23. Класифікація небезпечних і шкідливих виробничих факторів

У процесі трудової діяльності людина (суб'єкт праці) за допомогою певних знарядь (машини, інструмент, пристрої) діє на предмет праці в умовах існуючого середовища. Залежно від характеру праці на людину можуть впливати різні середовища: механічні, хімічні, теплові, електричні, електромагнітні, радіаційні, біологічні та інші. Організм людини здатний переносити без наслідків такі дії лише якщо вони не перевищують певних рівнів і тривалості. За межами цих рівнів і тривалості виникає пошкодження організ­му, яке при досягненні певного ступеня кваліфікується як нещасний випадок, травма.

Безпосереднім джерелом таких пошкоджень може бути будь-який з компонентів праці.

Пошкодження організму можуть виникати внаслідок як безпо­середніх контактних дій (механічного, хімічного, електричного), так і дистанційних (світлового, теплового) одразу після дії або через певний проміжок часу (наприклад, після радіоактивного опромінення).

Серед різних факторів виробництва, які можуть спричиняти певні дії на людину, виділяють шкідливі й небезпечно-виробничі фактори. Небезпечний виробничий фактор (ГОСТ 12.0.002—80) —це та­кий, дія якого на працюючого у певних умовах призводить до травми або іншого раптового погіршення здоров'я.

Будь-який шкідливий або небезпечний виробничий фактор мо­же діяти на людину лише у певних умовах. Це поняття має над­звичайно важливе значення при вивченні й дослідженні механіз­мів дії таких факторів на людину та їх наслідків.

Небезпечні й шкідливі виробничі фактори відповідно до ГОСТ 12.0.003—74 поділяють на фізичні, хімічні, біологічні й пси­хофізіологічні. У названому стандарті шкідливі і небезпечні фак­тори, що належать до однієї з названих груп, не розрізняють. Це, можливо, пов'язано з тим, що більшість шкідливих та небезпечних факторів залежно від їх значення, концентрації чи рівня можуть переходити зі шкідливих у небезпечні, і навпаки. Наприклад, пев­на концентрація парів хімічної речовини у повітрі робочої зони може бути шкідливим виробничим фактором, але при підвищенні цієї концентрації вона стає небезпечним виробничим фактором. Все це необхідно враховувати при прогнозуванні наслідків дії та­ких факторів на людину у виробничих умовах.

При розробці заходів для запобігання виробничому травматиз­му і захворюваності працюючих, спеціалістів найбільше цікавлять шкідливі та небезпечні виробничі фактори.

До фізичних небезпечних і шкідливих виробничих факторів на­лежать: рухомі машини, механізми та окремі деталі; матеріали; конструкції, що можуть_ руйнуватися, підвищена або понижена температура матеріалів та поверхонь об­ладнання, повітря робочої зони; високі рівні шуму та вібрації на робочому місці; підвищений або понижений барометричний тиск або його різка зміна; підвищені або понижені вологість, рухомість та іонізація повітря; підвищені рівень іонізуючих випромінювань у робочій зоні, напруга в електричній мережі при наявності умов проходження струму через тіло людини, рівень статичної електри­ки та електромагнітних випромінювань, напруга електричного або магнітного поля; відсутність або нестача природного освітлення; недостатня освітленість робочої зони; підвищена яскравість, пони­жена контрастність, підвищені пульсація світла, рівень ультрафіо­летового та інфрачервоного випромінювання і радіації; гострі краї, задирки і жорсткі поверхні заготовок, інструменту, тари тощо.

До хімічних небезпечних і шкідливих виробничих факторів на­лежать: пестициди, мінеральні добрива, кислоти, луги та інші хі­мічні реактиви; хімічні кормові добавки; дезінфекційні засоби; лікувальні препарати та інші хімічні речовини.

До біологічно небезпечних і шкідливих виробничих факторів належать деякі організми (бактерії, віруси, спірохети);продукти їх життєдіяльності; мікроорганізми (рослини і тварини), отруйні комахи, змії, дикі і свійські тва­рини.

Серед сільськогосподарських тварин особливо небезпечними є жеребці, бугаї, кнури. При порушенні правил утримання та догля­ду дії цих тварин на людей можуть призводити до важких на­слідків.

Психофізіологічні небезпечні і шкідливі виробничі фактори за характером дії на людей поділяють на фізичні та нервово-психічні перевантаження. Фізичні перевантаження бувають статичні і ди­намічні, а нервово-психічні — розумові, перевантаження аналізато­рів, монотонність праці, емоційні (стреси).

Той чи інший виробничий фактор (шкідливий чи небезпечний) за межами певного рівня (значення, концентрації) може не спри­чиняти негативних наслідків. У зв'язку з цим для таких факторів встановлений відповідний гранично допустимий рівень.

Гранично допустимий рівень виробничого фактора — це дія встановленої тривалості, яка протягом усього трудового стажу не призводить до травми, захворювання або відхилень у стані здо­ров'я в процесі роботи або у віддалені строки життя сучасного і наступних поколінь.

Небезпечні виробничі фактори поділяють на явні, якщо їх дія на людину очевидна і для її запобігання необхідні певні заходи, і потенційні, які можуть діяти на людину при певних її діях, ви­никненні аварій та в інших небезпечних умовах.

Поняття «небезпека» не увійшло до списку термінів, наведених у державних стандартах, але воно широко застосовується у літе­ратурі. Так, спеціалісти в галузі безпеки праці стверджують, що виробнича небезпека — це загроза дії на працюючого небезпечних і шкідливих виробничих факторів, а виробнича шкідливість — дія на працюючого лише шкідливих виробничих факторів.

Виробнича небезпека — стан виробництва (умови праці, стан обладнання, робочого місця тощо), при якому існує можливість (ймовірність) дії небезпечного виробничого фактора з пошкоджен­ням здоров'я (або загибелі) людини.

Поняття «виробнича небезпека» трактується лише відносно по­шкодження здоров'я людей. Інші небезпеки матимуть різні визна­чення: пожежна небезпека, радіаційна небезпека, небезпека вибу­ху, небезпека руйнування (аварія) тощо.

Факт пошкодження здоров'я (випадок) людини від дії небез­печного фактора кваліфікується як нещасний випадок. Це понят­тя має офіційне визначення у державних стандартах.

Нещасний випадок на виробництві — випадок дії на працю­ючого небезпечного виробничого фактора при виконанні ним трудо­вих обов'язків або завдання керівника робіт.

У науковій літературі наводиться інше визначення. Нещасний випадок — це несподіване ненавмисне пошкодження людини, що перешкоджає нормальному продовженню її діяльності та вини­кає внаслідок дії небезпечного виробничого фактора.

Поняття «пошкодження людини», «пошкодження здоров'я лю­дини» асоціюються з поняттям «травма», що прийняте як офіцій­ний термін.

Травма — це пошкодження анатомічної цілості організму будь-яким небезпечним фактором.

Травматизм — сукупність травм, які повторюються у тих чи ін­ших контингентів населення відповідно до побутових, виробничих, спортивних та інших обставин. Залежно від того, за яких обста­вин виникають травми у людей, розрізняють травматизм вироб­ничий, побутовий, спортивний тощо.

При встановленні причинно-наслідкових зв'язків між подіями, що призвели до травми працюючого, необхідно розрізняти поняття «нещасний випадок» і «травма». Травма є випадковою подією (явищем) внаслідок дії небезпечного виробничого фактора на лю­дину. Поняття «нещасний випадок» пояснює достовірність факту виникнення травми, а тому його окремою подією вважати не можна.

24.Методи визначення причин виробничого травматизму Найбільш поширеними методами аналізу виробничого травма­тизму на підприємствах сільського господарства є: статистичний, монографічний, топографічний, економічний, спостереження, анке­тування, груповий, сіткового моделювання.

Статистичний метод аналізу виробничого травматизму на під­приємствах сільського господарства призначений для визначення кількісних показників, які характеризують загальний рівень ви­робничого травматизму. Для цього застосовують відносні величи­ни— показники частоти, важкості і втрат (непрацездатності).

Показник частоти травм (Кч) характеризує кількість травм, що припадає на 1000 працюючих за певний період:

К _ц - 1000 • Т/П.

Показник важкості травматизму (/Ст) характеризує загальну важкість травм, що виникли протягом звітного періоду. Він по­казує скільки днів втрати непрацездатності в середньому припа­дає на одну травму:

/С _т = Д / ї.

Показник втрат (/Єн) характеризується кількістю днів непра­цездатності, що припадає на 1000 працюючих за звітний період:

/С_я = КД _т-1000 Д/П.

де Т — загальна кількість травм, що виникла в господарстві за звітний період; П — середня кількість працюючих в господарстві за той же період; Д — сумарна кількість днів тимчасової непраце­здатності по всіх нещасних випадках, що враховані за звітний період.

Загальний рівень виробничого травматизму потрібно визнача­ти за всіма показниками.

Порівнянням обчислених показників кількох окремих підрозді­лів, галузей або господарств можна виявити найбільш несприят­ливі умови і вжити відповідних заходів для запобігання виробни­чому травматизму і створення здорових й безпечних умов праці. Монографічний метод аналізу виробничого травматизму поля­гає у ретельному розслідуванні і аналізі кожного нещасного ви­падку. За допомогою його з'ясовують причини нещасних випадків, що виникли в складних виробничих умовах, і чітко визначають запобіжні заходи. При цьому уважно вивчають виробничі обстави­ни, умови праці, особливості технологічного процесу, стан машин, обладнання тощо.

При визначенні причин нещасних випадків, потерпілих поді­ляють за професіями, статтю, віком і стажем роботи, а травми класифікують за видами робіт і характером дій травмуючих фак­торів, часом їх виникнення і характером пошкоджень.

Топографічний метод аналізу травматизму застосовують для виявлення кількості нещасних випадків за певний період на кон­кретних робочих місцях, дільницях, окремих виробництвах тощо. При цьому кожний нещасний випадок позначають на карті-схемі умовними символами. <

Економічний метод широко застосовують для визначення ре­альних збитків від виробничого травматизму, виявлення прихова­них факторів, а також для економічного обгрунтування заходів, спрямованих на запобігання виробничому травматизму в госпо­дарстві.

Оцінка втрат від виробничого травматизму. У статистичній звітності (форма № 7-твн) вказують:

а) виплати за листками непрацездатності;

б) вартість зіпсованого обладнання, Інструменту і матеріалів;

в) вартість зруйнованих будівель, споруд та інші витрати.

До основних елементів матеріальних збитків виробничого трав­матизму за звітний період належать:

1. виплати потерпілим за листками непрацездатності Пі;

2. пенсія, призначена потерпілому внаслідок травми Пг;

3. пенсія, призначена близьким родичам потерпілого у зв'язку із втратою годувальника Пз;

4. допомога при тимчасовому переведенні працівника на іншу роботу в зв'язку із травмою П4;

5. відшкодування збитку працівнику при частковій втраті пра­цездатності П5;