6. Слизова оболонка рота

Будова.

Слизова оболонка рота, на відміну від інших слизових оболонок організму людини, має ряд особливостей. Вона характеризується більш високою стійкістю до дії фізичних, термічних і хімічних подразників, а також інфекції. Підвищена регенеративна здатність слизової оболонки рота обумовлена її будовою. Вона складається з декількох шарів. Поверхневий шар - епітелій - представлений плоскими, шиловидними клітинами і базальною мембраною. Товщина епітелію на різних ділянках слизової оболонки неоднакова. Потовщений епітелій губ і щік, стоншений епітелій, що вистилає дно порожнини рота, нижню поверхню язика. Епітелій слизової оболонки твердого піднебіння і ясен має виражене ороговіння. Процес ороговіння епітелію носить захисний характер і спостерігається на тих ділянках порожнини рота, які відчувають найбільше навантаження. Виявлено, що кількість лейкоцитів у підлеглій сполучній тканині мізерна там, де виражений роговий шар, а там, де слизова оболонка не захищена роговим шаром, відзначається скупчення лейкоцитів, що, очевидно, також є ознакою захисної функції слизової оболонки.

Характерною особливістю клітин епітелію слизової оболонки рота людини є здатність до синтезу і накопичення великої кількості глікогену. Звертає на себе увагу залежність між кількістю глікогену і виразністю процесу ороговіння: на ділянках з ороговівшим епітелієм (слизова оболонка твердого піднебіння і ясен) глікоген відсутній або є у вигляді слідів. Епітелій з'єднується із власним (сполучнотканинних) шаром слизової оболонка за допомогою базальної мембрани. Цей шар утворює численні виступи (сосочки), що продовжуються в епітелій. У них розташовуються судини, що живлять епітелій, і нерви. Вирости епітелію, що розташовуються між сполучнотканинними сосочками, називаються епітеліальними сосочками. Вони збільшують площу контакту між епітелієм і сполучнотканинною основою і сприяють їх з’єднанню та обміну речовин між ними.

Власний шар слизової оболонки рота без різкої межі переходить у підслизову основу, яка складається з пухкої сполучної тканини. Поряд з пучками колагенових волокон тут є і жирова тканина. Подібного шару немає в слизовій оболонці язика, ясен, твердого піднебіння. Ясенні сосочки утворені пухкою сполучною тканиною, в якій проходять капіляри і знаходиться багато чутливих нервових закінчень. Тут відсутня підслизова основа, а власний шар слизової оболонки безпосередньо з'єднаний з окістям щелепи. Навколо кожного зуба є яснева кишеня (щілиноподібний простір між шийкою зуба і вільним краєм ясен). При порушенні цілості епітелію в області зубоясенної кишені порушується фізіологічний бар'єр зуба, і зубоясенна кишеня стає ділянкою, де розвивається патологічний процес (гінгівіт, пародонтит). Слизова оболонка язика відрізняється від описаних ділянок слизової оболонки рота. На язиці вона щільно зрощена з міжм'язовою сполучною тканиною, підслизова основа відсутня. Спинка язика покрита нерівномірно ороговіваючим багатошаровим плоским епітелієм, слизова потовщена і шорстка.

Секреторна функція.

Слизова оболонка рота є початковим секреторним відділом травного тракту.

У всіх її ділянках, де є підслизова основа, перебувають малі слинні залози у вигляді скупчення залозистих клітин. Найбільша кількість малих слинних залоз розташовується в підслизовій основі губ і м'якого неба. Ці залози відіграють велику роль у фізіології порожнини рота. Вони зволожують слизову оболонку, а в умовах патологічного процесу нерідко є зоною первинних ушкоджень.

Захисна функція нормальної мікробної флори рота.

Порожнина рота протягом усього життя людини є вхідними воротами для великої кількості мікроорганізмів, проникаючих з харчовими продуктами, при диханні і ін. Всього тут налічується більше 30 видів різних мікроорганізмів. Різноманітність мікробних форм пояснюється сприятливими умовами в порожнині рота для їх розмноження: слаболужною реакцією, рівномірною вологістю, наявністю залишків білкової та вуглеводної їжі. Мікробна флора порожнини рота переважно представлена грампозитивними і рідше грамнегативними бактеріями. Незважаючи на відносну стабільність мікробної флори, в кожної здорової людини в різні періоди життя вона може змінюватися. У плоду порожнина рота стерильна, мікробна флора потрапляє в неї при проходженні дитини через родові шляхи і після першого годування. Переважно аеробний характер мікробної флори рота зберігається до прорізування перших зубів. При появі зубів у дитини в порожнині рота виявляються анаеробні бактерії, збільшується число грамнегативних форм, і мікробний склад набуває такий же характер, як у дорослої людини. Це обумовлено наявністю зубних альвеол і крипт, що створюють сприятливі умови для розмноження анаеробних бактерій. Для беззубих ротів характерне зменшення анаеробної флори; число мікробів збільшується в осіб, що носять зубні протези.

Кількість мікроорганізмів в порожнині рота людини після народження визначається безліччю різних факторів, в першу чергу загальним станом макроорганізму: у здорових людей їх менше, ніж у хворих. У той же час мікробів-антагоністів у здорових більше, що чинить істотний вплив на загальну кількість мікроорганізмів в порожнині рота.

Таким чином, нормальна мікробна флора рота виконує захисну функцію, перешкоджаючи розмноженню занесених із зовнішнього середовища мікроорганізмів. Якщо ж розвиток мікроорганізмів в порожнині рота пригнічується (наприклад, при прийомі антибіотиків), то виникає дисбактеріоз, тобто порушення балансу між постійними мешканцями мікробної флори порожнини рота і наростання випадкової флори. Отже, бактеріальний антагонізм є істотним чинником антибактеріального захисту слизової оболонки рота.

До захисної функції слизової оболонки рота відноситься здатність лейкоцитів, які беруть участь у фагоцитозі, проникати через фізіологічну зубоясневу кишеню. У нормі 1 мл слини містить 4000 лейкоцитів, за годину їх мігрує в порожнину рота близько 500 000. При патологічному процесі в порожнині рота кількість лейкоцитів збільшується.

Регенерація слизової оболонки рота відображає її фізіологічний стан. Протягом доби злущується велика кількість клітин плоского епітелію. Регенерація епітелію відбувається в результаті постійного мітотичного поділу клітин базального і шиповидного шарів. Швидкість відновлення епітелію визначається величиною мітотичного індексу, який коливається залежно від часу доби, віку та статі людини.

Підвищена регенеративна здатність слизової оболонки рота обумовлена ранньою появою в ній глікогену, підвищеним вмістом РНК, а також накопиченням кислих глікозаміногліканів. Швидке загоєння ран слизової оболонки рота обумовлено і наявністю в ній малодиференційованих клітинних елементів, тканинним імунітетом і антибактеріальними властивостями слини.

Буферні властивості слизової оболонки рота полягають у нейтралізації кислих і основних з'єднань і швидкому відновленні рН середовища порожнини рота. Буферні властивості залежать від наявності і товщини рогового шару і секрету слинних залоз. Вони змінюються при наявності патологічних процесів в органах порожнини рота, при цьому рН змінюється в кислу або основну сторону.

Тургор і фізична міцність слизової оболонки рота визначаються здатністю витримувати тиск, стиснення, розтягнення. Тургор обумовлений гідрофільністю слизової оболонки, її еластичністю, яка залежить від стану еластичних і колагенових волокон і розвитку жирової клітковини в підслизовій основі.

Таким чином, слизова оболонка рота володіє бар'єрною функцією, яка обумовлена різними анатомічними і функціональними чинниками. До них відносяться: нерівномірність зроговіння, мітотичну активність клітин епітелію і підвищена здатність до регенерації, висока активність обмінних процесів, накопичення глікогену, наявність великої кількості клітинних елементів у власному шарі слизової оболонки і міграції лейкоцитів у порожнину рота, бактерицидну дію компонентів слини, симбіоз і антагонізм мікробної флори, виборча усмоктувальна здатність і фізична міцність слизової оболонки та ін.

щелепний лицьовий кістка парадонт