6. Похідні другого мозкового міхура.

Вентральна стінка розвивається в гіпоталамус – hypothalamus, складається з сірого горба – tuber cinereum, лійки – infundibulum, гіпофізу – hypophysis cerebri та соскоподібного тіла – corpus mamillare. Сірий горб представляє собою виступ вентральної стінки третього мозкового шлуночку. У центрі горба знаходиться у бухті лійки (виступ порожнини третього мозкового шлунку). Сама лійка тонкостінна, до неї кріпиться гіпофіз. Соскоподібне тіло лежить безпосередньо позаду сірого горба.

Бічні стінки другого мозкового міхура розвиваються у таламус – thalamus, який складається з двох зорових горбів і з’єднуючу їх проміжну масу – massa intermedia. У процесі розвитку зорові горби – thalami aptici потовщуються та, сильно вдавлюючись в порожнину третього мозкового шлуночку, з’єднуються своїми середніми ділянками, формуючи, таким чином, проміжну масу. В наслідок цього третій мозковий шлуночок набуває кільцеподібну форму. Проміжна маса називається ще середньою (сірою чи м’якою) спайкою мозку – comis sura media (s. molle, s. Grisea). На дорсальній поверхні зорових горбів виступає бугорець - tuberculum, а позаду подушка – pulvinar. Від подушки бере початок латеральне колінчасте тіло – corpus geniculatum laterale, що переходить у латеральний зоровий шлях – tractus opticus, який обгинає таламус. Кожний тракт доходить до зорового перехрестя – chiasma opticum, від якого беруть початок зорові нерви – nervi optici. Між латеральним колінчастим тілом та чотирма горбами.

Сіра мозкова речовина зорових пагорбів складається з багато чисельних ядер. Найбільш великі з них: назальні у товщині бугорця (центр переключання нюхових та смакових аферентних шляхів), каудальне – у товщині подушки (проміжні слухові та зорові центри), латеральне (загальної чутливості) та медіальні (рухове).

Дорсальна стінка другого мозкового міхура формує епіталаму (надпагорб’я), до складу якого входить верхній мозковий придаток епіфіз – epiphysis, вуздечка епіфіза – habenula, вузлики вуздечки – ganglion habenulae та судинна покришка третього мозкового шлуночка. Остання утворена епітеліальною пластинкою та судинним сплетінням. Вона проникає через міжшлуночковий отвір у бічні шлуночки мозку у вигляді судинних сплетінь бічних шлуночків – plexus chorioideus ventriculi lateralis.

7. Похідні першого мозкового міхура.

З цього міхура формується кінцевий мозок – telencephalon, який ділиться повздовжньою сагітальною щілиною на дві півкулі – hemisperium cerebri dexstrum et sinistrum. У кожній півкулі виділяють плащ, нюховий мозок, смугасте тіло, та бічний шлуночок.

Нюховий мозок та смугасте тіло розвиваються з вентральної стінки першого мозкового міхура, а плащ з латеральної та дорсальної стінок. Кордоном між плащем та нюховим мозком на вентральній поверхні мозку слугує базальна прикордонна чи нюхова борозна – sulcus basalis, s. rhinolis.

У нюховому мозкові - rhinencephalon розрізняють наступні утворення: нюхову цибулину – bulbus olfactorius, що розташована у нюховій ямці решітчастої кістки. Аборально від цибулини розташовані нюхові шляхи. Одразу починається загальний нюховий шлях – tractus olfactorius communis. Він незабаром поділяється на медіальний та латеральний - tractus olfactorius lateralis et medialis. Перший йде до грушовидної долі – lobus piriformis, другий до нюхового трикутника – trigonum olfactorium. Між грушовидною долею та ніжками бічного мозку проходить базальна медіальна борозна – sulcus medialis basalis. По цій борозні відбувається вип’ячування вентральної стінки першого мозкового міхура всередину порожнини. Сформоване утворення називається амоновим рогом чи гіпокампом – hippocampus. У ньому закладені вищі нюхові центри, в усіх інших відділах нюхального мозку – проміжні нюхальні центри. Амонові роги розташовується на дні бічних шлуночків, в задніх ділянках. Вони вкриті пластинками білої мозкової речовини – жолобчастими листками – alveus, котрі зводяться по серединній сагітальній площині і формують склепіння третього мозкового шлуночка.

Склепіння – fornix включає ніжки склепіння – crus fornicis, утворені жолобчастими листками, котрі зводяться, тіло склепіння – corpus fornicis та стовпи склепіння – columnae fornicis, які направляються по передній стінці третього мозкового шлуночка до соскоподібного тіла. Між ніжками склепіння проходить спайка склепіння – comissura fornicis. Вона з’єднує амонові роги один з одним. Позаду до склепіння приєднується епітеліальна пластинка епіталамуса.

Плащ – pallium представляє собою дорсальну ділянку півкулі. Сіра мозкова речовина у ньому розташовується на периферії й утворює кору великого мозку – cartex cerebri. Кора утворює звивини мозку – gyri, розділені борознами та щілинами. Біла мозкова речовина плаща розташовується під корою. Вона складається із проводячи шляхів, з’єднуючих різні ділянки центральної нервової системи. Та частина білої речовини, котра з’єднує дві півкулі, формує найбільшу спайку головного мозку – мозолясте тіло – corpus callosum, (s. comissura cerebri maxima). Вона розміщається у глибині повздовжньої сагітальної борозни. Розрізняють стовбур мозолястого тіла – truncus corporis callosi та два кінця – передній та задній. Передній кінець називається коліном мозолястого тіла – genu corporis callosi. Він загибається вентрально, загострюється і утворює хоботок – rostrum corporis callosi, який переходить в кінцеву пластинку – lamina terminalеs. Між хоботком мозолястого тіла та стовпами склепіння залягає передня спайка мозку – comissura alba nasalis. Задній кінець мозолястого тіла чи валик – splenium corporis callosi зростається зі склепінням. Комісуральні волокна мозолястого тіла утворюють проміневість спайки – radiatio corporis callosi. Вона формує дорсальну стінку бічних шлуночків мозку. Від мозолястого тіла до склепіння тягнеться прозора перетинка – lamina pelicidae, яка розділяє порожнини бічних шлуночків.

Смугасте чи хвостате тіло – corpus striatum (s. Caudatum), розташовується на дні бічного шлуночку, попереду амонових рогів над нюховим мозком. Воно побудоване із послідовних ділянок сірої та білої мозкової речовини. Сіра мозкова речовина утворює ядра, розташовані в такій послідовності (рахуючи з медіального боку): хвостате – nucleus caudatus, сочевицеподібний – nucleus lentiformis та огорожа – claustrum. Біла мозкова речовина утворює дві капсули: внутрішню – capsula interna, між огорожею та сочевицеподібним ядром. У капсулах проходять волокна, які з’єднують кору великих півкуль з нижче розташованими відділами центральної нервової системи.