3. Гетьманат п. Скоропадського.

29 квітня 1918 р. було оприлюднено “Закон про тимчасовий устрій України”, згідно з яким гетьман П. Скоропадський стає найвищою посадовою особою в країні, верховним головнокомандуючим, призначає голову Ради Міністрів (отамана). Отаман отримав право затверджувати склад уряду. Демократична парламентська форма державного управління в Україні замінюється авторитарним режимом. Це була диктаторська за формою влада, з атрибутами національної традиції. За політичною суттю – авторитарний режим консервативної частини населення, без чітко оформленої моделі розбудови нової держави.

Кабінет міністрів було сформовано з крупних землевласників, українські громадські діячі відмовилися увійти до його складу після розгону ЦР.

При П. Скоропадському спостерігається певне економічне піднесення України. Цьому сприяли відновлення приватної власності, підтримка вільного підприємництва, широкий збут товарів до Австро—Угорщини та Німеччини. При гетьманаті, були створені сприятливі умови для розвитку освіти: відкрито понад 150 українських гімназій, 2 університети у Києві та Кам’янець-Подільському, відкрито Українську Академію Наук (листопад 1918 р.), в Києві розпочав роботу Державний український архів, Національна галерея мистецтва, Український історичний музей, Український театр драми та опери, Українська національна бібліотека.

Опорою гетьманського режиму були поміщики, буржуазія та старе чиновництво. Загалом же політика гетьманського уряду не користувалася підтримкою українського народу. Існування гетьманського уряду повністю залежало від німецьких окупаційних військ.

Зовнішня політика п. Скоропадського

Українська зовнішня політика повністю підпадала під контроль германської сторони. Ворожу позицію щодо Української держави прийняла Радянська Росія.

Протягом 1918 р. ситуація на фронтах світової війни остаточно склалася на користь Антанти. Німці і австрійці виводять з України більшу частину своїх військ, що поставило під загрозу існування гетьманату. Представники Антанти вважали Україну частиною єдиної і неподільної Росії. Поразка країн Четвертного союзу у світовій війні поставили Українську гетьманську державу перед новими соціальними та національними випробуваннями.

В листопаді 1918 р. головнокомандуючий військами Антанти маршал Фош прийняв капітуляцію від представників Німеччини. Скоропадський втратив зовнішню військову опору, а внутрішня виявилася дуже слабкою. Склалися передумови для повалення гетьманської влади.

Основні причину падіння гетьманату:

— залежність від присутності австро—німецьких військ;

— відсутність боєздатної української армії;

— реставрація устрою, подібного до монархічної Росії;

• обмеженість соціальної бази гетьманату.

4. Україна під владою Директорії.

У травні 1918 р. представники українських соціал-демократів, есерів, соціалістів-самостійників утворили опозиційний до гетьманщини міжпартійний блок - Український Національний союз. 14 листопада у Києві відбулося його засідання. Ч лени засідання сформували керівний орган під назвою Директорія у складі В. Винниченка (голова), С. Петлюри, Ф. Швеця, О. Макаренка і П. Андрієвського.

15 листопада члени Директорії відїджають до Білої Церкви, де розташовувався штаб корпусу січових стрільців під керівництвом Є. Коновальця. 18 листопада гетьманські війська були розбиті січовими стрільцями неподалік від Києва. Директорія здобула владу у більшості регіонах України. 14 грудня січові стрільці увійшли до Києва. Скоропадський зрікається влади і тікає до Німеччини.

19 грудня 1918 р. Директорія в’їхала у Київ, а 26 грудня оприлюднила свій програмний документ - Декларацію. У ній проголошувалася ліквідація гетьманського режиму й відновлення Української Народної Республіки.