Релєєвські (Rayleigh) завмирання.

Модель Релєєвських завмирань використовується для каналів, які не мають сильного компоненту сигналу прямої видимості між передавачем і приймачем. Коефіцієнт завмирань може бути представлений як

(11)

де x (t) і у (t) є так званими незалежними реальними імовірнісними процесами Гаусів. Поняття "Гауси" є наслідком того факту, що передбачається велика кількість рассеивателей, а застосування центральної граничної теореми до цих випадкових рассеивателям приводить до розподілу Гауса. Середні значення величин x (t) і у (t) прагнуть до нуля, оскільки відсутній сильний компонент сигналу основного променя. Математично, якщо ми маємо дві незалежних і тотожно розподілених випадкових змінних Гаусів X і Y з середнім значенням рівним 0 і змінну, тоді R = pX2 + Y2 має Релєєвськоє розподіл з функцією щільності вірогідності, що представляється як:

(12)

Завмирання Накагами-м

Що огинає прийнятого сигналу може бути оформлена більш загальною, статистичною моделлю, названою Nakagami-m розподілом, функцію щільності вірогідності для якої представляють у вигляді

(13)

де

Nakagami-m розподіл зводиться до розподілу Релея при m = 1. Параметр m повинен бути вибраний так, щоб відповідати ступеню серйозності завмирань в каналі.

Райсиановськие (Rician) завмирання

Модель Райсиановських завмирань використовується для каналів, які мають сильну складову сигналу прямої видимості між передавачем і приймачем. Процес завмирань може бути представлений як

(14)

де a0 - постійна, яка представляє амплітуду компоненти променя прямої видимості. Величина компоненти променя прямої видимості визначається коефіцієнтом Райса.

Райсиановськоє розподіл показує гірші по відношенню до розподілу Релея умови розповсюдження тоді, коли домінуючий компонент променя прямої видимості зникає, тобто, коли a0 стає рівним 0.

У результаті втрати на трасі, затінювання і багатопроменеві фединги – це ті три головні проблеми, з якими зазвичай стикаються, коли безпровідний канал використовується як середовище передачі, і першорядне значення серед них мають завмирання при багатопроменевому режимі розповсюдження. Модель Релєєвських завмирань використовується для того, щоб моделювати безпровідний канал у тому випадку, коли кожен переданий символ стикається з різними коефіцієнтами завмирань у міру його просування до приймача.

У каналі також відбувається додавання AWGN шуму до переданого символу. Для цього виду моделі, прийнятий символ r може бути виражений як

r=hs+n (15)

де h – це складний коефіцієнт Релєєвських завмирань, s - переданий символ і n = складний аддитивний білий шум Гауса

Методи боротьби із завмираннями, які пропонуються для WIMAX

Для боротьби із завмираннями і міжсимвольною інтерференцією при використанні WIMAX в діапазоні 2-11 Ггц в умовах відсутності прямої видимості (NLOS) були запропоновані різні методи для фізичного рівня (PHY) систем WIMAX. Далі буде дан короткий огляд деяких з цих методів.

Розділення

Розділення – це могутня комунікаційна технологія, яка бореться із завмираннями, експлуатуючи випадкову природу безпровідного каналу, і дозволяє реалізувати незалежний (дуже некоррелированый) канал передачі сигналу між передавачем і приймачем. Навіть у тих випадках, якщо деякі з променів піддаються глибокому завмиранню, інші незалежні від них промені можуть передавати сильний сигнал, і за наявності більш ніж одного променя, при детермінованому виборі одного з них, може бути досягнуте значне поліпшення параметрів [1]. Три головні види розділення, які застосовуються в PHY WIMAX, – це тимчасове розділення, частотне розділення і просторове розділення. З цих трьох типів розділення найбільш важливими на даний момент можна рахувати просторове розділення і частотне розділення.