Штучне освітлення

Штучне освітлення (ШО) може бути загальним та комбінованим.

Загальним називають освітлення, за якого світильники розміщаються у верхній зоні приміщення (не менше 2,5 м над підлогою) рівномірно (загальне рівномірне освітлення) або з врахуванням розташування робочих місць (загальне локалізоване освітлення).

Комбіноване освітлення складається із загального та місцевого.

Застосування лише місцевого освітлення не допускається з огляду на небезпеку виробни­чого травматизму та профзахворювань.

За функціональним призначенням штучне освітлення буває робоче, чергове, охоронне, аварійне, евакуаційне.

Робоче освітлення призначене для забезпечення виробництва, переміщення людей, руху транспорту.

Чергове освітлення передбачене в неробочий час (частина робочого).

Охоронне освітлення влаштовується вздовж меж території, освітленість 0,5 лк на висоті Н=0,5 м.

Аварійне освітлення здійснюється від інших джерел. Освітленість >2 лк всередині приміщення і <2лк – поза приміщенням.

Евакуаційне освітлення. Освітленість не менше 0,5 лк в середині приміщення, поза приміщенням – не менше 0,2 лк. При кількості людей в приміщенні >50 осіб світиться надпис “Запасний вихід”.

Освітлення виробничих приміщень характеризуються кількісними та якісними показниками.

До основних кількісних показників належать світловий потік, сила світла, освітленість та яскравість.

До основних якісних показників зорових умов роботи можна зарахувати: фон, контраст між об’єктом і фоном, видимість.

Джерела штучного освітлення

Джерелами ШО є лампи розжарювання (ЛР) та газорозрядні лампи (ГРЛ).

Переваги ГРЛ:

– основною перевагою газорозрядних ламп є їх економічність;

– світлова віддача 40–100 лм/Вт (ГРЛ);

– термін експлуатації – 10 тис. год;

– невелика температура нагрівання (30–60 °С);

– спектр, близький до денного; переважають білі кольори.

Недоліки ГРЛ:

– пульсація світлового потоку, що може спричинити виникнення стробоскопічного ефекту (предмети, що обертаються, здаються нерухомими);

– складність схем вмикання (при експлуатації складні);

– шум дроселів;

– створення радіоперешкоди;

– значний час між вмиканням та запалюванням ламп;

– відносна дороговизна.

Переваги ЛР: широкий діапазон напруг та потужностей, простота конструкції та виготовлення; зручність експлуатації, дешевші.

Недоліки ЛР: велика яскравість (засліплювальна дія); низька світлова віддача (7–20 лм/Вт), порівняно малий термін експлуатації (до 2,5 тис. год); переважання жовто-червоних променів порівняно з природним світлом; не придатні для роботи в умовах вібрації та ударів; висока температура нагрівання (до 140 °С і вище), що робить їх пожежонебезпечними.

Основними характеристиками ламп є: номінальна напруга живлення, В; електрична потужність лампи, Вт; світловий потік, лм; економічність; термін експлуатації; світлова віддача Лм/Вт; спектральний склад світла.

Світильники

Світильник – світловий прилад, що складається із джерела світла (лампи) та освітлювальної арматури.

Залежно від конструктивного виконання розрізняють світильники:

– відкриті (лампа не відокремлена від зовнішнього середовища);

– захищені (лампа відокремлена оболонкою, що не перешкоджає вільному надходженню повітря);

– закриті (оболонка захищає від проникнення всередину великих частинок пилу, металу);

– пилонепроникні; 

– вологозахищені;

– вибухобезпечні та підвищеної надійності проти вибуху;

– спеціального призначення (для робіт під водою).

За призначенням світильники можуть бути загального та місцевого освітлення.

Шум

Шум – складний звук, який складається із сполучення різних за частотою та інтенсивністю звуків.

З фізіологічного погляду – шумом є всякий небажаний, неприємний для сприйняття людиною звук (несприятливодіючий).

З фізичного погляду – це хвильові коливання пружного середовища.

За характером порушення фізіологічних функцій шум поділяють на такий, що заважає (перешкоджає) мовному зв’язку,подразнювальний (спричиняє нервове напруження і внаслідок цього – зниження працездатності, загальну перевтому), шкідливий(порушує фізіологічні функції на тривалий період і спричиняє розвиток хронічних захворювань, погіршення слуху, гіпертонію, виразку шлунку), травмуючий (різко порушує фізіологічні функції організму людини).

Характеристика джерел шуму

Є дві групи джерел шуму: виробничий і побутовий.

Виробничим шумом називається шум на робочих місцях, який виникає під час виробничого процесу.

Виробничий шум буває такого походження:

– механічного (машини та апарати, насоси, вентилятори, електродвигуни, верстати, електроінструменти );

– аеродинамічного (рух повітря, газу);

– гідродинамічного (рух рідин);

– електромагнітного;

– транспортного.

Джерела побутового шуму – крик, гуркіт, радіо, телевізор, музичні інструменти тощо.

Дія шуму на організм людини

Шум на виробництві та в побуті негативно впливає на організм людини:

– підвищує витрати енергії за однакового фізичного навантаження;

– значно послаблює увагу, виникає апатія, втрачається пам’ять;

– збільшує кількість помилок під час роботи >50 %;

– сповільнює швидкість психічних реакцій.

Внаслідок дії цих факторів

– понижується продуктивність праці майже на 40 %;

– погіршується якість роботи, підвищується втомлюваність, подразнення;

– сповільнюється реакція працівників на сигнали, що спричиняє НВ;

– збільшується брак.

Шум шкідливо впливає на фізичний стан людини:

– пригнічує і уражає центральну нервову систему;

– спричиняє зміну швидкості дихання і пульсу;

– виникають серцево-судинні захворювання, гіпертонічна хвороба;

– порушується обмін речовин (зменшується виділення шлункового соку та його кислоти, що спричиняє збільшення захворювання гастритом, виразкою (в 2 рази);

– призводить до професійних захворювань (туговухість, тратиться зір, розвивається нервова хвороба), передчасного старіння.

Класифікація виробничих шумів

Шуми поділяються:

– за характером спектра (широкосмугові, тональні);

– за часовими характеристиками (постійні і непостійні).

Постійним вважається такий шум, рівень звуку якого за восьмигодинний робочий день змінюється не більше, як на 5 дБ.

Непостійні шуми діляться на шуми, які коливаються в часі, рівень змінюється в часі; переривчасті; імпульсні.

Методи та засоби захисту від дії шуму

Існує цілий набір технічних, санітарно-гігієнічних, організаційно-технічних, медико-профілактичних заходів, які дають змогу ослабити вплив шуму на організм людини.

Методи і засоби боротьби з шумом прийнято поділяти на:

– методи зниження шуму на шляху розповсюдження його від джерела;

– методи зниження шуму в джерелі його виникнення;

– засоби індивідуального захисту від шуму.

Способи і засоби колективного захисту від шуму залежно від способу реалізації можуть бути акустичними; архітектурно-плановими; організаційно-технічними; медико-профілактичними.

Залежно від принципу дії акустичні засоби боротьби з шумом поділяються на такі: акустичною обробкою приміщень; зниження шуму звукоізоляцією; зниження шуму звукопоглинанням.

Методи зниження шуму в джерелі виникнення. Це – найдієвіший спосіб боротьби з шумом.