Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Технол 2.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
250 Кб
Скачать
☆

Соціально-психологічний тренінг як технологія навчання

Останнім часом соціально-психологічний тренінг викорис­товується у різних сферах діяльності людей, у тому числі й у навчанні студентів – майбутніх професіоналів. Це пояснюється тим, що він дає змогу за короткий проміжок часу вирішити зав­дання інтенсивного формування та розвитку професійних нави­чок та вмінь студентів.

Соціально-психологічний тренінг в найбільш широкому розумінні є практикою психологічного впливу, яка використо­вується на методах групової роботи. У ході проведення соціаль­но-психологічного тренінгу студенти оволодівають конкретни­ми соціально-психологічними знаннями, відбувається корекція поведінки особистості, формуються навички спілкування, роз­виваються рефлекторні здібності (наприклад, здатність аналізу­вати ситуацію і власну поведінку), уміння реагувати на ситу­ацію та швидко перебудовуватися в різних умовах [31, с. 328].

У процесі соціально-психологічного тренінгу можливі зміни стереотипів, які вже склалися в студентів групи і які заважа­тимуть їм вирішувати нестандартні ситуації у майбутній профе­сійній діяльності.

Проведення соціально-психологічного тренінгу базується на певних принципах, зокрема: представлення свого «Я» кожним студентом, активності на заняттях, відкритого зворотного зв’яз­ку, «тут і тепер» тощо. Зміст цих принципів досить детально розкривається у науковій літературі [30; 32 та ін.], тому не бу­демо на них зупинятися. Саме дотримання цих принципів у процесі тренінгу є важливою умовою його ефективності.

У професійній підготовці студентів соціально-психологічний тренінг є досить важливою технологією навчання. Найбільш оптимальним є соціально-психологічний тренінг, у якому засто­совується метод ділової гри. Його особливістю є відтворення предметного та соціального змісту професійної діяльності [32]. Таке відтворення досягається через ігрове імітаційне моделю­вання та вирішення професійно орієнтованих ситуацій, причому використовується індивідуальна та групова діяльність учасників [14].

Перевагами такого виду соціально-психологічного тренінгу є наступне: 1) умови ділової гри є наближеними до умов реальної професійної діяльності, що дозволяє формувати уміння конст­руктивної рольової поведінки, пов’язані з виконанням певних професійних обов’язків; 2) групова, а, відповідно, й більш ін­тенсивна взаємодія учасників тренінгу, яка на думку К. Левіна більшою мірою ніж персональна робота, сприяє ефективній змі­ні установок особистості [цит. за: 30, с. 67], адже виявлення та зміна своїх неадаптованих установок залежить від уміння ба­чити себе очима інших; 3) наявність проблемних ситуацій під­вищує інтерес та мотивацію гравців до продуктивної діяльності; 4) з’являється прагнення гравців до самоаналізу, саморозвитку, самоствердження, аналізу подій і явищ, інтенсивного співпере­живання; 5) проводиться діагностика певних психологічних якостей студентів-гравців, яка потрібна викладачу для гнучкого вибору найбільш оптимальних способів взаємодії з учасниками тренінгу.

Психологічна діагностика у процесі соціально-психологіч­ного тренінгу є досить важливою, адже ігровий процес передба­чає певні правила, а поведінкові реакції можуть бути найрізно­манітніші. Тому студенти мають знаходити свої самостійні рі­шення, в яких закономірно виявлятимуться їх психічні та соці­ально-психологічні характеристики. Це знаходить вияв у емо­ційному ставленні до ігрової ролі, прагненні до ідентифікації з нею та виборі шляхів для її реалізації. Таким чином, має сенс психологічна діагностика особистості кожного студента групи. Це дає змогу викладачу оперативно керувати ходом соціально-психологічного тренінгу та вибирати найбільш вдалі способи взаємодії зі студентами.

Розглянемо саму технологію проведення соціально-психоло­гічного тренінгу методом ділової гри. Метою такого тренінгу є, по-перше, розвиток уміння студента усвідомлювати проблемну професійну ситуацію, по-друге, розвиток уміння аналізувати дану ситуацію та свою поведінку в ній, і по-третє, вироблення уміння професіональної поведінки, яка є оптимальною у даній професійній ситуації і найефективніше її вирішує. Ефективність проведення соціально-психологічного тренінгу залежить від ро­зуміння мети студентами. Тому у вступному слові викладач має чітко сформулювати мету тренінгу, більш детально розкрити значення та зміст кожного завдання для досягнення поставленої мети, ілюструючи свої пояснення прикладами з конкретної професійної діяльності.

На початку заняття викладачу слід створити атмосферу взаємної довіри, оскільки це дає змогу студентам контролювати й виправляти свою неадекватну поведінку. Якщо у групі від­сутня атмосфера розуміння та підтримки, це зменшує можли­вість студентів правильно розуміти мотиви, цінності та емоції один одного. У таких умовах студенти будуть створювати види­мість взаємодії й використовувати обережну стратегію прийнят­тя рішення. Дж. Р. Гібб вказує на два способи створення у групі атмосфери підтримки, довіри: замінити засуджуючі вислови описовими і переорієнтувати контролюючу поведінку на спіль­не вирішення проблем [цит. за: 32, с. 75]. Сприяє досягненню взаємного розуміння та довіри учасників тренінгу, їх зацікав­леності у професійному розвитку дотримання одного із прин­ципів організації соціально-психологічного тренінгу – принципу добровільної участі у тренінгу.

На підготовчому етапі соціально-психологічного тренінгу ви­кладач у загальному знайомить студентів із змістом ігрового процесу, правилами ділової гри, показує матеріали гри. Загаль­ним правилом, якого слід дотримуватися на даному етапі, є зна­йомство гравців один з одним (за умови, якщо учасники ще незнайомі). Кожен з учасників чіпляє до свого одягу картку-ві­зитку зі своїм ім’ям, яке може бути також і вигаданим. Викладач наголошує, що в ході соціально-психологічного тренінгу сту­денти будуть звертатися один до одного, використовуючи лише «тренінгове» ім’я.

Потім студенти діляться на ігрові команди (рольові групи): «акторів» та експертів. Серед них вибираються (інколи за учас­тю й допомогою викладача) «капітани», які керують роботою у своїх командах, інтегрують ідеї та думки студентів гри. «Капі­тани» команд «акторів» мають право призначати безпосередніх виконавців ігрових ролей у своїх командах.

На підготовчому етапі тренінгу має значення попередня діаг­ностика особистісних особливостей учасників. Вона необхідна для створення найбільш оптимального підбору контингенту сту­дентів гри, розподілу ролей. Групи експертів мають складати студенти з аналітичним складом мислення, здатні об’єктивно оцінити хід подій, продукувати найбільш оптимальні рішення. У безпосередньому розігруванні ситуацій беруть участь студенти із артистичними і прогнозуючими здібностями, які відзнача­ються точністю та конкретністю мислення. «Капітанами» краще вибирати тих, хто має організаторські здібності, і в той же час не тисне на інших. Якщо даний вид тренінгу проводиться зі студентами вперше, така практика розподілу ролей є найбільш доцільною. У разі повторного проведення соціально-психоло­гічного тренінгу можна застосувати інший прийом розподілу ро­лей, наприклад, коли «капітанами» стають студенти, організа­торські здібності яких потребують розвитку.

Якщо кількість команд (рольових груп) визначається кількіс­тю студентів у студентській групі, то кожна рольова група зде­більшого має складатися з 5–6 осіб. Це забезпечить зворотній зв’язок учасників дискусії, сприятиме динамізму рольової гру­пи, створенню урізноманітнень способів поведінки та вирішення проблемних ситуацій.

Матеріалом для ділової гри можуть бути професійні ситуації на зразок методики «асоціативний малюнковий тест», описи ігрових ролей. До ігрових ролей студентам подаються інструк­ції, які визначаються контекстом гри, професійною ситуацією. Інструкції мають консультативний характер, сприяють появі творчого пошуку і продукуванню великої кількості варіантів вирішення складної професійної ситуації. Прикладом інструкції може бути, наприклад, певний коментар до малюнкового тесту: «На цих малюнках одна із діючих осіб завжди говорить якісь слова іншій. Ваша група має відповісти на них. Знайдіть конструктивне вирішення назріваючого конфлікту. Не нама­гайтесь перевести все в жарт. Крім цього, команда має підго­туватися й подати свою версію щодо стратегії поведінки. Обго­ворення версії відбудеться на етапі аналізу ігрового процесу, тобто відразу після безпосереднього показу ігрової ситуації та виступів експертів».

Коли вже сформовані ігрові команди й відбулося їх ознайом­лення з матеріалами гри, викладач дає їм час (15 хв) для пошуку контраргументів. Це напружує емоційний потенціал тренінгу [31, с. 70], активізує діяльність рольових груп і допомагає їм включитися у гру.

Якщо в процесі виконання завдання у студентів виникають якісь запитання, то викладач відповідає на них та дає необхідні консультації. Згідно встановленого регламенту гри через 15 хви­лин проводиться перевірка готовності груп до безпосереднього розігрування ситуацій, використовуються методи спостережен­ня за поведінкою студентів та бесіди із ними.

Студентів слід ознайомити з правилом проведення основного етапу ігрового процесу: безпосередні виконавці ігрової ролі, у випадку необхідності, можуть взяти оперативну паузу. Це пра­вило дає гравцеві можливість проконсультуватися із своєю гру­пою і скорегувати свою поведінку.

Основний етап соціально-психологічного тренінгу розпочи­нається із безпосереднього розігрування ігрових ролей. При цьо­му викладач звертає увагу студентів на час діалогу (не менше 3 хв) та на нескінченну кількість «ходів». Початок безпосеред­нього виконання професійної ролі є певною мірою критичним моментом. Як стверджують Я. С. Гінзбург і Н. М. Коряк [13, с. 61–78], у цей момент найбільш вірогідними є збої у грі. Автори вважають, що психологічні проблеми у діловій грі мо­жуть виникати, наприклад, у випадку, коли студент використо­вує ігрову ситуацію для вирішення своїх особистих проблем. У цьому випадку ігрову мотивацію подавляють особисті мотиви. У такому випадку автори пропонують ведучому ділової гри зробити перерозподіл ролей. На думку С. Е. Борисової [6, с. 55–56], цього робити не слід, адже перерозподіл ролей у грі може сприйматися студентами як умовне покарання. Це вже не сти­мулюватиме активність і може привести до виникнення неадек­ватних захисних реакцій та посилити існуючі особисті проблеми студента. Тому завданням викладача є не перерозподіл ігрових ролей, а надання гравцеві психологічної підтримки у вирішенні труднощів.

Психологічною підтримкою можуть бути підказки, допомога викладача студентам у тих випадках, коли вони натикаються на здавалося б не вирішувані проблеми, надання їм можливості обговорити проблему у групі [31]. Зворотний зв’язок з викла­дачем відбувається в атмосфері взаємної турботи та довіри, до­зволяє студентам контролювати й спрямовувати свою неадек­ватну поведінку; корегувати поведінку конкретного студента можуть і представники його ігрової команди. В той же час викладачу у процесі проведення тренінгу не слід дуже часто й жорстко втручатися у хід гри та нав’язувати своє вирішення проблемних професійних ситуацій у готовому вигляді, так як це придушує ініціативу студентів і не сприяє їх професійному розвитку.

На етапі аналізу викладач організовує обговорення результа­тів гри. Спочатку висловлюють свою думку експерти. Вони не лише критикують і звинувачують гравців, а й аналізують їх поведінку. Описуючи поведінку «акторів», експерти повідомля­ють про своє бачення дій студентів. Причому не повинно бути вішання «ярликів», приписування зауважень, аналіз особистих якостей. Це, як стверджує К. Рудестам [32], викликає наймен­ший психологічний самозахист студентів та найбільше бажання змінити свою поведінку.

Потім студенти, які були в ролі «акторів», можуть захищати та обґрунтовувати свої рішення, дії, стиль виконання ролей та вибрану ними стратегію поведінки. Викладач має надати мож­ливість студенту захистити свою особистість і після обміну думками важливо зберегти добрі взаємини між студентами. Для організації дискусії можна використовувати відеозапис ігрового процесу, так як наступний перегляд відеозапису є ефективною формою здійснення зворотного зв’язку, який дає змогу більш детально проаналізувати ігровий процес та його результати.

На завершення викладач узагальнює зміст заняття, констатує досягнуті результати та підводить підсумок гри.

В цілому проведення соціально-психологічного тренінгу ви­магає детальної продуманості та тривалої організаційно-мето­дичної підготовки. Викладач повинен мати досвід проведення соціально-психологічного тренінгу, затратити великі зусилля. Соціально-психологічний тренінг є ефективним заходом, який може бути спрямований не лише на формування та корегування професійної поведінки, а й на профілактику криз професійного становлення. Такими кризами є не тривалі в часі періоди (до року) кардинальної перебудови особистості та зміна вектору її професійного розвитку [15, с. 35]. У ці періоди можуть виникати роздратованість, внутрішній дискомфорт, незадоволеність зміс­том та умовами професійної діяльності, взаєминами з колегами.

Проведення соціально-психологічного тренінгу зі студентами може попереджувати неадекватну професійну поведінку в май­бутньому, знижує можливість розчарування у професії і допо­магає майбутньому спеціалістові долати перешкоди, які зако­номірно виникатимуть у процесі професійної діяльності.

20