Лекція №6. Тема. Історичні зміни в морфемній структурі слова План

1. Основні причини історичних змін.

2. Спрощення.

3. Перерозклад.

4. Ускладнення та декореляція.

5. Морфемний та етимологічний аналіз.

Література:

1. Вакарюк Л., Панцьо С. Українська мова. Морфеміка і словотвір. — с. 82 – 96.

2. Горпинич В. О. Українська словотвірна дериватологія. — с. 67 – 73.

3. Полюга Л. М. Морфемний словник. — К., 1983.

1. Учені-мовознавці констатують, що за період від індоєвропейської мовної спільності до сучасної української мови в морфеміці відбулися значні зміни. Ці зміни В. Горпинич зводить навіть до певних типів, до основних зараховуючи архаїзацію морфем, запозичення морфем, формування нових морфем, а також зміни в співвідношенні між морфемами в слові і його структурі. Основними причинами історичних змін у морфемній будові слова вважаються:

1) зникнення з мови споріднених непохідних слів,

2) фонетичні зміни у структурі слова,

3) зміни у семантиці слів непохідних і похідних.

2. Спрощення — морфонологічний процес, при якому слово втрачає значення окремих своїх морфем, їх наявність. Поняття спрощення ввів О. Богородицький. Спрощення призводить до того, що межі морфем стираються і слово подільне стає неподільним і непохідним. Спрощення відбувається:

1) між коренем і суфіксом. Кореневі в сучасній українській мові морфеми колись були морфемно подільні: жир — давнє жи-р, гребінь – давнє греб-інь, бо давнє гребти мало значення “чесати”, миска – давнє миса зникло з ужитку, лопатка — анатомічне, а також інші анатомічні поняття на –ка, чи слова з іншим значенням ручка (дверна),ніжка (стола) та інші.

2) між префіксом і коренем: окорок (від о- + первісне корок “нога”), паскуда (від па- + первісне скуда “бідність”). Порівняти також неділя, ненароком, обрус. Як бачимо, значення вихідних слів, на базі яких з’явилися подані було інше, ніж значення новоутворених.

3) між префіксом, коренем і суфіксом: подушка (від по- + душ (<дух “дути”) + -к-а, отже, подушка буквально — “надута”), завтра (від за- + утра +а).

Спрощення найчастіше відбувається внаслідок зміни лексичного значення слів сучасної української мови. Спрощенню сприяли фонетичні зміни (весело від первісного везло – вез-ти + л-о.

Спрощення сприяє збільшенню кількості базових, вихідних слів для творення інших слів.

3. Перерозклад — це процес переміщення меж між морфемами в подільній основі, внаслідок чого сформувалися нові основи і нові афікси, які нерідко втрачають структурно-значеннєвий зв’язок з первинними формами. Первісна основа годувальн-ик була прикметникового походження, межі афікса помінялися, коли основа стала дієслівною годува-льник. Перерозподіл відбувся між: 1) основою і суфіксом. Суфікси –ільник, -ність, -енець, -івець, -лець сформувалися внаслідок перерозкладу: попільник, готовність, біженець, жилець; 2) між префіксом і основою: не-доварений і недо-варений, з-невіра і зне-віра.

При перерозкладі основа залишається подільною, але ускладнюються афікси.

Наслідком перерозкладу є утворення вторинних суфіксів, префіксів і флексій.

4. Ускладнення — процес, в результаті якого слово простої неподільної морфемної структури перетворюється у слово з подільною структурою. У результаті одна морфема поділяється на дві. Ускладнення трапляється в запозичених словах: 1) коли певний їх компонент подібний до якогось афікса мови, що запозичує. Так, кінцевий голосний –а перетворюється за аналогію у флексію у словах хн-а, чалм-а; 2) коли поряд уже з наявним запозиченням, яке в своїй мові є неподільне, у нашій мові утворює однокореневі слова і стає подільним. Так неподільна основа слова електрик-а після появи слів електрифікація, електроносії та інших стала поділятися на електр-ик-а.

Декореляція — зміна характеру або значення морфем. Основна причина декореляції — втрата мовою вихідних базових слів для новоутворених. Наприклад, слово любов співвідноситься тепер з дієсловом любити, хоч колись воно утворилося на базі прикметника люб. Прислівники слідом, миттю — це адвербіалізовані іменники, у яких були закінчення –ом, -ю, тепер це суфікси прислівника.

5. Морфемний аналіз слова передбачає встановлення морфемної структури. Це означає: 1) виділити значущі частини,

2) ідентифікувати їх,

3) встановити їх кваліфікацію і їх співвідношення.

Морфемний аналіз базується на головному принципі — здатності морфем повторюватися в інших словах. Ідентифікація морфів здійснюється у двох напрямках: структурному і семантичному. Це відбувається шляхом зіставлення одноструктурних і спільнокореневих слів за двома рядами співвідносних одиниць: 1-ий ряд — спільнокореневі слова, 2-ий ряд — одноафіксальні слова:

плодовитий — талановитий, працьовитий,

плодовий

плоди.

Морфемний аналіз здійснюється за певною схемою і у певній послідовності ( схема у лабораторних роботах).

Мета етимологічного аналізу — встановлення первісної структури слова, виявлення змін, які відбулися в структурі слова, з’ясування причин цих змін та їх різновиди.

Вивчення етимології слів розкриває коріння рідної мови. Існують етимологічні словники (ЕСУМ 1-7 томи).