5. Матеріальне і ідеальне, їх співвідношення в основних напрямках філософського знання.

У стародавній філософії, яка спиралася на зародковий розвиток природознавства, матерія розглядалася як основа світу, яка ніким не створена і ніким не може бути знищена, яка не має ні початку, ні кінця у просторі й часі. Давньо­грецький філософ Фалес є одним із пер­ших, хто вважав началом усіх речей, тобто матерією, кон­кретно-чуттєве, безпосередньо дане. Цим началом у нього є вода. Значним етапом у розвитку вчення про матерію була ан­тична атомістична філософія (Демокріт). Арістотель (384—322 до н. є.) розуміє під матерією, по-перше, неозначену і безформну величину; по-друге, це те, з чого річ складається, і те, з чого річ виникає. Французькі філософи-енциклопедисти XVIII ст. намага­лись пов'язати воєдино концепції "матерія — природа" і "ма­терія — сукупність механічних властивостей". Матерія — це те, що відобра­жається нашими відчуттями, а також те, що викликає ці відчуття. Для них стає очевидним, що оскільки всі властивості матерії неможливо звести до меха­нічних, то це означає, що поняття "матерія" — це абстракт­на категорія, яка відмежовує від усіх матеріальних предметів їхні найбільш загальні властивості і якості або найбільш за­гальні особливості законів їхнього розвитку. Визнання матерії як найбільш загального початку речей, як чогось субстанційно-спільного у речах — це тільки один бік визначення матерії. філософське поняття матерії може бути визначе­не тільки в межах відношення "людина — світ". Саме в цих межах матерія визначається як філософська категорія, яка позначає світ як об'єктивну дійсність, що подається людині суб'єктивно, існуючи незалежно від її свідомості. Таке визначення ні в якому разі не можна розглядати як абсолютно завершену систему. Ця система відкрита, здатна довершуватись відповідно до нових досягнень світоглядної культури. Філософське поняття матерії виявляє насамперед таку властивість матеріальних предметів, як реальність. Матері­альне буття речей — це реальне існування, на відміну від ідеального, відображеного існування цих предметів у нашій свідомості, у відчуттях, уявленнях і поняттях. Матерія — це все те, що здатне існувати об'єктивно, як протилежність свідомості, яка й відображає її (матерію) в ідеальних образах. Результатом відображення матеріального є суб'єктив­но існуючий його образ — ідеальне. Матеріальне протилежне ідеальному, а ідеальне — по­хідне від матеріального. Специфіка ідеального полягає в тому, що, відображаючи властивості матеріального, саме воно цих властивостей не має і що воно безпосередньо існує лише як необхідний момент, активна форма свідомої діяльності людини. Ідеальне, отже, є по суті тим же матеріальним, але в образному тво­ренні людиною. Такий розгляд матеріального й ідеального показує, що самі по собі матеріальне чи ідеальне не існують.

5. В німецькому екзистенціалізмі м. Гайдеггера і к. Ясперса поширена теза: «Мова – це дім буття». Ваше ставлення до цієї тези.

Мова належить до так званих вторинних систем. Вона існує не сама по собі, а в людському суспільстві, похідним від якого вона є. Водночас мова — один із факторів самоорганізації суспільства і невід'ємна ознака таких спільнот, як рід, плем'я, народність, нація. Мова існує у свідомості членів суспільства, реалізується в процесах мовлення і "консервується" в результатах цього мовлення (у сказаному, написаному). Тому доля мови залежить від кожного з мовців.

З матеріального погляду в мові, що реалізується в мовленні, немає нічого, крім звуків, які комбінуються у слова, речення тощо. За цими комбінаціями окривається величезний світ значень — фонетичних, лексичних, граматичних, стилістичних. Саме в них відображені знання народу — носія мови — про світ, його структуру, ставлення людей до нього. "Мова народу — це його дух, і дух народу — це його мова" (В. фон Гумбольдт). У ній акумулюється духовна енергія народу. Вона є головною ознакою і символом нації.

Через мову ми пізнаємо світ. Наївно вважати, що кожен з нас сприймає світ безпосередньо, "таким, як він є". Насправді наше сприйняття світу відбувається крізь призму нашої мови. "Світ просіється крізь сито слів" (К. Кравс).

І Хайдеггер каже, що ми через все це метафізичне сміття, яке ми нагородили за декілька тисяч років, всі ці категорії і концепції не звертаємо увагу на базис - на те, що присутнє в самій мові - тобто на глагол бути, котрий для нього базовий. І ось нарешті ми зробили все, щоб позбавитись я (суб'єкта) і людина (об'єкта), щоб нарешті вхопити "є".

Знаходження істини буття і суті людини, вважає Хайдеггер, можливо через мову: “мова – це дім буття“, “суть людини спочиває в мові“