Події на Буковині й Закарпатті

Буковину та Закарпаття охоплює масовий рух за возз’єднання з Україною. 3 листопада 1918 р. в Чернівцях Крайове віче висловило побажання австро-угорському уряду приєднати Північну Буковину до УНР. Румунія, з метою запобігання розгортання революції, уводить 11 листопада 1918 р. війська до Чернівців, а через тиждень захоплює всю Буковину, що стає приводом до народного повстання у Хотині на початку 1919 р. Але Румунія придушила повстання.

Згідно з Севрською мирною угодою про кордони у колишній Австро-Угорщині від 10 серпня 1920 р., Буковина відійшла до Румунії

Революційні події в Закарпатті ускладнювалися багатонаціональним складом населення (українці, угорці, румуни, чехи, словаки та ін.) та відсутністю територіальної єдності (центральна частина знаходилася під владою Угорщини, західна — Чехословаччини, південно—східна — Румунії). Серед населення не було єдності щодо політичної орієнтації області:

— листопад 1918 р. - в Хусті почала діяти “Руська народна рада” з орієнтацією на ЗУНР і УНР;

— жовтень 1918 р. - в Ужгороді створена “Рада угорського народу” з метою зберегти угорське верховенство над Закарпаттям;

— грудень 1918 р.- москвофілами у Пряшеві створено подібний до попередних орган.

21 березня 1919 р. в Угорщині розгортаються революційні події, які підштовхують участь українського населення на антиугорські виступи в Закарпатті. Почали формуватися Ради, створена повстанська Русинська, тобто Українська, Червона дивізія. Уряд Радянської Угорщини визнав за українським населенням Закарпаття право на самовиділення і возз’єднання з Радянською Україною. Націоналізовано поміщицьке землеволодіння, великі та середні підприємства.

Ці заходи налякали закарпатську буржуазію, яка у 1919 р. на засіданні Народної Ради прийняла рішення про возз’єднання з Чехословаччиною. У червні 1919 р. чехословацькі війська зайняли Закарпаття. Приєднання Закарпатської України до Чехословаччини оформив Сен-Жерменський мирний договір з Австрією, підписаний 10 вересня 1919 р.

ЗУНР — буржуазна держава в Західній Україні, існувала протягом 1918 —1919 рр., але їй не вдалося об’єднати і відстояти національну незалежність західноукраїнських земель. Більшість земель Західної України — Східна Галичина, Північна Буковина, Холмщина, Закарпаття так і не змогли добитися незалежності. Україна залишилася поділеною між Радянською Україною, Польщею, Румунією та Чехословаччиною.