Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
БЖД Конспект лекцій для студентів педагогічного...doc
Скачиваний:
4
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
4 Мб
Скачать
☆

2. Основні групи небезпечних та шкідливих чинників за характером та природою дії

Кожна потенційна небезпека має свого матеріального носія і при їхньому вивченні важливо встановити природу цього носія. Якщо не встановлено природи матеріального носія небезпеки, то неможливо виявити шляхи її відвернення чи зменшення шкоди від неї. Матеріальний носій потенційної небезпеки прийнято називати небезпечними або шкідливими чинниками. Небезпечні чинники за певних умов призводять до травм (порушення цілісності тканин організму), а в окремих випадках – до летальних наслідків. Шкідливі чинники за певних умов спричинюють перевтому або хворобу.

Небезпечні та шкідливі чинники за видом енергії, якою вони володіють і яку передають організму людини, поділяють на такі групи:

  • механічні – характеризуються запасом кінетичної чи потенціальної енергії (усі рухомі об’єкти чи рухомі елементи машин; об’єкти та їхні елементи, які знаходяться над поверхнею землі, та ін.);

  • термічні – мають певний запас теплової енергії та аномальну температуру (нагріті та охолоджені об’єкти, вогонь, параметри клімату й мікроклімату та ін.);

  • електричні – характеризуються запасом електричної енергії (електричний струм, електростатичне поле, електричний заряд та ін.);

  • електромагнітні – характеризуються запасом енергії електро-магнітних хвиль (радіохвилі, видиме світло, ультрафіолетове, інфрачервоне, лазерне, іонізуюче та інші випромінювання);

  • ядерні – мають запас ядерної енергії (природні та штучні радіонукліди);

  • хімічні – володіють високою хімічною спорідненістю із тканинами організму людини та речовинами довкілля (їдкі, отруйні, пожежо- і вибухонебезпечні та інші речовини);

  • біологічні – становлять сукупність макро- та мікроорганізмів і продуктів їхньої життєдіяльності (хвороботворні мікроби, паразити, гризуни та ін.);

  • психофізіологічні – їхню дію пов’язують із наявністю біоенергетичних полів, психофізіологічними особливостями людини (біоритми, енергетичний вампіризм тощо).

Небезпечні та шкідливі фактори і джерела небезпеки бувають прихованими, неявними або ж такими, які важко виявити чи розпізнати.

Небезпека проявляється у визначеній просторовій області, яка отримала назву небезпечна зона.

До пасивних відносяться небезпеки, що активуються за рахунок енергії, носієм якої є сама людина. Це гострі (колючі та ріжучі) нерухомі елементи; нерівності поверхні, по якій пересувається людина; ухили, підйоми; незначне тертя між поверхнями, що стикаються та ін.

Небезпеки носять потенційний, тобто прихований характер.

Під ідентифікацією розуміють процес виявлення та встановлення кількісних, часових, просторових та інших характеристик, необхідних і достатніх для розробки профілактичних та оперативних заходів, спрямованих на забезпечення життєдіяльності.

Умови, за яких реалізуються потенційні небезпеки, називаються причинами. Іншими словами, причини характеризують сукупність обставин, завдяки яким небезпеки проявляються і викликають ті або інші небажані наслідки, збитки.

Дія кожного чинника на організм людини характеризується інтенсивністю, якістю, часом та протяжністю в просторі.

Інтенсивність дії будь-якого чинника є кількісною оцінкою можливої шкоди для здоров’я людини. Цілком очевидно, чим вища інтенсивність дії того чи іншого чинника, тим більшої шкоди треба очікувати, але лінійної залежності при цьому не простежується. Шкода для здоров’я від дії будь-якого чинника визначається дозою дії чинника V, яка дорівнює добутку інтенсивності дії P на час дії t:

V = P t .

Характерними є дві дози: летальна і граничнодопустима.

Летальній дозі відповідає така інтенсивність дії чинника, яка за певний час призводить до смерті 50 особин із 100, які підпадали під дію чинника. Зауважимо, що летальна доза не є постійною величиною і її значення залежить від інтенсивності дії чинника чи часу дії.

Граничнодопустимій дозі відповідає така інтенсивність дії чинника, яка за весь період життя людини не викликає змін в організмі, що виявляються сучасними методами діагностики у нинішнього і наступних поколіннях. Оскільки час дії приблизно однаковий, – середня тривалість життя, – то на практиці встановлені граничнодопустимі рівні інтенсивності дії чинників, вище від яких виявляється їхній небезпечний чи шкідливий вплив на людину.

Н априклад, граничнодопустима концентрація шкідливих речовин в атмосфері, у воді та у повітрі робочої зони. При дії декількох (наприклад n)чинників безпечні умови визначаються із співвідношення

де Pi і ГДРi – наявний та граничнодопустимий рівень інтенсивності дії і-го чинника; αi – коефіцієнт пропорційності, який при аддитивній дії чинників рівний одиниці, але може набувати значення більші та менші від одиниці при підсиленні чи послабленні дії одного чинника в присутності іншого, відповідно.

Якісні характеристики чинників відображають специфічні особливості дії небезпек одного і того ж матеріального носія на організм людини. Наприклад, як змінний, так і постійний електричний струм є потоком електронів, однак змінний струм при середніх напругах у 5–7 разів є небезпечнішим, ніж постійний.

Простір, в якому постійно або періодично діють небезпечні чи шкідливі чинники, називається небезпечною зоною. За часом дії чинника небезпечні зони поділяють на постійні та тимчасові, а за геометричними розмірами – на локальні та розгорнуті. Небезпечна зона є локальною, якщо її розміри домірні з розмірами людини, і розгорнутою, якщо вони значно перевищують розміри людини.

15 липня 1998 року Постановою Кабінету Міністрів України № 1099 «Про порядок класифікації надзвичайних ситуацій» затверджено «Положення про класифікацію надзвичайних ситуацій».

Відповідно до характеру походження подій, що можуть зумовити виникнення надзвичайних ситуацій на території України, розрізняють:

— надзвичайні ситуації техногенного характеру: транспортні аварії (катастрофи), пожежі неспровоковані вибухи чи їх загроза, аварії з викидом (загрозою викиду) небезпечних хімічних, радіоактивних, біологічних речовин, раптове зруйнування споруд та будівель, аварії на інженерних мережах і спорудах життєзабезпечення, гідродинамічні аварії на греблях, дамбах тощо;

— надзвичайні ситуації природного характеру: небезпечні геологічні, метеорологічні, гідрологічні морські та прісноводні явища, деградація ґрунтів чи надр, природні пожежі, зміна стану повітряного басейну, інфекційна захворюваність людей, сільськогосподарських тварин, масове ураження сільськогосподарських рослин хворобами чи шкідниками, зміна стану водних ресурсів та біосфери тощо;

— надзвичайні ситуації соціально-політичного характеру, пов'язані з протиправними діями терористичного і антиконституційного спрямування: здійснення або реальна загроза терористичного акту (збройний напад, захоплення і затримання важливих об'єктів, ядерних установок і матеріалів, систем зв'язку та телекомунікацій, напад чи замах на екіпаж повітряного чи морського судна), викрадення (спроба викрадення) чи знищення суден, захоплення, встановлення вибухових пристроїв у громадських місцях, зникнення (крадіжка) зброї, виявлення застарілих боєприпасів тощо;

— надзвичайні ситуації воєнного характеру, пов'язані з наслідками застосування зброї масового ураження або звичайних засобів ураження, під час яких виникають вторинні фактори ураження населення внаслідок зруйнування атомних і гідроелектричних станцій, складів і сховищ радіоактивних і токсичних речовин та відходів, нафтопродуктів, вибухівки, сильнодіючих отруйних речовин, токсичних відходів, транспортних та інженерних комунікацій тощо.

Крім того, необхідно знати, що, відповідно до територіального поширення, обсягів заподіяних або очікуваних економічних збитків кількості людей, які загинули, за класифікаційними ознаками визначаються чотири рівні надзвичайних ситуацій:

1) надзвичайна ситуація загальнодержавного рівня — це надзвичайна ситуація, яка розвивається на території двох та більше областей (Автономної Республіки Крим, міст Києва та Севастополя) або загрожує транскордонним перенесенням, а також у разі, коли для її ліквідації необхідні матеріали і технічні ресурси в обсягах, що перевищують власні можливості окремої області (Автономної Республіки Крим, міст Києва та Севастополя), але не менше одного відсотка обсягу видатків відповідного бюджету;

2) надзвичайна ситуація регіонального рівня  це надзвичайна ситуація, яка розвивається на території двох або більше адміністративних районів (міст обласного значення)  Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, або загрожує перенесенням на територію суміжної області України а також у разі, коли для її ліквідації необхідні матеріальні і технічні ресурси в обсягах, що перевищують власні можливості окремого району, але не менше одного відсотка обсягу видатків відповідного бюджету;

3) надзвичайна ситуація місцевого рівня  це надзвичайна ситуація, яка виходить за межі потенційно небезпечного об'єкта, загрожує поширенням самої ситуації або її вторинних наслідків на довкілля, сусідні населені пункти, інженерні споруди, а також у разі, коли для її ліквідації необхідні матеріальні і технічні ресурси в обсягах, що перевищують власні можливості потенційно небезпечного об'єкта, але не менш одного відсотка обсягу видатків відповідного бюджету. До місцевого рівня також належать всі надзвичайні ситуації, які виникають на об'єктах житлово-комунальної сфери та інших, що не входять до затверджених переліків потенційно небезпечних об'єктів;

4) надзвичайна ситуація об'єктного рівня  це надзвичайна ситуація, яка розгортається на території об'єкта або на самому об'єкті і наслідки якої не виходять за межі об'єкта або його санітарно-захисної зони.

Подальша класифікація як природних, так і техногенних надзвичайних ситуацій може бути проведена за такими ознаками: загальна причина виникнення, вид прояву, сфера, наслідки, терміни та масштаб прояву.

Зростання масштабів господарської діяльності і кількості великих промислових комплексів, концентрація на них агрегатів і установок великої і надвеликої потужності, використання у виробництві потенційно небезпечних речовин у великих кількостях  все це збільшує вірогідність виникнення техногенних аварій. Надзвичайні ситуації техногенного походження містять у собі загрозу для людини, економіки і природного середовища або здатні створити її внаслідок ймовірного вибуху, пожежі, затоплення або забруднення (зараження) навколишнього середовища.

Надзвичайні ситуації виникають, як правило, на потенційно техногенно-небезпечних виробництвах. До них належать насамперед хімічно небезпечні об'єкти, радіаційно-небезпечні об'єкти, вибухо- та пожежонебезпечні об'єкти, а також гідродинамічно-небезпечні об'єкти. В останні роки значно зросла також небезпека від аварій і катастроф на транспорті.

Надзвичайні ситуації техногенного характеру прийнято класифікувати за такими основними ознаками:

— за масштабами наслідків (об'єктового, місцевого, регіонального і загальнодержавного рівнів);

— за галузевою ознакою (у сільському господарстві; у лісовому господарстві; на заповідній території (об'єкти особливого природоохоронного значення); у водоймах; на матеріальних об'єктах  об'єктах інфраструктури, промисловості, транспорту, житлово-комунального господарства та населення (персонал підприємств та установ, мешканці житлових будинків, пасажири транспортних засобів тощо).