Загартовування організму. Психічна саморегуляція

Одним із факторів, який сприяє збереженню здоров'я і запобіганню захворювань, є загартовування організму.

Під загартовуванням звичайно розуміють комплекс заходів, спрямованих на підвищення опірності організму до холоду, теп­ла, сонячної радіації і багатьох шкідливих впливів різноманіт­них метеорологічних чинників. Медична сестра у своїй пропа­ганді загартовування повинна підкреслювати, що це один з най­давніших засобів зміцнення здоров'я, профілактики простудних та інших захворювань.

Треба сказати, що наукове обґрунтування загартовування одержало порівняно недавно. Так, будь-який здоровий організм — відмінно налагоджена система, десятки процесів, що протікають у ньому, спрямовані на зберігання сталості внут­рішнього середовища. Спекотно на вулиці, чи холодно, сухо чи дощ, чи змінюється атмосферний тиск - в усіх випадках, крім нашої свідомості і волі, спрацьовують вірні стражі здоров'я - механізми захисту. У результаті звужуються або розширю­ються кровоносні судини, змінюється обмін речовин, працюють або не працюють потові залози.

Таким чином, організм пристосовується до умов зовнішньо­го середовища. Незважаючи на те, що людині доводиться пере­носити січневі морози і липневу спеку, весняну і осінню негоду, температура її тіла практично залишається завжди постійною. Пояснюють це тим, що організм людини має досить досконалу систему регуляції температури тіла. Сталість температури тіла забезпечується сполученням двох взаємопов'язаних процесів - утворення тепла і його віддача. Головна роль при цьому нале­жить центральній нервовій системі. Тому на зміну температу­ри не тільки реагує ділянка тіла, яка безпосередньо піддається подразненню, але і відбуваються зміни у функціях всього орган­ізму.

Медична сестра повинна вміти пояснювати, що людина за­лишається здоровою, поки зовнішні подразники не перевищу­ють ступеня її тренованості. Але коли з'являється зовнішній чинник, сила якого більша, виникає конфлікт: захисні механіз­ми не спрацьовують або спрацьовують неточно. Варто пам'я­тати, що який би орган не був уражений, він надовго зали­шається місцем найменшого опору.

Медична сестра у своїй санітарно-просвітній роботі, у лек­ціях і бесідах повинна переконливо доводити, що єдина мож­ливість повернути організму втрачене здоров'я - правильно і цілеспрямовано загартовуватись, тому що теплорегулюючий апарат діє надійно в тих людей, які піддають свій організм тем­пературним впливам. Тому теплорегуляційні процеси можна вдосконалювати і покращувати шляхом систематичного загар­товування.

Медична сестра, яка пропагує здоровий спосіб життя, по­винна розуміти, що основними гігієнічними принципами загар­товування є:

• систематичність;

• поступовість;

• врахування індивідуальних особливостей;

• різноманітність засобів і форм;

• активний режим, поєднання загальних і місцевих про­цедур;

• самоконтроль.

Принцип систематичності потребує регулярного, щоден­ного, протягом усього року, виконання процедур, які загарто­вують організм. Тривалі перерви ведуть до ослаблення або по­вної втрати набутих захисних реакцій. Рекомендуючи загарто­вування медична сестра повинна повідомити, що починати потрібно з невеликих доз і найпростіших методів, і тільки по­слідовний перехід від малих доз прийнятих процедур до вели­ких - за часом, кількістю і формою - забезпечує гарний ефект. Людям похилого віку і дітям особливо важливо дотримуватися поступового і послідовного збільшення навантажень при прове­денні процедур.

Велике значення має загартовування за допомогою повітря­них ванн, водяних процедур: обтирання, обливання, душ, кон­трастний душ, полоскання горла, контрастні ніжні ванни, ку­пання у водоймах, морські купання, "моржування", загартову­вання до перегріву сонячними променями, гарячим повітрям.

Слово "загартовування" застосовується за аналогією з яви­щами, які спостерігаються в залізі, сталі при їхньому сильному нагріванні і наступному різкому охолодженні, що надає їм ве­ликої стійкісті та твердості. Щось подібне відбувається і з орга­нізмом людини, який у результаті дії загартувальних проце­дур набуває спроможності протистояти несприятливим при­родним чинникам.

Загартована людина - це та людина, яка свідомо привчила себе переносити холод, спеку й інші несприятливі природні умови, виробивши відповідну здатність організму успішно про­тистояти їм.

При загартуванні організму важливо зрозуміти, що в ньо­му від природи закладені особливі механізми, які при відповідній активізації виробляють стійкість організму до несприятливих природних умов. Але якщо їх не задіяти, то вони так і знаходи­тимуться в потенційному, згорнутому стані. Загартована люди­на вміло розвинула пристосувальні механізми організму до хо­лоду, спеки тощо, довела їх до досконалості, а незагартована цього не зробила і залишилася беззахисною.

Закордонні вчені проводили спеціальні досліди, щоб виз­начити найвищу температуру, яку людський організм спро­можний витримати в сухому повітрі. Температуру 71°С людина витримує протягом 1 год, 82°С - 49 хв, 93°С - 33 хв, а 104°С — тільки 26 хв. Вчені вважають, що гранична температура, при якій людина може дихати, становить приблизно 116°С. Проте в історії є факти, коли людина витримувала значно вищі темпе­ратури. У 1764 році французький учений Тіллет повідомив у Паризькій академії наук те, що одна жінка знаходилася в печі при температурі 132°С протягом 12 хв. У 1828 році був описа­ний випадок 14-хвилинного перебування чоловіка в печі, де тем­пература 170°С. У Бельгії в 1958 році був зареєстрований випа­док, коли чоловік декілька хвилин знаходився в термокамері при температурі 200°С! В оголеному вигляді людина може вит­римати швидке наростання температури до 210°С, а у ватному одязі - до 270°С.

Переносимість високих температур у водяному середовищі значно нижча, ніж на сухому повітрі. "Рекорд" належить чоло­вікові з Туреччини, який занурювався з головою в казан із водою, нагрітою до 70°С.

Переносимість холоду незагартованою людиною відносно невелика.

Короткочасні переохолодження, навіть дуже великі, лю­дина може перенести. Так, у Японії водій рефрижиратора в жаркий день вирішив "відпочити" в кузові своєї холодильної машини. У цьому ж кузові знаходилися брили сухого льоду. Двері фургона зачинились, і водій піддався впливу холоду - 10°С. Коли шофера витягли з кузова, він уже замерз. Проте через кілька годин постраждалий був реанімований у най­ближчій лікарні.