3. Цикл розвитку твердої сажки пшениці – Tilletia caries

Восени, коли дозріває пшениця, деякі колоски не зігнуті вниз, а розташовані прямостояче. Це уражені твердою сажкою колоски пшениці, бо

здорові колоски під вагою зерна нахиляються. У них під покривами зернівок,

що зберігаються, містяться чорного кольору спори гриба – хламідоспори, які

являють собою одну клітину, у якій міститься 2 ядра (дикаріон) та запасні поживні речовини у вигляді олії, що обумовлює їх темне забарвлення.

Хламідоспори на дотик слизькі й мають неприємний запах, тому тверду сажку іноді ще називають смердючою. Під час обмолоту покриви зернівок

руйнуються, хламідоспори висипаються, розносяться і прилипають до

здорових зернівок. Цьому сприяють вирости у вигляді шипиків, гачків на

поверхні оболонки хламідоспор. Якщо не провести своєчасно заходів

боротьби проти цього паразита і висіяти навесні заражене насіння у грунт, то

хламідоспори, потрапивши разом з ним туди, починають проростати у

одноклітинну базидію. При цьому ядра у них зливаються (каріогамія) і4

утворюється диплоїдне ядро (зигота), яке ділиться тричі: перший раз

редукційно, два наступні – мітотично, внаслідок чого утворюється 8

гаплоїдних ядер, з яких формуються 8 гаплоїдних базидіоспор ниткоподібної

форми, які є різними за статтю. Базидіоспори виходять на поверхню базидії й

пізніше відбувається злиття різностатевих гаплоїдних базидіоспор, внаслідок

чого утворюються 4 дикаріонтичні клітини, які за формою нагадують собою

літеру Н. Далі ці клітини проростають у дикаріонтичний міцелій, який проколює сформований проросток пшениці й разом зі стеблом росте по

ньому до колоска, вражаючи потім зав’язі квітів. Таким чином, зараження у

пшениці твердою сажкою відбувається під час проростання зерна. Із зав’язей

формуються зернівки, всередині яких паразитує міцелій гриба, що живиться

за рахунок поживних речовин, а під осінь він розподається на велику

кількість дикаріонтичних хламідоспор й цикл розвитку знову повторюється.

Подібний цикл розвитку у колбоподібної сажки проса (Ustilago panici

miliacei), твердої сажки ячменю (Ustilago hordei) та ін.

Боротьба з цими видами сажки ведеться протруюванням насіння

слабкими розчинами формаліну (мокре протруювання), обпиленням насіння

арсенистими, ртутними та сірчано-органічними препаратами.

4. Цикл розвитку летючої сажки пшениці – Ustilago tritici

Влітку, під час цвітіння пшениці на окремих її екземплярах замість

квіток видно нагромадження чорного пилу, що являють собою скупчення

дикаріонтичних одноклітинних хламідоспор, які розносяться вітром й,

потрапивши на приймочку маточки незаражених квіток пшениці,

проростають у 4и-клітинну фрагмобазидію. Базидіоспори не розвиваються, а

попарно копулюють між собою клітини фрагмобазидії. Внаслідок цього, з

новоутворених дикаріонтичних клітин розвивається дикаріонтичний міцелій,

який проникає у зав’язь та її насінний зачаток. Заражений насінний зачаток

при цьому не відмирає, а розвивається у насінину з гіфами паразита у зародку, причому уражене насіння морфологічно зовсім не відрізняється від

здорового. Якщо таке насіння навесні висіяти у грунт, то при його

проростанні починає розвиватись дикаріонтичний міцелій, який росте по

стеблу у напрямку до місць закладання квіток. Хвороба виявляється під час

виколошування – квітки колоса руйнуються, а замість них, внаслідок

розпадання дикаріонтичного міцелію, утворюється чорна пилкова маса

дикаріонтичних хламідоспор.

Таким чином, зараження пшениці летючою сажкою відбувається у

зав’язях квіток під час її цвітіння.

Для знезараження зерна застосовують його термічну обробку. Спочатку провокують ріст міцелію, витримуючи зерно у воді за температури 28-32 °С протягом 4х год., а потім завантажують зерно у ванни з температурою води 52-53 °С на 7-8 хв. За цієї температури відбувається загибель міцелію паразита.