Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
педагогіка 3 курс шпори.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
151 Кб
Скачать
☆

17.Сутність дидактики як теорії освіти й навчання,дидактичної системи її елементів

Традиційно дидактика-визначається як розділ педагогіки, що розробляє теорію навчання і освіти ,визначає її як педагогічну теорію навчання, яка дає наукове обґрунтування його змісту, методів і організаційних форм. У визначенні М.М.Фіцули дидактика - галузь педагогіки, яка розробляє теорію освіти і навчання, виховання у процесі навчання. Зважаючи на те, що сьогодні навчання ідентифікується з поняттям едукації - цілісного триєдиного процесу засвоєння інформації, розвитку та виховання особистості, вважаємо за доцільне доповнити останнє визначення до завершеної змістової цілісності цього поняття. Таким чином, дидактика - галузь педагогіки, яка розробляє теорію освіти і навчання, а також виховання та розвитку в процесі навчання. Об'єктом дидактики є навчання як діяльність, спрямована на передачу підростаючому поколінню соціального досвіду, необхідного для життєорганізації особистості в умовах визначеного соціального простору на основі внутрішньо закладених її потенціалів. Учені традиційно виділяють дві функції дидактики: 1) науково-теоретичну, або описово-пояснювальну (визначення сутності процесу навчання, його основних форм, закономірностей і т. п.) та конструктивно-технічну, або нормативну (конструювання проекту педагогічної діяльності, яким буде керуватися педагог-практик у відповідності із соціальним замовленням суспільства). В основу класифікації дидактичних систем В. Безпалько ставить різні види управління, які розрізняють у кібернетиці, зокрема: розімкнуте, циклічне (замкнуте) і змішане.

У ході управління навчанням усі впливи здійснюються за допомогою інформаційних процесів: розсіяних і спрямованих. Розсіяні передбачають спрямування інформації від учителя до учнів без урахування того, чи слухають вони його, чи ні. Спрямовані виникають там, де інформація від джерела спрямовується за строго визначеною одиничною адресою з урахуванням особливостей і можливостей приймача. Прикладом цього може бути робота учителя-репетитора з індивідуальним учнем.

18.Різноманітність форм організації навчання.У філософській словниковій літературі під формою розуміють спосіб існування і вияву змісту, а також внутрішню організацію цього Урок - основна форма навчання. Упродовж багатьох років дослідники проблем педагогіки, розробляючи теорії уроку, намагаючись відгадати секрети його прихованих можливостей, шукали відповіді на запитання: з яких елементів він складається та у якій послідовності розташовуються ці елементи. Наприклад, відомий дидакт М.Скаткін доводив, що частинами уроку є кроки - прийоми і способи діяльності викладання та учіння, а елементами структури вважав розповідь учителя, його спрямовані до учнів запитання, виконання вправ учнями, розв'язування задач, пояснення та ін. Усі ці елементи, на його думку, будучи тісно взаємозв'язаними, розташовуються в різному порядку та в різному поєднанні на різних уроках. Форми навчання, згідно з .С.Мойсеюк, розрізняються за різними критеріями:

1)за кількістю учнів (індивідуальні, мікро групові, групові, колективні, масові);2) за місцем навчання (шкільні: урок, робота в майстерні, на пришкільній ділянці, на географічному майданчику, в лабораторії тощо; позашкільні: екскурсія, домашня самостійна робота, робота в позашкільному гуртку);3) за часом навчання (урочні та позаурочні: факультативні, предметні гуртки, вікторини, конкурси, олімпіади, предметні вечори тощо).4) за дидактичною метою (форми теоретичного навчання: лекція, факультатив, гурток, конференція; комбінованого або змішаного навчання: урок, семінар, домашня робота, консультація; практичного: практикуми; трудового навчання: праця в майстернях, у спеціальних класах, на пришкільних ділянках тощо)

19.Сутність процесу навчання,його структура,методика.

Процес навчання - синергетичне поєднання двох взаємозв'язаних видів діяльностей. М.М.Фіцула розглядає їхню суть так:

Викладання- діяльність учителя в процесі навчання, що полягає в постановці перед учнями пізнавального завдання, повідомленні нових знань, організації спостережень, лабораторних і практичних занять, керівництві роботою учнів із самостійного засвоєння знань, у перевірці якості знань, умінь та навичок.

Учіння - цілеспрямований процес засвоєння знань, оволодіння вміннями і навичками. У широкому значенні - володіння соціальним досвідом із метою його використання в практичному житті.Протікання процесу навчання, як підкреслює Н.Є.Мойсеюк, неможливе без взаємодії, співробітництва і партнерства між педагогом і учнем. 

У процесі навчання прийнято виділяти такі взаємопов'язані між собою компоненти, як: цільовий, стимулювально-мотиваційний, змістовий, операційно-дієвий, контрольно-регулювальний, оцінювально-результативний.

Цільовий компонент передбачає постановку конкретної мети вивчення навчального матеріалу на уроці. Стимулювально-мотиваційний компонент передбачає створення вчителем у ході навчального заняття таких умов, за яких учні будуть віддаватися навчальній праці, а не робити лише вигляд, що вони працюють. Змістовий компонент тісно пов'язаний з обсягами змісту, визначеного для певного уроку навчальною програмою і реалізованою текстом підручника. Операційно-дієвий компонент процесу навчання передбачає вдалий підбір учителем методів та прийомів, які допомагають досягнути поставлених завдань уроку. Оцінно-результативниЙ компонент полягає у визначенні рівня засвоєння передбачених навчальною програмою знань, умінь і навичок, визначення причин неуспішності та засобів щодо усунення їх.

Структура:Цілі навчання,зміст навчання,методи навчальної діяльності.Форми навчального процесу:лекція.співбесіда,позакласні заняття,урок ,семінар,самопідготовка.Методи,прийоми ,засоби навчання:контроль і корекція вчителя.самоконтроль,засвоєння,знань,умінь.навичок.

передбачає таку послідовність дій педагога:

1. Визначення на основі навчальної програми та підручника обсягу навчального матеріалу, який необхідно засвоїти упродовж уроку.2. Зіставлення вимог програми і можливостей підручника в повному обсязі задовольнити ці вимоги.3. У випадку, коли можливості підручника не повністю задовольняють вимоги програми, визначити додаткові джерела інформації, які на комплементарній основі доповнять ці можливості.4. Визначення на основі навчальної програми освітніх цілей уроку.5. Вивчення на цій же основі можливостей формування виховних та розвивальних цілей.