- •1. Тепловий розрахунок двз
- •1.1 Визначення параметрів робочого тіла
- •1.2 Розрахунок процесів газообміну
- •1.3 Розрахунок процесу стиску
- •1.4 Розрахунок процесу згоряння
- •1.5 Розрахунок процесу розширення
- •1.6 Визначення індикаторних і ефективних показників двз
- •1.7 Визначення параметрів циліндра і двигуна
- •1.8 Побудова індикаторної діаграми
- •2. Побудова зовнішніх швидкісних характеристик двигуна
1.2 Розрахунок процесів газообміну
Температуру повітря на вході в двигун приймають відповідно до завдання. Для двигунів з наддувом температуру за компресором Тк, К, обчислюють за рівнянням:
Tk=T0(pkp0)n-1n=T0·πkn-1n
де:
рк — тиск після компресора, МПа:
рк = р0 πк,
де:
πк — ступінь підвищення тиску відповідно до завдання;
n — показник політропи стиску компресора:
для поршневих нагнітачів n = 1,4–1,6;
для об’ємних (гвинтових і ін.) n = 1,55–1,75;
осьових і відцентрових n = 1,6–1,8.
Глибина охолодження в охолоднику наддувального повітря (ОНП) ΔТОНП, К:
ΔТОНП = Тк – Тк′,
де:
Тк′— бажана температура заряду на вході в циліндри, К, Тк′ = 360–370 К.
Якщо ΔТОНП < 20 К, то застосування ОНП недоцільне. У цьому випадку необхідно за узгодженням з керівником роботи відкоригувати ступінь підвищення тиску чи ступінь стиску двигуна.
Для двигунів з ОНП необхідно перевірити можливість охолодження повітря до рекомендованих меж. Мінімальну температуру Тк″, К, до якої можна остудити наддувальне повітря за даних умов і обраного типу ОНП, визначають за формулою:
Тк″ = Тк – EО (Тк – Тохол),
де:
EО — термічна ефективність ОНП, EО = 0,46–0,48 для рідинно-повітряних охолодників, EО = 0,64–0,77 для повітря-повітряних;
Тохол — температура охолоджувального агента, К, Тохол = 340–362 К для рідинно-повітряних охолодників, Тохол = Т0 для повітря-повітряних.
Якщо Тк″ > Тк′, то необхідну температуру на виході одержати неможливо. У цьому випадку необхідно вибрати інший тип ОНП або за узгодженням з керівником відкоригувати ступінь підвищення тиску.
Тиск залишкових газів pr , МПа, приймають у діапазоні:
у двигунах без наддуву pr = (1,05–1,25)p0;
у двигунах з наддувом pr = (0,75–0,98)pк.
Температуру залишкових газів Тr, К, орієнтовно приймають для бензинових двигунів у діапазоні Тr = 900–1100 К, для дизелів Тr = 600–900 К, для газових Тr = 750–1000 К. Варто враховувати, що з ростом ступеня стиску температура залишкових газів звичайно знижується.
Тиск наприкінці впуску pa , МПа, обчислюють за виразами (відповідно для двигунів без наддуву і з наддувом):
pa = p0 – Δpa або pa = pk – Δpa,
де:
Δpa — втрати тиску на впуску, МПа. Чисельні значення Δpa рекомендується приймати в наступних межах:
бензинові і газові двигуни Δpa = (0,05–0,20)·p0;
дизелі без наддуву Δpa = (0,03–0,18)·p0;
двигуни з наддувом Δpa = (0,03–0,1)·pк.
Величина підігріву свіжого заряду ΔT, К, залежить від довжини впускного тракту і якості обробки його внутрішньої поверхні і рекомендується для розрахунків у наступних діапазонах:
ΔT = 0–20 К — для бензинових і газових двигунів;
ΔT = 10–40 К — для дизелів без наддуву;
ΔT = (–5)–(+10) К — для двигунів з наддувом.
Коефіцієнт залишкових газів γr визначають за виразом:
γr=T0(k)+ΔTTr·φоч·prε·φдоз·pa-φоч·pr,
де:
Т0(к) = Т0 для двигунів без наддуву; Т0(к) = Тк для двигунів з наддувом; Т0(к) = Тк′ для двигунів з наддувом і ОНП;
φоч = φдоз = 1,0 — середні для чотиритактних двигунів значення коефіцієнтів відповідно очищення циліндра і дозарядки його свіжою сумішшю на номінальному режимі роботи.
При застосуванні системи рециркуляції відпрацьованих газів значення γr не обчислюють, а задають з діапазону γr = 0,08–0,12.
Дійсний коефіцієнт молекулярної зміни робочої суміші μ:
μ=μ0+γr1+γr;
Дійсне значення теплоти згоряння робочої суміші Нроб.сум, кДж/кмоль:
для бензинових двигунів:
Hроб.сум=103·HU-ΔHUM1·(1+γr);
для дизелів:
Hроб.сум=103·HUM1·(1+γr);
для газових двигунів:
Hроб.сум=22,4·103·QUM1·(1+γr);
для газодизелів:
Hроб.сум=103·HUГДM1·(1+γr)
Температура наприкінці впуску Та, К, з огляду на наявність у циліндрі залишкових газів:
Ta=T0(k)+ΔT+γrTr1+γr.
Густина заряду на впуску (для двигунів без наддуву, з наддувом, з наддувом і ОНП відповідно) ρа, кг/м3:
ρa=106·p0R·T0, ρa=106·pkR·Tk, або ρa=106·pkR·T'k,
де:
R — газова стала повітря, Дж/(кг·К), R = 287 Дж/(кг·К).
Визначають коефіцієнт наповнення цилиндрів ηv:
ην=T0(k)T0(k)+ΔT·ε·φдоз·pa-φоч·pr(ε-1)p0(k);
де:
р0(к) = р0 для двигунів без наддуву і р0(к) = рк для двигунів з наддувом.
Орієнтовні значення параметрів зазначені в таблиці 2.
Таблиця 2 Параметри суміші наприкінці впуску |
||||
Тип двигуна |
Коефіцієнт молекулярної зміни робочої суміші |
Коефіцієнт залишкових газів |
Коефіцієнт наповнення циліндрів |
Температура наприкінці впуску |
Бензинові: карбюраторні із електронним впорскуванням |
μ = 1,02-1,12 |
γr = 0,04–0,1 |
ηv = 0,7–0,9 ηv = 0,8–0,96 |
Та=320–370 К |
Дизельні |
μ = 1,01–1,06 |
γr = 0,02–0,05 |
ηv = 0,8–0,94 |
Та=310–350 К |
З наддувом |
з підвищенням тиску наддуву γr знижується |
ηv = 0,8–0,97 |
Та=320–400 К |
|
Газові |
μ = 0,92–0,96 |
γr = 0,06–0,08 |
ηv = 0,75–0,8 |
Та=350–400 К |
