2. Документи міжнародного значення про місцеве самоврядування

 

У XX ст. відбулися значні зміни в організації місцево­го самоврядування в більшості європейських країн і його певна уніфікація. У жовтні 1985 р. підписана Європейська хартія про місцеве самоврядування, яка заклала загальноєвропейські прин­ципи організації місцевого самоврядування. У листопаді 1996 р. до Європейської хартії про місцеве самоврядування приєдналася Україна.

Варто констатувати: розподіл функцій між державою і місце­вим самоврядуванням може здійснюватися на основі принципів доцільності та ефективності. Завдання чи функція повинні покла­датися на той рівень влади, який їх виконає краще, економніше та ефективніше.

Проблема визначення функцій місцевих органів влади в су­часній Європі поки що є дискусійною. Зокрема, останнім часом значно поширилась концепція субсидарності. Відповідно до принципу субсидарності повноваження між органами влади роз­поділяються таким чином, що проблеми вирішуються тим рівнем влади, який ближче до місця події. За рівних умов пріоритет на­дається нижчим, а не вищим рівням влади, оскільки вони най­ближчі до громадян і, відповідно, можуть ними найбільш ефек­тивно контролюватися.

Незважаючи на дискусійний характер проблеми, визначення функцій місцевих органів влади як основи для побудови фінансів місцевої влади окреслили сфери, обслуговування яких у більшос­ті країн віднесено до власної компетенції місцевого самовряду­вання і які можуть відповідати принципам доцільності та ефекти­вності. Це — соціальне обслуговування, початкова і середня освіта, охорона здоров'я, дороги місцевого значення, ветеринар­на допомога, благоустрій, догляд за бідними та сиротами, житло­во-комунальне господарство, житлове будівництво, водопоста­чання, теплове господарство, міські електричні мережі, еконо­мічна інфраструктура, працевлаштування безробітних, перепід­готовка кадрів з метою працевлаштування, ритуальні послуги, збір та утилізація сміття, екологічні проблеми, організація земле­користування та інші витрати.

Слід констатувати наявність ще одного принципу визначення завдань місцевих органів влади — принципу розподілу їх на вла­сні (обов'язкові і факультативні) та делеговані.

Обов'язкові витрати здійснюються місцевими органами влади в обов'язковому порядку за переліком, який визначаєть­ся законодавством. Факультативні — витрати, які здійсню­ються місцевими органами влади на власний розсуд, на основі рішень, прийнятих їх представницькими зборами. Для вико­нання делегованих повноважень орган, який їх визначає (центральна, або у федеративних державах — регіональна вла­да) передає місцевим органам влади відповідні фінансові ре­сурси, тобто компенсує витрати місцевих органів влади. Це положення закріплене в Європейській хартії про місцеве само­врядування.

Таким чином, прийняття Європейської хартії стало важливим етапом у становленні місцевих фінансів і насамперед в обробці міжнародних стандартів їхнього функціонування. Більшість країн прийняли законодавчі акти про місцеве самоврядування, де обов'язковими були розділи про фінансову основу місцевого са­моврядування.