Лекція №8. Тема. Семантичні відношення між твірним та похідним словами План

1. Словотвірна пара як одиниця словотвору.

2. Семантичні відношення між мотивуючим та мотивованим словами.

3. Словотвірне значення як вираження мотиваційних відношень.

Література:

1. Вакарюк Л., Панцьо С. Українська мова. Морфеміка і словотвір. — с. 118 – 133.

2. Горпинич В. О. Українська словотвірна дериватологія. — с. 133.

3. Словотвір сучасної української літературної мови. — К., 1979.

1. Словотвірну пару складають твірне і похідне слово. Відношення між ними становлять зміст словотвірних процесів: річка – річк-ов-ий. Як свідчать ознаки похідності похідне слово завжди має поруч твірне. Словотвірна пара — це два спільнокореневі слова, одне з яких включає твірну основу і формант: історія – історичний. Похідне слово за семантикою і структурою пов’язане з твірним і зумовлюється ним. Основа похідного слова відповідає формулі “твірна основа + афікс”, а структура похідного слова — “твірна основа + формант”. Значення похідного завжди тлумачиться через значення твірного. Так добирається твірне сово, створюється словотвірна пара. Саме з неї починається словотвірний аналіз. Словотвірна пара виступає початковою ланкою для інших комплексних одиниць словотвору: ланцюжка, гнізда, парадигми, типу. У словотвірній парі відбувається зіставлення членів пари у напрямку від похідного до твірного: шлях-овий шлях. В окремих випадках дериваційний процес починаєтся і закінчується словотвірною парою.

2. Між членами словотвірної пари мають місце не тільки формальні відношення, а й семантичні, за рахунок яких встановлюється симантична структура похідного слова. Такі відношення пов’язані з поняттям “мотивація”. Словотвірна мотивація (за Горпиничем) — це відношення між двома однокореневими словами, значення одного з яких визначається за допомогою значення іншого: кричати — крикун “хто кричить”. З позицій мотивованих відношень твірне слово ще називається мотивуючим, а похідне — мотивованим: сусід сусід-ств-о, ліс возити – лісовоз, п’ять хат – п’ятихатна. Визначення, котрий із членів словотвірної пари є мотивуючим, а котрий — мотивованим, має свої правила. Відношення між мотивуючим і мотивованим словом розрізняються певними ознаками, на основі яких мовознавці виділяють такі види мотивації: а) безпосереді/опосередковані, б) вихідні/невихідні, в) одиничні/неодиничні, г) регулярні/нерегулярні.

Безпосередня, коли слова у парі відрізняються одним словотворчим формантом, опосередкована — слова у словотвірній парі відрізняються комплексом афіксів. При вихідній мотивації твірним словом похідного є синхронічна одиниця: синій – синяк, невихідна — це формальні і семантичні відношення між твірним і похідним, що твірне, що є саме похідним: виносити – виношувати.

3. Словотвірне значення — узагальнене категоріальне значення слів певної словотвірної структури, що встановлюється на основі співвідношення похідних слів та їх твірних і виражається за допомогою словотворчого форманта. Є загальне і часткове словотвірне значення похідних слів: “фахівець” — арфіст, бандурист, телеграфіст, “любитель” — філателіст, авіамоделіст.

Словотвірне значення — величина структурована і багатогранна. Воно властиве афіксам, похідним словам, словотвірним типам, гніздам. Словотвірне значення створюється за допомогою дериваційних засобів (афіксів). Словотвірне значення теж двочленне, включає дві складові частини. Це спостерігається, коли похідне слово розгортається у синтагму: вихователь “той, хто виховує”; пивовар “хто варить пиво”.

Словотвірне значення відображає різні понятійні категорії — діяч, предмет, поняття дії, якості, кількості, способу дії і т. д.