Тема 2.Криміналістична ідентифікація і діагностика

Самостійна робота – 2 години

Питання для самостійного вивчення:

1. Поняття і наукові засади криміналістичної ідентифікації, її значення у слідчій, експертній і судовій діяльності.

2. Види та форми криміналістичної ідентифікації. Ідентифікаційні ознаки і властивості, їх класифікація.

3. Ототожнення і встановлення групової належності. Об'єкти і суб'єкти криміналістичної ідентифікації.

4. Процес криміналістичної ідентифікації. Методика ідентифікаційних досліджень.

5. Поняття і сутність криміналістичної діагностики. Наукові засади криміналістичної діагностики.

Методичні рекомендації для підготовки до теми:

До першого питання. Слід запам’ятати, що криміналістична ідентифікація – це процес порівняльного дослідження об’єктів, пов’язаних з подією, що розслідується, для вирішення питання щодо їх тотожності чи групової належності. Науковими основами криміналістичної ідентифікації є такі положення діалектичного матеріалізму: 1) індивідуальність предметів і явищ матеріального світу; 2) відносна стійкість об’єктів матеріального світу; 3) загальний взаємозв’язок об’єктів матеріального світу; 4) можливість вірного їх аналізу та змін.

Вчення про криміналістичну ідентифікацію й встановлення групової належності займає ведуче місце серед теоретичних положень криміналістики. Це вчення знаходить практичне використання в оперативно-розшуковій, слідчій, судовій, експертній діяльності оскільки служить цілям одержання доказів наявності чи відсутності тотожності матеріальних об’єктів, які знаходяться у сфері судочинства, що обумовлює спеціальні вимоги до методики ідентифікаційного дослідження. Окрім того, результати криміналістичної ідентифікації мають строго встановлену форму процесуальних актів – висновків експертів, протоколів слідчих та судових дій, довідок обліково-реєстраційних органів.

До другого питання. Криміналістиці відомі чотири види ідентифікації: 1) за матеріально-фіксованим відображенням ознак; 2) за відображенням ознак в пам’яті людини; 3) за ознаками загального походження; 4) за описом ознак.

Ідентифікація може проводитись у двох формах: процесуальній і не процесуальній. При процесуальній формі ідентифікація здійснюється у вигляді експертизи чи в ході проведення іншої слідчої дій (пред’явлення для впізнання, огляд, обшук). Результати ідентифікації, які відображені у висновку експерта чи в протоколі слідчої дії мають значення доказів. Не процесуальною є ідентифікація, яка здійснюється слідчим в ході огляду, обшуку; її результати не мають доказового значення. Вони виконують роль мислених операцій, які використовуються для одержання інших доказів. Наприклад, слідчий, який виявив під час проведення обшуку речі, прикмети яких йому відомі із показів потерпілого, мислено ототожнює їх, вилучає ці речі і залучає їх у якості речових доказів. До не процесуальної форми відноситься також ідентифікація, яка здійснюється з оперативною метою, при перевірці за криміналістичними обліками, попередні до експертні дослідження слідчого чи спеціаліста.

Суттєве значення в теорії криміналістичної ідентифікації приділяють поняттю ідентифікаційної ознаки. Під ознакою розуміється об’єктивне відображення зовнішніх властивостей предмета, які дозволяють вирізнити даний предмет від всіх інших. Ознаки об’єкта, які використовуються для ототожнення називаються ідентифікаційними. Неповторне поєднання цих ознак, взяте за основу вирішення питання про тотожність чи її відсутність, називається індивідуальною чи ідентифікаційною сукупністю, а область об’єкта, яка містить цю сукупність – ідентифікаційним полем. Ідентифікаційні ознаки поділяються на ознаки групового і ознаки індивідуального значення. Ідентифікаційна властивість характеризує внутрішні якості об’єкта – його фізичну природу, стан, структуру, твердість, питому вагу та ін.

До третього питання. Ідентифікація – це процес дослідження, в якому приймають участь два об’єкти: той, що ідентифікується (ототожнюється або встановлюється), тотожність якого необхідно встановити, та той, що ідентифікує (встановлює), який є носієм відображених ознак об’єкта, що ідентифікується. Встановлення групової належності (групофікація) – це встановлення належності об’єкта до певного класу, роду, виду, тобто деякій множині (групі) однорідних об’єктів.

Об’єктами криміналістичної ідентифікації є ідентифікуємі (люди, тварини, приміщення, предмети, ділянки місцевості та ін.) та ідентифікуючі (матеріально-фіксовані відображення, ідеальні відображення, описи). Суб’єктами криміналістичної ідентифікації: а) при ідентифікації за матеріальними відображеннями – слідчий, експерт та спеціаліст, які за дорученням, постановою слідчого проводять судову експертизу або дослідження; б) при ідентифікації за ідеальними відображеннями – свідок та потерпілий, підозрюваний та обвинувачений. Суб’єктом не процесуальної ідентифікації може бути слідчий, орган дізнання, а також будь-який громадянин, так чи інакше пов’язаний з подією злочину.

До четвертого питання. Методика експертного дослідження при ідентифікації включає слідуючи етапи: а) огляд представлений об’єктів – такого, що ідентифікується та ідентифікуючих; б) окреме дослідження кожного об’єкта; в) порівняльне дослідження; г) формування та оцінка комплексу ознак, що збігаються і підготовка висновку.

До п’ятого питання. Слід запам’ятати, що криміналістична діагностика – це процес дослідження властивостей і стану об’єкта (ситуацій) з метою встановлення змін, що відбулися в ньому, причини цих змін і їх зв’язок із вчиненим злочином. Базуючись на теорії відображення, науковими основами процесу діагностики є: а) принципова можливість пізнання об’єкта чи події за їх відображенням; б) відомості, накопичені криміналістикою про закономірності виникнення об’єктів чи подій, які досліджуються, їх властивостях і ознаках; в) відомості про загальні закономірності виникнення доказів; г) відомості про типові моделі відображення об’єкта чи події з урахуванням об’єктивних властивостей і умов взаємодіючих об’єктів чи подій; д) володіння методиками дослідження об’єктів криміналістичної експертизи і всім арсеналом необхідних методів.

Питання для самоконтролю:

1. Поняття та сутність криміналістичної ідентифікації як методу пізнання при розслідуванні злочинів.

2. Об’єкти ідентифікації та їх ознаки. Види і форми ідентифікації.

3. Поняття та сутність групофікації об’єктів та їх доказове значення.

4. Поняття та сутність криміналістичної діагностики та її значення в розкритті і розслідуванні злочинів.

Теми рефератів

1. Становлення теорії криміналістичної ідентифікації.

2. Застосування математичних і кібернетичних методів у ідентифікаційних дослідженнях.

3. Значення криміналістичної діагностики для розкриття та розслідування злочинів

Список рекомендованої літератури:

1. Когутич І. І. Криміналістика: Курс лекцій. – К.: Атіка, 2008. – 888 с.

2. Криміналістика. Академічний курс: підручник / Т.В.Варфоломеєва, В.Г.Гончаренко, В.І.Бояров [та ін.]. – К. : Юрінком Інтер, 2011. – 504 с.

3. Криміналістика: питання і відповіді : навч. посіб. / А. В. Кофанов, О. Л. Кобилянський, Я. В. Кузьмічов [та ін.]. – К.: Центр учбової літератури, 2011. – 280 с.

4. Криміналістика: підруч. П.Д. Біленчук, В.К. Лисиченко, Н.І. Клименко [та ін.] / За ред. П.Д. Біленчука. - 2-ге вид., випр. і доп. К.: Атіка, 2001. - 544 с.

5. Маркусь В. О. Криміналістика. Навч. посіб. – К.: Кондор, 2007. – 560 с.

6. Сабадаш В . П . Криміналістика : навч. посіб. / В . П . Сабадаш, М . О . Ларкін. – К. : «Центр учбової літератури», 2013. – 228 с.

7. Салтевський М. В. Криміналістика (у сучасному викладі) : підруч. - К.: Кондор, 2005. – 590 с.

8. Скригонюк М. Криміналістика: Підручник - К.: Атіка, 2005. - 496 с.

9. Шепітько В. Ю. Криміналістика: підручник / В.Ю. Шепітько, В.О. Коновалова, В.А. Журавель, В.М. Глібко, А.Л. Дудніков, В.М. Шевчук ; Нац. юрид. акад. України ім. Я.Мудрого. – 4-те, переробл. і доповн. – Х.: Право, 2008. – 464 с.

10. Шеремет А. П., Криміналістика: навч. пос. [для студ. вищ. навч. закл.] / А. П. Шеремет – [2-ге вид.]. – К.: Центр учбової літератури, 2009. – 472 с.