Основні об’єкти маркетингу

До об'єктів, на які спрямована маркетингова політика, належать: продукція (товари і послуги), стимулювання реалізації товарів і послуг, а також ціна.

Для маркетингу об'єктом діяльності, товаром є все, що здатне задовольнити попит споживачів і може бути запропоноване на ринку з метою реалізації: фізичні об'єкти, території, організації (фірми, підприємства, установи), ідеї, послуги тощо. Найбільш масові серед товарів називаються товарами широкого вжитку. За купівельною специфікою часто вживані товари класифікують на певні групи.

ТОВАРИ ШИРОКОГО ВЖИТКУ

Повсякденного попиту

Попереднього вибору

Особливого попиту

Пасивного попиту

Товари повсякденного попиту споживач купує часто, і майже не порівнює між собою (продукти харчування, дрібні побутові речі, засоби повсякденної гігієни).

Товари попереднього вибору покупець купує, завчасно оцінивши їхні особливості і порівнявши з іншими товарами їхню якість, оформлення (меблі, одяг, побутова електроніка), компактність, комплексність товарів тривалого використання, які полегшують і водночас прикрашають життя людини, є ознакою певного її іміджу тощо.

Товари особливого попиту — це товари з унікальними властивостями, для придбання яких споживач готовий докласти додаткових зусиль і неабияких коштів. До них належать високопрестижні товари та предмети розкоші (дорогоцінні прикраси, шикарні автомобілі, колекційні товари, супермодні речі).

Товари пасивного попиту — товари, про які покупець або не знає, або не задумується про їх покупку. Стимулювати їх придбання може зазвичай реклама, яка повідомляє про існування таких товарів (страхові послуги, новинки техніки, електронні прилади).

Отже головним завданням маркетингу є сприяння якнайшвидшій реалізації товарів і послуг через задоволення відповідних потреб споживачів.

Стимулювання реалізації товарів та послуг

Стимулюванням реалізації товарів і послуг називають використання різноманітних засобів впливу задля прискорення й підсилення позитивної реакції ринку на реалізацію товарів і послуг.

Стимулювання:

1. Споживачів

• Система знижок.

• Безкоштовне розповсюдження зразків та реклама.

• Лотереї при купівлі й інші своєрідні знижки ціни товарів.

2. Сфери торгівлі

• Рекламні кампанії.

• Спеціалізовані виставки зі спеціальними стендами для демонстрацій.

• Знижки дилерам.

• Комісійні виплати та інші матеріальні заохочення продавцям.

3. Персоналу фірми

• Премії. Конкурси на кращу пропозицію з метою активізації продажу.

• Конференції спеціалістів з реалізації й розповсюдження товарів фірми.

• Маркетингове середовище фірми

На ринку кожне підприємство є відносно відкритою системою, яка розвивається під впливом багатьох зовнішніх і внутрішніх факторів, що становлять відповідне середовище підприємства.

Маркетингове середовище — це сукупність усіх тих умов, які впливають на діяльність І можливості фірми підтримувати з цільовими клієнтами успішне співробітництво. Маркетингове середовище поділяють на внутрішнє і зовнішнє.

Внутрішнє середовище охоплює всі фактори на фірмі, що безпосередньо впливають на її можливості обслуговування постачальників, маркетингових посередників, клієнтів і перемоги конкурентів. Внутрішнє середовище фірми в цілому контролюється керівництвом фірми, яке розробляє загальну стратегію її діяльності. Підпорядковані керівництву підрозділи, в тому числі служба маркетингу, забезпечують втілення цієї стратегії в життя.

Зовнішнє середовище представлене силами ширшого соціального плану. Це демографічні, економічні, природні, науково-технічні, політичні, соціально-культурні та інші фактори.

Демографічні фактори (пов'язані з населенням) впливають на всі сфери життя, оскільки людина є головною дійовою особою в економіці. Зростання чисельності населення сприяє, з одного боку, розширенню ринків, а з іншого — зростанню сумарних потреб, які важко задовольнити наявними ресурсами, але саме це обіцяє підвищення прибутку.

Економічні фактори. На добробут підприємства великою мірою впливає загальний рівень купівельної спроможності населення, який залежить від економічної ситуації в державі. Тому підприємство мусить враховувати середньостатистичний рівень доходів людей, а також окремих груп населення.

Природні фактори. Діяльність фірми може стимулюватися або обмежуватися природними факторами: дефіцитом деяких видів сировини, забрудненням навколишнього середовища, стихійними лихами тощо. Наприклад, при забрудненні підземних вод фірма, яка випускає напої, залучатиме додаткові кошти на очищення води, а виробники фільтрів для води отримають від цього прибутки.

Науково-технічні фактори. Нові науково-технічні розробки сприяють появі на ринку нових товарів і послуг. Володіння відповідною інформацією створює фірмі переваги на ринку. Наприклад, мобільний зв'язок та Інтернет зумовили виникнення потужної мережі нових підприємств, які займаються наданням цих послуг.

Політичні фактори. Насамперед це законодавство, яке регулює підприємницьку діяльність. На функціонування підприємств можуть також впливати політичний лад країни, її стабільність і участь у міжнародних організаціях, економічне ембарго (заборона) щодо країн-партнерів, природоохоронне законодавство, політична ізоляція, стан війни, передвиборна кампанія тощо.

Соціально-культурні фактори. Суспільні, демографічні та релігійні традиції, особливості національної культури, мода сприяють або перешкоджають попитові на різні товари чи послуги. Захоплення модними течіями у музиці, одязі, нетрадиційними релігіями формують відповідний попит на аудіопродукцію та аксесуари до неї, нове вбрання, предмети культу.

Ціна товару

Одним з об'єктів маркетингу є ціна товару. Вона, як відомо, формується під впливом багатьох факторів, визначальним серед яких є собівартість товару.

Фірма послідовно аналізує свою цінову стратегію, яка складається з таких елементів.

1. Завдання ціноутворення; забезпечення діяльності фірми у конкурентному середовищі; максимізація поточних прибутків; завоювання лідерства щодо збуту або якості товару. Залежно від обраної мети формується подальша цінова стратегія.

2. Визначення попиту. Фірма виводить криву попиту, яка показує ту ймовірну кількість товару, який можна продати на ринку за певний проміжок часу.

3. Оцінка витрат. Фірма аналізує, як зміниться сума її витрат за різних умов виробництва.

4. Співвідношення цін і товарів конкурентів встановлюють для використання їх як основи формування власної ціни (за інших однакових умов).

Вибір методу ціноутворення відбувається з-поміж таких типів:

середні витрати плюс прибуток — ціна коливається залежно від розмірів витрат (собівартості товару);

аналіз беззбитковості і забезпечення цільового прибутку — фірма встановлює ціни на товар з таким розрахунком, щоб отримувати стабільний прибуток;

встановлення ціни на основі очевидного значення товару. Підприємство встановлює ціну, враховуючи готовність покупця зважитись на додаткові витрати у певних розмірах. Наприклад, ціна склянки соку у шкільній їдальні і такої самої склянки в людному кафе може відрізнятися у кілька разів;

встановлення ціни на основі закритих торгів при оголошенні конкурсів на виконання певних робіт. Фірма, прагнучи завоювати контракт, встановлює мінімальні розцінки на свою продукцію, щоб перемогти конкурентів.

Встановлення кінцевої ціни відбувається на основі зваженого аналізу попередніх пунктів.