4. Зуби

Зуби анатомічно складаються з трьох основних частин: коронки, шийки і кореня. Шийка зуба являє собою місце переходу коронки зуба в корінь. У цьому місці закінчується емалевий покрив коронки зуба і починається цемент, яким покритий корінь зуба.

У практичній стоматології розрізняють анатомічні та клінічні коронки і корінь зуба. Клінічною коронкою називають вільно розташовану в порожнині рота частину зуба над місцем прикріплення епітелію. Клінічним коренем називають частину зуба, покриту яснами і що знаходиться в кості. На відміну від цього анатомічної коронкою є покрита емаллю частина зуба, а анатомічним коренем - частина зуба, покрита цементом. У коронці зуба знаходиться порожнина, яка переходить в канал кореня, поступово звужуючись у напрямку до верхівки кореня. У цій порожнині знаходяться пульпа коронки і пульпа кореня.

Коронка зуба бере безпосередню участь у відкушуванні і роздрібненні їжі. Механічного і хімічного впливу їжі протистоїть найміцніша тканина організму - емаль зуба.

Тверді тканини зуба.

До твердих тканин зуба відносяться емаль, дентин і цемент. Емаль є високоспеціалізованою тканиною зі своєрідним, дуже низьким обміном речовин, який тісно пов'язаний із загальним обміном в організмі. Мала активність обміну визначається високою мінералізацією тканин зуба, і її слід розцінювати як прояв адаптації до виконуваної зубом захисної функції та функції механічної обробки їжі. Захисна функція емалі полягає в тому, що вона, будучи тканиною прикордонного середовища, ізолює дентин і пульпу зуба від різних подразників (коливання температури, вплив кислих і основних речовин, ферментів та ін.) Зовні емаль покрита тонкою, стійкою до дії кислот оболонкою - кутикулою. При потоншенні емалі і зниженні її бар'єрних функцій можуть з'являтися болі при контакті зуба з холодною, гарячою, солодкою, кислою або солоною їжею.

Протягом розвитку емалі механічна міцність її змінюється. Емалева тканина доволі проникна. В процесі розвитку колір емалі змінюється від блакитного (у дітей) до різних відтінків білого, жовтого і навіть темно-сірого. Це відбувається завдяки наявності транспортних систем для фарбувальних речовин. Емаль проникна для іонів води, барвників, алкоголю. У емалі відбуваються такі процеси, як де-і ремінералізація, в нормі вони перебувають у рівновазі. Вступники допомогою ремінералізації емалі фториди мають велике значення для профілактики карієсу. Структурною одиницею емалі є емалева призма, яка, у свою чергу, складається з кристалів гідрокси-і фторапатитів.

Дентин, що становить основну масу зуба, займає друге місце по мінералізації після емалі і в основному складається з волокон, що містять колаген. За структурою дентин подібний з грубоволокнистою кісткою і відрізняється від неї відсутністю клітин і більшою твердістю. Своєрідністю його будови є наявність дентинних канальців, які пронизують всю масу дентину. У цих канальцях знаходяться протоплазматичні відростки клітин пульпи - одонтобласти (відростки Томпса). Крім того, в них циркулює дентинна рідина, яка доставляє необхідні речовини в дентин.

Одонтобласти мають мезенхімальне походження і беруть участь в утворенні дентину як при розвитку твердих тканин зуба (первинний дентин), так і в процесі життєдіяльності людини (замісний дентин).

Цемент являє собою грубоволокнисту кістку, що складається з основної речовини, просоченої солями вапна, в якому в різних напрямках йдуть колагенові волокна. Цемент верхівки кореня містить особливі клітини - цементоцити, що лежать у кісткових порожнинах. Трубочок і судин у цементі немає, харчується він шляхом дифузії з боку періодонта.

У цементі, як і в дентині, є колагенові волокна і мінералізована склеююча речовина. Частина колагенових волокон розташована в поздовжньому напрямку, інші - в радіальному. Ці волокна з одного боку переходять в радіальні волокна дентину (волокна Корфа), з іншого - у волокна періодонта.

М'які тканини зуба.

М'якою частиною зуба є пульпа. Вона представлена ​​сполучною тканиною з великою кількістю нервів, кровоносних і лімфатичних судин.

У пульпі, на відміну від інших видів сполучної тканини, немає еластичних волокон. Клітинні елементи пульпи представлені фібробластами, одонтобластами, плазматичними клітинами, макрофагами, зірчастими і адвентиціальними клітинами. Функція фібробластів полягає в утворенні колагенових волокон і основної речовини сполучної тканини пульпи.

Одонтобласти володіють дентиноутворюючою, трофічною та сенсорною функціями. Плазматичні клітини в малій кількості містяться в інтактній пульпі і у великій кількості з'являються при запаленні пульпи.

Діяльність плазматичних клітин пов'язують з синтезом антитіл. Макрофаги активно фагоцитують і переварюють частинки сторонніх речовин, у тому числі і бактерії. Зірчасті і адвентициальні клітини, розташовані по ходу дрібних судин, змінюючись, можуть перетворюватися на одонтобласти, фібробласти і макрофаги.

Пульпа забезпечує нормальну життєдіяльність зуба і регенеративні процеси в ньому. Вона є також своєрідним біологічним бар'єром, що захищає зубну порожнину і періодонт від інфекції. Таким чином, пульпа виконує трофічну, пластичну і захисну функції. Ці функції пульпи взаємопов'язані і як би доповнюють один одного.

Трофічна функція пульпи полягає в тому, що харчування дентину коронки і кореня зуба, а також цементу здійснюється через відростки одонтобластів (частково дентин і, в основному, цемент кореня зуба забезпечуються кров'ю через судинну стінку періодонта). Трофіка емалі, хоча і в меншій мірі, також здійснюється через відростки одонтобластів.

Пластична функція пульпи пов'язана з утворенням дентину. Вона проявляється з початку формування зуба і не припиняється протягом усього життя людини.

Захисна функція пульпи забезпечується високою поглинаючою здатністю клітин ендотелію та активної запальної реакцією пульпи на роздратування, проникнення чужорідних речовин та інші явища, що супроводжуються в більшості випадків утворенням сполучнотканинної капсули, що обмежує зону ушкодження від інтактних ділянок. У результаті зуб, тканини якого були піддані пошкоджуючому впливу, зберігається.

Будова пульпи кореня до прорізування зубів у загальних рисах схожа з будовою її коронкової частини, але з віком виявляється виразне розходження в будові сполучної тканини центральних верств пульпи кореня і коронки. Морфологічні особливості характерні також для пульпи різних зубів одного і того ж індивідуума, тобто будова пульпи певною мірою відповідає фізіологічному призначенням окремих груп зубів.

Так, наприклад, активна, багата клітинними елементами пульпа міститься в основному в бокових зубах, що зазнають при жуванні велике навантаження. Пульпа цих зубів характеризується інтенсивним кровообігом. У той же час деструктивні тканинні зміни найчастіше спостерігаються в пульпі різців. На стані і структурі пульпи відображаються всі фізіологічні зрушення, що відбуваються в організмі. Так, виражені зміни в пульпі спостерігаються у зв'язку з процесами старіння. У зв'язку зі значними відкладеннями вторинного дентину зменшуються розміри порожнини зуба, атрофується пульпа. При цьому в ній збільшується кількість волокнистих структур і зменшується кількість клітинних елементів, склерозуються судини. Ці процеси різко погіршують живлення пульпи і сприяють відкладенню в її тканинах мінеральних солей. Спостерігаються також атрофія і вакуолізація одонтобластів.