1.1. Ринок праці

Людина не може існувати без праці. Як відомо, саме праця зробила з людини людину.

Праця – це складне і багатоаспектне явище, яке відіграє в житті суспільства і кожної окремої людини настільки важливу роль, що саме це поняття в широкому розумінні є невіддільним від людського буття. Праця – це свідома доцільна діяльність людей, яка спрямована на створення матеріальних і духовних цінностей. Праця – це першооснова і необхідна умова життя людей і суспільства. У процесі праці людина змінює навколишнє природне середовище і пристосовує його до своїх потреб. Цим вона не лише забезпечує своє існування, але й створює умови для розвитку і прогресу суспільства. Більше того, праця є однією з найважливіших форм самовираження, самореалізації і самовдосконалення людини, що також є могутнім чинником суспільного прогресу.

Тобто, праця – це свідома цілеспрямована творча діяльність, прикладання людиною розумових та фізичних зусиль для одержання корисного результату у задоволенні своїх матеріальних та духовних потреб; це процес перетворення ресурсів природи в цінності і блага, що здійснюється й керується людиною під дією як зовнішніх стимулів (економічних та адміністративних ), так і внутрішніх спонукань; це вияв людської особистості.

Щоб зрозуміти цінність будь-чого – потрібно це щось продати комусь іншому. Для того, щоб продати, ми йдемо на ринок. Це стосується не лише торгівлі, а й процесу пошуку роботи.

Ринок – це місце, де товар обмінюють на гроші, а гроші – на товар. Покупець приходить сюди з надією купити щось краще та дешевше, а продавець – продати побільше та подорожче. Головне – це домовитися про ціну. Відбувається те, що діловою мовою називається “торг”. Продавець оголошує ціну, а покупець – своє ставлення до неї. Тобто, ринок узагалі – це система економічних відносин між продавцями і покупцями товарів та послуг, форма зв'язку між сторонами обміну у процесі якого встановлюється ринкова ціна на об'єкт обміну і відбувається зміна його власника. Також поняття ринку означає економічний або географічний простір, у якому відбувається процес товарного обміну, обміну товарів на гроші і навпаки.

Ринок праці мало чим відрізняється від ринку продовольчо-промислового. Мабуть, лише тим, що на ньому немає чіткого розподілу на продавців та покупців, бо кожен його учасник грає дві ролі одночасно. Якщо ви наймаєте на роботу, то ваша перша роль – це покупець, бо ви прийшли на ринок, щоб прикупити трудових ресурсів. Але з іншого боку – ви пропонуєте робочі місця, і тому ви є ще й продавцем. Коли ми шукаємо роботу, то теж виступаємо в двох ролях: у ролі покупця, бо шукаємо на ринку праці гарне робоче місце, та в ролі продавця, коли пропонуємо свою розумну голову, вмілі руки, знання та досвід. Фактично, ми продаємо самих себе.

Однак слід зазначити, що ті, для кого ми є товаром, - самі товар для вищого керівництва. Навіть президент країни є товаром для своїх громадян. Вибираючи, громадяни фактично призначають його на посаду керуючого, а не більш того; кандидати в президенти ведуть справжній торг із виборцями за одне робоче місце, пропонуючи передвиборні обіцянки й одержуючи в обмін бюлетені з позначкою “За”.

Слід одразу ж зазначити: ми з вами є товаром. Але на жаль, товар не дуже таки дефіцитний, бо нас багато і нас вибирають.

Тож визначимо, що ринок праці – це система суспільних відносин, яка пов'язана з найманням та пропозицією праці, тобто з її купівлею і продажем; це також економічний простір – сфера працевлаштування, у якій взаємодіють покупці і продавці; це механізм, що забезпечує узгодження ціни та умов праці між роботодавцями і найманими працівниками та регулює попит та пропозицію праці.

Ринок праці не вичерпується відносинами з працевлаштування безробітних та заповненням вакансій, а охоплює всю сферу найманої праці. Сюди відносяться проблеми оплати та умов праці, обсягу та інтенсивності виконуваної роботи, стабілізації і гарантій зайнятості, трудової мотивації, підготовки і перепідготовки робочої сили, проблеми та питання трудового законодавства, можливі технічні та професійні зміни всередині професії або фаху.

Головними складовими частинами ринку праці є сукупна пропозиція, що включає все економічно активне населення, та сукупний попит, що визначається загальною потребою економіки у найманій робочій силі. Вони складають сукупний ринок праці, або ринок праці в широкому розумінні. Основна частина сукупного попиту та сукупної пропозиції задовольняється, що забезпечує працівників роботою, а робочі місця – працівниками.

Сукупна пропозиція включає всі категорії економічно активного населення, тобто всіх, хто працює або бажає працювати. На ринку праці існує також поточна пропозиція, яка складається з таких основних груп: безробітні, що активно шукають роботу і готові до неї приступити; працівники, які намагаються змінити місце роботи; особи, які бажають працювати у вільний від основної роботи або навчання час.

Співвідношення попиту і пропозиції на ринку праці – це його кон'юнктура. Залежно від співвідношення попиту та пропозиції розрізняють три типи кон'юнктури ринку праці: трудодефіцитна (якщо попит перевищує пропозицію), трудонадлишкова (якщо пропозиція перевищує попит; це характерно для сучасної України) і рівноважна (коли попит відповідає пропозиції; це в принципі є теоретичним ідеалом, до якого треба прагнути, але якого, як відомо, досягти неможливо).

Зазначимо, що ринок праці є органічною складовою ринкової економіки й у своєму розвитку залежить від наявності й розвиненості всіх інших її елементів (включаючи ринки капіталу, житла тощо), що визначають міру свободи руху робочих місць (їх створення та ліквідації) та перерозподілу працівників між сферами зайнятості, галузями господарства і територіями.

Внаслідок того, що праця є товаром, але товаром унікальним, та має багато характеристик, які вирізняють її зі світу звичайних товарів чи послуг, ринку праці притаманні наступні важливі особливості:

1. На звичайному ринку купівля товару означає перехід права власності від продавця до покупця. Купівля праці роботодавцем означає, що він набуває права певний час використовувати працю вільної людини і стає власником результатів праці, оскільки остання проявляється лише в результатах.

2. На ринку матеріальної продукції контакти між продавцями і покупцями короткі і знеособлені. Угоди ж, що укладаються на ринку праці, означають початок тривалих взаємовідносин роботодавця і найманого працівника. Оскільки праця невіддільна від працівника, її використання передбачає тривале взаємне спілкування. Людина виходить на ринок праці не лише як носій робочої сили, але в усій повноті своєї особи. На відміну від інших факторів виробництва людина може сама контролювати і змінювати якість своєї праці, виявляти більшу чи меншу прихильність до підприємства роботодавця. У зв'язку з цим ринок праці існує не лише в сфері обігу, поза підприємствами, а значною мірою і на підприємстві.

3. Своєрідність відносин, які виникають на ринку праці, викликає необхідність чіткої і детальної регламентації різних аспектів діяльності його агентів. Тому цей ринок дуже насичений різноманітними інституціональними структурами особливого роду, до яких передусім належать:

система трудового законодавства, що регламентує умови найму, використання, оплати праці, звільнення працівників;

державна служба зайнятості;

профспілки різного рівня як представники інтересів найманих працівників і спілки роботодавців як виразники їхніх інтересів;

державні програми в галузі праці й зайнятості.

4. На ринку праці більш важливими, ніж на інших ринках, є не грошові аспекти угоди, а, передусім, зміст та умови праці, гарантії зайнятості, перспективи професійного розвитку і службового просування, мікроклімат у колективі, територіальне місцезнаходження підприємства та ін. Досить часто на ринку праці негрошові аспекти угоди стають більш важливими, ніж розмір заробітку. Якщо є можливість вибору, сучасний працівник все частіше відмовляється від нецікавої, безперспективної, а тим більше шкідливої роботи, навіть за умов її високої оплати.

5. Угоди, що укладаються на ринку праці, відрізняються від угод на інших ринках величезною різноманітністю. Кожен працівник по-своєму унікальний, якщо навіть формальні ознаки якості робочої сили, такі як професія, спеціальність, кваліфікація, стаж тощо, однакові, на відміну від інших товарів, вироблених за стандартом. Кожне робоче місце теж якоюсь мірою відрізняється від інших і має особливі вимоги до працівників. Більше того, найчастіше унікальність робочого місця і особливо працівника розпізнаються не в момент укладання угоди, а вже значно пізніше, у процесі праці. Тому угоду на ринку праці слід розглядати швидше не як короткий акт, а як тривалий процес.

На сучасному ринку праці існують наступні тенденції:

зростання рівня знань та кваліфікації;

зростання частки жінок в трудовому процесі;

зростання професій у сфері послуг;

підвищення популярності роботи так званих “білих комірців” (тобто висококваліфікованих працівників офісів).

Кожен різновид праці, професія, спеціальність, кожна особлива категорія працівників (наприклад, підлітки, студенти, пенсіонери, інваліди) мають свій, певною мірою відокремлений від інших, ринок праці. Для найбільш кваліфікованих, рідкісних спеціалістів ринок праці може бути національним або навіть міжнародним. Більшість же працівників конкурують між собою на місцевих ринках. Існують чітко структуровані й ледь оформлені ринки праці. Перші передбачають укладання трудового контракту у відповідності з діючим законодавством, що регулює умови праці та її оплати, та інші аспекти трудових відносин. Ринки з нерозвиненою інституційною інфраструктурою характерні для країн з перехідною економікою та країн, що розвиваються, як, наприклад, в Україні. У більшості таких країн окрім відкритих формальних ринків праці існують також тіньові неформальні ринки. У нашій країні це, наприклад, реалізатори на товарно-продуктових ринках, коли людина працює, але офіційно не оформлена: у неї немає запису в трудовій книжці, вона не платить податків, у неї не йде трудовий стаж для нарахування пенсії, у неї немає свідоцтва про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, яке видається Пенсійним фондом України. Те ж саме стосується і всіляких розповсюджувачів косметики, миючих засобів через так звану сітьову мережу, які працюють для таких фірм, як Avon, Herbalife, Oriflame та інших.

Сегментація ринку праці – це розподіл робочих місць і працівників за об’єднуючими ознаками на відносно стійкі і замкнуті сектори, які обмежують мобільність робочої сили своїми кордонами.

Для фахівців комерційних спеціальностей та бухгалтерського обліку сегмент ринку досить великий, бо вони мають можливість працювати на підприємствах практично всіх галузей економіки: в торгівлі (незалежно від спеціалізації), виробництві, сфері послуг та ін., а також незалежно від форми власності підприємства чи фірми.