- •Міністерство освіти і науки України
- •Психологія сприйняття форми
- •2. Методичні рекомендації для роботи над дисципліною
- •Тема 2 Сенсорна психіка. Закономірності і властивості відчуттів та сприймання
- •Тема 3 Психологічний аспект в дизайні інформаційного середовища
- •Тема 4 Свідома і несвідома психіка
- •Тема 5 Аналітична психологія. Практичне заняття №6. Особистість та її структура (2 години).
- •Теми рефератів, доповідей
- •Практичне заняття №7. Креативне мислення (2 години).
- •Теми рефератів, доповідей
- •Тема 6 Онтогенез і філогенез у художній та проектній творчості Практичне заняття №8. Проективні методи дослідження особистості (2 години).
- •Модульні питання з дисципліни «Психологія сприйняття форми» (2 модуль)
- •Екзаменаційні питання з дисципліни «Психологія сприйняття форми»
- •Рекомендована література
- •Монографії
- •Допоміжна література
- •Словник основних психологічних понять
- •43018 М. Луцьк, вул. Львівська, 75
Допоміжна література
Словники, довідники
Психологический словарь. / Под. ред. А.В. Петровского - М.: Просвещение, 1985.
Психология. Словарь / Под общ. ред. А.В. Петровского, М. Г. Ярошевского. - 2-е изд. - М.: Политиздат, 1990.
Інформаційні ресурси
Науковий вісник НАВС [Електронний ресурс]. – Режим доступу до сайту: http://www.naiau.kiev.ua/tlc/pages/biblio/visnik)
Електронна бібліотека психології [Електронний ресурс]. – Режим доступу до сайту: (http://gumer.info/bibliotek_Buks/Psixot/ Index.php)
Психологічний словник[Електронний ресурс]. – Режим доступу до сайту: (http://amazon-kat.narod.ru)
Юридична психологія [Електронний ресурс]. – Режим доступу до сайту: (http://yurpsy.fatal.ru/)
Світ психології [Електронний ресурс]. – Режим доступу до сайту: (http://psychology.net.ru/)
Психология на русском языке [Електронний ресурс]. – Режим доступу до сайту: (http://www.psychology.ru/)
Оптичні ілюзії та феномени [Електронний ресурс]. – Режим доступу до сайту: (http://www.psy.msu.ru/illusion/)
Словник основних психологічних понять
Абстрагування – мисленнєва операція, яка виокремлює певні ознаки, елементи й відокремлює їх від інших і від самих об´єктів.
Авторитетність – здатність людини користуватися визнанням і повагою серед людей.
Агресивність (ворожість) – поведінка людини по відношенню до інших людей, що відрізняється прагненням заподіяти їм шкоду.
Альтруїзм – риса характеру, що спонукає людину безкорисливо приходити на допомогу іншим людям.
Аналіз – мисленнєва операція, суть якої – у поділі цілого на частини, у вирізненні окремих його ознак.
Аналізатор – центральна складова сенсорної діяльності (відчуття); складна система, яка включає в себе елементи рецептора (сприймаючого органа); нервові волокна, що передають сигнали в головний мозок, де здійснюється первинний аналіз інформації; нервові волокна, які повертають результати цієї оцінки у сприймаючий орган.
Аналогія – уподібнення, створення уявного образу на реальній основі.
Апатія - стан емоційної байдужності і бездіяльності.
Аперцепція – залежність змісту і спрямованості сприймання від досвіду людини, її інтересів, ставлення до життя, установок, поінформованості, широти світогляду.
Архетипи – центральне поняття аналітичної психології К.Г. Юнга – структурні елементи людської психіки, першообрази, універсальні міфологічні мотиви та сюжети, які заховані в глибинних рівнях «колективного несвідомого», спільного для всього людства, і виявляються у снах, міфотворчості, релігії.
Асоціація – поєднання, зв'язок психічних явищ одне з одним.
Аутотренінг – комплекс спеціальних вправ, заснованих на самонавіюванні, і використовуваних людиною для керування власними психічним станом і поведінкою.
Афект – бурхливий та швидкоплинний стан, що повністю оволодіває людиною й характеризується значними змінами у свідомості, порушенням вольового контролю за поведінкою.
Бар'єр психологічний – внутрішня перешкода психологічної природи (небажання, страх, невпевненість і т.п.), що заважає людині успішно виконувати деякі дії.
Безсвідоме – низка психічних процесів, актів і станів, зумовлених явищами дійсності, у перебігу яких людина не дає собі звіту.
Відчуття – відображення окремих властивостей предметів та явищ при їх безпосередньому впливі на органи чуття.
Вміння – здатність виконувати певні дії з гарною якістю й успішно справлятися з діяльністю, що включає ці дії.
Воля – внутрішня активність особистості, пов´язана з вибором мотивів, цілепокладанням, прагненням досягти мети, зусиллям до подолання перешкод, мобілізацією внутрішніх сил, здатністю регулювати власні бажання, спроможністю приймати рішення і підпорядковувати поведінкові реакції поставленій меті.
Вчинок – свідомо зроблена людиною і керована волею дія, що виходить із певних переконань.
Гіперболізація – прийом створення образів уяви, суть якого – у збільшенні чи зменшенні предмета або окремих його частин.
Група – сукупність людей, виділена на основі якоїсь одної або декількох, загальних для них ознак.
Деперсоналізація – стан, пов´язаний зі зміною свідомості, для якого характерні неприємні суб´єктивні відчуття втрати свого «Я» і болісне переживання відсутності емоційної залученості щодо близьких, роботи.
Депресія – стан душевного розладу, пригніченості, що характеризується спадом сил і зниженням активності.
Діяльність – специфічний вид людської активності, спрямований на творче перетворення, удосконалювання навколишнього світу і самої себе.
Евристика – наука про творчість; науковий напрям, що вивчає закономірності пізнавальної, творчої, пошукової діяльності для розв´язання складних інтелектуальних завдань.
Егоцентризм - зосередженість свідомості й уваги людини винятково на самій собі, що супроводжується ігноруванням того, що відбувається навколо.
Ейфорія – підвищений, радісний настрій, почуття достатку, благополуччя, який не відповідає об´єктивним обставинам. Підвищений настрій з безтурботним достатком, пасивною радістю, безтурботним блаженством у поєднані з уповільненням мислення (аж до персеверації).
Екстраверсія – спрямованість свідомості й уваги людини в основному на те, що відбувається навколо неї. (Протилежна інтроверсії.)
Емоції – елементарні переживання, що виникають у людини під впливом загального стану організму і процесу задоволення актуальних потреб.
Емоційність – характеристика особистості, що виявляється в частоті виникнення різноманітних емоцій і почуттів.
Емпатія – здатність людини до співпереживання і співчуття іншим людям, до розуміння їхніх внутрішніх станів.
Заміщення (сублімація) – один із захисних механізмів, що являють собою підсвідому заміну однієї, заборонної або практично недосяжної, цілі на іншу, дозволену і більш доступну, що хоча б частково задовольняє актуальну потребу.
Здібності – індивідуальні особливості людей, від яких залежить формування знань, умінь і навичок, а також успішність виконання різноманітних видів діяльності.
Ілюзія – неадекватне, помилкове відтворення в уяві об´єкта та його властивостей завдяки хибам сприймання, установкам, очікуванням тощо.
Інсайт – осяяння, зрозуміння, раптовий здогад. Поняття введено гештальтпсихологією, означає раптове розуміння (яке не випливає з попереднього досвіду) суттєвих відношень і структури ситуації загалом, завдяки чому досягають осмисленого розв´язання проблеми.
Інтелект (лат. – розуміння, осягнення) – відносно стійка структура розумових здібностей індивіда, що виявляється в ефективності її індивідуального підходу до ситуації, яка вимагає пізнавальної та евристичної активності.
Інтеракціонізм (англ. – взаємодія) – напрям соціальної психології (започаткував його американський соціолог і психолог Дж. Мід), згідно з яким люди, взаємодіючи, «обмінюються символами», «ролями» і з огляду на позицію комуніканта конструюють ситуації та власні дії.
Інтуїція (лат. – уважний погляд) – знання, яке раптово виникає без усвідомлення шляхів та умов його отримання. Інтуїцію трактують як «цілісне охоплення» умов проблемної ситуації, як спосіб творчої діяльності. Згідно з А. Бергсоном, З. Фройдом, механізми інтуїтивного пізнання заховані у безсвідомих рівнях творчого акту. Інтуїція є необхідним моментом виходу за межі складених стереотипів мислення і поведінки у пошуках розв´язання завдань.
Індивід – окремо взята людина в сукупності усіх властивих їй якостей: біологічних, фізичних, соціальних і психологічних.
Інстинкт – вроджена форма поведінки, що забезпечує пристосування організму до типових умов його життя.
Інтелект – сукупність розумових здібностей людини.
Інтроверсія – спрямованість свідомості людини до самої себе; захоплення власними проблемами і переживаннями, супроводжуване послабленням уваги до того, що відбувається навколо.
Інтуїція – здатність швидко знаходити вірне рішення задачі й орієнтуватися в складних життєвих ситуаціях, а також передбачати хід подій.
Когнітивна психологія – сучасний напрям психології, що виник у 1950-1960 pp. як альтернатива домінуючому в США біхевіоризму. Головне завдання – у вивченні ролі знання в поведінці людини; видозміні інформації, отриманої людиною завдяки органам чуттів до формування нею відповідей. Чільним у К.П. є питання організації знань у пам´яті людини, співвідношення знаково-мовленнєвих та образних елементів у процесах запам´ятовування та мислення.
Компенсація – здатність людини рятуватися від переживань із приводу власних недоліків за рахунок посиленої роботи над собою і розвитку інших позитивних якостей.
Конфлікт – загострення суперечностей, що виникають у результаті відмінності у поглядах, інтересах, прагненнях людей і сприймаються та оцінюються його учасниками як несумісні з їх власними.
Конфлікт внутрішньоособистісний – стан незадоволеності людини якими-небудь обставинами її життя, пов'язаний з наявністю в неї інтересів, прагнень і потреб, що суперечать одне одному.
Конфлікт міжособистісний – протиріччя, що виникає між людьми і спричинене несумісністю їхніх поглядів, інтересів, цілей і потреб.
Культурний герой – міфологічний персонаж, який добуває, створює для людей та захищає блага цивілізації (вогонь, засоби праці, окультурені рослини, навчає мистецтв і наук, запроваджує соціальну організацію, норми співжиття, ритуали, календар та свята, веде боротьбу зі стихіями й ворожими силами тощо).
Міміка – сукупність рухів частин обличчя людини, що виражають її стан або відношення до того, що вона сприймає (обмірковує, пригадує і т.п.).
Мислення – пізнавальний процес, який визначається опосередкованим та узагальненим відображенням дійсності.
Мислення абстрактне – це розумовий процес відволікання від певних властивостей предметів (чуттєвих даних дійсності) і явищ з метою пізнання; оперування лише ідеальними утвореннями – поняттями, ідеями, уявними образами.
Мислення вербальне – мислення, яке реалізується в мовленнєвих актах засобами мови, опредмечує думку в мовних виразах.
Мислення логічне – вид мислення, що відбувається з опорою на поняття, судження, закони логіки. При цьому одна думка передовсім виводиться з іншої думки, а не через емпіричні дані.
Мислення наочно-образне – процес оперування візуальними образами, образами пам´яті й образами уяви.
Мислення практичне – процес мислення, нерозривно пов´язаного з конкретними діями людей і спрямованого на розв´язання практичних проблем, ситуацій. Воно є інтелектуальною підготовкою до фізичних дій – постановки мети, складання плану дій, пошуку засобів, необхідних для досягнення мети.
Мислення продуктивне – вид мислення, у якому найповніше виявляються інтелектуальні здібності людини, її творчий потенціал.
Мислення теоретичне – розумовий процес, спрямований на постановку та розв´язання абстрактних теоретичних завдань і проблем, які не цілком зумовлені практичними потребами. Його ознаки – ідеалізація, абстрагування, системність.
Настрій – емоційний стан людини, пов'язаний зі слабко вираженими позитивними або негативними емоціями й існуючий протягом тривалого часу.
Несвідоме – характеристика психологічних властивостей, процесів і станів людини, що знаходяться поза сферою її свідомості, але так само впливають на поведінку, як і свідомість.
Норми соціальні – прийняті в даному суспільстві або групі правила поведінки, що регулюють взаємовідносини людей.
Онтогенез – процес розвитку індивідуального організму людини, формування головних структур психіки індивіда у дитинстві.
Пам'ять – процес запам'ятовування, зберігання, відтворення і переробки людиною різноманітної інформації.
Персона (persona – лат. особа) – особистість індивіда в тому вигляді, якою вона постає в очах інших людей. Згідно з К. Юнгом, персона як «маска» людини дає компромісну можливість індивіду взаємодіяти з навколишнім світом, посідаючи ту роль, яку він здатний зайняти і втримувати.
Потяг – бажання або потреба що-небудь зробити, що спонукає людину до відповідних дій.
Почуття – вища, культурно обумовлена емоція людини, пов'язана з певним соціальним об'єктом.
Психоаналіз – 1) система засобів виявлення особливостей переживань і дій людини, зумовлених несвідомими спонуканнями; 2) науково-терапевтичний напрям, який започаткував З. Фройд.
Психосемантика – галузь психології, що вивчає походження, структуру, функціонування індивідуальної системи значень, що впливає на процеси сприйняття, мислення, пам´яті, прийняття рішень. Об´єктом дослідження психосемантики є зокрема вплив образів, символів, символічних дій, вербальних форм, мотивів, емоцій на формування системи індивідуальних значень світогляду людини.
Психіка – це особлива властивість, функція мозку, яка полягає у здатності особливим чином відображати об'єктивну дійсність; вона є продуктом суспільно-історичного розвитку, результатом і умовою трудової діяльності та спілкування.
Психічні властивості – типові для конкретної людини, стійкі особливості її психіки. До таких властивостей належать: спрямованість, ідеали, характер, потреби, мотиви.
Психічні процеси – це діяльність психічного відображення. До них належать відчуття, сприймання, пам'ять, мислення та уява. Психічні процеси забезпечують зв'язок особистості з дійсністю.
Психічні стани – своєрідні тимчасові вияви психіки залежно від об'єктивних умов.
Психологія – це наука про явища, закономірності та механізми психіки як властивості головного мозку створювати суб'єктивні образи об'єктивної реальності, на основі і за допомогою яких відбувається управління діяльністю особистості.
Рефлекс – автоматична відповідна реакція організму на дію якогось внутрішнього або зовнішнього подразника.
Роль – поняття, що позначає поведінку людини у певній життєвій ситуації, яка відповідає певному статусу людини (наприклад, роль керівника, підлеглого і т.д.).
Самовизначення особистості – самостійний вибір людиною свого життєвого шляху, цілей, цінностей, моральних норм, професії, умов життя.
Самооцінка – оцінка людиною власних якостей, переваг і недоліків.
Саморегуляція – процес керування людиною власними психологічними і фізіологічними станами, а також вчинками.
Самосвідомість – усвідомлення людиною самої себе, своїх власних якостей.
Свідомість – вищий рівень психічного відображення людиною дійсності, суб’єктивний образ об’єктивного світу.
Синтез (synthesis – з´єднання) – метод наукового пізнання, що полягає в поєднанні у цілісність різноманітних явищ, властивостей, протилежностей. Результатом «творчого синтезу» є не еклектика, а взаємовплив і взаємопроникнення елементів у якісно інший пізнавальний результат.
Симпатія – почуття емоційної схильності до людини, підвищений інтерес і потяг до неї.
Спілкування – складний багатоплановий процес встановлення і розвитку контактів між людьми, що породжується потребами у спільній діяльності і включає обмін інформацією,
Сприймання – відображення у свідомості цілісних об'єктів та явищ дійсності при їх безпосередньому впливі на органи чуття.
Стрес – нервово-психічне перенапруження, викликане несподіваним чи надсильним подразником.
Темперамент – динамічна характеристика психічних процесів і поведінки людини, що виявляється в їхній швидкості, мінливості, інтенсивності й інших характеристиках.
Тест – стандартизована психологічна методика, призначена для порівняльної кількісної оцінки досліджуваної психічної якості.
Трансактний аналіз – психологічний напрям, який створив у 1950-х роках Е. Берн, який охоплює: а) структурний аналіз его-станів («дитина», «дорослий», «батько»); б) аналіз спілкування у формі «трансакцій» – взаємодії суб´єктів, що набувають тих чи інших его-станів; в) аналіз психологічних ігор; г) аналіз життєвих сценаріїв.
Увага – спрямованість та концентрація психічної діяльності на об'єкти та явища, які мають сталу або ситуативну значущість для особистості.
Уява – це створення нових образів реальності на основі образів сприймання та пам'яті за умови невизначеності вихідної інформації.
Філогенез (грец. – походження роду, племені, виду) – історичне формування групи організмів, еволюція людської психіки, поведінки, свідомості впродовж історії людства.
Фрустрація – емоційний стан, що виникає внаслідок реальної чи уявної перепони, яка перешкоджає досягненню мети. Вона виявляється у відчутті тривожності, пригніченості, відчаю, зниженні пам'яті та здатності до логічного мислення і залежить від сили протидії та суб'єктивної визначеності мети.
Характер – сукупність властивостей особистості, що визначають типові засоби її реагування на життєві обставини.
Чутливість – здатність організму запам'ятовувати і реагувати на вплив середовища, що не має безпосереднього біологічного значення, але викликає психологічну реакцію у формі відчуттів.
П76. Психологія сприйняття форми [Текст]: методичні вказівки до практичних занять для студентів напряму підготовки 6.020207 «Дизайн» денної та заочної форм навчання/ уклад. О.В. Приступа. – Луцьк: Луцький НТУ, 2014. – 36 с.
Комп’ютерний набір О.В. Приступа
Редактор О.В. Приступа
Підп. до друку 2014р.
Формат 60х84/16. Папір офс. Гарнітура Таймс.
Ум. друк. арк. ___. Обл.-вид. арк. 2,5.
Тираж ___ прим. Зам. 1.
Редакційно-видавничий відділ
Луцького національного технічного університету
