- •Тема 1організаційні основи виробництва
- •Питання.Історія розвитку науки про організацію виробництва.
- •2. Питання. Сутність і принципи організації виробництва.
- •Глава 2 впровадження інновацій у сфері виробництва
- •Інформаційне забезпечення виробничої діяльності підприємства
- •Глава 13
- •Види, методи й етапи виконання наукових досліджень
- •Завдання та стадії проектно-конструкторських робіт
- •Забезпечення технологічності конструкцій виробів
- •Автоматизація проектно-конструкторських робіт
- •Планування, фінансування і звітність про виконання науково-дослідних та проектно-конструкторських робіт
- •Відповідальний керівник теми і склад виконавців; 7) субпідрядники; 8) термін виконання; 9) очікувані результати та форми реалізації, економічний ефект.
- •Організаційні форми проведення наукових досліджень і проектно-конструкторських робіт
- •Глава 14технологічна та організаційна підготовка виробництва
- •Завдання, стадії та етапи технологічної підготовки виробництва
- •Структура і завдання органів технологічної підготовки виробництва на підприємстві
- •Технологічна уніфікація і стандартизація
- •Порівняльний техніко-економічний аналіз технологічних процесів
- •Може змінюватися.
- •Зміст і головні етапи організаційної підготовки виробництва
- •Проектні роботи організаційного характеру здійснюються:
- •Організація переходу на випуск нових видів продукції
- •Розраховуємо змінні витрати (а) за обома варіантами технологічного процесу виготовлення стійок (на одну стійку) за формулою (14.5)
- •Обчислимо технологічну собівартість річного випуску за обома варіантами технологічного процесу виготовлення стійок за формулою (14.4)
- •Розраховуємо зміну технологічної собівартості стійок при впровадженні нового технологічного процесу в розрахунку на річну виробничу програму стійок:
- •Глава 15виробничий процес та його організація
- •Складові виробничого процесу
- •Виробничий цикл та його структура
- •Тривалість виробничого циклу простого процесу
- •Виробнича структура підприємства та цеху
- •Глава 16методи організащї виробництва
- •Організація виробництва непотоковими методами
- •Сутність потокового виробництва та класифікація потокових ліній
- •Організація та основні розрахунки потокових ліній
- •Глава 17основи організації праці
- •Год 45 хв, крок конвеєра (s) — 1,5 метра.
- •Глава 18 організація нормування пращ
- •Глава 19організація роботи забезпечуючих підрозділів
- •Інструментальний
- •Відновлення оснащення
- •П 9яДпл
- •Глава 20організація обслуговуючих господарств
- •Міжопераційне переміщення матеріалів, заготовок та інших предметів праці відповідно до послідовності і ритму виробничого процесу;
- •Транспортування різноманітних вантажів за встановленими маршрутами і розкладом;
- •Перевезення, які виконуються за змінно-добовими планами або ж за разовими завданнями.
- •Кількість транспортних засобів дорівнює
- •Кількість рейсів, що виконує один автокар за добу, становить п 2• 8иКвикч 2-8-60 0,85 оі „ ол „
- •Продуктивність автс/кара становить
- •545 Річна програма випуску виробу а становить 50 тис. Шт., на виготовлення одиниці виробу необхідно 800 г міді, яку завод отримує щоквартально. Страховий (мінімальний) запас міді
- •Глава 21
- •Встановлюємо значення показників автоклавів, конкурент тоспроможність яких аналізується, та виокремлюємо базовий зразок з групи зразків аналогічної продукції (табл. 21.2).
- •Розраховуємо рівень конкурентоспроможності зразків, що оцінюються:
Тривалість виробничого циклу простого процесу
Тривалість виробничого циклу простого процесу (Тц) обчислюється за його елементами:
Гц «= Т0П + Тк + Ттр + Тмо + Тпр, (15.1)
де Тмо — тривалість міжопераційного пролежування предметів праці.
Тривалість міжопераційного пролежування предметів праці розраховується на основі середньої тривалості однієї міжопе- раційної перерви і числа перерв.
Основною складовою виробничого циклу є тривалість операційного циклу Гоп, яка включає тривалість виконання технологічних операцій та операцій підготовчо-заключного характеру.
Тривалість операційного циклу виготовлення однієї деталі залежить від кількості технологічних операцій (т), які необхідно виконати для виготовлення виробу, величини партії однакових предметів праці, які одночасно передаються на робочі місця та кількості робочих місць на операціях (лрм).
Партією називається кількість предметів праці, які одночасно передаються по робочих місцях і безперервно обробляються на кожній операції виробничого циклу з одноразовими витратами підготовчо-заключного часу. Збільшення величини партії виробів, з одного боку, веде до зменшення витрат на переналагодження устаткування, що забезпечує раціональнішу його експлуатацію, обумовлює підвищення продуктивності праці та зменшення собівартості продукції, а з іншого, — збільшує незавершене виробництво продукції, потребу в оборотних коштах та тривалість виробничого циклу виготовлення виробів. Різний характер впливу названих вище факторів дає змогу визначити для конкретних умов оптимальну величину партії виробів — /і.
Розрізняють планову партію (п) — тобто кількість деталей, яка має бути виготовлена протягом певного планового періоду, і передавальну (транспортну) партію (р), яка становить частину планової партії, що передається на наступні операції, не очікуючи завершення попередніх операцій над усіма виробами планової партії.
Тривалість обробки партії виробів при багатоопераційному циклі значною мірою визначається способом поєднання операцій технологічного процесу. Розрізняють три способи поєднання операцій (три види руху предметів за операціями): послідовний, паралельно-послідовний та паралельний.
Послідовний спосіб поєднання операцій характеризується тим, що при виготовленні деталей кожна наступна операція починається тільки після закінчення обробки усієї партії деталей на попередній операції (рис. 15.2).
Тривалість операційного циклу при послідовному способі поєднання операцій визначається формулою
т f ■
Г77ПОСЛ _ „ V К1
(15-2)
Послідовний спосіб поєднання операцій відрізняється спрощеною організацією та відсутністю перерв на робочих місцях.
Рис. 15.2. Тривалість операційного циклу за різних видів поєднання операцій
Разом з тим за цього способу руху має місце найбільша тривалість операційного циклу в зв’язку з тривалим пролежуванням кожної деталі на робочих місцях (перерви партіонності). Така організація виробничого процесу доцільна за малих партій
виробів та суттєвої різниці трудомісткості операцій на суміжних робочих місцях, що характерно для одиничного і дрібносе- рійного виробництва.
Паралельно-послідовний спосіб поєднання операцій передбачає часткове одночасне (паралельне) виконання операцій на суміжних робочих місцях. Суть його полягає в тому, що вся партія деталей поділяється на транспортні партіїр, які передаються на наступну операцію. Транспортна партія обробляється на кожній операції без перерв. Її можна передавати на наступну операцію, незважаючи на те, що обробка інших транспортних партій не завершена. У цьому випадку необхідно дотримуватися умови безперервної роботи на кожній операції при виготовлені усієї партії деталей п. Тут можливі два випадки поєднання суміжних операцій: тривалість операційного циклу попередньої операції менша, ніж наступної; тривалість операційного циклу попередньої операції більша, ніж наступної.
У першому випадку транспортна партія р передається на наступну операцію одразу після закінчення роботи над нею на попередній операції (див. рис. 15.2). При цьому на обох операціях вся партія деталей п оброблятиметься без перерви, але всі транспортні партії р, крім першої, будуть пролежувати перед наступною операцією та чекати вивільнення робочого місця. У другому випадку для забезпечення безперервної роботи на наступній (коротшій з урахуванням кількості робочих місць) операції орієнтуються на останню транспортну партію. До моменту початку роботи над нею на наступній операції необхідно закінчити обробку усіх інших деталей планової партії (операції 2, 4 на рис. 15.2). В обох випадках порівняно з послідовним способом поєднання операцій загальна тривалість операційного циклу скоротиться на величину t.
Якщо
порівнювати суміжні операції, зображені
на рис. 15.2 попарно, можна дійти висновку:
/
\
t
коротший час виконання двох суміжних опе
рацій
Тоді загальна тривалість операційного циклу за паралель- но-послідовного способу поєднання операцій визначається за формулою
/утпар.*
(15.4)
*=1
або
т t т-iff ^
(15.5)
рм/
Цей спосіб поєднання операцій значно скорочує тривалість операційного циклу за рахунок зменшення перерв партіонності, що веде до зменшення обсягів незакінченого виробництва. До його недоліків можна віднести ускладнення обліку деталей і контролю за їх рухом. Тому цей вид руху доцільно використовувати у серійному виробництві, де маршрути руху виробів постійні, регулярно повторюються і коли випуск продукції ведеться великими партіями деталей, які мають значну трудомісткість обробки.
Паралельний спосіб поєднання операцій предметів праці характеризується одночасним виконанням усіх операцій на робочих місцях і передачею деталей на наступну операцію транспортними партіями або поштучно одразу ж після завершення їх обробки на попередній операції (див. рис. 15.2).
За цих умов транспортна партія чи окрема деталь в процесі обробки не пролежують, однак робочі місця завантажені не повністю. Безперервно діє тільки найбільша за тривалістю операція. На усіх інших операціях матимуть місце перерви у роботі устаткування.
Правила побудови такого циклу полягають у тому, що будується операційний цикл за першою транспортною партією па усіх операціях без пролежування виробів між ними. На операції з максимальною тривалістю будується операційний цикл обробки усієї партії деталей п без перерв. Для транспортних партій, крім першої, добудовуються операційні цикли на усіх операціях, крім максимальної операції. Тривалість операційного циклу становить:
ft'
ТГ=(п-р)
+ />! — • (15.6)
i=1 Пп
\ПР*л У max' ""PMt
Паралельний спосіб забезпечує найбільш короткий операційний цикл, але може призводити до неповного використання устаткування і до частих перерв у роботі окремих машин. Він використовується у великосерійному та масовому виробництві. Рівень ефективності його визначається ступенем рівності операційних ритмів, тобто синхронізацією операцій. При високій синхронізації паралельний вид руху предметів праці перетворюється у потоковий.
Для розрахунку тривалості виробничого циклу простого процесу обробки партії деталей (15.1) крім тривалості операційного циклу необхідно визначити й інші його складові. Час на транспортні (Ттр) і контрольні (Тк) операції враховується лише в тій частині, яка не перекривається іншими елементами циклу і визначається розрахунковим шляхом. Тривалість природних процесів (Тпр) приймається на рівні мінімально необхідної величини і визначається відповідно до вимог технології виготовлення виробу.
Виробничий цикл складного процесу — це тривалість календарного часу від початку до завершення виготовлення кінцевого виробу (машини, приладу тощо). Він включає виробничі цикли виготовлення усіх деталей, складання усіх вузлів, блоків, механізмів, виробу в цілому.
Структура виробничого циклу складного процесу визначається складом операцій та зв’язками між ними. Склад операцій залежить від номенклатури деталей, складальних одиниць, технологічних процесів їх виготовлення і складанням Взаємозв’язок технологічних операцій та процесів обумовлюється схемою складання виробу, яка розробляється при прот ектуванні виробу. Значна частина елементів виробу виготовляється у різних виробничих підрозділах (цехах, ланках, робочих місцях). Ці процеси можуть збігатися у часі, тобто проходити одночасно (паралельно), що має враховуватися при розрап хунку виробничого циклу.
Величина виробничого циклу складного процесу розраховується з урахуванням сказаного вище, на основі побудови циклового графіка складальних робіт (рис. 15.3), тобто лінійноїсхеми складання, яка виконується у масштабі календарного часу. Графік будується у зворотному порядку виготовлення виробу, починаючи від випробування готового виробу і закінчуючи виготовленням деталей, з яких починається виготовлення виробу. У виробничий цикл не включається тривалість виготовлення деталей, які за трудомісткістю менші ніж деталі, що паралельно з ними виготовляються.
Виробничий цикл складного процесу (виробу) може розраховуватися за формулою
Гцв=Гцвд+Гц.ск, (15.7)
де Тцвд — виробничий цикл виготовлення ведучої деталі, календарні дні;
5Гц. ск — виробничий цикл складальних робіт, календарні дні*
Виробничий цикл складальних робіт починається з моменту надходження ведучої деталі на складальний процес. Ведуча деталь — це одна з найбільш трудомістких деталей, яка оді нією з перших подається на виробничий процес і входить до числа тих, що подаються на перші операції складального цеху]
Скорочення циклу складного виробничого процесу може відбуватися як за рахунок зменшення циклу виготовлення ведучої деталі, так і за рахунок скорочення складальних робіт.
