­дується операційний цикл за першою транспортною партією па усіх операціях без пролежування виробів між ними. На опе­рації з максимальною тривалістю будується операційний цикл обробки усієї партії деталей п без перерв. Для транспортних партій, крім першої, добудовуються операційні цикли на усіх операціях, крім максимальної операції. Тривалість операцій­ного циклу становить:

ft'

ТГ=(п-р)

mf.

+ />! — • (15.6)

i=1 Пп

\ПР*л У max' ""PMt

Паралельний спосіб забезпечує найбільш короткий опера­ційний цикл, але може призводити до неповного використання устаткування і до частих перерв у роботі окремих машин. Він використовується у великосерійному та масовому виробництві. Рівень ефективності його визначається ступенем рівності опе­раційних ритмів, тобто синхронізацією операцій. При високій синхронізації паралельний вид руху предметів праці перетво­рюється у потоковий.

Для розрахунку тривалості виробничого циклу простого процесу обробки партії деталей (15.1) крім тривалості опера­ційного циклу необхідно визначити й інші його складові. Час на транспортні (Ттр) і контрольні (Тк) операції враховується лише в тій частині, яка не перекривається іншими елементами цик­лу і визначається розрахунковим шляхом. Тривалість природ­них процесів (Тпр) приймається на рівні мінімально необхідної величини і визначається відповідно до вимог технології виго­товлення виробу.

Виробничий цикл складного процесу — це тривалість ка­лендарного часу від початку до завершення виготовлення кінце­вого виробу (машини, приладу тощо). Він включає виробничі цикли виготовлення усіх деталей, складання усіх вузлів, бло­ків, механізмів, виробу в цілому.

Структура виробничого циклу складного процесу визна­чається складом операцій та зв’язками між ними. Склад опе­рацій залежить від номенклатури деталей, складальних оди­ниць, технологічних процесів їх виготовлення і складанням Взаємозв’язок технологічних операцій та процесів обумов­люється схемою складання виробу, яка розробляється при прот ектуванні виробу. Значна частина елементів виробу виготов­ляється у різних виробничих підрозділах (цехах, ланках, робочих місцях). Ці процеси можуть збігатися у часі, тобто проходити одночасно (паралельно), що має враховуватися при розрап хунку виробничого циклу.

Величина виробничого циклу складного процесу розраховується з урахуванням сказаного вище, на основі побудови циклового графіка складальних робіт (рис. 15.3), тобто лінійноїсхеми складання, яка виконується у масштабі календарного часу. Графік будується у зворотному порядку виготовлення виробу, починаючи від випробування готового виробу і закін­чуючи виготовленням деталей, з яких починається виготовлен­ня виробу. У виробничий цикл не включається тривалість ви­готовлення деталей, які за трудомісткістю менші ніж деталі, що паралельно з ними виготовляються.

Виробничий цикл складного процесу (виробу) може розра­ховуватися за формулою

Гцв=Гцвд+Гц.ск, (15.7)

де Тцвд — виробничий цикл виготовлення ведучої деталі, ка­лендарні дні;

5Гц. ск — виробничий цикл складальних робіт, календарні дні*

Виробничий цикл складальних робіт починається з моменту надходження ведучої деталі на складальний процес. Ведуча деталь — це одна з найбільш трудомістких деталей, яка оді нією з перших подається на виробничий процес і входить до числа тих, що подаються на перші операції складального цеху]

Скорочення циклу складного виробничого процесу може відбуватися як за рахунок зменшення циклу виготовлення ведучої деталі, так і за рахунок скорочення складальних робіт.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]