Організаційно-методичні вказівки

Під час семінарського заняття викладачеві слід виділяти і тримати під увагою такі основні його компоненти:

• вступне слово викладача має визначати основну мету семінарського заняття, місце, що займають питання даного семінарського заняття в курсі, який вивчається; головні питання семінарського заняття; методичні рекомендації щодо виступу слухачів з даної тематики;

• обговорювання питань семінарського заняття повинно проходити з залученням обґрунтованих міркувань слухачів з приводу виступів учасників заняття, запитань, які виникають у слухачів; з організацією дискусії, корегуванням її в межах запланованої теми, коротким висновком після кожного питання;

• заключне слово має реалізовувати мету семінарського заняття, давати конструктивний аналіз усіх виступів та відповідей, стимулювати активність слухачів.

Хід семінарського заняття і. Вступ – 2 хв.

1. Перевірка наявності особового складу.

2. Доведення теми та мети заняття, а також порядку його проведення.

3. Обгрунтування актуальності заняття.

Теми рефератів, доповідей:

1. Небезпеки очевидні і приховані.

2. Ризик, як невід’ємна частина існування людини.

Іі. Перелік питань, рекомендованих для опитування - 35 хв.

1. Основні визначення – небезпека, безпека, ризик, безпека життєдіяльності. Безпека людини, суспільства, національна безпека. Принципи забезпечення національної безпеки.

2. Чим обумовлена актуальність сучасного стану БЖД.

3. Таксономія (класифікація) небезпек.

4. Класифікація шкідливих та небезпечних чинників небезпек.

5. Надзвичайна ситуація. Ознаки надзвичайної ситуації. Класифікація НС за джерелом (причинами) походження.

6. Класифікація НС за територіального поширення і обсягів заподіяних або очікуваних збитків.

Зміст питань

1.Основні визначення – небезпека, безпека, ризик, безпека життєдіяльності. Безпека людини, суспільства, національна безпека.

Небезпека ¾ явища, процеси, об’єкти, властивості предметів, здатні у певних умовах наносити шкоду здоров’ю людини, це умова чи ситуація, яка існує в наколишньому середовищі і здатна призвести до небажаного вивільнення енергії, що може спричинити фізичну шкоду, поранення та/чи пошкодження.

Небезпека – це явища, процеси, об’єкти, інформація і самі люди, які за певних умов можуть викликати небажані наслідки і призводити до погіршення стану здоров'я чи смерті людини, завдати шкоди навколишньому середовищу й об’єктам господарської діяльності

Ризик ¾ кількісна оцінка небезпеки. Визначається як частота або імовірність виникнення однієї події під час настання іншої. Звичайно це безрозмірна величина, що лежить у межах від 0 до 1. Може визначатися й іншими зручними способами.

Ризик виник­нення аварій, пошкоджень або виходу з ладу простих технічних пристроїв визначити нескладно. Для складних же технічних систем, а тим більше для людини чи суспільства ризик — це категорія, яка має велику кількість індивідуальних ознак і характеристик, і мате­матично точно визначити його надзвичайно складно, а інколи не­можливо. В таких випадках ризик може бути оцінений лише завдя­ки експертній оцінці.

Безпека (ДСТУ 2293-99) – це стан захищеності особи та суспільства від ризику зазнати шкоди (це ступінь свободи від ризику або ж відсутність неприпустимого ризику, пов’язаного з можливістю завдати будь-якої шкоди життю та здоров’ю людини) за будь- яких умов існування.

Безпека життєдіяльності ¾ галузь наукових знань, що вивчає небезпеки та засоби захисту від них людини у будь-яких умовах його перебування, це галузь знання та науково-практична діяльність, спрямована на формування безпеки і попере­дження небезпеки шляхом вивчення загальних закономірностей виникнення небезпек, їх властивостей, наслідків їх впливу на організм людини, основ захисту здоров'я та життя людини і се­редовища її проживання від небезпек.

Вивчення дисципліни “Безпека життєдіяльності” базується на знаннях таких дисциплін, як “Фізика”, “Хімія”, “Охорона праці”, “Біологія”, “Основи екології”, “Правознавство”. Науки про суспільство (соціологія, економіка, право). Науки про безпеку мають спільну та окремі частини.

«Життєдіяльність» складається з двох слів — «життя» і «діяль­ність».

Життя — це одна з форм існування матерії, яку відрізняє від ін­ших здатність до розмноження, росту, розвитку, активної регуляції свого складу та функцій, різних форм руху, можливість пристосу­вання до середовища та наявність обміну речовин і реакції на по­дразнення. Життя є вищою формою існування матерії порівняно з іншими — фізичною, хімічною, енергетичною тощо.

По Н. Ф. Реймерсу «Життя — це особлива форма руху матерії зі специфічним обміном речовин, самовідновленням, системним управлін­ням, саморозвитком, фізичною і функціональною дискретністю живих істот і їх суспільних конгломератів». Як що ми скоротимо це досить складне визначення то отримаємо наступне: життя - це послідовний, упорядкований обмін речовин і енергії.

Діяльність є специфічно людською формою активності, необхідною умовою існування людського суспільства, зміст якої полягає у доцільній зміні та перетворенні в інтересах людини навколишнього середовища. Це специфічна форма активного ставлення людини до навколишнього світу, зміст якої складає його доцільне змінювання та перетворення. Будь-яка діяльність містить у собі мету, засіб, результат та сам процес діяльності. Форми діяльності різноманітні. Вони охоплюють практичні, інтелектуальні, духовні процеси, що протікають у побуті, громадській, культурній, трудовій, науковій, навчальної та інших сферах життя.

Безпека людини - невід'ємна складова характеристика стратегічного напряму людства, що визначений ООН як «сталий людський розвиток», який веде не тільки до економічного, а й до соціального, культурного, духовного зростання, що сприяє гуманізації менталітету громадян і збагаченню позитивного загальнолюдського досвіду.

Національна безпека - захищеність життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави, за якої забезпечуються сталий розвиток суспільства, своєчасне виявлення, запобігання і нейтралізація реальних та потенційних загроз національним інтересам.

Національні інтереси - життєво важливі матеріальні, інтелектуальні і духовні цінності Українського народу як носія суверенітету і єдиного джерела влади в Україні, визначальні потреби суспільства і держави, реалізація яких гарантує державний суверенітет України та її прогресивний розвиток.

Загрози національній безпеці - наявні та потенційно можливі явища і чинники, що створюють небезпеку життєво важливим національним інтересам України.

Основними принципами забезпечення національної безпеки є:

- пріоритет прав і свобод людини і громадянина;

- верховенство права;

- пріоритет договірних (мирних) засобів у розв'язанні конфліктів;

- своєчасність і адекватність заходів захисту національних інтересів реальним і потенційним загрозам;

- чітке розмежування повноважень та взаємодія органів державної влади у забезпеченні національної безпеки;

- демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією держави та іншими структурами в системі національної безпеки;

- використання в інтересах України міждержавних систем та механізмів міжнародної колективної безпеки.