2. Огляд законодавства у сфері соціального страхування

2.1. Загальні положення законодавства про соціальне страхування

Статтею 1 Закону України «Про основи законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 14 січня 1998 року № 16 (Закон № 16) передбачено, що загальнообов’язкове державне соціальне страхування – це система прав, обов’язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Залежно від страхового випадку згідно зі ст. 4 Закону № 16 виділяють такі види загальнообов’язкового державного соціального страхування:

• пенсійне страхування;

• страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням;

• медичне страхування;

• страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності;

• страхування на випадок безробіття.

Проте система пенсійного забезпечення перебуває у стадії розвитку та переходу з солідарної на накопичувальну систему пенсійного страхування, а система медичного страхування лише розробляється.

Кошти фондів соціального страхування відмежовані від бюджетної системи. До них належать: Фонд загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Оскільки соціальні виплати та надання інших послуг здійснюються фондами за рахунок акумульованих страхових внесків роботодавців і громадян, то належне виконання своїх обов’язків із соціального захисту населення можливо лише у випадку забезпечення сплати страхових внесків та належного контролю фондами за раціональним використанням коштів. Фонди у своїй діяльності співпрацюють між собою у проведенні заходів, пов’язаних з виплатою забезпечення та наданням соціальних послуг, і мають право в кожному конкретному випадку приймати спільні рішення щодо фінансування цих заходів.

Основними умовами належного соціального забезпечення громадян є:

- надання роботодавцями працівникам так званого «соціального пакета», внаслідок чого особа набуває статусу застрахованої;

- нарахування та сплата страхових внесків;

- забезпечення Пенсійним фондом України та його територіальними органами сплати страхових внесків;

- забезпечення фондами соціального страхування своєчасної сплати відшкодування в разі настання страхових випадків, а також здійснення ними за рахунок коштів фондів інших належних виплат;

- надання застрахованим особам матеріального забезпечення та інших послуг при настанні страхових випадків;

- контроль фондами цільового використання виділених ними коштів.

З урахуванням викладеного, одним із основних завдань органів прокуратури сьогодні залишається забезпечення правозахисної діяльності прокуратури в сфері соціального страхування, особливості організації якої викладені в наказі Генерального прокурора України від 12 квітня 2011 року № 3гн «Про організацію правозахисної діяльності органів прокуратури України».

Законодавство України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування складається з Закону України «Основи законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 14 січня 1998 року № 16/98 та прийнятих відповідно до нього законів, інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері загальнообов’язкового державного соціального страхування. До них, зокрема, належать:

• Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року № 2464;

• Закон України «Про зайнятість населення» від 1 березня 1991 року № 803-XII;

• Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 2 березня 2000 року №1533-III;

• Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року №1105-XIV;

• Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» від 18 січня 2001 року №2240-III;

• Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року №1058-IV;

• Закон України «Про соціальні послуги» від 19 червня 2003 року № 966-IV;

• Податковий кодекс України;

• Кодекс України про адміністративні правопорушення (КУпАП) та інші.

Завданням законодавства про загальнообов’язкове державне соціальне страхування є встановлення гарантій щодо захисту прав та інтересів громадян, які мають право на пенсію, а також на інші види соціального захисту, що включають право на забезпечення їх у разі хвороби, постійної або тимчасової втрати працездатності, безробіття з незалежних від них обставин, необхідності догляду за дитиною-інвалідом, хворим членом сім’ї, смерті громадянина та членів його сім’ї тощо.