2. Комплектація гармати пострілами. Боєкомплект.

Під час розробки артилерійських комплексів розробляється та затверджується перелік комплекту пострілів, які застосовуються для стрільби з кожного зразка гармати. Перелік комплекту пострілів із зазначенням основних комплектуючих елементів та їх характеристика приводяться у “Керівництві з бойової комплектації пострілами…” усіх артилерійських, мінометних та реактивних комплексів, що перебувають на озброєнні, а також тих, які зняті з озброєння, але зберігаються на базах та арсеналах. Артилерійські боєприпаси використовуються для стрільби з гармат у певному сполученні у вигляді комплекту пострілів різного призначення, а зберігаються у військах та подаються на вогневу позицію у певній кількості – у вигляді бойових комплектів.

Бойовим комплектом називається комплект пострілів, призначених для даного зразка гармати, визначений за складом та кількістю спеціальним наказом.

Таким чином, боєкомплект – це суворо встановлена наказом кількість пострілів різного призначення на одиницю озброєння. Боєкомплект є розрахунково-поставчальною одиницею, яка дозволяє правильно планувати виробництво пострілів різного призначення і правильно постачати ним війська. Склад боєкомплектів встановлюється на основі аналізу досвіду війни, навчань і маневрів.

Розподіл артилерійських боєприпасів на постріли і бойові комплекти називається комплектацією.

Комплектація артилерійських комплексів пострілами повинна відповідати бойовому призначенню гармати та забезпечувати ефективність виконання бойових задач. Наприклад, 122-мм самохідна гаубиця (СГ) використовується для вирішення задач в інтересах механізованих частин та підрозділів. Тому до складу її боєкомплекту включаються постріли основного призначення з осколково-фугасними і кумулятивними снарядами, що дозволяє їй знищувати живу силу та вогневі засоби противника, руйнувати польові оборонні споруди і пригнічувати артилерію противника, а також вести боротьбу з його механізованими засобами, танками, САУ й іншими броньованими об'єктами.

Крім того, 122-мм СГ комплектується пострілами зі снарядами спеціального призначення, які подаються на вогневу позицію в міру необхідності: пострілами з димовими, освітлювальними, агітаційними й іншими спеціальними снарядами.

Тема 2. Боєприпаси.

Заняття 2. Бойові снаряди і заряди.

1. Призначення і будова снарядів.

Артилерійським снарядом називається елемент пострілу, призначений для доставки до цілі розривного заряда і для її ураження або забезпечення ураження цілі іншими засобами.

Політ снаряда до цілі повинен бути стійким, тобто снаряд не повинен перекидатися, а його вісь повинна слідкувати за напрямком руху центра мас, що досягається шляхом стабілізації снаряда.

Для ураження цілі снаряд приводиться в дію за допомогою підривника або використовується кінетична енергія руху снаряда. При цьому створюються уражаючі фактори, тобто місцеві фізичні або інші явища, викликаючи потрібні зміни властивостей цілі. Іноді снаряди потрібні для виконання спеціальних задач: освітлення місцевості вночі, поставлення димових завіс або цілевказівки. Такі снаряди забезпечують ураження цілі за допомогою інших бойових засобів. Різноманітність цілей на полі бою і завдань, які виконує артилерія в бою, а також різноманітність артилерійських комплексів призвели до розроблення великої кількості снарядів, які відрізняються один від одного за конструкцією та дією (рис. 2.2).

Рисунок 2.2 - Класифікація снарядів

Снаряди основного призначення застосовуються для безпосереднього ураження цілі. До них належать: осколкові, осколково-фугасні, фугасні, бетонобійні, бронебійні, кумулятивні снаряди і снаряди з готовими уражаючими елементами. Постріли зі снарядами основного призначення включаються до складу боєкомплектів гармат.

Снаряди спеціального призначення застосовуються для рішення спеціальних завдань з осліплення противника, освітлення місцевості, що зайнята ним, запалення його захисних споруд і складів, пристрілки і цілевказівок. До снарядів цієї групи належать: димові, освітлювальні, запалювальні, пристрільно-цілевказівні та агітаційні снаряди.

Снаряди допоміжного призначення використовуються для навчальних стрільб та стрільб при полігонних випробуваннях зброї. До них належать: практичні, балістичні, лафетопробні, навчальні та інші снаряди.

Каліберні снаряди – це більша частина сучасних снарядів, калібр яких дорівнює калібру гармати.

Підкаліберні снаряди мають діаметр уражаючої частини, менший, ніж калібр гармати. Для правильного ведення по каналу ствола такі снаряди мають піддони, які утворюють ведучі частини снарядів. Діаметр піддону – рівний калібру гармати.

Надкаліберні снаряди мають діаметр уражаючої частини більше калібру гармати. Використовуються надкаліберні снаряди в гранатометах.

Обертальні снаряди стабілізуються у польоті за допомогою надання їм швидкого обертального руху, що викликає появу в них гіроскопічної властивості стійкості. Кутова швидкість обертання снарядів вимірюється десятками тисяч обертів за хвилину.

Необертальні оперені снаряди стабілізуються у польоті за допомогою пір'я стабілізаторів, що викликають появу у них аеродинамічної властивості стійкості. Таким снарядам надається звичайно невеликий обертальний рух для поліпшення кучності бою і інших цілей, кутова швидкість якого в 10 разів менша, ніж у обертальних снарядів. Тому їх звичайно називають провертаючими снарядами.

Далекобійні снаряди мають подовжену головну і коротку циліндричну частини і, як правило, циліндричну запояскову частину, чим знижується їх опір при польоті в повітрі з великою швидкістю.

Недалекобійні снаряди мають укорочену головну і подовжену циліндричну частини. Таку форму мають, наприклад, кумулятивні снаряди з малою швидкістю польоту. Недалекобійна форма снарядів забезпечує малий опір при польоті їх в повітрі з невеликими швидкостями і більшу могутність дії снарядів біля цілі.

Більшість артилерійських снарядів являє за своєю будовою являють сукупність таких основних елементів: оболонки; спорядження, відповідно призначення снаряда; підривника; додаткових елементів: ведучі та стабілізуючі пристрої, трасер.

Будова деяких снарядів значно відрізняється своїми складовими елементами. Так, бронебійні підкаліберні снаряди не мають спорядження, а отже, і підривника. Обертові снаряди не мають стабілізуючого пристрою, а осколкові, фугасні, осколково-фугасні, бетонобійні і спеціальні снаряди польової артилерії не мають трасера.

Оболонка снарядів – призначена для надання їм форми, розміщення спорядження й інших елементів ураження цілі.

Оболонка снарядів може бути цілекорпусною або збірною, складатися з корпусу, пригвинтної головки, угвинтного днища і т.п. В середині оболонки більшості снарядів є камора для розміщення спорядження, а в головній або донній частині – вічко під підривник. Для виготовлення оболонок застосовуються снарядні сталі різних марок і сталистий чавун. Товщина стінок оболонок визначається розрахунком на міцність або із умов отримання найбільшої могутності. Різноманітність у будові оболонок зумовлюється як процесом їх виготовлення і спорядження, так і дією снарядів біля цілі, а також необхідною міцністю корпусу снаряда.

Спорядження снарядів основного призначення являє собою розривний заряд із бризантної вибухової речовини: тротилу, амотолу з тротиловою пробкою і без неї, суміші тротилу з гексогеном або з флегматизованого гексогену. Виготовляються розривні заряди пресуванням, шнекуванням або заливкою.

Спорядження снарядів спеціального призначення містить заряд спеціального складу: запалювального, димоутворюючого і т.ін., який забезпечує отримання потрібного ефекту. Крім того, для забезпечення нормальної дії таких снарядів до складу спорядження входить виштовхуючий або розривний заряд і спеціальні елементи (парашутна система, силові елементи, газодинамічні пристрої).

Підривники призначені для приведення в дію снаряда в заданій точці траєкторії або в заданий момент часу шляхом надання його розривному або виштовхуючому заряду початкового імпульсу. Підривники дуже складні і різноманітні за конструкцією, а їх застосування залежить як від призначення снаряда і виду його спорядження, так і від виду стрільби. Тому їх будова і дія будуть розглянуті пізніше.

Ведучий пристрій снаряда призначений для його ведення при пострілі по каналу ствола. До складу ведучого пристрою входять елементи снаряда, що торкаються при пострілі зі стволом: центруючі потовщення; ведучі пояски або кільця; обтюруючі пояски.

Центруючі потовщення призначені для центрування снаряда в каналі ствола гармати при пострілі, що визначає їх кількість, положення, розміри та якість обробки. Більшість оболонок сучасних снарядів мають два центруючих потовщення: верхнє, розміщене під основою головної частини снаряда; нижнє, розміщене частіше – вище і рідше – нижче ведучих поясків.

Центруючі потовщення ретельно обробляються з метою зменшення зносу полів нарізів каналу ствола, їх діаметр звичайно на 0,1–0,25 мм менше калібру гармати, чим забезпечуються вільне заряджання та рух снаряда по каналу ствола гармати.

Ширина центруючих потовщень коливається від 0,15 до 0,30 калібру (клб.) Нижнє центруюче потовщення часто робиться ширше верхнього для того, щоб зменшити вплив зносу нарізів на початку каналу ствола на центрування снаряда при заряджанні гармати.

Ведучі пояски призначені для надання снаряду обертання, обтюрації порохових газів і центрування снаряда під час руху по каналу ствола гармати, а у снарядів до пострілів роздільно-гільзового заряджання і для фіксації їх у каналі ствола. Ведучі пояски розташовуються на циліндричній частині снаряда та його запоясковій частині. Звичайно використовують 1–2 ведучих пояски.

Обтюруючі пояски відрізняються від ведучих поясків тим, що вони не надають снаряду обертального руху. Такі пояски встановлюються на плаваючих кільцях оболонок, звичайно необертальних кумулятивних снарядів і виготовляються з міді. При пострілі з початком врізання мідного обтюруючого пояска в нарізи до вильоту снаряда з каналу ствола він провертається в кільцевій канавці його оболонки, не перешкоджаючи поступальному руху снаряда по стволу. Деяке провертання снаряда в каналі ствола гармати виникає за рахунок тертя, що виникає між плаваючим кільцем з обтюруючим пояском і оболонкою снаряда.

Стабілізуючий пристрій необертальних снарядів, які мають піря, призначений для забезпечення аеродинамічної стійкості снарядів в польоті і являє собою стабілізатор, який складається з таких частин: корпусу, пір'я, додаткових елементів.

Додаткові елементи забезпечують кріплення пір'я на корпусі стабілізатора у складеному вигляді. При вильоті снаряда за дульний зріз ствола, під дією відцентрової сили і сили опору повітря, пір'я стабілізатора розкриваються, забезпечуючи стабілізацію снаряда на польоті та провертання його за рахунок косого зрізу передніх ребер пір'я стабілізатора.

Трасери призначені для полегшення спостереження за польотом снарядів з метою корегування стрільби. Трасери складаються з корпусу із запалювальним і трасуючим складом. Запалювання трасерів здійснюється пороховими газами в каналі ствола гармати при пострілі. Трасери угвинчуються в нарізне вічко дна бронебійних, кумулятивних та осколкових.

Зовнішнім обрисом снаряд є тілом обертання, отриманим шляхом оберту плоскої геометричної фігури навколо осі симетрії снаряда. Зовнішня поверхня снаряда становить його форму (рис. 2.3).

Рисунок 2.3 – Елементи снаряда: 1 – головна частина; 2 – циліндрична частина; 3 – запояскова(хвостова) частина; 4 – вершина снаряда; 5 – дно снаряда

Головна частина снаряда може бути конічною або оживальною, а іноді і ступінчастою. Форма і розміри встановлюються залежно від початкової швидкості снаряда, його призначення і вимог до кучності. Із збільшенням довжини головної частини збільшується далекобійність, але погіршується кучність бою, і, як правило, зменшується могутність снаряда. Звичайно довжина головної частини у гарматних снарядів більша, ніж у гаубичних при одних і тих самих калібрах і призначенні снарядів. Довжина головної частини снарядів знаходиться в межах від 1,5 до 3,5 клб, а радіус обрису оживальної частини – від 2 до 15 клб.

Циліндрична частина снаряда утворює основний об'єм, у якому розміщується спорядження. Своєю довжиною і будовою вона визначає правильність ведення снаряда по каналу ствола гармати, далекобійність і могутність більшості їх типів. Довжина циліндричної частини снарядів знаходиться в межах – 1,2–3 клб. На циліндричній частині снарядів розташовується його ведучий пристрій.

Запояскова (хвостова) частина снаряда сприяє зменшенню донного опору снаряда, який виникає за рахунок розрідження повітря за його донним зрізом. Тому вона має форму та розміри, що залежать від початкової швидкості снаряда та типу пострілу, до якого він призначений.

За формою запояскова частина снаряда може бути циліндрово-конічною або циліндричною і мати довжину, яка не перевищує 1,1 клб. Циліндрична запояскова частина зустрічається у пострілів унітарного заряджання. Для більшої міцності з'єднання снаряда з гільзою вона може мати одну-дві канавки, в які вдавлюється метал дульця гільзи при патронуванні пострілів. Циліндрово-конічна запояскова частина частіше зустрічається у снарядів до пострілів роздільно-гільзового заряджання, тому що вона зменшує зрив потоку повітря за донним зрізом снаряда. У оперених снарядів за запоясковою частиною розташований стабілізатор.

Вершина снаряда може бути гострою, притупленою або затупленою. У снарядах із головними підривниками форма вершини визначається формою підривника

Донний зріз снаряда в більшості випадків – плоский і тільки в деяких випадках, наприклад, при застосуванні в снаряді донного підривника або трасера на ньому робиться прилив з різьбовим гніздом для більш міцного їх закріплення. Крім того, донний зріз спеціальних снарядів може мати угвинтне або вкладне дно. З метою усунення впливу дії розрідження, що виникає за донним зрізом на швидкість снаряда, в окремих випадках дно роблять у вигляді порожнинного конуса.

Осколково-фугасні снаряди

Осколкові, фугасні та осколково-фугасні снаряди за своїм складом аналогічні і відрізняються в основному товщиною стінок корпусу і масою розривного заряда. Такі снаряди складаються із таких основних елементів: корпусу, розривного заряда, підри-вника (рис. 2.4).

Рисунок 2.4 – Осколково-фугасний снаряд: 1 – оболонка; 2 – розривний заряд; 3 – підривник; 4 – центруючі потовщення; 5 – ведучий поясок

Корпус снаряда має нарізне вічко або пригвинтну головку з нарізним вічком під підривник. Корпус фугасних снарядів виготовляється з міцної сталі, а осколкових – з крихкої сталі або сталистого чавуну. Корпус осколково-фугасних снарядів виготовляється з міцної, але в той же час крихкої сталі.

Розривний заряд виготовляється з бризантних вибухових речовин: сталевих снарядів, як правило, з тротилу або флегматизованого гек­согену, а снарядів сталевого чавуну – із сплаву тротилу з динітронафталіном або із амотолу з тротиловою пробкою. Спорядження здійснюється методом заливки, пресування або шнекування.

Комплектуються ці снаряди головними ударними підривниками або диста-нційними підривниками. Стрільба може вестись з установками їх на миттєву, інерційну, уповільнену або дистанційну дію. Правильне поєднання механічних якостей матеріалу корпусу, кількості і могутності вибухової речовини розривно-го заряда, а також вибору типу підривника та його установки забезпечується за інших рівних умов отримання максимальної мо-гутності дії снарядів біля цілі.

Дія осколково-фугасних снарядів складається з ударної, осколкової і фугасної. Перевага того або іншого виду дії снаряда зумовлюється його типом і призначенням.

Фугасні снаряди призначені головним чином для руйнування небетонованих польових споруд силою ударів і газів, а також для знищення живої сили, вогневих засобів і бойової техніки у місцях їх зосередження. Вони застосовуються тільки для ударної стрільби з гармат крупних калібрів (152-мм і вище).

Осколкові снаряди призначені головним чином для знищення живої сили осколками корпусу, а також для подавлення вогневих засобів, артилерії та руйнування легких польових укриттів; вони застосовуються для ударної стрільби, стрільби на рикошетах і дистанційної стрільби з гармат малого та середнього калібрів.

Осколково-фугасні снаряди є уніфікацією фугасних та осколкових снарядів і призначені для руйнування польових оборонних споруд противника силою удару та газів розривного заряда і знищення живої сили і бойової техніки противника осколками корпусу снаряда. Вони застосовуються в гарматах малих та середніх калібрів.

Ударна дія полягає в пробиванні перешкоди або в прониканні снаряда у перешкоду за рахунок кінетичної енергії, яку він має в момент зустрічі з ціллю. Ударна дія характеризується товщиною перешкоди, яка пробивається снарядом або глибиною проникнення в неї.

Осколкова дія полягає в ураженні цілі осколками, які виникають при розриві оболонки снаряда і мають певну масу, швидкість і напрямок руху. Уражаючим фактором осколкової дії є кінетична енергія осколка або спеціального вражаючого елемента.

Осколкова дія снаряда характеризується числом убійних осколків, убійним інтервалом і величиною площі зони ураження.

Фугасна дія полягає в зміщенні і руйнуванні оборонних споруд, будов і бойової техніки за рахунок енергії вибуху.

Для отримання найбільшої фугасної дії снаряд до моменту вибуху повинен заглибитись у перешкоду на деяку оптимальну глибину, а тому фугасній дії передує ударна дія снаряда.

Уражаючими факторами фугасної дії є ударна хвиля і продукти вибуху, які поширюються у середовищі на всі сторони від точки вибуху.

Снаряди з готовими вражаючими елементами

Снаряди з готовими вражаючими елементами призначені для знищення відкрито розміщеної живої сили противника і складаються з: корпусу з пригвинтною головкою; стріло-подібних вражаючих елементів; вибивного заряду; дистанційного механічного підривника (рис. 2.5).

Стрілоподібні вражаючі елементи розміщуються у вигляді стільників у корпусі снаряда в кількості до 8000 штук. Кожний елемент має довжину близько 25 мм, важить 0,5 г і являє собою загострений металевий стрижень з оперенням.

При спрацьовуванні дистанційного підривника в розрахунковій точці траєкторії запалюється вибуховий заряд. За рахунок тиску порохових газів вибивного заряда відривається пригвинтна головка, і уражаючі елементи викидаються із снаряда і розсіюються у вигляді конуса.

Рисунок 2.5 – Снаряд з готовими вражаючими елементами: 1 – підривник; 2 – поро-хова петарда; 3 – приг-винтна головка; 4 – тру-бка; 5 – стрілоподібний елемент; 6 – вибивний заряд

Аеродинамічна форма стріл і наявність у них оперення забезпечують їм політ вістрям вперед. У 1967 році американці у Південному В'єтнамі вперше застосували такі снаряди для стрільби із 105-мм гаубиці по живій силі і зробили висновок про ефективність використання цих снарядів для боротьби з живою силою як на відкритій місцевості, так і в джунглях, особливо в ближньому бою при стрільбі прямим наведенням.

Бронебійні снаряди

Бронебійні снаряди застосовуються для ураження броньованих рухомих і нерухомих цілей при стрільбі прямою наводкою з гармат калібром від 37 до 152 мм.

Дія бронебійних снарядів зводиться в основному до пробивання броні та ураження осколками живої сили, озброєння та обладнання, розміщених за бронею.

Бронебійні снаряди по відношенню до калібру гармати поділяються на: каліберні, підкаліберні.

Каліберні бронебійні снаряди призначені для стрільби прямою наводкою по танках, САУ, бронетранспортерах і амбразурах ДОТ снарядами до 100-мм калібру, а також по особливо міцних залізобетонних спорудах снарядами більше 100-мм калібру. Даний тип боєприпасів може мати гостру або тупу головну частину.

Гостроголові бронебійні снаряди більш ефективно діють при ударі в броню під кутом, близьким до 90, а при кутах зустрічі з нею менше 60 вони, як правило, дають рикошет (рис. 2.6).

Тупоголові бронебійні снаряди при ударі в броню зустрічаються гострою кромкою притуплення головної частини, що перешкоджає їх ковзанню по поверхні броні, чим знижується їх рикошетування. Крім того, притуплення головної частини тупоголового снаряда забезпечує розподіл тиску при ударі в броню по відносно більшій площі перетину снаряда, ніж гостроголового снаряда, що зменшує руйнування головної частини і втрати снарядом кінетичної енергії (рис. 2.6).

Рисунок 2.6 – Дія по броні гостро та тупоголових бронебійних снарядів

Дія гостроголових снарядів по броні супроводжується проколом, а тупоголових – вибиванням пробок із броні. При малих кутах зустрічі з бронею дія обох снарядів супроводжується проломом броні.

Для зменшення опору, а отже, і втрати швидкості при польоті в повітрі тупоголові і деякі типи гостроголових снарядів споряджаються балістичними наконечниками, які не беруть участі в пробиванні броні. Снаряди з бронебійними наконечниками мають підвищену бронепробійність, що особливо важливо при стрільбі по гетерогенній броні з цементуючою поверхнею. Бронебійні наконечники таких снарядів забезпечують зменшення рикошетування завдяки наявності притуплення, руйнування цементуючого шару гетерогенної броні внаслідок великої їх твердості і запобігання головної частини снаряда від руйнування їх обтисненням. При ударі в броню бронебійний наконечник руйнує її цементуючий шар, руйнуючись при цьому сам, а головна частина, залишаючись не зруйнованою, пробиває менш міцний нецементований шар броні.

Бронебійні снаряди з бронебійними наконечниками за інших рівних умов мають бронепробійність на 20–30% вищу порівняно зі снарядами без бронебійних наконечників.

Бронепробійність таких снарядів становить 1,2–1,8 клб.

З викладеного випливає, що каліберні бронебійні снаряди в загальному випадку можуть мати такі основні елементи: балістичний наконечник, бронебійний наконечник, корпус з угвинтним дном, розривний заряд, донний підривник, трасер.

Підкаліберні бронебійні снаряди призначені для стрільби прямою наводкою головним чином по важких танках і САУ, а також по амбразурах ДОТ.

Застосування підкаліберних бронебійних снарядів дозволило суттєво підвищити ефективність бронебійної дії за рахунок збільшення їх початкової швидкості шляхом зниження маси снаряда при рівному або більшому за масою бойовому заряді і зосередженні основної маси снаряда в надтвердому осерді.

Оскільки площа осердя набагато менша площі каліберного снаряда, то питома енергія удару осердя також буде в декілька разів більшою. Така концентрація енергії удару на невеликій площі осердя, але з великою твердістю, забезпечує високу бронепробивність. Основна відмінність підкаліберних бронебійних снарядів від каліберних полягає у меншій їх масі і, як правило, в наявності особливо твердого бронебійного осердя.

Бронебійне осердя є головним елементом снаряда і призначене для безпосереднього ураження цілі. Він має циліндричнооживальну форму, виготовляється з карбіду вольфраму з невеликою домішкою нікелю шляхом спікання. Завдяки високій густині, близько 15,5 кг/см³, осердя має всі властивості надтвердих сплавів, лише трохи поступаючись за твердістю алмазу.

Рисунок 2.7 – Бронебійний підкаліберний снаряд БМ2: 1 – гайка трасера; 2 – трасер; 3 – стабілізатор; 4 – стопорний гвинт; 5 – корпус; 6 – обтюруючий поясок; 7 – піддон; 8 – бронебійний наконечник; 9 – балістичний наконечник.

Дія підкаліберних снарядів полягає у такому. При ударі в броню руйнуються балістичний наконечник. Бронебійне осердя, маючи велику кінетичну енергію і твердість, зустрічає загостреним кінцем броню, проникає до неї і пробиває її. Піддон до зустрічі з бронею рухається разом з осердям, збільшує його масу, а після зустрічі осердя з бронею передає осердю частину своєї кінетичної енергії, чим сприяє пробиванню броні. Зустрівшись з бронею, піддон руйнується, залишаючись перед нею.

При проникненні в броню у результаті сильного стиску в осерді виникають великі сили внутрішньої напруги. При виході з броні з осердя миттєво знімаються сили стиску броні, і він руйнується на осколки внутрішніми силами напруги. Осколки осердя і броні є джерелом уражаючої заброневої дії.

Необертальні підкаліберні снаряди з відокремлюваним піддоном або диском складаються з таких основних елементів (рис.2.7): активної частини – оперений снаряд з трасером, пасивної частини – піддон або диск.

Активна частина снаряда має зручнообтічну форму і за діаметром в 2–3 рази менше калібру гармати. Іноді активна частина споряджається бронебійним осердям. Стабілізатор забезпечує аеродинамічну стій-кість і разом із піддоном або диском центрує активну частину снаряда під час руху по ка-налу ствола.

Піддон або диск служить для обтюрації порохових газів при пострілі і для закріплення його в гільзі.

Після вильоту снаряда із каналу ствола піддон або диск, які мають невелику вагу і погану балістичну форму, відділяються від активної частини за рахунок відцентрових сил і сили опору повітря. Активна частина, завдяки добрій балістичній формі, продовжує летіти з високою швидкістю і уражає ціль з потужним броньованим захистом. Початкова швидкість польоту таких снарядів досягає значень 1100–1500 м/с, що дозволяє уражати броньовані цілі на збільшеній дальності (1500–2000 м).

Підкаліберні обертальні снаряди в цілому пробивають броню товщиною до 2,5 клб. Необертальні підкаліберні снаряди з відокремлюваними піддонами або дисками – до 3 клб.

Кумулятивні снаряди

Кумулятивні снаряди призначені для ураження броньованих рухомих і нерухомих цілей стрільбою прямою наводкою з гармат середнього калібру (рис.2.8).

Кумулятивні снаряди, на відміну від бронебійних, пробивають броню не за рахунок кінетичної енергії, а за рахунок ефективного використання енергії вибухової речовини кумулятивного заряду.

Досвід показує, що характер руйнування броні залежить не лише від потужності вибухової речовини і його маси, але і від форми і положення розривного заряду стосовно броні в момент вибуху.

Я кщо в розривному заряді зробити кумулятивну виїмку, то такий заряд зробить більше заглиблення в броні. Якщо ж такий заряд підірвати на деякому віддаленні від броні, то він зробить ще більше заглиблення в броні. Це пояснюється тим, що ударна хвиля вибуху отримує напрямок зосередже-ння в бік перешкоди і при деякому віддалені від неї встигає сформуватися в ущільнений кумулятивний струмінь.

Таким чином, суть кумулятивного ефекту полягає у фокусному зосередженні енергії вибуху в заданому напрямку, тобто у ство-ренні концентрованого ущільненого газового потоку в ділянці кумулятивної виїмки.

Рисунок 2.8 – Куму-лятивний снаряд: 1 – підривник; 2 – головка; 3 – облицювання кумуля-тивної воронки; 4 – корпус; 5 – розривний заряд; 6 – центральна трубка; 7 – капсуль-детонатор; 8 – детонатор; 9 – мастика; 10 – дерев’яний вкладиш; 11 – трасер

Для підвищення щільності газового потоку, а отже, і руйнівної дії кумуля-тивного снаряда в кумулятивну виїмку уста-новлюють металеве облицювання з червоної міді або з її сплавів.

Дія кумулятивних снарядів полягає в такому. Під час підриву розривного заряду починається процес перетворення вибухової речовини в хвилю детонації. На фронті цієї хвилі практично миттєво утворюються продукти детонації, які рухаються за хвилею детонації. При досягненні хвилею детонації кумулятивної виїмки продукти детонації почнуть поширюватись у просторі майже перпендикулярно до її поверхні. Якщо ж кумулятивна виїмка покрита металевим облицюванням, то під дією високих тисків, які дорівнюють сотням тисяч атмосфер, матеріал облицювання стає схожим на нестискувану рідину, а її частинки переміщуються разом із продуктами детонації, збільшуючи щільність потоку.

Продукти вибуху й частинки облицювання з її поверхні прямують до осі, де, вдаряючись один об одного, утворюють кумулятивний струмінь невеликого діаметра, спрямований уздовж осі, і мають щільність, близьку до щільності матеріалу облицювання, температуру близько 1000К і швидкість – 10–15 км/с. До кінця формування кумулятивний струмінь має довжину l_кс і найбільші пробивні здатності. Потім струмінь поступово розтягується і руйнується. До складу кумулятивного струменя входить до 25% матеріалу облицювання, решта 75% його утворюють пест, який переміщається за струменем разом з продуктами детонації з відносно невеликою швидкістю (1–2 км/с).

При зустрічі кумулятивного струменя, який рухається з космічною швидкістю, з бронею у результаті гальмування кінетична енергія струменя перетворюється в потенціальну енергію тиску дуже великої сили, яка дорівнює 1–2 млн атмосфер, що і забезпечує пробивання броні.

При цьому пест та інші елементи снаряда залишаються перед бронею. У цьому випадку взаємодію кумулятивного струменя з бронею можна розглядати як взаємодію струменя нестискуваної рідини з рідинним середовищем, тобто під час пробивання броні її матеріал вимивається все новими ділянками кумулятивного струменя з утворенням спочатку конічного кратера (рис.2.9), а потім наскрізного отвору. З цього можна зробити висновок, що кумулятивний струмінь є уражаючим фактором. Уражаюча дія за бронею забезпечується спільною дією кумулятивного струменя, газоподібних продуктів детонації розривного заряда і металевими частинками броні.

Рисунок 2.9 – Дія кумулятивного струменя

Для обертальних снарядів густина кумулятивного струменя зі збільшенням швидкості обертання снаряда зменшується, оскільки струмінь перебуває під дією відцентрових сил.

Довжина кумулятивного струменя залежить від форми й площі поверхні кумулятивної виїмки. Очевидно, що зі збільшенням калібру снаряда довжина кумулятивного струменя збільшується.

Крім того, зі зменшенням кута зустрічі кумулятивного струменя з поверхнею перешкоди бронебійність зменшується. Варто визначити, що кумулятивні снаряди не дають рикошету струменя при невеликих кутах зустрічі з бронею.

Таким чином, ефективність дії кумулятивних снарядів залежить від їх конструкції, потужності вибухової речовини, будови кумулятивного вузла, способу стабілізації снаряда, властивостей перешкоди і кута зустрічі з нею і не залежить від швидкості снаряда в момент зустрічі з перешкодою.

Звичайно кумулятивні снаряди комплектуються головними підривниками з високою чутливістю, одноманітністю та швидкістю дії.