Кератомікози

Різнобарвний (висівкоподібний) лишай. Збудник хвороби -Microsporum furfur. Захворювання починається появою на шкірі плечей, живота, спини, бічних поверхонь грудей висів-коподібного лущення. Крапкові, різко обмежені плями, що утворилися внаслідок цього, повільно розростаються і зливаються між собою, формуючи ділянки ураження різного кольору - жовто-бурого, сірого, коричневого, рожевого, або депігментованого з фестончастими краями. Характерним симптомом є темніше забарвлення уражених місць порівняно зі здоровими в разі змащування шкіри будь-яким барвником (йодом, чорнилом). Суб'єктивно - легкий свербіж під час потіння.

Лікування. Місцево застосовують 4 % водний розчин борної кислоти, оброблення за Дем'яновичем, сірчану мазь, 5-10 % саліцилово-резорциновий спирт, клотримазол, нізорал (2 рази на день протягом 5-7 днів).

Еритразма. Збудник хвороби - Microsporum minutissimum. Ураження локалізується лише на внутрішній поверхні верхньої третини стегон, під молочними залозами у жінок, іноді в пахвових западинах. Виявляється однією або кількома жовто- або рожево-коричневими рівномірно забарвленими плямами неправильної форми і різної величини. Внаслідок периферійного росту вони зливаються у суцільне вогнище з чіткими краями, поверхня їх злегка лущиться, гладенька. Суб'єктивних відчуттів немає.

Лікування: 5%еритроміциновамазь,5%саліцилово-резорци-новий спирт, 2 % спиртовий розчин йоду (2 рази в день протягом 7 днів).

Дерматофітії

Епідермофітія. Збудник хвороби - Epidermophyton floccosum. Типова локалізація - бічні поверхні пальців ніг, підошви, часто з ураженням нігтьових пластинок, пахвові западини, стегнові та між-сідничні складки .

Клінічні форми:

Інтертригінозна форма починається зі свербежу і по черво-ніння в глибині міжпальцевих складок стоп (особливо між IV і V або III і IV пальцями); згодом виникають набряк, маце-рація рогового шару, утворюються поверхневі тріщини . Мацерований епідерміс відшаровується, утворюються болісні ерозії, часто приєднується вторинна піодермія, виникають пустули і струпи.

Дисгідротична форма характеризується появою на підошвах і тильній поверхні стопи везикулярного висипу, що супроводжується значним свербежем. Пухирці іноді оточені гіперемійованим обідком, розміщені групами на незміненій шкірі, під товстим роговим шаром, тверді на дотик; вміст їх прозорий, але з часом стає каламутним. Пухирці або підсихають і після відпадання струпів оголюється ä. рожева суха поверхня, оточена бахромою відшарованого епітелію, або розвиваються з утворенням яскраво-червоної ерозії. Внаслідок появи нових пухирців розмір ураженої ділянки може збільшуватись і поширюватись на зовнішню поверхню стопи.

Сквамозно-гіперкератотична форма спостерігається переважно на підошвах, дуже рідко на долонях, іноді захоплює бічну поверхню пальців; на уражених різко обмежених ділянках шкіри роговий шар відшаровується у вигляді сухих пластинчастих лусочок без запальних явищ. Суб'єктивно можуть спостерігатись відчуття легкого стягування і свербіж.

Пахвинна форма характеризується виникненням у пахвинно-стегнових складках і промежинній ділянці рожево-червоних плям, чітко обмежених, сверблячих, що ростуть по периферії, зливаються, мають дрібнофестончасті контури. Згодом центральна частина пігментується, лущиться, а по периферії їх утворюються дрібні пухирці, ерозії та кірки.

Лікування. Під час гострої стадії захворювання рекомендовані примочки з 1-2 % розчином резорцину, 0,1 % розчином риванолу, 0,25 % розчином срібла нітрату. Покришки пухирців зрізають, старанно видаляють ножицями весь роговий шар, що відстав. У подальшому змащують аніліновими барвниками, накладають пасти та мазі із сіркою, дьогтем, гризеофульвіном. У разі масивного гіперке-ратозу можна застосовувати метод відшарування за О. М. Арієви-чем. Мазь Арієвича (Ac. salicylici 12,0; Ac. lactici 6,0; Vaselini ad 100,0) накладають на уражену ділянку на 48 год у вигляді зігрівального компресу. Після відокремлення рогових мас уражену ділянку змащують щодня 2-3 % спиртовим розчином йоду або іншими фунгіцидними розчинами та мазями. Використовують також офіцинальні протигрибкові мазі: клотримазол, ундецин, нізорал, тридерм, нітацид тощо.

Трихофітія. Розрізняють поверхневу форму, яку спричиняє Trichophyton endothrix (Tr. violaceum, Tr. crateriforme), та глибоку, збудником якої є Trichophyton ectothrix (Tr. gypseum, Tr. faviforme).

Уражаються всі ділянки шкіри та її придатки (волосся, нігті). Зараження на поверхневу трихофітію (антропонозну) відбувається від хворих людей, їхніх речей і предметів домашнього вжитку (шапки, хустки, гребінці, щітки, ножиці, книжки, іграшки). Зараження глибокою (зоонозною) трихофітією відбувається від хворих тварин (телят, коней).

Клінічна картина. Поверхнева трихофітія гладенької шкіри локалізується частіше на відкритих її ділянках. Характеризується появою одного чи кількох різко обмежених, правильної круглої форми, трохи набряклих плям червонувато-рожевого кольору. Вони швидко розростаються по периферії, через 2 тиж їхній діаметр досягає 4-5 см і більше. Незабаром центральна частина трохи западає, лущиться, стає жовтуватою, а периферійна - має вигляд трохи підвищеного яскраво-червоного обідка діаметром 2-3 мм з різко окресленим зовнішнім краєм, на якому іноді наявні пухирці. Периферійний ріст плям та злиття їх одна з одною призводить до утворення різного виду фігур та візерунків з фестончастими краями.

Поверхнева трихофітія волосистої частини голови. Властиве виникнення на волосистій частині голови великої кількості дрібних круглих вогнищ облисіння діаметром до 5-1 см круглої форми, вкритих сірувато-білими дрібно пластин-частйми лусочками. Волосся у вогнищах обламується на рівні шкірного покриву. Перебіг захворювання тривалий (роками) без суб'єктивцих відчуттів і запальних явищ.

Глибока трихофітія гладенької шкіри та волосистої частини голови. Захворювання починається з утворення 3-4 плям діаметром до 3-6 см (як при поверхневій трихофітії), які згодом інфільтруються, підвищуються над рівнем нормальної шкіри. Поверхня їх нерівна, вкрита кірками, дрібними отворами, що відповідають шийкам волосяних фолікулів, з яких у разі стискання вогнища ураження виділяється гній (ніби з бджолиних стільників мед; звідси і назва kerion celsi - медові стільники). Уражена шкіра набуває насичено-черво-ного кольору із синюшним відтінком, м'якої консистенції. Уражене грибком волосся легко висмикується пінцетом разом з набряклою кореневою піхвою. Якщо бляшка (вогнище ураження) вкрита товстими кірками, під якими скупчується гній, може відчуватись неприємний запах. Суб'єктивні відчуття незначні, при різко вираженому запаленні болісність посилюється, можуть спостерігатись регіонарний лімфаденіт, підвищення температури тіла, головний біль, розбитість.

Глибока трихофітія ділянки вусів і бороди - мікотичний сикоз - характеризується тими самими клінічними симптомами, що й ураження волосистої частини голови,, проте відрізняється від останнього більш різкою запальною реакцією.

За відсутності лікування відбувається рубцювання, що призводить до облисіння.

Лікування. У разі поверхневої трихофітії гладенької шкіри застосовують 3 % спиртовий розчин йоду та сірчано-дьогтеві мазі, мазь Вількінсона; за необхідності призначають всередину гризео-фульвін із розрахунку 16-20 мкг/кг, орунгал, ламізил.

У разі поверхневої трихофітії волосистої частини голови призначають гризеофульвін (або нізорал, ороназол, орунгал, ламізил); місцеве лікування - таке саме, як за ураження шкіри + епіляція волосся.

За наявності глибокої трихофітії - крім зазначеного лікування на вогнища ураження спочатку накладають примочки із 10 % розчином іхтіолу, 0,5 % розчином срібла нітрату, 0,1 % розчином риванолу.

Мікроспорія. Збудником захворювання є Microsporum lanosum та Microsporum canis, що паразитують в організмі кішок і собак.

Мікроспорія частіше спостерігається у дітей, джерелом зараження, крім кішок і собак, можуть бути також хворі люди і предмети, що були в їхньому вжитку. Захворювання досить контагіозне.

Мікроспорія волосистої частини голови. Утворюються 1-2 великих вогнища (діаметром 5-10 см), різко окреслених, правильної круглої форми, вкритих білувато-сіруватими щільними висівкоподібними лусочками. На ділянці цих вогнищ усе волосся обламане на висоті 3-6 мм від поверхні шкіри (виглядяє, як пострижене, звідси назва — стригучий лишай), стовщене внаслідок утворення чохлика, що обгортає кожну волосинку, нахилено в один бік і порівняно легко висмикується. Запальних явищ і суб'єктивних відчуттів, як правило, немає.

Мікроспорія шкіри. На будь-якій ділянці шкіри утворюють-ся плями круглої форми з обідком по периферії із вузликів, пухирців, кірок у вигляді кілець діаметром 1-2 см; у центрі плям - лущення.

Лікування. За обмеженої кількості вогнищ на шкірі застосовують 2-3 % спиртовий розчин йоду, сірчано-дьогтеві та інші протигрибкові мазі (нізорал, ламізил, тербізил). У випадку поширеного процесу на шкірі, а також ураження волосистої частини голови до лікування додають протигрибкові антибіотики всередину (гризеофульвін, орунгал, ламізил, тербізил), проводять епіляцію волосся, 1 раз на тиждень його голять і 2-3 рази на тиждень миють голову з милом. Обов'язковий диспансерне спостерігання після лікування.

Фавус (парші). Збудником захворювання є Achorion schonleini. Джерелом інфікування є хвора людина, зараження відбувається головним чином в умовах тісного сімейно-побутового контакту. Частіше спостерігається ураження волосистої частини голови.

Клінічна картина. Захворювання починається з появи навколо волосяного фолікула еритематозної плями, яка через 15 днів перетворюється на типову для фавусу скутулу, або щиток - жовтий утвір з удавленим центром, з якого стирчить волосина. Внаслідок периферійного росту цих елементів і злиття їх із сусідніми утворюються великі бляшки з поліциклічними контурами. Уражені ділянки мають запах мишей, волосся в них тьмяне, матове, мертве, вкрите сірувато-білими лусочками, скручене, коротке, стрижень волосини потоншений, а корінь - булавкоподібно потовщений. Волосся поступово випадає через атрофію шкіри, яка розивається внаслідок тривалого тиску скутул та шкідливої дії збудника інфекції, що призводить до знищення волосяних фолікулів.

Лікування. Скутули видаляють після накладення 2-3 % саліцилової мазі, волосся голять, застосовують 3 % спиртовий розчин йоду, протигрибкові мазі. Обов'язково призначають усередину гри-зеофульвін із розрахунку 15 мг/кг на добу.

Оніхомікоз. Грибкове ураження нігтьових пластинок спостерігається частіше у дорослих і, зазвичай, поєднується із ураженням волосистої частини голови або шкіри (внаслідок епідермофітії, руброфітії та інших дерматомікозів). Через відсутність суб'єктивних відчуттів грибкове ураження нігтів практично не турбує хворих і може існувати роками, залишаючись постійним джерелом інфекції та сенсибілізації організму.

Клінічна картина. Нігтьова пластинка потовщена, тьмяна, матова з жовтим відтінком, крихка, розм'якшена наявними в її товщі грибками, з повздовжніми та поперечними тріщинами.

Лікування має бути тривалим, полягає у видаленні ураженої нігтьової пластинки і подальшому щоденному змащуванні ранової поверхні фунгіцидними засобами та вживання всередину протигрибкових препаратів.

Видалення нігтьової пластинки проводять хірургічним шляхом або за допомогою кератолітичного пластиру - уропласту (сечовини - 20 мл, води - 10 мл, воску - 5 г, ланоліну - 20 г; свинцевого пластиря - 45 г), який накладають на 48 год після мильно-содової ванночки. При накладенні пластиру на нігтьові пластинки здорову навколишню шкіру захищають лейкопластирем. Процедуру повторюють кілька разів до повного розм'якшення і видалення нігтьової пластики. Далі переходять до лікування нігтьового ложа, яке проводять до повного відростання нігтя. Для цього застосовують 5-10 % спиртовий розчин йоду, рідину Андріасяна (розчину оцтової кислоти 40 % - 40,0; етилового спирту 96 % - 40,0; гліцерину - 20,0). Також застосовують фунгіцидні лаки (наприклад, Ac. salicylici, Ас. lactici аа 10,0; Resorcini 2,5; Collodii 50,0); мазі - 5-10 % сірчано-дьогтеві та ін.; іноді для кращого проникнення лікарських засобів у глибокі шари нігтьового ложа додають 10-30 % розчин димексиду.

Сучасні фунгіцидні засоби (лаки «Лоцерил», «Баїрафен» тощо) не потребують попереднього видалення нігтьової пластинки, а наносяться безпосередньо на уражений ніготь.

Із протигрибкових препаратів для вживання всередину застосовують гризеофульвін, нізорал, ороназол, орунгал тощо.