Стадії правотворчого процесу
Не слід ототожнювати правотворчий і законодавчий процеси. Законодавчий процес – важлива частина правотворчого процесу, яка має складний характер.
Правотворчий процес – система взаємозалежних процедур (стадій) при ухваленні, зміні як законів, так і підзаконних актів. Стадії правотворчого процесу, у свою чергу, можуть бути розбиті на ряд етапів.
Кожний вид нормативно-правових актів пов'язаний із компетенцією державних органів певного рівня, а тому підготовка, розгляд і ухвалення кожного виду актів в ієрархії актів мають специфічні ознаки. Ступінь складності правотворчого процесу визначається тим, які нормативно-правові акти, ухвалюються – закони Верховної ради, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів, рішення органів місцевого самоврядування.
В юридичній літературі є кілька підходів до розуміння системи стадій, на які поділяється правотворчий процес. Усі вони заслуговують на увагу, оскільки автори використовують різні критерії їх виділення.
Стадії право творення і правотворчого процесу:
Передпроектна стадія
формування юридичного мотиву про необхідність внесення змін до чинної системи норм права – відбувається на рівні правосвідомості в результаті виявлення волі народу (колективу), об’єктивно зумовленої потребами його соціального життя;
правотворча ініціатива – обґрунтування юридичної значущості правової регламентації – видання нормативно-правового акта.
Цей етап право творення характеризується дією об’єктивних чинників і становить підготовчу стадію правотворчості;
Проектна стадія
ухвалення рішення про підготовку проекту нормативно-правового акта;
розробка концепції проекту нормативно-правового актаі підготовка його тексту (або доробка проекту, внесеного в порядку правотворчої ініціативи), тобто юридичне формулювання волі народу (колективу) у вигляді норм права.
Проекти указів Президента, постанов уряду зазвичай готуються відповідними міністерствами і відомствами або на підставі плану попередніх робіт, або за разовим дорученням президента, керівництва уряду. Такі проекти можуть бути підготовлені в апараті Президента і уряду.
Щоб забезпечити кваліфіковане складання проекту, передбачається участь спеціалістів у відповідно до відомчого (галузевого) принципу, згідно з яким складання початкових проектів здійснюється тими органами і організаціями, профілю діяльності яких вони відповідають.
До підготовки проектів нормативно-правових актів (головним чином законів) залучаються партії, профспілки та інші громадські обєднання;
попередній розгляд проекту нормативно-правового акту правотворчим органом. До розгляду проекту зазвичай залучаються зацікавлені державні органи, організації, громадськість. Форми обговорення різні: парламентські читання, наради за участю наукової громадськості і зацікавлених міністерств тощо. Після урахування пропозицій і зауважень проект остаточно відпрацьовується і редагується;
обговорення проекту нормативно-правового акта і узгодження його тексту з зацікавленими особами. Найважливіші законопроекти можуть бути на всенародне обговорення.
Цей етап перетворення становить початкову стадію правотворчості.1
Стадія прийняття проекту нормативно-правового акта властива колегіальному правотворчому органу – офіційне прийняття проекту після його обговорення. Колегіальні правотворчі органи приймають нормативні акти простою більшістю голосів.
Цей етап право творення характеризується активністю: вступає в дію суб’єктивний чинник і здійснюється власне «творчість права».
Засвідчувальна сталія
підписання нормативно-правового документа;
надання йому реєстраційного коду після включення до Єдиного реєстру нормативних актів України;
Інформаційна стадія
офіційне опублікування прийнятого нормативно-правового акта в засобах масової інформації, доведення його до відома виконавців.
Цей завершальний етап право творення, який також має активний характер, є заключною стадією правотворчості.
Розділ ІІ. Законотворчість в Україні
