Гносеологічними передумовами виникнення науки у Древній Греції стали:

• виникнення дискурсивного мислення та логічно аргументованого систематичного доведення;

• використання ідеалізацій, які виникають внаслідок відмови від матеріально-практичного відношення до дійсності і пов’язані з виключно теоретичними питаннями (постулати геометрії Евкліда, апорії Зенона, проблема”архе” у досократиків, піфагорійське число тощо);

• систематизація отриманого знання у письмовій формі.

Першими науковими знаннями, що виникли у Стародавній Греції були математичні, зародження яких пов’язано з Фалесом, який обґрунтував теорему про рівність кутів рівнобедреного трикутника (суттєво, що як факт ці знання використовувалися у вавилонській та єгипетській математиці), Анаксімандр написав систематизований нарис геометричних знань, які відкривали можливість для виявлення рецептів у вирішенні задач. Подальший розвиток математичних знань був здійсненний піфагорійцями, які розвивали математичні уявлення як виключно абстрактні (знаменита теорема Піфагора), елеатами, які вперше внесли у математику розрізнення чуттєвого та споглядального, Зеноном, що заперечував, точку, а відповідно і лінію, як речі, що існують в дійсності, вважаючи їх виключно мислимими речами. Для виникнення математики важливе значення мала розробка теорії доведення, головні здобутки у якій у цей час належать Зенону (теорія доведення від протилежного) та Аристотелю, який здійснив синтез усіх можливих засобів логічного доведення та заснував логіку.

Суттєво, що розробка математичних проблем у античності здійснювалася виключно у рамках філософських систем. Практично всі великі філософи – Демокріт, Платон, Аристотель та ін.. – приділяли значну увагу математиці, і у різних версіях висловлювали ідею, що в основі світу лежить математичний план.

Розвиток математичних знань у античності закінчився створенням першого зразка наукової теорії – евклідової геометрії, та виникнення математики як самостійної науки.

Варто зазначити, що недоліком грецької „науки” була відсутність експериментально-досвідного методу як типу пізнання, внаслідок чого давньогрецьке природознавство – фізика – мало принципово відмінні риси від сучасних, адже це була споглядальна наука про природу в цілому, спрямована на пошук першооснови сущого – архе, за яке Фалес приймав воду, Анаксімен – повітря, Анаксімандр – апейрон, Піфагор – число, Парманід – „форму” буття, Геракліт – вогонь, Анаксагор – гомеомерії, Демокріт – атоми. Фізиками були також Платон, який розробив теорію ідей та Аристотель (форма всіх форм).

Основні передумови виникнення природничо-наукових знань у Давній Греції:

• формування програми „архе” та пошук моністичної основи природи, яку греки ще не спромоглися сформувати єдину онтологічну картину буття та сформувати загальні закони природи;

• наявна класифікація наук, не дозволяла ввести у рамки фізики апарат математики (це є необхідною умовою сучасних природних наук);

• окремі емпіричні дослідження, в першу чергу у астрономії (вияснення розміру землі (Ератосфен), виясненя віддалі від Землі до Місяця та Сонця (Аристарх Самосський, Ератосфен, Птоломей), геліоцентричні уявлення (Аристарх Самосський, геоцентричні уявлення (Гіппарх, Птоломей) все ж таки не знали експерименту, як засадничо необхідного природничо-наукового методу.

В античну епоху (олександрійського періоду 300-600 рр. н.е.) були здійсненні перші спроби застосувати математику до фізичних процесів (Архімед розробив початки статики та гідростатики (теорія центру тяжіння, розробка проблем рівноваги плаваючих тіл тощо), закони геометричної оптики (закон прямолінійного поширення світла (Евклід, Архімед) тощо.

Незважаючи на те, що всі досягання грецької цивілізації не можна назвати у повному обсязі науковими вони все ж мали вирішальне значення для зародження науки у сучасному розумінні. Більше того, саме в цей час були здійсненні перші спроби теоретичного осмилення інтелектуальних знань та їх класифікація.

Так у науці автономізувалися математика, природознавство та історія. Філософія поділяється на онтологію, етику, естетику та логіку. Як вже зазначалося Платон та Аристотель здійснюють перші типологізації наук...