3. Безпека людини, суспільства, національна безпека

Реалізація права людини на безпеку є відправною точкою в дослідженні та забезпеченні інших її рівнів – групової, суспільної, національної, регіональної та міжнародної безпек. Таким чином, з урахуванням того, що особа є найвищою цінністю, із всіх рівнів безпеки, безпека особи, її право на неї є (чи має бути) найголовнішим об’єктом уваги з боку суспільства та держави. Ми розглядаємо безпеку особи як стабільний стан надійної захищеності життєво важливих інтересів особи, її прав та цінностей від небезпек, загроз, шкідливих впливів будь-якого роду (фізичного, духовного, майнового, інформаційного, соціального, економічного, політичного, екологічного, військового тощо) за умов збереження і розвитку потенціалу особи та її здатності до ефективної діяльності у всіх сферах. Безпека особи є основним рівнем, на якому засновується безпека загальна. Класифікація рівнів безпеки за об’єктами забезпечення включає також безпеку суспільства, держави (національна безпека) та міжнародну безпеку. Проте така класифікація за зростанням масштабів об’єкта безпеки не вказує на ієрархічність наведених рівнів. Швидше вони є однаковими за значенням, а на певних етапах людської історії більшого значення набуває той чи інший рівень. Основними чинниками, що об’єднують рівні безпеки в єдину систему загальної безпеки, є принципи побудови і реалізації, а також цілі і мета, яка «полягає у досягненні суб’єктом здатності утримувати усю сукупність загроз на певному докритичному рівні (рівні припустимої небезпеки), за якого загрозливі чинники не були б здатні згубно вплинути на його існування і розвиток».

Найбільш ефективний засіб зменшення шкоди та збитків, яких зазнають суспільство, держава і кожна окрема особа в результаті надзвичайних ситуацій, – запобігати їх виникненню, а в разі виникнення виконувати заходи, адекватні ситуації, що склалася. Безпека громадян – це основний обов’язок держави. Тому, кожна країна розробляє свої стратегії забезпечення національної безпеки.

Під національною безпекою розуміють систему заходів, спрямованих на запобігання й ліквідацію загроз для стійкого розвитку особистості, суспільства, економіки й держави.

Національна безпека складається із зовнішньої і внутрішньої безпеки.

Зовнішня безпека має два рівні: загальнопланетарний (глобальний) і міждержавний. Зовнішня безпека залежить від екологічного, військового, радіаційного, епідеміологічного, кримінального, природного, культурно-морального та інформаційно-психологічного чинників.

Внутрішня безпека пов'язана із загрозами економічного характеру, наприклад, перетворення ринку на кримінально-монопольний, а також загрозами військового перевороту, витоку інформації, здійснення терористичних актів, виникнення надзвичайних подій соціального, політичного, психологічного, природного, біологічного й технічного походження, недотримання Конституції та прав людини.

Іноді коли влада не справляється зі своїми обов’язками щодо забезпечення національної безпеки в країні, або її зусиль замало, на допомогу приходять суспільні рухи. У критичних ситуаціях такі сили можуть мати навіть більше значення, ніж традиційна опора на державні структури безпеки (армію, правоохоронні органи та ін.). При цьому йдеться про задоволення потреб у безпеці за допомогою соціально-позитивних способів і засобів, а не через належність до суспільно небезпечних форм об'єднання людей: структур організованої злочинності, шовіністичних партій та ін.