1. IV. Опрацювання теми уроку.

2. 1. Вступ. Україна – моя країна.

Кожна людина з великою любов’ю і душевним трепетом згадує те місце, де вона народилася, де промайнуло її дитинство, дитинство з дивосвітом-казкою, з материнською ласкою у затишній батьківській оселі. То родинне вогнище, маленька батьківщина кожної людини. То її велике «Я», з якого починається людина, родина, Батьківщина і вся наша велична й неповторна у світі Україна. Її красою захоплювались поети, художники та композитори.

 

Буває, часом, сліпну від краси. Спинюсь, не тямлю, що воно за диво,– оці степи, це небо, ці ліси, усе так гарно, чисто, незрадливо, усе як є – дорога, явори, усе моє, все зветься – Україна. Така краса, висока і нетлінна, що хоч спинись і з Богом говори.

 

Україна – неозорі простори рідної землі, що прослалися від Карпат до Чорного моря. Україна – це історія народу, який протягом багатьох років боровся за свою свободу і незалежність.

Україна – це рідна мова, яка, долаючи перешкоди і всілякі перепони, стала однією з найрозвинутіших мов світу.

Україна – наша Батьківщина. Василь Симоненко писав: «Можна все на світі вибирати, сину, вибрати не можна тільки Батьківщину!»

Давайте прослухаємо вірші українських поетів про рідний край (демонструємо відео №1, під час демонстрації звучать вірші)

 

ДОБРИЙ ДЕНЬ, УКРАЇНО МОЯ! Струмок серед гаю, як стрічечка. На квітці метелик, мов свічечка. Хвилюють, малюють, квітують поля –  Добридень тобі, Україно моя! П. Тичина

НАША СЛАВНА УКРАЇНА Наша славна Україна,  Наше щастя і наш рай,  Чи на світі є країна  Ще миліша за наш край?

І в щасливі й злі години  Ми для неї живемо.  На Вкраїні й для Вкраїни  Будем жити й помремо. В. Самійленко

МІЙ КРАЙ

Україна — край мій рідний  Від Кавказу по Карпати,  І веселий, і свобідний,  І великий, і багатий. 

Де є в світі кращі ріки,  Як Дністер, Дніпро-Славута?  Хто покине їх навіки,  Тому в серці вічна смута.

Де є в світі кращі гори, Де таке повітря свіже? Де шумлять так гарно бори І хвилює спіле збіжжя?

Де ясніше сонце світить, Де гарніше зорі сяють? Де ж солодше пахнуть квіти — Як у нашім любім краї! Р. Купчинський

Любіть Україну, як сонце, любіть…

Любіть Україну, як сонце, любіть, як вітер, і трави, і води… В годину щасливу і в радості мить, любіть у годину негоди.

Любіть Україну у сні й наяву, вишневу свою Україну, красу її, вічно живу і нову, і мову її солов’їну.

Між братніх народів, мов садом рясним, сіяє вона над віками… Любіть Україну всім серцем своїм і всіми своїми ділами.

Для нас вона в світі єдина, одна в просторів солодкому чарі… Вона у зірках, і у вербах вона, і в кожному серця ударі,

у квітці, в пташині, в електровогнях, у пісні у кожній, у думі, в дитячий усмішці, в дівочих очах і в стягів багряному шумі…

Як та купина, що горить — не згора, живе у стежках, у дібровах, у зойках гудків, і у хвилях Дніпра, і в хмарах отих пурпурових,

в грому канонад, що розвіяли в прах чужинців в зелених мундирах, в багнетах, що в тьмі пробивали нам шлях до весен і світлих, і щирих.

Юначе! Хай буде для неї твій сміх, і сльози, і все до загину… Не можна любити народів других, коли ти не любиш Вкраїну!..

Дівчино! Як небо її голубе, люби її кожну хвилину. Коханий любить не захоче тебе, коли ти не любиш Вкраїну…

Любіть у труді, у коханні, у бою, як пісню, що лине зорею… Всім серцем любіть Україну свою — і вічні ми будемо з нею! Володимир Сосюра – 1944

 

ЗАДИВЛЯЮСЬ У ТВОЇ ЗІНИЦІ… 

Задивляюсь у твої зіниці¹ Голубі й тривожні, ніби рань. Крешуть з них червоні блискавиці Революцій, бунтів і повстань.

Україно! Ти для мене диво! І нехай пливе за роком рік, Буду, мамо горда і вродлива, З тебе дивуватися повік.

Ради тебе перли в душі сію, Ради тебе мислю і творю — Хай мовчать Америки й Росії, Коли я з тобою говорю!

Одійдіте, недруги лукаві! Друзі, зачекайте на путі! Маю я святе синівське право З матір’ю побуть на самоті.

Рідко, нене, згадую про тебе, Дні занадто куці та малі, Ще не всі чорти втекли на небо, Ходить їх до біса по землі.

Бачиш: з ними щогодини б’юся, Чуєш — битви споконвічний грюк! Як же я без друзів обійдуся, Без лобів їх, без очей і рук?

Україно, ти моя молитва, Ти моя розпука вікова… Гримотить над світом люта битва За твоє життя, твої права.

Хай палають хмари бурякові, Хай сичать образи — все одно Я проллюся крапелькою крові На твоє священне знамено.

Василь Симоненко

 

Слайди 6 – 17.