Контагіозний молюск

Етіологія -вірусна. Інфекція передається під час безпосереднього контакту із хворим або через предмети, що були у користуванні хворих. Частіше хворіють діти, у дорослих можливий статевий шлях зараження. Інкубаційний період може тривати від 2 тиж до 2-9 міс.

Клінічна картина. На шкірі утворюються маленькі на-півсферичі, щільні вузлики тілесного кольору з восковим відтінком або жовто-рожеві чи матово-бліді, іноді вони напівпрозорі, поверхня їхня блискуча. Вузлики збільшуються, в центрі формується пупкоподібна заглибина, а під час стискування пінцетом з обох боків з неї виділяється кашкоподібна (сироподібна) маса білого кольору. Діаметр вузлика може сягати 5-7 мм, вузлики можуть зливатись, утворюючи конгломерати до 2-3 см, розміщуватись групами або мати дисемінований характер.

Характерна вибіркова локалізація ураження: обличчя (лоб, ніс, повіки), зовнішні статеві органи, промежина, передня черевна стінка, лобок, стегна. Висип може зберігатися місяцями і навіть роками.

Атипові форми контагіозного молюска такі:

- солітарний (може не бути центрального пупкоподібного

втягнення);

- ендофітний (у вигляді індурації на підошвах);

- молюск на ніжці (частіше на тлі дифузного нейродерміту

після тривалої кортикостероїдної терапії);

- запальний (нагадує піогенну гранульому, швидко росте,

схильний до кровотеч);

- зроговілий;

- гігантський;

- кістозний;

- фурункулоподібний;

- бородавчастий;

- схожий на міліум;

- нагадує акне.

Діагностика ґрунтується на клінічних ознаках.

Диференціальну діагностику проводять з бородавками, базаліомою, кератоакантомою, сирингомою, юнацькою й амеланотичною меланомою.

Лікування. За невеликої кількості елементів їх видавлюють, схопивши з боків пінцетом, і змащують спиртовим розчином йоду. Використовують кріотерапію, кюретаж, змащування кремом ретин А, ферезолом, соком часнику. В дисемінованих випадках рекомендовано гризеофульвін по 750 мг/добу, левамізол, доксициклін, бісептол. Застосовують також місцево противірусні препарати - мазі герпевір, зовіракс, крем віролекс тощо.

Дерматомікози

Дерматомікози - це хвороби шкіри, спричинені рослинними паразитами - грибами. В загальній структурі захворюваності вони посідають друге місце за поширеністю та частотою уражень після піодермій. Зараження грибами може відбуватися шляхом передачі від хворої людини або через речі, які були у вжитку хворого, а також від хворих тварин. Деякі види грибів вегетують на різних рослинах і тільки за сприятливих умов потрапляють на шкіру людини і спричинюють захворювання.

Класифікація (за Шеклаковим).

І. Кератомікози (ураження тільки рогового шару епідермісу, без ураження придатків шкіри; слабка контагіозність):

1. Різнобарвний (висівкоподібний) лишай.

2. Єритразма.

3. Вузлувата трихоспорія (п'єдра).

4. Пахвовий трихомікоз.

II. Дерматофітії (ураження всього епідермісу і придатків шкіри, виражена контагіозність, запальні прояви, можливі алергійні реакції).

1. Епідермофітія (пахвинна, стоп).

2. Руброфітія.

3. Трихофітія.

4. Мікроспорія.

5. Фавус.

III. Кандидози (ураження шкіри, нігтів, слизових оболонок і внутрішніх органів; збудником є сапрофіт, який тільки за певних умов набуває патогенних властивостей).

1. Поверхневий.

2. Хронічний генералізований.

3. Вісцеральний.

IV. Глибокі мікози (ураження не тільки шкіри та слизових оболонок, а й м'язів, кісток, внутрішніх органів, нервової системи):

1. Актиномікоз.

2. Кокцидіоїдоз.

3. Хромомікоз.

4. Бластомікоз тощо.