Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
загружено (1).doc
Скачиваний:
2
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
1 Мб
Скачать
☆

6. Управління конфліктами та стресами

Слово конфлікт зазвичай сприймається людьми з негативних позицій. Конфлікт проявляється у вигляді специфічних реакцій людей один до одного. У зв'язку з цим конфлікти завжди мають міжособовий характер. Конфлікт починається з виникнення конфліктних ситуацій.

Однак, в організаціях конфлікт - це не обов'язково негативне явище. Нерідко конфлікти допомагають учасникам трудового процесу, коли вони потрапляють у конфліктні ситуації, краще усвідомити цілі організації, звернутися до своїх невикористаних резервів і зробити багато чого з того, що здається неможливим у звичайних умовах. Конфлікт - це стан, який виявляється у вигляді специфічних реакцій людей один до одного.

Конфлікт - зіткнення сторін, думок, сил, або відсутність згоди між двома або більшою кількістю сторін, що можуть бути конкретними особами або групами. У випадку виникнення конфліктів кожна із конфліктуючих сторін робить все, аби прийнятною була її точка зору або мета та заважає іншій стороні робити теж саме.

Види конфліктів:

  • Соціальний (економічний, моральний, правовий і т.п.).

  • Соціально-психологічний (міжособистісний, в середині групи, міжгруповий).

  • Персональний (ролевий) і інші.

Соціально-психологічні конфлікти класифікуються за такими ознаками:

  • За формою прояву (приховані і явні, згладжені і гострі).

  • За сферою, якої торкаються (ділові відносини, неофіційні міжособистісні відносини).

  • За сторонами учасників ( між окремими членами колективу; між групами; між групою і окремими її членами; між групою і кимось поза групою; між керівником і підлеглим).

  • За змістом (розходження оцінок і думок; взаємна антипатія; ображена гідність; образа; заздрість або ревнощі).

  • За тривалістю (короткочасні і затяжні).

  • За масштабами розповсюдження (глобальні і приватні).

Конфлікт має три стадії розвитку:

  • Передконфліктна (конфліктна) ситуація (психологічна напруга, опір сторін).

  • Власне конфлікт (відносини вкрай загострюються, можуть тимчасово припинитись).

  • Розв’язання конфлікту (наступає під впливом ззовні: завдяки колективу, громадськості, керівнику).

Періодично, внаслідок особливої напруги або перевтоми, всі люди схильні до підвищеної конфліктності. Виникнення конфліктної ситуації в основному визначається об’єктивними факторами, з якими зустрічається людина, конкретними обставинами, а також деякими особливостями характеру людини.

Має розповсюдження так званий «конфлікт несумісності». Він характеризує виникнення таких міжособових відносин, які базуються на почуттях взаємної антипатії, заздрості, ревнощів і т.д. Він проявляється в сфері неофіційного спілкування, а потім обов’язково впливає на ділові відносини. Відомі чотири види несумісності:

  • Фізична, або фізіологічна (наприклад, мешкання в одній кімнаті гуртожитку людей, що дуже відрізняються за віком і станом здоров’я).

  • Психофізіологічні (особливості темпераменту).

  • Психологічні і соціально-психологічні (несумісність рис характеру, здібностей, нездатність співчувати і т.п.).

  • Ідеологічні або за світоглядом.

Несумісність людей побороти майже неможливо, тому конфлікти в даному випадку неминучі. Уникнути конфлікту можна тільки на стадії конфліктної ситуації. Керівник повинен своєчасно її виявити і вжити необхідних заходів, для чого необхідно знати ознаки конфліктної ситуації. До них відносяться:

  • факти приниження гідності особи в офіційних або неофіційних обставинах;

  • різка зміна у відношенні до функціональних обов’язків, співробітників;

  • факти відхилення від виконання вказівок;

  • висловлення незадоволення співробітниками або керівниками;

  • двостороння або одностороння словесна чи фізична образа;

  • замкненість, самотність, пригнічення окремих осіб;

  • формальний стан виховної роботи в колективі;

  • негативна думка про оточуючі обставини, життя і діяльність співробітників, посадових осіб.

 Подолання конфлікту залежить від позиції керівника, його вміння аналізувати обстановку і приймати відповідні рішення.

Класифікація конфліктів

За способом виявлення конфлікти бувають відкриті і приховані. Перші лежать на поверхні, а другі заховані за ширму сприятливих відносин. Приховані конфлікти можна розпізнати лише за непрямими виявленнями. Отже, керівнику трудового колективу потрібно мати чіткі уявлення про ознаки конфліктних ситуацій на виробництві.

Відносно значення для організації конфлікти поділяються на конструктивні і деструктивні.

Характерними причинами, що призводять до конструктивних конфліктів, є:

  • невдоволення оплатою праці;

  • несприятливі умови праці;

  • недоліки в організації праці;

  • незабезпеченість завдань відповідними ресурсами;

  • неритмічність роботи;

  • незручний графік роботи;

  • невідповідність між правами і обов'язками співробітників;

  • недосконалість в технологіях;

  • відсутність чіткості в розподілі обов'язків;

  • низький рівень трудової і виконавчої дисципліни;

  • недосконалість організаційної структури управління;

  • суперечливі цілі технологічних і економічних служб підприємства та ін.

Причинами деструктивних конфліктів можуть бути:

  • неправильні дії керівника;

  • неправильні дії підлеглих;

  • неправильні дії і керівника і підлеглих.

Помилкові дії керівника можуть проявлятися у наступному:

  • порушення службової етики:

  • прояв грубості, надмірності, неповажного ставлення до підлеглих;

  • невиконання обіцянок;

  • нестерпність до думок, відмінних від власних;

  • затиск критики;

  • обмеження прав підлеглих;

  • зловживання службовим положенням керівника;

  • ігнорування субординації щодо підлеглих різних рівнів управління;

  • невміле використання інформаційного менеджменту;

  • критика, що принижує гідність людини;

  • свідоме провокування конфліктів між підлеглими (“розділяй і пануй”) та ін.;

  • порушення трудового законодавства, наприклад, несправедливе звільнення з посади співробітника;

  • несправедлива оцінка керівником підлеглих і результатів їхньої праці, наприклад:

  • помилки в застосуванні заохочень і покарань;

  • недоліки в розподілі робіт між виконавцями;

  • встановлення посадового окладу, не еквівалентного виконуваній роботі;

  • керівник болісно реагує на авторитет підлеглого;

  • нечітке формулювання завдань підлеглого;

  • відсутність інформації;

  • недооцінка керівником значення переконання;

  • психологічна несумісність.

У залежності від особливостей конфліктуючих сторін прийнято виділяти:

  • внутрішньособовий конфлікт - сутичка між приблизно рівними по силі, але протилежно спрямованими за інтересами, потребами, потягами однієї людини;

  • міжособовий конфлікт - два або більше членів однієї групи переслідують несумісні цілі і реалізують суперечливі цінності, або одночасно в конфліктній боротьбі прагнуть досягнення однієї ж і тієї цілі, що може бути досягнута лише однією з сторін;

  • між особистістю і групою - сутичка суперечливих інтересів, потреб, цінностей, цілей між окремою особистістю і групою людей;

  • міжгруповий конфлікт - коли конфліктуючими сторонами виступають соціальні групи, які переслідують несумісні цілі і перешкоджають один одному на шляху їх здійснення.

Дослідження показують, що всіх працівників по схильності до конфліктів можна розділити на три групи: стійкі до конфліктів, що утримуються від конфліктів і конфліктні. Чисельність третьої групи складає біля 6-7% від усієї сукупності працюючих. Це досить численна група людей зі складним характером, яка створює різні ексцеси в системі управління.

Конфлікт як процес характеризується конкретними етапами:

  • Передконфліктна ситуація фіксує виникнення реальних протиріч в інтересах, потребах і цілях сторін. А оскільки це ще не усвідомлено і немає ніяких контактних дій, дана ситуація - це потенційний конфлікт.

  • Усвідомлення передконфліктної ситуації пов'язане з сприйняттям реальності як конфліктної, з розумінням необхідності ухвалення рішення на дії. На цій стадії в поведінці людини в більшій мірі виявляється дратівливість, ворожість, агресивність, а часом і неврівноваженість. Людина замислюється і виробляє модель своєї поведінки. Отже, усвідомлення об'єктивної конфліктної ситуації є поштовхом до конфліктної поведінки.

  • Конфліктна взаємодія - сама гостра й емоційно напружена стадія конфлікту (інцидент). Стержнем конфліктної поведінки є блокування досягнення цілі іншою стороною (серед засобів такого блокування можуть бути перекручування інформації, апеляція у вищі органи й ін.). Якщо у вигляді міжособової взаємодії обрано протиборство (а не переговори), то в поведінці сторін можуть спостерігатися явні погрози, склоки, моральні образи і навіть фізичне насильство.

  • Вирішення конфлікту. Дана стадія може і повинна починатися, минаючи конфліктну взаємодію. Досить часто одна з сторін або обидві зауважують елементи конфліктності на перших двох стадіях і роблять усе можливе для усунення об'єктивних причин запобігання конфліктної ситуації.

  • Післяконфліктна ситуація характеризується глибокими переживаннями сторін. Відбулася розрядка напруги, і учасники "виплеснули" емоції. Часто в них виникає почуття провини, жалі і навіть каяття. На цій стадії відбувається корекція їхніх самооцінок, домагань і відношень.

Попередження конфлікту

Всім відомо, що хворобу легше попередити, чим лікувати. Так і конфлікти. Їхнє зародження треба вміти розпізнати з самого початку. Треба заздалегідь заблокувати ті місця, де вони можуть виникнути, ліквідувати ті причини, що можуть призвести до них.

Велике значення для профілактики конфлікту має чітка організація праці, безперебійний режим роботи, моральне задоволення працівників, що забезпечує їхній гарний настрій, впевненість у собі і робочій групі. Конфлікти можна попередити систематичною виховною роботою в колективі.

Керівнику, що здійснює діяльність щодо профілактики конфліктів, варто вчасно виявляти потенційних обурювачів спокою, ставити бар'єр нападкам цих людей на колег і спрямовувати їхню енергію на спільну співпрацю.

Злагодженість дій обумовлюється взаємовідносинами суб'єктів, що взаємодіють між собою. В одних випадках ці взаємовідносини негативно позначаються на досліджуваному явищі (знижує ефективність групової діяльності, погіршує психологічний клімат і т.п.), в інших - навпаки, виявляється позитивний вплив.

Сумісність - це поняття про взаємну відповідність властивостей учасників групи. Сюди входять: взаємна симпатія, позитивний характер емоційних установок, спільність інтересів і потреб. Яка сумісність, така в багатьох випадках і ефективність діяльності трудового колективу. Оптимальним виявляється такий склад групи, члени якої досить активні в обміні інформацією з метою вирішення спільних задач. Найважливішу роль у забезпеченні сумісності відіграє формальний лідер. Від того, в якій мірі його поведінка виявиться прийнятною або неприйнятною багато в чому залежить доля сумісності.

Дуже важливими передумовами попередження негативних явищ в трудових колективах є:

  • правильне використання і розвиток керівниками колективів критики і самоаналізу поведінки серед членів трудового колективу;

  • проведення постійної індивідуальної роботи з підлеглими, особливо з тими, хто має конфліктну спрямованість;

  • створення і підтримка сприятливих міжособових відносин між окремими індивідами;

  • постійна робота щодо поліпшення умов праці, удосконалення її оплати, поліпшення організації виробництва, поліпшення побутових умов працівників;

  • суворе підпорядкування трудовому законодавству;

  • дотримання службової етики;

  • врахування очікувань підлеглих.

Шляхи конструктивного вирішення конфліктів

Управління конфліктом здійснюється шляхом вирішення двох головних проблем: попередження виникнення конфліктів та їх конструктивного вирішення, якщо передконфліктну ситуацію неконфліктним шляхом вирішити все ж не вдалося.

Головним об’єктом управління є не конфлікт, а суперечність, що його спричинила. Тому найбільш ефективним способом впливу на конфлікт можна вважати таке вирішення суперечності, яке влаштувало б обидві сторони. Якщо головні зусилля спрямовані на виявлення суперечностей, через які виник конфлікт, і його вирішення, тоді, у випадку успіху, конфлікт вирішується як суперечність його причини.

Якщо ж головна мета – зупинити конфліктну взаємодію людей, то при бажанні, цього можна досягти, і не вирішивши суперечку, що спричинила конфлікт. В цьому випадку конфлікт опиняється немов “загнаний в середину”, створюється ілюзія його вирішення. Достатньо велика імовірність того, що невирішена суперечка через деякий час в іншому вигляді знову призведе до протидії сторін, кожна з яких відстоює свої, важливі для неї інтереси.

Способи самовирішення конфліктів відносяться до випадків, коли Ви самі є учасником конфлікту. Якщо відсутня можливість запобігти виникненню конфлікту, то перш за все потрібно намагатись стримувати власні негативні емоції, актуалізувати свій інтелектуальний потенціал і життєвий досвід. При цьому доцільно використовувати наступні заходи.

1. Мінімізація взаємодії з іншою стороною. Якщо ви зведете до мінімуму спілкування з людиною, яка в даний момент є Вашим супротивником, спільну діяльність з ним, мінімізуєте візуальний контакт з цим індивідом, тоді це буде сприяти зниженню гостроти конфлікту. Останнє може виявитись умовою або передумовою наступного вирішення конфлікту.

Психологічний сенс мінімізації взаємодії з іншою стороною полягає в тому, що помітне зменшення безпосереднього впливу на психіку людини об’єкту, що викликає в нього дратування, призводить до поступового зниження інтенсивності негативних емоцій, що відчуваєш по відношенню до супротивника. Зведення до мінімуму негативних емоцій є найважливішою умовою конструктивного вирішення будь-яких конфліктів.

В крайньому випадку, в найбільш тривалих та гострих конфліктах вони вирішуються шляхом розведення сторін: або Ви, або інша сторона за власним бажанням переходить в інший відділ, цех, лабораторію (а іноді і на інше підприємство) задля того, щоб не взаємодіяти зі своїм супротивником. Це радикальний захід, його потрібно використовувати обережно, але, частіше за все, він буває ефективним.

2. Відкрита розмова з іншою стороною є одним з порівняно рідких, але досить ефективних способів зняття напруження у відносинах між людьми і вирішенні конфлікту. Чому даний засіб, що не потребує, на перший погляд, особливих зусиль, використовується не дуже часто? Існує дві причини.

По-перше, складність грамотного викладення розмови, невміння, на жаль, багатьох керівників вибрати психологічно виправдану тактику ведення неприємного діалогу.

По-друге, достатньо низька загальна культура спілкування людей, їх соціальної взаємодії. Заважає, безперечно, і та установка, яка сформувалась у більшості людей: відкритим шляхом нічого не досягнеш.

Для того, щоб відкрита розмова з учасником конфлікту – Вашим опонентом – з метою його вирішення виявилася результативною, доцільно побудувати діалог за певною логікою, що враховує психологію спілкування і особливості стану людей в процесі конфліктної взаємодії (що чекає від Вас опонент, на що він сподівається, що може послабити негативні емоції тощо).

Один з варіантів логіки побудови відкритої бесіди пропонується нижче. В ньому формується основний зміст кожного етапу розмови, його головний сенс. Конкретна ж форма словесного висловлювання цього сенсу вибирається Вами самостійно в залежності від характеру конфліктної ситуації, індивідуально-психологічних особливостей співрозмовника, інших обставин. Отже, послідовність розмови може бути наступною:

а) цей конфлікт нам обом не вигідний (це дійсно так – тривалі та інтенсивні конфлікти деструктивної спрямованості, як правило, нікому не вигідні, навіть якщо Ваша позиція в конфліктній ситуації досить сильна);

б) я пропоную даний конфлікт припинити (після такої заяви Ваш співрозмовник може не повірити в Ваші благородні наміри. Для того щоб запевнити його, що Ви дійсно бажаєте вирішити конфлікт, необхідно зробити два наступних кроки);

в) визнайте свої помилки, вже допущені в конфлікті (вони напевно існують, і визнати їх для Вас нічого не коштує). Скажіть в чому Ви себе вважаєте неправим. Продемонструйте своє покаяння;

г) зробіть поступки опонентові, де це можливо, тобто в тому, що в даному конфлікті не є для Вас головним (в будь-якому конфлікті завжди можливо знайти декілька другорядних моментів, окремих дрібниць, в яких нічого не варто поступитись. Можна іноді поступитись і в серйозних речах, але не принципових для Вас);

д) скажіть Ваші побажання про поступки, які необхідні з боку опонента (вони, звичайно, стосуються Ваших основних інтересів в даному конфлікті);

є) спокійно, без негативних емоцій обговоріть взаємні поступки, при необхідності і можливості відкоригуйте їх;

ж) якщо Вам вдалося домовитись, то скажіть, що вважаєте конфлікт вичерпаним. В іншому випадку не створюйте психологічних перешкод, оцінивши розмову як невдалу. Навіть в цьому випадку не розлучайтесь із співбесідником як з ворогом, завжди залишайте шанс продовжити розмову. Скажіть приблизно так: “Ну що ж, поки ми не прийшли до згоди. Але я вважаю, що тепер кожний з нас краще розуміє суть суперечності, позицію сторін. Давайте ще подумаємо як вирішити проблему і повернемося до розмови через 2-3 дні. Ви ж прекрасно розумієте, що безвихідних ситуацій не буває. Якщо ми вдвох забажаємо, то вирішимо цю проблему”.

До позитивних якостей відкритої розмови як засобу вирішення конфлікту слід віднести його економічність (мінімальні витрати), оперативність і достатню результативність. Навіть в тому випадку, якщо з його допомогою не вдасться вирішити конфлікт, він допомагає зрозуміти позиції другої сторони, її інтереси в конфлікті.

3. Однобічне поступлення не в головному для Васяк пропозиція вирішити конфлікт. Поступлення може бути або примусовим, якщо в процесі боротьби виявилася вищість Вашого опонента в силі, або добровільним. Вимушене припинення протиборства, що базується на розумінні її безперспективності, часто призводить до вирішення конфлікту на користь більш сильної сторони або до зниження його інтенсивності.

Добровільне однобічне поступлення іншій стороні в тому, що Ви не вважаєте для себе головним, але припускаєте, що це має значення для опонента, несе в собі наступний психологічний зміст. Зазвичай кожна вихована людина свідомо або несвідомо намагається підтримувати в взаємовідношеннях з партнером баланс послуг. І якщо Ви зробили партнеру по взаємодії значну для нього послугу, то він постарається у відповідь теж зробити щось добре для Вас, навіть якщо Ви його про це не попросите. Тому у відповідь на Ваше поступлення в конфлікті опонент може зробити поступлення Вам, і це покладе початок вирішенню конфліктної ситуації. Роблячи поступлення, важливо досягти вірного їх розуміння Вашим опонентом. Він повинен розуміти, що дане поступлення – не виявлення Вашої слабкості, а пропозиція вирішити конфлікт.