2. Оцінка регулюючого впливу, як метод дослідження ефективності легалізації.

У рамках встановлення правової якості та ефективності легалізації, доцільно використовувати метод встановлення соціально-економічної ефективності. Якість законодавчого акта є основоположним складовим ефективності права. Це обумовлено тим, що, законодавчий акт наділяє зародився в соціальній взаємодії право силою державного примусу, робить право правом (в об'єктивному сенсі). І від того, наскільки якісним є законодавчий акт, найбільшою мірою залежить ефективність дії права і в кінцевому результаті - рівень правосвідомості і правової культури.

Якість легалізації можна визначити як цілісну стійку сукупність правових і соціальних властивостей легалізації, що забезпечує ефективність її дії.

Пропонується використовування методу встановлення соціально-економічної ефективності легалізації, що ґрунтується на ОРВ, а саме на аналізі «витрати-ефективність» (cost-effectiveness analysis).

Формально це виражається таким чином: у рамках здійснення оцінки регулюючої дії норми (яка містить процедуру легалізації) з усієї сукупності загальнонаукових методів, виділяється метод наукового моделювання, змістом якого є побудова моделі дослідження. У рамках зазначеного методу розгортається система дослідження (інтегративний метод встановлення соціально-економічної ефективності), в межах якої, рух до результату відбувається з використанням всіх інших як загальнонаукових, так і спеціальних методів юридичної науки.

Для позиційного розуміння даної системи дослідження, розглянемо умови і правила розвитку руху пізнання в рамках останньої:

З усієї безлічі специфік досліджуваної системи, визначаються не більше трьох найбільш значущих точок впливу.

У рамках певних точок впливу, розкриваються їх суттєві інтереси. Далі процес пізнання розвивається у встановленні співвідношення між аналізованим поняттям і рівнем реалізації інтересів точок впливу.

Результатом застосування даної системи дослідження є – встановлення ступеню ефективності конкретної норми що містить процедуру легалізації.

Слід пам'ятати, що даний метод встановлення ефективності застосовується як до діючих явищ, так і до тих, що лише створюються. Відповідно, стає можливим проаналізувати ефективність не тільки вже діючої процедури (для визначення тих змін що в неї варто внести), а й такої, що лише створюється, наприклад, новий нормативний акт, на стадії розробки проекту, можливо встановити наскільки затребуваним він буде.

Отже, ми визначилися з аксіоматичної базою, встановили методологію дослідження. Наступним кроком є виявлення системи, в рамках якої буде вивчатися правова якість легалізації. Такою приймається правова система України.

Слідуючи вибраної моделі дослідження, автор пропонує виділити наступні точки впливу: держава, населення, бізнес.

Далі встановимо істотні інтереси виявлених точок впливу:

Держава: виконання зобов'язань що випливають з загально-регулятивних правовідносин; реалізація фіскальної функції, забезпечення правопорядку.

Населення: реалізація та захист прав передбачених законодавством; спрощення процедур правореалізації та правозастосування.

Бізнес: отримання прибутку (норми прибутку) на вкладений капітал, розширення сфери впливу і поля діяльності; «зручне» законодавство (перевага працювати в прозорій, а не «тіньової» економіці).

Розглянемо рух і існування, в межах точок впливу системи правового регулювання, досліджуваного поняття схематично:

Позначення точок впливу:

Д – держава; Н – населення; Б – бізнес

Позначення інтересів:

І (Д) 1 - інтерес держави у сфері виконання зобов'язань що випливають з загально-регуляторних правовідносин.

І (Д) 2 - інтерес держави в сфері реалізації фіскальної функції.

І (Н) 1 - інтерес населення в сфері реалізації прав передбачених законодавством.

І (Н) 2 - інтерес населення в сфері спрощення процедури правореалізації.

І (Б) 1 - інтерес бізнесу в сфері отримання прибутку, розширення сфери впливу і поля діяльності;

І (Б) 2 - Інтереси бізнесу в «зручному» законодавстві.

Показники ступеня реалізації інтересів точок впливу:

Однакові для всіх рівнів системи.

+ = 1 - повністю реалізовані інтереси

«+» = 0,5 - відносно повністю реалізовані інтереси

«-» = 0,25 - відносно не повністю реалізовані інтереси

- = 0 - інтереси взагалі не реалізовані

Позначення закріплених у нормах законодавства процедур легалізації:

А = Дозвіл на заняття певним видом діяльності (державна реєстрація СПД). Як приклад розглянемо розрахунок ступеня правового якості такого елемента легалізації як дозвіл на заняття певною діяльністю (легалізація юридичних осіб).

У рамках А відбувається наступне:

І (Д) 1 = +, так як держава виконує прийняті перед громадянами зобов'язання.

І (Д) 2 = +, держава реалізовує фіскальну функцію за допомогою податків і зборів встановлених як за державну реєстрацію, так і за отримання ліцензій та інших форм дозволу на заняття певним видом діяльності.

І (Н) 1 = +, так як населення реалізовує передбачені законодавством право на заняття підприємницькою діяльністю.

І (Н) 2 = «+», хоча населення має можливість реалізації права на заняття підприємницькою діяльністю, однак процедура реєстрації, одержання необхідних документів, ускладнена бюрократичною «тяганиною», бажане - спрощення.

І (Б) 1 = +, так як статус суб'єкта підприємницької діяльності, набувається в слідстві державної реєстрації.

І (Б) 2 = «+», суб'єкти бізнесу усвідомлюють необхідність і обґрунтованість оплати державних мит і зборів за реєстрацію і т.д., однак бажане - зменшення розміру подібних платежів.

Результат ефективності А встановлюється за допомогою підсумовування балів показників реалізації інтересів. В даному випадку він буде = 5. Безумовно, наведений приклад показує лише загальну процедуру проведення дослідження. При реальному аналізі, відзначається високий рівень конкретизації і детальної відпрацювання кожного інтересу окремої групи, ступінь впливу прийнятої норми на нього, прогнози.

Слід брати до уваги, що в результаті застосування цього методу будуть виявлені не тільки позитивні, але і негативні сторони досліджуваного поняття, що в свою чергу дозволить усунути існуючі та попередити можливі колізії в законодавстві. Безумовно, важливе значення має чинник часу, а відповідно і ступінь адекватної ефективності по відношенню до потреб суспільства.

3. Аксіоми ефективності процедури легалізації

Серед актуальних проблем правової науки України однією з найважливіших є вдосконалення механізму здійснення нормативних актів. Законодавчій базі властивий статичний характер, і завдання правового регулювання – забезпечити його динаміку. Прийнято величезну кількість нормативних актів, однак їх втілення в життя – перехід у динамічний стан і власне регулювання суспільних відносин – найчастіше сполучено зі складностями здійснення і недосконалістю правозастосовних процедур.

Вплив культури правозастосування на ефективність реалізації легалізаційної процедури обумовлений роллю здійснення права в механізмі його дії.

Навіть найякісніший закон, якщо він не реалізовується чи реалізовується недостатньо повно, не буде ефективним, оскільки видання законодавчого акта не є самоціллю. Закон приймається «від людей, людьми і для людей», тобто він потрібний для того, щоб кожен конкретний індивід чи організація могли скористатися ним для досягнення будь-яких благ або вирішення проблем.

Аксіоми підвищення ефективності легалізації:

1) якості закону і виду правових норм, які містяться в ньому, що обумовлює форму легалізації і відповідний механізм її здійснення;

2) ефективною може бути тільки така легалізація, що в усьому відповідає вимогам законодавства;

3) для легалізації необхідною умовою її ефективності є забезпеченість правовою й іншою інформацією всіх суб’єктів, відповідальних за її реалізацію;

4) здійснення легалізаційної процедури повинне органічно сполучатися з економічними, політичними, соціальними, культурними й іншими факторами, що впливають на регульовані правом відносини і взаємодіють між собою;

5) якість легалізаційної процедури безпосередньо залежить від правосвідомості й правової культури всіх суб’єктів легалізації, розвитку загальнотеоретичної підготовки таких субєктів;

6) легалізаційна діяльність повинна ґрунтуватися не тільки на законодавчих і підзаконних актах, але й на інтересах і потребах фізичних і юридичних осіб і конкретних фактичних обставинах.

Отже, ефективність легалізації залежить від багатьох факторів, що формують певні вимоги як до суб’єкта правозастосування, так і до законодавця.

Варто пам’ятати, що при неефективній системі здійснення права в цілому неможливе існування ефективної легалізації зокрема.