2. Що таке духовна культура?Визначте структуру дух культури.

Духовна культура – сукупний духовний досвід людства, який визначає інтелектуальний, моральний і естетичний рівень розвитку поколінь, що живуть тепер.Структура: 1. мораль,2. релігія, 3. мистецтво, 4. філософія, 5. наука, 6. право, 7.система освіти, 8. система виховання.

3. Поясніть, чому Й.Масуда вважає людину надприродною особою.

Сучасна людина розвинула нові засоби передачі інформації: мову, письмо і друкування, так само як знаряддя праці: лук і стріли, мотику і плуг та інші. Відмінність між людиною та іншими живими істотами полягає у фундаментальній невизначеності життєвого світу людини. Індивід не має наперед заданої (генетично) інтенції життєвого світу. Його життєвий світ соціально зумовлений. Засвоюючи взірці поведінки та способи орієнтації суспільства, він освоює всі речі і ситуації, як такі, що можуть виявитися життєво важливими. Його життєвий світ безперервний (континуальний). Саме це дає йому можливість переоцінки тих способів поведінки та ціннісних орієнтацій, які він засвоїв. Homo intelligens – ств. Новий тип людей.

4. Критерії сусп прогресу

Суспільний прогрес – це характеристика чи оцінка, яку люди дають змінам в історії, в житті суспільства. Основою оцінки є уявлення про ідеали, до яких повинно прагнути людське суспільство. Коли зміни відбуваються у відповідності з ідеалами, люди вважають їх прогресивними, в протилежному випадку кажуть про відсутність прогресу. В кожному явищі є як позитивне, так і негативне. До критеріїв суспільного прогресу можна віднести зростання суспільного багатства і добробуту людей, зменшення голоду, зубожінь. Другим критерієм є створення умов для вільного і щасливого людського життя, олюднення людей. Людина повинна не тільки жити, а жити по-людськи. З цим критерієм неодмінно пов’язана тривалість життя людей, як ще один показник рівня розвитку суспільства. Наступний критерій – зменшення долі некваліфікованої праці, розвиток освіти. Забезпення громадських свобод і прав також є важливим індикатором прогресивності. І останнє – зростання потреб людей та, що важливіше, можливостей їх задоволення. Серед вище перерахованих критерії найбільш важливим вважаю зменшення долі некваліфікованої праці. Шлях до цього – високотехнологічне виробництво, де просто не може бути некваліфікованих робітників, вони там просто будуть непотрібні. Це буде стимулом для розвитку, самовдосконалення кожного працівника, підвищення рівня його відповідальності. Сюди можемо віднести і функціонування науки, розвиток освіти, її якість, що безпосередньо впливає на виховання та навчання майбутніх кваліфікованих та відповідальних працівників. Існування цього критерію забезпечить також зростання способів задоволення людських потреб. А це, в свою чергу, призведе до підвищення добробуту людей, забезпечення людей усім необхідним для існування. Створення умов для вільного і щасливого життя людей – другий важливий критерій. Сюди можемо віднести усунення війн, боротьба з такими хворобами цивілізації, як алкоголізм, наркоманія, СНІД, паління, онкологічні, сердечно-судинні, туберкульоз; боротьба з тероризмом як засобом психологічного впливу на людство, превентивні заходи щодо усунення його причин, зокрема релігійних. Ще одним важливим критерієм вважаю забезпечення прав і свобод людей. Тому що прогресивне суспільство повинно стояти на засадах гуманізму та демократизму, толерантності. Усідомлення вартості людського життя та любов до людини повинні стояти в центрі усіх суспільних процесів.

Отже, у фокусі концепції людського розвитку знаходиться людина, якнайповніше задоволення її потреб, всебічний розвиток її здібностей. Розвиток суспільства, з погляду цієї концепції, означає постійне розширення можливостей для задоволення не тільки фізичних, а й духовних потреб людей. Тому що суспільний прогрес – це такий розвиток суспільства, який скерований на створення умов для подальшого існування суспільства і для вільного і щасливого життя кожної людини.

5. Ясперс «Сенс і призначення історії»

Автор звертається власне до сучасної ситуації, яка, за його словами, "являє собою реальну єдність людей на землі”. На цьому етапі, великою мірою завдяки останнім досягненням людини, планета перетворилась на цілісний світ, кожна точка якого легко досяжна для людини. У зв'язку з цим, відокремлене життя окремих общин, народі, країн стає фактично неможливим. Всі проблеми набувають глобального, тобто вселюдського звучання, і розв'язання їх можливе також лише шляхом об`єднання зусиль всього людства. Серед таких проблем Карл Ясперс називає, насамперед, той факт, що народи перетворюються на маси, воля яких стає вирішальним фактором у сучасному світі. "Маси виникають там, - вважає він, - де люди позбавлені свого істинного світу, коріння і підгрунтя, де ними керують і замінюють одне одним”. Маса позбавлена власних ознак, вона розчиняє в собі окремих людей, що втрачають свою індивідуальність, іншими словами, маса - це пустота. Небезпека її і в тому, що вона є об'єктом переконання і примусу, не відає відповідальності і живе на найнижчому рівні свідомості. Добре відомі неконтрольованість натовпу, бездуховність "публіки” (не вдячних слухачів, а саме публіки, від свавільної волі якої залежить доля митців); маси поєднують в собі їх негативи і додають своїх, стаючи символом сьогоднішньої доби. Ясперс називаю можливі шляхи розв'язання цієї проблеми, такі як одухотворення мас через виховання і освіту кожної людини, підвищення міри свободи. Ясперс вважає, що способом єднання всього людства може бути створення єдиної світової релігії (Бог один, різні лише його назви). Але поки ці фактори не спрацьовують, відбувається катастрофічний розпад традиційних цінностей, перехід від релігії до безвір'я, нігілізму. Віра занепадає, і у цьому процесі можна виділити ряд типових тенденцій : вироблення мислення, заснованого на ідеології, глобальне спрощення (прикладом є безкінечні лозунги, псевдонаукові теорії), заперечення як основа світогляду. Він лише констатує, що сьогоднішня ситуація разом з глобальним технічним розвитком і все зростаючою єдністю світу відзначається і глибоким духовним і душевним регресом, спустошеністю як ознакою епохи. Сьогодні епоха перетворень носить руйнівний характер, по-новому виявляється зв'язок людини і природи, створена людиною "друга природа” стає тираном. Людина втрачає підгрунтя, дух зводиться до здатності навчатися і створювати корисне.

Вплив технічної епохи на людину Ясперс розкриває через аналіз такого феномену, як праця. Він підкреслює, що "від характеру праці залежить структура суспільства і характер життя людей в усіх його розгалуженнях”, що праця - це сутнісна риса людини, яка творить свій світ. Але у праці присутній елемент жертовності, відмови від суб'єктивності, і в умовах технізації це набуває катастрофічного характеру.

Причина, зокрема, в тому, що техніка змінює характер праці, робить її механізованою, і тому вона з творчого заняття перетворюється на конвеєр. Людина, зайнята у сучасному виробництві, відчуває себе гвинтиком одного великого механізму, її роль у суспільстві ніби зводиться до успішного виконання дорученої їй операції. Вся енергія йде саме на функціонування в якості елементу складної організації технізованого суспільства, і тому єдині потреби, які залишаються - це відпочинок і порція адреналіну. Все це не може не призводити до катастрофічного духовного зубожіння людства.

Ясперс наголошує на тому, що великою мірою людство саме винне у створенні такої ситуації, бо не усвідомлює обмеженості техніки. А ця обмеженість існує. Перш за все, техніка - всього лише засіб, який повинен належним чином скеровуватися, він не існує окремо від людини. Велич і влада техніки проявляється лише щодо неживого, спроби поширення технізації на живе ні до чого доброго не призводять. Техніка - це засіб для творення типової продукції, вона, як правило, не придатна для створення культурних надбань. Техніка функціонує лише доки наявні матеріали та енергія, а вони не є невичерпними. Філософ застосовує по відношенню до техніки епітет "демонічна”, прагнучи висловити думку, що після створення техніки, яке відбулось майже випадково, вона здійснює могутній вплив на свого творця, уподібнює людину собі. Людство зараз залежне від своїх технічних здобутків, позбавлене їх, воно опиниться у катастрофічному стані.

Отже, техніка, в процесі перетворення природи, перетворює і саму людину, але Ясперс не схильний вважати її якоюсь непоборною силою. Він стверджує, що людство має захистити своє майбутнє, створивши надійні засоби для скеровування ситуації, вживши заходів до гуманізації і одухотворення праці тощо.