Друге навчальне питання:

“ЗАВДАННЯ ЦИВІЛЬНОЇ ОБОРОНИ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ”

У першому розділі Закону України “Про Цивільну оборону України” визначаються загальні засади Цивільної оборони Ук-раїни, які складають визначення ЦО, її системи, поширення заходів цивільної оборони на території України, завдання ЦО, керівництво та органи управління цивільною обороною.

Цивільна оборона України є державною системою органів управління, сил і засобів, що створюється для організації і забез-печення захисту населення від наслідків надзвичайних ситуацій техногенного, екологічного, природного та воєнного характеру.

Систему цивільної оборони України складають:

органи виконавчої влади всіх рівнів, до компетенції яких віднесено функції, пов’язані з безпекою і захистом населення, попередженням, реагуванням і діями в надзви-чайних ситуаціях;

органи повсякденного управління процесами захисту насе-лення у складі міністерств, інших центральних органів виконав-чої влади, місцевих державних адміністрацій, керівництва під-приємств, установ і організацій незалежно від форм власності і підпорядкування;

центральний орган виконавчої влади з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорно-бильської катастрофи;

курси та навчальні заклади підготовки і перепідготовки фа-хівців та населення з питань цивільної оборони;

служби цивільної оборони;

сили і засоби, призначені для виконання завдань ЦО;

фонди фінансових, медичних та матеріально-технічних ресур-сів, передбачені на випадок надзвичайних ситуацій;

системи зв’язку, оповіщення та інформаційного забезпе-чення.

Заходи цивільної оборони поширюються на всю територію України, всі верстви населення, а розподіл за обсягом і відпо-відальністю за їх виконання здійснюється за територіально-виробничим принципом.

Головними завданнями Цивільної оборони України є:

запобігання виникненню надзвичайних ситуацій техноген-ного походження і запровадження заходів щодо зменшення збитків та втрат у разі аварій, катастроф, вибухів, великих пожеж та стихійного лиха;

оповіщення населення про загрозу і виникнення надзвичайних ситуацій у мирний і воєнний часи та постійне інформування його про наявну обстановку;

захист населення від наслідків аварій, катастроф, великих пожеж, стихійного лиха та застосування засобів ураження;

організація життєзабезпечення населення під час аварій, ка-тастроф, стихійного лиха та у воєнний час;

організація і проведення рятувальних та інших невідкладних робіт у районах лиха і осередках ураження;

створення систем аналізу і прогнозування управління, опо-віщення і зв’язку, спостереження і контролю за радіоактивним, хімічним і бактеріологічним зараженням, підтримання їх готов-ності до сталого функціонування у надзвичайних ситуаціях мир-ного та воєнного часів;

підготовка і перепідготовка керівного складу цивільної обо-рони, її органів управління та сил, навчання населення вмінню застосовувати засоби індивідуального захисту і діяти в надзви-чайних ситуаціях.

Керівництво Цивільною обороною України відповідно до її по-будови покладається на Кабінет Міністрів України, міністер-ства, інші центральні органи виконавчої влади, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, керівників підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і підпорядкування.

Начальником Цивільної оборони України є Прем’єр-міністр України, а його заступником – керівник центрального органу виконавчої влади з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи; начальником цивільної оборони Автономної Республіки Крим є Голова Ради міністрів Автономної Республіки Крим; началь-никами цивільної оборони згідно з адміністративно-територіаль-ним устроєм України є голови місцевих державних адмініст-рацій; начальниками цивільної оборони в міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, на підприємствах, в установах і організаціях є їх керівники.

Безпосередньо керівництво виконанням завдань цивільної обо-рони здійснюється постійно-діючими органами управління у справах ЦО, у тому числі створеними у складі підприємств, установ і організацій силами та службами цивільної оборони.

Завдання, функції та повноваження органів управління у справах цивільної оборони визначаються цим Законом і Поло-женням про органи управління у справах цивільної оборони, яке затверджується Кабінетом Міністрів України.

Органи управління у справах цивільної оборони, які входять до складу місцевих державних адміністрацій, є підрозділами подвійного підпорядкування.

У другому розділі Закону визначаються повноваження орга-нів виконавчої влади, виконавчих органів місцевого само-врядування, керівників підприємств, установ і організацій з питань цивільної оборони.

Кабінет Міністрів України:

забезпечує здійснення заходів щодо попередження надзви-чайних ситуацій та ліквідації їх наслідків;

розподіляє міста і території за групами, а юридичних осіб - за категоріями щодо реалізації заходів ЦО;

створює резерви засобів індивідуального захисту і майна цивільної оборони, матерально-технічних та інших фондів на випадок надзвичайних ситуацій у мирний і воєнний часи, а також визначає їх обсяг і порядок використання;

вживає заходів щодо забезпечення готовності органів управ-ління у справах ЦО, сил і засобів ЦО до дій в умовах надзви-чайних ситуацій;

створює єдину систему підготовки органів управління у спра-вах цивільної оборони, сил ЦО та населення до дій в умовах НС;

визначає порядок створення спеціалізованих професійних та невоєнізованих пошуково-рятувальних формувань;

задовольняє мобілізаційні потреби військ, органів управління у справах цивільної оборони та установ ЦО.

Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміні-страції, виконавчі органи сільських, селищних, міських рад в межах своїх повноважень забезпечують вирішення питань ЦО, здійснення заходів щодо захисту населення і місцевостей під час НС, сприяють органам управління у справах ЦО у виконанні покладених на них завдань.

Центральний виконавчий орган з питань НС та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (МНС України):

забезпечує здійснення державної політики у сфері ЦО, за-хисту населення і місцевостей від наслідків надзвичайних ситуа-цій, попередження НС;

організовує розроблення і здійснення відповідних заходів з ЦО;

керує діяльністю підпорядкованих йому органів управління у справах цивільної та спеціалізованих формувань, військами ЦО;

здійснює контроль за виконанням вимог ЦО, станом готов-ності сил і засобів ЦО, проведенням рятувальних та інших невідкладних робіт у разі виникнення надзвичайних ситуацій;

координує діяльність центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, виконавчих орга-нів місцевого самоврядування та юридичних осіб щодо лікві-дації наслідків надзвичайних ситуацій, проведення пошуку та рятування людей;

здійснює оповіщення населення про загрозу виникнення або виникнення надзвичайної ситуації, забезпечує належне функціо-нування відомчих територіальних і локальних систем опові-щення;

здійснює навчання населення, представників органів управ-ління і сил ЦО з питань захисту і дій у надзвичайних ситуаціях;

організовує фінансове і матерально-технічне забезпечення військ цивільної оборони, пошуково-рятувальних та інших під-порядкованих йому спеціалізованих формувань;

створює згідно з законодавством підприємства з виробницт-ва спеціальної і аварійно-рятувальної техніки, засобів захисту населення і контролю тощо.

Керівництво підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і підпорядкування забезпечує своїх праців-ників засобами індивідуального та колективного захисту, орга-нізовує здійснення евакозаходів, створює сили для ліквідації наслідків НС та забезпечує їх готовність до практичних дій, виконує інші заходи з ЦО і несе пов’язані з цим матеріальні та фінансові витрати в порядку та обсягах, передбачених законо-давством.

Радіаційні, хімічні і вибухонебезпечні підприємства додат-ково створюють локальні системи виявлення загрози виникнен-ня надзвичайної ситуації та оповіщення персоналу і населення, що проживає в зонах можливого ураження; запроваджують інженерно-технічні заходи, що зменшують ступінь технічного ризику виникнення аварій, пожеж та вибухів, і несуть витрати щодо їх здійснення в обсягах, передбачених відповідними нормативно-правовими актами.

Власники потенційно небезпечних об’єктів відповідають за захист населення, що проживає в зонах можливого ураження, від наслідків аварій на цих об’єктах.

У третьому розділі Закону визначаються сили цивільної обо-рони та порядок їх комплектування.

Силами цивільної оборони є її війська, спеціалізовані та невоєнізовані формування.

Війська цивільної оборони підпорядковуються керів-никові центрального органу виконавчої влади з питань НС та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.

Війська ЦО виконують завдання щодо захисту населення від наслідків аварій, катастроф, стихійного лиха, воєнних дій, а також проводять рятувальні та інші невідкладні роботи. Кіль-кість і чисельність частин і підрозділів цих військ визначається з урахуванням потреб і особливостей реґіону призначення.

Для виконання специфічних робіт, пов’язаних з радіадійною та хімічною небезпекою, значними руйнуваннями внаслідок землетрусу, аварійними ситуаціями на нафтогазодобувних про-мислах, проведення профілактичних та відновлювальних робіт, у тому числі й поза межами України, у встановленому законо-давством порядку можуть створюватися спеціалізовані форму-вання, що підпорядковуються центральному органу виконавчої влади з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (МНС України).

Невоєнізовані формування цивільної оборони створюються в областях, містах, районах, містах Києві і Севастополі, на підп-риємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності і підпорядкування.

До невоєнізованих формувань ЦО зараховуються працездатні громадяни України, за винятком жінок, які мають дітей до 8 років, жінок з середньою та вищою медичною освітою, які мають дітей віком до 3 років, та осіб, які мають мобілізаційні розпорядження.

Для забезпечення заходів з цивільної оборони, захисту насе-лення і місцевостей від наслідків надзвичайних ситуацій та про-ведення спеціальних робіт у міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, місцевих державних адміністраціях, на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності і підпорядку-вання створюються спеціалізовані служби цивільної оборони: енергетики, захисту сільськогосподарських тварин і рослин, інженерні, комунально-технічні, матеріального забезпечення, медичні, оповіщення і зв’язку, протипожежні, торгівлі і харчування, технічні, транспортного забезпечення та інші. Для проведення евакуаційних заходів в умовах надзви-чайних ситуацій на базі місцевих державних адміністрацій ство-рюються евакуаційні комісії.

Організаційні засади створення служб цивільної оборони та евакуаційних органів, їх завдання, функції і повноваження виз-начаються у Положенні про ЦО України.

Контроль за дотриманням вимог законодавства з питань ЦО органами виконавчої влади і органами місцевого самовряду-вання, керівниками підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і підпорядкування здійснюється централь-ним органом виконавчої влади з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (МНС України).

Фінансування заходів з ЦО здійснюється за рахунок відпо-відно державного та місцевих бюджетів, а також коштів під-приємств, установ і організацій незалежно від форм власності і підпорядкування згідно з законодавством України.

Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, міс-цеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування відраховують кошти на проведення заходів щодо навчання та захисту населення і місцевостей, включаючи витрати на утри-мання і підготовку територіальних органів управління у справах цивільної оборони та формувань цивільної оборони, призначе-них для ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, згідно з законодавством України.

Фінансування заходів з цивільної оборони, що потребують капітальних вкладень (включаючи будівництво захисних спо-руд, складів для зберігання техніки та майна цивільної оборони, створення пунктів управління, систем зв’язку та оповіщення), здійснюється відповідно до загального порядку фінансування капітального будівництва.

Потреби цивільної оборони у військовій техніці, приладах і спеціальному майні задовольняється центральними органами виконавчими органами виконавчої влади, уповноваженими з питань матеріальних ресурсів та економіки з оплатою замов-ником вартості виділених матеріальних ресурсів. Продукція для потреб цивільної оборони виготовляється на умовах державного замовлення.

Центральний орган виконавчої влади з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорно-бильської катастрофи (МНС України) є державним замовником продукції, послуг та робіт для забезпечення потреб цивільної оборони.

Війська цивільної оборони утримуються за рахунок держав-ного бюджету.

Органи управління Цивільної оборони України, Автономної Республіки Крим, областей, міст, районів, міністерств та інших органів державної виконавчої влади утримуються відповідно до встановленого порядку за рахунок державного і місцевих бюд-жетів, а також коштів, передбачуваних на утримування мініс-терств.

Оплата праці працівників органів управління у справах циві-льної оборони здійснюється відповідно до умов оплати праці працівників органів виконавчої влади.

Кабінет Міністрів України, Рада міністрів Автономної Рес-публіки Крим, місцеві органи виконавчої влади забезпечують органи управління у справах ЦО транспортними засобами, службовими, господарськими і підсобними приміщеннями, склад-ськими площами.

Посадові особи і громадяни, винні у порушенні законодав-ства України з питань цивільної оборони, несуть відпові-дальність згідно з законодавством України.

Співробітництво з іншими державами в галузі цивільної обо-рони здійснюють Кабінет Міністрів України і центральний ор-ган з надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (МНС України) в межах прав і повноважень, передбачених законодавством.

Співробітництво здійснюється з питань обміну досвідом цивільної оборони і ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, створення і оснащення сил ЦО, спільних дій в разі НС.

З метою забезпечення захисту населення і територій від нас-лідків надзвичайних ситуацій техногенного і природного харак-теру створюється державна система запобігання і реагування на надзвичайні ситуації.

Єдина державна система запобігання і реагування на надзви-чайні ситуації (ЄДС ) - це державна система, яка включає цент-ральні органи виконавчої влади, РМ Автономної Республіки Крим, державні адміністрації областей, міст Києва і Севасто-поля та районів, виконавчі органи Рад, державні підприємства, установи та організації з відповідними силами і засобами, які здійснюють нагляд за забезпеченням техногенної та природної безпеки, організовують проведення роботи із запобігання над-звичайним ситуаціям техногенного та природного походження і реагування у разі їх виникнення з метою захисту населення і довкілля, зменшення матеріальних втрат.

Головною метою ЄДС НС є забезпечення реалізації дер-жавної політики на всій території України у сфері запоігання і ліквідації надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, захисту населення і територій від наслідків аварій, катастроф та стихійного лиха.

Основними завданнями ЄДС НС є:

забезпечення запобігання виникненню НС;

забезпечення готовності органів управління, сил і засобів;

проведення рятувальних і невідкладних аварійно-віднов-лювальних робіт та організація життєзабезпечення потерпілого населення;

розробка нормативно-правових актів, державних норм і стан-дартів;

здійснення цільових та науково-технічних програм;

забезпечення сталості функціонування об’єктів економіки;

збирання і опрацьовування інформації про НС;

визначення потреби у силах, матеріальних і фінансових ресурсах;

здійснення державного нагляду, експертизи і контролю;

створення та раціональне використання матеріально-техніч-них ресурсів;

своєчасна та достовірна інформація населення про обста-новку та вжиті заходи;

оповіщення населення про загрозу та виникнення НС;

соціальний захист потерпілого населення;

захист населення у надзвичайних ситуаціях;

міжнародне співробітництво у сфері захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій.

Надзвичайна ситуація - це порушення нормальних умов життя і діяльності людей на об’єкті або території, спричинене аварією, катастрофою, стихійним лихом або іншими чинниками, що призвело (може призвести) до загибелі людей та/або знач-них матеріальних втрат. Загальними ознаками надзвичайних ситуацій є: матеріальні збитки, істотне погіршення стану дов-кілля, наявність або загроза загибелі людей, чи суттєві погір-шення умов їх життєдіяльності.

Правовою основою створення ЄДС НС є Закони України “Про надзвичайний стан”, “Про Цивільну оборону України”, “Про війська ЦО”, доповнення та зміни до них, інші законодавчі акти, укази Президента України про створення структур Мініс-терства України з питань надзвичайних ситуацій та захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.

Єдина державна система запобігання і реагування на над-звичайні ситуації (ЄДС НС) будується з урахуванням рівнів (загальнодержавного, територіального, місцевого і об’єктового) і класифікації надзвичайних ситуацій (техногенного, природ-ного і соціально-політичного характеру), стандартів безпеки і термінології, сил, засобів та резервів територій і галузей.

Єдина державна система запобігання і реагування на надзвичайні ситуації (ЄДС НС) включає: органи управління (цент-ральні, територіальні, галузеві, місцеві і об’єктові), системи забезпечення (територіальні і функціональні підсистеми), сили і засоби (військові, спеціальні і спеціалізовані цивільні підроз-діли з їх оснащенням, наглядові органи та інформаційні бази підсистем єдиної державної системи, які призначені (залучені) для виконання завдань щодо запобігання та реагування на надзвичайні ситуації).

Територіальна підсистема ЄДС НС - це складова частина єдиної державної системи (ЄДС), яка включає – місцеві органи виконавчої влади, виконавчі органи Рад, державні підприєм-ства, установи та організації з відповідними силами і засобами, які здійснюють нагляд за забезпеченням техногенної та природ-ної безпеки, організовують проведення роботи із запобігання надзвичайним ситуаціям техногенного та природного характеру і реагування у разі їх виникнення з метою захисту населення і довкілля Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, зменшення матеріальних втрат.

Функціональна підсистема ЄДС НС - це складова частина єдиної державної системи (ЄДС), що створюється на базі мініс-терств та інших центральних органів виконавчої влади, включає їх реґіональні та місцеві структурні підрозділи, підпорядковані державні підприємства, установи та організації з відповідними силами і засобами, які здійснюють в межах своєї компетенції нагляд за забезпеченням техногенної і природної безпеки, орга-нізовують проведення роботи із запобігання надзвичайним си-туаціям техногенного та природного характеру і реагування у разі їх виникнення з метою захисту населення і довкілля, змен-шення матеріальних втрат.

Органи управління ЄДС НС – це органи виконавчої влади або їх структурні підрозділи, які призначені для безпосеред-нього керівництва діяльністю щодо запобігання і реагування на надзвичайні ситуації в межах своєї компетенції.

Органи управління ЄДС НС діляться на координуючі (дер-жавна комісія з ТЕБ і НС, Національна рада безпеки жит-тєдіяльності, постійні комісії з ТЕБ і НС, об’єктові комісії з НС), постійні (КМУ, МНС України, органи з НС міністерств і відом-ств, державні територіальні і місцеві виконавчі органи, управ-ління (відділи) з питань НС та ЦЗН, органи з НС реґіональних, міських і районних служб, управління об’єктів економіки, служ-би з НС), повсякденні

(оперативно-чергові служби МНС України, управлінь (від-ділів) з питань НС та ЦЗН, суб’єктів господарської діяльності).

Системи забезпечення включають: фінансові (резервний фонд КМУ, резервні фонди територіальних і місцевих органів вико-навчої влади у розмірі 1% від зведеного річного бюджету), матеріальні (ресурси Держкомрезерву, МНС, окремих мініс-терств і відомств, територіальних органів виконавчої влади, су-б’єктів господарської діяльності), транспортні (МО, Мінтрансу, МВС та інших, транспортних підприємств, суб’єктів господар-ської діяльності), оповіщення і зв’язку (МНС, МВС, МО, Держ-комзв’язку, Мінтрансу, Мінагропрому та інших, а також їх тери-торіальних органів, суб’єктів господарської діяльності).

Єдина державна система запобігання і реагування на надзви-чайні ситуації (ЄДС НС) може функціонувати у наступних режимах: повсякденної діяльності (Ведення спостереження і здійснення контролю за станом довкілля, обстановкою на по-тенційно небезпечних об’єктах і прилеглій до них території. Розроблення і виконання цільових і науково-технічних програм і заходів щодо запобігання надзвичайним ситуаціям, забезпе-чення безпеки і захисту населення, зменшення можливих мате-ріальних втрат, забезпечення сталого функціонування об’єктів економіки та збереження національної культурної спадщини у разі виникнення надзвичайної ситуації), підвищеної готовності

(Формування оперативних груп для виявлення причин погір-шення обстановки безпосередньо в районі можливого виник-нення НС. Прогнозування можливості виникнення НС та її масштабів. Підготовка пропозицій щодо нормалізації обстановки в районі надзвичайної ситуації. Проведення заходів щодо запобі-гання виникненню НС. Розроблення комплексних заходів щодо захисту населення і територій, забезпечення стійкого функціо-нування об’єктів економіки. Приведення в стан підвищеної го-товності наявних сил і засобів.), діяльності при НС (Здійснення керівництва функціонуванням підсистем і структурних під-розділів ЄДС НС. Організація захисту населення і територій. Організація роботи, пов’язаної з локалізацією або ліквідацією НС. Визначення межі території, на якій виникла НС. Забезпе-чення сталого функціонування об’єктів економіки та першочер-гового життєзабезпечення населення. Здійснення постійного конт-ролю за станом довкілля, інформування вищестоящих органів управління щодо рівня НС та вжитих заходах, пов’язаних з реагуванням, захистом і оповіщенням населення та наданням йому необхідних ре-комендацій щодо поведінки в умовах НС.) та діяльності при надзвичайному стані.

Головними етапами діяльності ЄДС НС є: запобігання ви-никненню надзвичайних ситуацій (підготовка та реалізація комплексу правових, соціально-економічних, політичних, орга-нізаційно-технічних, санітарно-гігієнічних та інших заходів, спря-мованих на регулювання техногенної та природної безпеки, про-ведення оцінки рівнів ризику, завчасне реагування на загрозу виникнення НС на основі даних моніторингу, експертизи, дос-ліджень та прогнозів щодо можливого перебігу подій з метою недопущення їх переростання у НС або пом’якшення її мож-ливих наслідків), реагування на НС (скоординовані дії підроз-ділів єдиної державної системи щодо реалізації планів дій (пла-нів ліквідації НС), уточнених в умовах конкретного виду та рів-ня надзвичайної ситуації з метою надання невідкладної допо-моги потерпілим, усунення загрози життю та здоров’ю людей, зменшенню матеріальної шкоди і фінансових витрат), ліквіда-ція наслідків НС, гострий період ліквідації надзвичайних ситуа-цій, плановий і програмний періоди ліквідації надзвичайних ситуацій.

Взаємодія органів управління ЄДС НС та підпорядкованих їм сил організується з метою своєчасного і ефективного реагування на надзвичайні ситуації.

Визначаються центральні і територіальні органи управління, які взаємодіють в кризових ситуаціях, склад і кількість сил і засобів реагування на надзвичайну ситуацію. Погоджується поря-док спільних дій сил реагування на надзвичайну ситуацію, вирі-шуються питання всебічного забезпечення.

Базовими принципами створення ЄДС НС є: державний характер системи, орієнтація на загальнолюдські цінності, дот-римання міжнародних норм, пріоритет вимог забезпечення без-пеки при діяльності людини, відкритість для міжнародної спів-праці.

На діяльність ЄДС НС оказують вплив фактори: зовнішні (трансграничний характер НС, соціально-економічні зміни в світі, наявність світового досвіду та ринку) та внутрішні (висо-кий рівень техногенної та природної безпеки в Україні, необ-хідність протистояння НС, соціально-економічні зміни в Ук-раїні, високий науково-технічний рівень в Україні, обмеженість наявних матеріально-технічних ресурсів та фінансових резер-вів).

Основною метою створення територіальних підсистем в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севас-тополі є забезпечення реалізації на відповідній території дер-жавної політики у сфері запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, цивільного захисту населення.

Виконання основних завдань цивільної оборони на сучасному етапі досягається:

1.Запобігання виникненню надзвичайних ситуацій техноген-ного походження і забезпечення зменшення збитків і витрат у разі стихійного лиха, аварій, катастроф, вибухів і великих пожеж. З метою виконання завдання:

завчасно розробляються і проводяться інженерно-технічні заходи для зменшення ризику виникнення НС і захисту населення від впливу їхніх наслідків;

готується науково обгрунтований прогноз наслідків можли-вих надзвичайних ситуацій;

здійснюється безперервне спостереження за станом потен-ційно небезпечних об’єктів і довкілля;

утримуються у готовності до негайного застосування засоби оповіщення і інформаційного забезпечення насе-лення, ство-рюються локальні системи виявлення місць зараження та локальні системи оповіщення;

створюються спеціалізовані формування і здійснюються їх підготовка до дій за призначенням;

проводиться забезпечення працівників підприємств, установ і організацій засобами захисту, а також ведеться будівництво захисних споруд відповідно до норм і правил інженерно-технічних заходів цивільної оборони.

2. Оповіщення населення про загрозу і виникнення надзви-чайний ситуацій у мирний та воєнний час, постійне інфор-мування його про стан наявної обстановки.

З метою виконання завдання у всіх ланках міських і позамі-ських пунктів на основі автоматичних систем централізованого оповіщення, мережі зв’язку та радіомовлення, а також спеціа-льних заходів створюється система оповіщення та інформа-ційного забезпечення. Вона являє собою комплекс організа-ційних і технічних засобів для передачі відповідних сигналів і розпоряджень органам державної виконавчої влади, адмініст-рації підприємств, установ і організацій, силам цивільної обо-рони і населенню.

Автоматична система оповіщення та інформаційного забез-печення створюється на базі загальнодержавної мережі зв’язку та радіомовлення і поділяється на державну і регіональну. Система має забезпечити циркуляційне опові-щення посадових осіб із застосуванням для цього міської телефонної мережі, засобів радіомовлення і телебачення.

Система оповіщення і інформаційного забезпечення викорис-товується централізовано. Оповіщення підпорядкованих органів управління, сил цивільної оборони і населення організовує вищестоящий орган управління.

3. Захист населення від наслідків стихійного лиха, аварій, катастроф, вибухів, великих пожеж і застосування засобів ураження.

З метою виконання завдання здійснюється комплекс заходів, які мають забезпечити укриття населення в захисних спорудах, його евакуацію, медичний, радіаційний і хіміч-ний захист, а також захист від впливу біологічних засобів ураження.

Укриття населення в захисних спорудах досягається: зав-часним будівництвом захисних споруд і підтриманням їх готов-ності до використання; комплексним освоєнням підземного простору міст та інших населених пунктів для розміщення підприємств, установ і організацій соціально-побутового, вироб-ничого і господарського призначення (з урахуванням присто-сування і використання частини приміщень для укриття насе-лення в надзвичайних ситуаціях); обстеженням і обліком під-земних і наземних будівель і споруд, що відповідають вимогам з захисту населення.

Практичні заходи евакуації населення як організованого його вивезення та виведення із районів можливого впливу наслідків надзвичайних ситуацій (якщо виникає безпосередня загроза життю і здоров’ю людини) планується на випадок:

загальної аварії на атомній електростанції;

всіх видів аварій з викидом сильнодіючих отруйних речовин, внаслідок яких виникає безпосередня загроза життю та запо-діяння шкоди здоров’ю людей, що проживають у зоні мож-ливого ураження;

загрози катастрофічного затоплення місцевості;

масових лісних і торф’яних пожеж, що загрожують насе-леним пунктам;

землетрусів та інших геофізичних і гідрометеорологічних явищ з тяжкими наслідками.

Підставою для практичного здійснення заходів евакуації є фактичні показники стану наявної обстановки в разі надзви-чайної ситуації та відповідне рішення.

До комплексу заходів з медичного захисту населення, що полягає в запобіганні ураженню людей або зменшенні його масштабів, своєчасному поданні допомоги потерпілих і їх лікуванні, забезпеченні епідемічного благополуччя в районах надзвичайних ситуацій, включається така робота: планування використання наявних сил і засобів охорони здоров’я незалежно від їхньої приналежності та форм власності; розгортання у надзвичайних умовах необхідної кількості лікувальних закладів; забезпечення своєчасного застосування профілактичних препа-ратів; контроль продуктів харчування і води; завчасне створення та підготовка сил екстреної медичної допомоги та медичного захисту; накопичення медичних засобів захисту, спеціального май-на і техніки; підготовка медперсоналу та загальне медико-санітарне навчання населення.

Захист від біологічних засобів ураження передбачає:

своєчасне виявлення загрози або факту біологічного зара-ження, його виду і масштабів;

комплекс адміністративно-господарських, режимно-обмежу-вальних і спеціальних заходів.

Радіаційний та хімічний захист - це забезпечення людей засо-бами індивідуального захисту, організація і проведення спеціа-льного оброблення, встановлення та дотримання типового ре-жиму радіаційного захисту. Радіаційний та хімічний захист досягається:

завчасним накопиченням і утриманням в готовності засобів індивідуального захисту, приладів радіаційної, хімічної розвідки та контролю. Цими засобами забезпечуються передусім осо-бовий склад формувань, які беруть участь у рятувальних та інших невідкладних роботах в осередках ураження, персонал радіаційних і хімічних небезпечних об’єктів та населення, що проживає в зонах можливого небезпечного зараження;

своєчасним впровадженням у практику застосування засобів, способів і методів виявлення, оцінки масштабів і наслідків над-звичайних ситуацій, зумовлених аваріями на радіаційних та хімічних небезпечних об’єктах, застосуванням зброї масового знищення;

розроблення типових режимів радіаційного захисту насе-лення і функціонування об’єктів народного господарства в умо-вах зараження місцевості;

завчасним пристосуванням об’єктів комунально-побутового обслуговування і транспортних підприємств для проведення санітарного оброблення людей і спеціального оброблення одягу, майна і транспорту.

Для забезпечення захисту населення від наслідків НС на території України запроваджуються єдині вимоги з безпеки функціонування радіаційних, хімічних та вибухонебезпечних об’єктів.

4. Організація і проведення рятувальних та інших невідк-ладних робіт у районах лиха і осередках ураження.

Це завдання полягає у виконанні заходів, передбачених чин-ним законодавством з питань ліквідації наслідків стихійного лиха, аварій, катастроф, епідемій, епізоотій, що створюють заг-розу життю і здоров’ю населення, а також у:

розвідуванні осередків ураження і визначенні меж (кордо-нів) цих осередків; проведення робіт, пов’язаних з пошуком і рятуванням людей; подання допомоги потерпілим; евакуації населення з небезпечних районів; карантинно-обсерваційних заходах; оточенні осередків ураження; забезпеченні громад-ського порядку у районах лиха і осередках ураження; здійсненні заходів життєзабезпечення населення; соціально-психологічній реабілітації населення; здійсненні санітарно-гігієнічних і проти-воепідемічних заходів.

5. Створення системи аналізу, прогнозування, управління, оповіщення і зв’язку, спостереження і контролю за радіоак-тивним, хімічним і бактеріологічним зараженням, підтриман-ням їхньої готовності до сталого функціонування) надзви-чайних ситуаціях мирного і воєнного часу.

Організатором діяльності цих систем є МНС України, основ-ними виконавцями - Держкомгідромет, МОЗ, Мінагропром та інші центральні органи державної виконавчої влади, а також підприємства, установи і організації, що входять до сфери їхнього управління.

Спеціальні підрозділи зазначених центральних органів дер-жавної виконавчої влади щодобово інформують МНС України про наявний стан навколишнього природного середовища та в установлений термін подають відомості про прогноз на най-ближній час. При загрозливі явища МНС України повідомляє-ться негайно. У разі виникнення НС мережа спостереження і контролю зміцнюється за рахунок залучення відповідних під-розділів зі складу сил ЦО.

Для своєчасного виявлення загрози виникнення НС, опо-віщення персоналу та населення, що проживає в зонах мож-ливого ураження, на радіаційних і хімічних небезпечних об’єк-тах створюються локальні автоматизовані системи, які мають бути сполученими з централізованою системою управління Цивільної оборони України.

6. Організація життєзабезпечення населення під час аварій, катастроф, стихійного лиха і у воєнний час.

Завдання передбачає заходи, що здійснюються централь-ними та місцевими органами державної виконавчої влади, ви-конкомами місцевих Рад народних депутатів, органами управ-ління з надзвичайних ситуацій та у справах цивільного захисту населення, адміністрацією підприємств, установ і організацій завчасно, а також у разі НС з метою створення умов для вижи-вання, яке може опинитися (опинилося) в осередках ураження.

Заходами життєзабезпечення населення, спрямованими на задоволення мінімуму життєвих потреб громадян, які потерпіли (можуть потерпіти) від наслідків НС, надання їм побутових послуг і реалізацію соціальних гарантій на період проведення рятувальних та інших невідкладних робіт, є: тимчасове розмі-щення громадян в безпечних районах; організація харчування у районах лиха і тимчасового розселення; організація забезпечен-ня населення, що потерпіло, одягом, взуттям і товарами першої необхідності; організація подання фінансової допомоги потерпі-лим; забезпечення медичного обслуговування та санітарно-епі-демічного нагляду в районах тимчасового розселення.

7. Підготовка і перепідготовка осіб керівного складу циві-льної оборони, її органів управління та сил, навчання населення вмінню застосовувати засоби індивідуального захисту і діяти у надзвичайних ситуаціях.

Підготовка осіб керівного складу ЦО здійснюється на Цент-ральних державних і територіальних курсах ЦО: новопризна-чених на посаду - в рік призначення (протягом п’яти днів), усіх інших – під час проведення заходів відповідно до рішень нача-льника Цивільної оборони України. Перепідготовка зазначених осіб здійснюється один раз на п’ять років.

Працівники підприємств, установ і організацій, а також осо-бовий склад невоєнізованих формувань проходять підготовку по групам, а також під час об’єктових тренувань і комплексних навчань.

8. Контроль за виконанням завдань цивільної оборони, пок-ладається на управління (відділи) з питань надзвичайних ситуа-цій та цивільного захисту населення, які в цьому напрямі діяль-ності співпрацюють з центральними і місцевими органами дер-жавної виконавчої влади, органами місцевого та регіонального самоврядування, громадськими організаціями та Інспекцію циві-льної оборони України.

Керівник заняття ставить 2-3 запитання навчаємим щодо визначення повноти засвоєння викладеного матеріалу і при не-обхідності робить додаткові пояснення, після підводить короткі підсумки проведеного заняття за темою і ставить завдання на самостійну підготовку.

Т Е М А 2.

“СТИХІЙНЕ ЛИХО, АВАРІЇ (КАТАСТРОФИ)

ТА ЇХ НАСЛІДКИ.”

Навчальна ціль:

Вивчити можливі надзвичайні ситуації техногенного, природного, екологічного та соціально-політичного і воєнного характеру та їх наслідки.

Вид навчальних занять – групове заняття.

Тривалість заняття – 1 час.

Метод проведення заняття – бесіда, розповідь, показ.

Місце проведення заняття – клас.

Навчальні питання і орієнтовний розрахунок

навчального часу:

Передмова 2/3 хв.

1. Надзвичайні ситуації техногенного характеру та їх нас-лідки. 15 хв.

2. Надзвичайні ситуації природного і екологічного характеру та їх наслідки. 15 хв.

3. Надзвичайні ситуації соціально-політичного та воєнного характеру та їх наслідки. 8 хв.

Підсумки. 5/4 хв.

ПЕРЕДМОВА

Десятки тисяч промислових, енергетичних, транспортних та інших техногенних небезпечних об'єктів України та природні небезпечні явища і катаклізми, які притаманні майже всім реґіо-нам держави, вимагають мати для боротьби з надзвичайними ситуаціями техногенного і природного характеру та їх наслід-ками сучасну систему запобігання та реагування на них, значні сили цивільної оборони до складу яких входять: війська, аварійно-рятувальні служби та невоєнізовані формування ЦО та досконалу підготовку населення до дій в умовах НС.

Надзвичайні ситуації техногенного, природного, екологіч-ного та соціально-політичного характеру притаманні кожному місту, населеному пункту, району, області або реґіону держави. Найбільш небезпечними із них є: аварії (катастрофи) з викидом радіоактивних, хімічних або біологічних небезпечних речовин, вибухи і пожежі, прорив водосховищ, на транспорті, в промис-ловості та в інших галузях економіки, а також метеорологічні, гідрологічні та геологічні надзвичайні ситуації.

Небезпеку складають і такі можливі транснаціональні аварії (катастрофи) як аварії на АЕС та хімічно небезпечних об'єктах.

В останній час в системі цивільної оборони з'явились визна-чення основних термінів, що характеризують ту чи іншу надзви-чайну ситуацію, основні із них які:

Надзвичайна ситуація (НС) - порушення нормальних умов життя і діяльності людей на об'єкті або території, спричинене аварією, катастрофою, стихійним лихом чи іншою небезпечною подією, яка призвела (може призвести) до загибелі людей та (або) значних матеріальних втрат.

Класифікація надзвичайних ситуацій - система, згідно з якими НС поділяються на класи і підкласи залежно від їх характеру.

Класифікаційна ознака НС - технічна або інша характерис-тика аварійної ситуації, що дає змогу віднести її до надзви-чайної.

Порогові значення класифікаційної ознаки НС – визначене в установленому порядку значення технічної або іншої харак-теристики конкретної аварійної ситуації, що дає змогу віднести її до надзвичайної.

Екстремальна подія техногенного, екологічного або природ-ного характеру - подія, що заключається в істотному різкому відхиленню від норми проходження процесів або явищ.

Під нормою треба розуміти таке проходження процесів або явищ, до якого населення і виробництво пристосувались шля-хом тривалого досліду або спеціальних науково-технічних роз-робок.

Потенційно небезпечний об’єкт – це об’єкт, на якому вико-ристовуються, виготовляються, переробляються, зберігаються або транспортуються небезпечні радіоактивні, пожежовибухові, хімічні речовини та біологічні препарати, гідротехнічні і транс-портні споруди, транспортні засоби, а також інші об’єкти, що створюють реальну загрозу виникнення НС.

Потенційно небезпечна речовина - речовина, що внаслідок своїх фізичних, хімічних, біологічних або токсичних властивос-тей визначає собою небезпеку для життя і здоров’я людей, сіль-ськогосподарських тварин і рослин.

Зона ураження – територія чи акваторія, в межах якої роз-повсюджені або куди привнесені небезпечні радіоактивні, хіміч-ні чи біологічні речовини в об’ємах, що створюють небезпеку для людей, сільськогосподарських тварин і рослин на протязі визначеного часу.

Всі надзвичайні ситуації за масштабом можливих нас-лідків поділяються з урахуванням територіального поширен-ня, характеру сил і засобів, що залучаються для ліквідації наслідків на:

загальнодержавного рівня – надзвичайна ситуація розвиває-ться на території двох та більше областей (Автономної Рес-публіки Крим, міст Києва та Севастополя) або загрожує транс-кордонним перенесенням, а також у разі, коли для її ліквідації необхідні матеріальні і технічні ресурси у обсягах, що переви-щують власні можливості окремої області (Автономної Респуб-ліки Крим, міст Києва і Севастополя), але не менше одного від-сотка обсягу видатків відповідного бюджету;

реґіонального рівня – надзвичайна ситуація розгортається на території двох та більше адміністративних районів (міст об-ласного підпорядкування) Автономної республіки Крим, облас-тей, міст Києва та Севастополя або загрожує перенесенням на територію суміжної області держави, а також коли у разі, коли для її ліквідації необхідні матеріальні і технічні ресурси у обся-гах, що перевищують власні можливості окремого району, але не менше одного відсотка обсягу видатків відповідного бюд-жету;

місцевого рівня – надзвичайна ситуація, яка виходить за межі потенційно небезпечного об’єкту, загрожує поширенням самої ситуації або її вторинних наслідків на довкілля, сусідні населені пункти, інженерні споруди, а також у разі, коли для її ліквідації необхідні матеріальні і технічні ресурси, що переви-щують власні можливості потенційно небезпечного об’єкту, але не менш одного відсотку обсягів видатків відповідного бюд-жету. До місцевого рівня також належать всі надзвичайні ситуа-ції, які виникають на об’єктах житлово-комунальної сфери та інших, що не входять до затверджених переліків потенційно небезпечних об’єктів;

об’єктового рівня - надзвичайні ситуації, які не підпадають під зазначені визначення.

ПЕРШЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:

“НАДЗВИЧАЙНІ СИТУАЦІЇ ТЕХНОГЕННОГО ХАРАКТЕРУ ТА ЇХ МОЖЛИВІ НАСЛІДКИ”.

Зростання масштабів господарської діяльності і кількості ве-ликих промислових комплексів, концентрації на них агрегатів і установок великої і надзвичайно великої потужності, викорис-тання у виробництві потенційно небезпечних речовин у великих кількостях, великий знос основних фондів на об’єктах еконо-міки - все це збільшує вірогідність виникнення надзвичайних техногенних ситуацій, раптове виникнення яких приводить до значних соціально-екологічних і економічних збитків, необхід-ності захисту людей від дії шкідливих для здоров’я факторів ураження, проведення рятувальних, невідкладних медичних і евакуаційних заходів, а також ліквідації негативних наслідків, які склалися внаслідок виникнення надзвичайних техногенних ситуацій.

Техногенна надзвичайна ситуація – це стан, при якому внас-лідок виникнення джерела техногенної надзвичайної ситуації на об'єкті, визначеній території або акваторії порушуються нор-мальні умови життя і діяльності людей, виникає загроза їх жит-тю і здоров'ю, наноситься шкода майну населення, економіці і довкіллю.

Джерело техногенної надзвичайної ситуації - це небезпечна техногенна подія, внаслідок чого на об'єкті, визначеній території або акваторії виникла техногенна надзвичайна ситуація.

Аварія – це небезпечна подія техногенного характеру, що створює на об'єкті, території або акваторії загрозу для життя і здоров'я людей і приводить до руйнування будівель, споруд, обладнання і транспортних засобів чи завдає шкоди довкіллю.

Катастрофа – це велика за масштабом аварія чи інша подія, що призводить до тяжких, трагічних наслідків.

Техногенна небезпека – це стан, внутрішньо притаманний технічній системі, виробничому або транспортному об'єкту, що реалізується у виді дії ураження джерела техногенної надзви-чайної ситуації на людину і довкілля при його виникненні, або у виді прямої чи побічної шкоди для людини і навколишнього природного середовища в процесі нормальної експлуатації цих об'єктів.

Фактор ураження джерела техногенної надзвичайної ситуації – це складова небезпечної події, що характеризується фізични-ми, хімічними і біологічними діями і проявленнями, які вираже-ні відповідними параметрами.

Дія ураження джерела техногенної НС - це негативний вплив одного або сполучених факторів ураження джерела техногенної надзвичайної ситуації на життя і здоров'я людей, сільськогос-подарських тварин і рослин, суб'єкти господарської діяльності та навколишнє природне середовище.

Зона техногенної надзвичайної ситуації – це територія чи ак-ваторія, в межах якої діє негативний вплив одного або сполу-чених факторів ураження джерела техногенної надзвичайної ситуації.

Всі надзвичайні ситуації техногенного характеру поді-ляються на: транспортні аварії, пожежі (вибухи), наявність у довкіллі шкідливих речовин понад ГДК (гранично допустимих концентрацій), аварії з загрозою викиду (викидом) СДОР і біо-логічних небезпечних засобів, аварії з загрозою викиду (вики-дом) радіоактивних речовин, раптове руйнування будівель і спо-руд, аварії на системах життєзабезпечення, аварії на електро-енергетичних спорудах, аварії на очисних спорудах, гідродина-мічні аварії.

Транспортні аварії поділяються на аварії (катастрофи): на залізничному транспорті (товарних поїздів, пасажирських поїздів, поїздів метрополітену); на автомобільному транспорті; на судах (пасажирських, вантажних); на авіаційному транспорті (авіаційні катастрофи в аеропортах і населених пунктах та поза ними); на транспорті з вики-дом (загрозою викиду) СДОР, РР і БНР; на міському транспорті; транспорті в які потрапили керів-ники держави та народні депутати.

Пожежі (вибухи) поділяються на пожежі (вибухи): в спо-рудах, на комунікаціях та технологічному обладнанні промис-лових об’єктів; на об’єктах розвідки, видобування, переробки, транспортування і зберігання легкозаймистих, горючих і вибу-хових речовин; на транспорті; в шахтах, підземних та гірничих виробітках; в будівлях та спорудах громадського призначення; на радіаційних, хімічних та біологічних небезпечних об’єктах.

Наявність у навколишньому середовищі шкідливих речо-вин понад ГДК (гранично допустимі концентрації): в ґрунті; у поверхневих водах; в повітрі; в питній воді; у підземних водах.

Аварії з викидом (загрозою викиду) СДОР і БНР: аварії з викидом (загрозою викиду) СДОР, утворення та розповсюд-ження СДОР під час виробництва, переробки або зберігання (поховання); аварії з викидом (загрозою викиду) БНР на під-приємствах промисловості і науково-дослідних установках.

Аварії з викидом (загрозою викиду) РР: на атомних стан-ціях, атомних енергетичних установках виробничого або дослід-ного призначення; на підприємствах ядерно-паливного циклу (окрім атомних електростанцій); з джерелами іонізуючого вип-ромінювання (включаючи ядерно-паливний цикл); з радіоак-тивними відходами, які не виробляються атомними станціями.

Раптове руйнування будівель та споруд: елементів транс-портних комунікацій, виробничого призначення, громадського призначення.

Аварії на електроенергетичних системах: атомних елект-ростанцій; гідроелектростанцій; теплоелектростанцій; автоном-них електроенергетичних станціях; інших електро-енергетичних станціях; електроенергетичних мережах; транспортних електрич-них контактних мережах; порушення стійкості або поділ об’єд-наної енергосистеми України.

Аварії на системах життєзабезпечення: на каналізаційних системах з масовим викидом забруднюючих речовин; на теп-лових мережах; на системах забезпечення населення питною водою; на магістральних і комунальних газопроводах; на нафто-проводах і продуктопроводах; на системах зв’язку та телеко-мунікацій.

Аварії на очисних спорудах: стічних вод з масовим викидом забруднюючих речовин; промислових газів з масовим викидом забруднених речовин в повітря.

Гідродинамічні аварії (катастрофи) при: прориву гребель (дамб, шлюзів тощо) з утворенням проривного потоку або з утворенням хвиль прориву та катастрофічного затоплення; спра-цюванні водосховищ у зв’язку з загрозою прориву гідроспо-руди.

Фактори ураження джерел техногенних надзвичайних си-туацій класифікують як по генезису, так і по механізму дії. Генезис – це виникнення і наступний розвиток факторів уражен-ня. Фактори ураження джерел надзвичайних техногенних ситуа-цій за генезисом розділяють на фактори: прямої дії або первин-ні; побічної дії або вторинні.

Первинні фактори ураження безпосередньо викликаються ви-никненням джерела техногенної надзвичайної ситуації.

Вторинні фактори ураження викликаються змінами об’єктів навколишнього природного середовища первинними факторами ураження.

Фактори ураження джерел техногенних надзвичайних ситуа-цій за механізмом дії розділяють на фактори: фізичної дії; хіміч-ної дії.

До факторів ураження фізичної дії відносять: повітряну удар-ну хвилю; хвилю тиску в ґрунті; сейсмічну вибухову хвилю; хвилю прориву гідротехнічних споруд; уламки або осколки; екстремальний нагрів середовища; теплове випромінювання; іонізуюче випромінювання.

До факторів ураження хімічної дії відносять токсичну дію небезпечних хімічних речовин.

Повітряна ударна хвиля, що виникає внаслідок вибухів лег-козаймистих і вибухових речовин, яка має наступні параметри фактору ураження: надмірний тиск в фронті ударної хвилі; тривалість фази тиску; імпульс фази тиску.

Хвиля тиску в ґрунті, що виникає внаслідок вибухів легкозаймистих і вибухових речовин, яка має наступні пара-метри фактору ураження: максимальний тиск; час дії тиску; час збільшення тиску до максимуму.

Сейсмічна вибухова хвиля, що виникає внаслідок потужних вибухів вибухових речовин і має наступні параметри фактору ураження: швидкість розповсюдження хвилі; максимальне зна-чення масової швидкості ґрунту; час наростання напруги в хвилі до максимуму.

Хвиля прориву гідротехнічних споруд, що виникає внаслі-док прориву гребель, шлюзів, дамб тощо і має наступні пара-метри фактору ураження: швидкість хвилі прориву; глибина хвилі прориву; температура води; час існування хвилі прориву.

Уламки, осколки, що виникають при вибухах легкозайми-стих і вибухових речовині і має наступні параметри фактору ураження: маса уламку, осколка; швидкість розлітання уламків, осколків.

Екстремальний нагрів середовища, що виникає при поже-жах, вибухах легкозаймистих і вибухових речовин і має наступ-ні параметри фактору ураження: температура середовища; коефіцієнт тепловіддачі; час дії джерела екстремальних темпе-ратур.

Теплове випромінювання, що виникає при пожежах, вибу-хах і має наступні параметри фактору ураження: енергія теплового випромінювання; потужність теплового випроміню-вання; час дії джерела теплового випромінювання.

Іонізуюче випромінювання, що виникає при аваріях (ката-строфах) з викидом радіоактивних речовин і має наступні пара-метри фактору ураження: активність радіонуклідів в джерелі; щільність радіоактивного забруднення місцевості; концентрація радіоактивного забруднення; концентрація радіонуклідів.

Активність радіонукліда в джерелі іонізації – радіоактив-ність, що дорівнює відношенню числа мимовільних ядерних перетворювань в джерелі за малий інтервал часу до цього інтер-валу.

Щільність радіоактивного забруднення місцевості – це сту-пінь радіоактивного забруднення місцевості.

Токсична дія - що виникає при аваріях (катастрофах) з вики-дом сильнодіючих отруйних речовин і має наступні параметри фактору ураження: концентрація небезпечної хімічної речовини в середовищі; щільність хімічного зараження місцевості і об’єктів.

Щільність зараження небезпечними хімічними речовинами – ступінь хімічного зараження місцевості.

Більшість параметрів кожного фактору джерела техногенної надзвичайної ситуації мають міжнародну позначку і одиницю виміру, як у системі СІ, так і не системні. Ось чому при вимірах показників треба бути уважними з одиницями виміру.

НС техногенного характеру притаманні кожному місту, насе-леному пункту, району, області або реґіону держави. Найбільш небезпечними із них є: аварії (катастрофи) з викидом радіо-активних, хімічних або біологічних небезпечних речовин, вибу-хи і пожежі, прорив водосховищ, на транспорті, в промисловості та в інших галузях економіки.

Небезпеку складають і такі можливі транснаціональні аварії (катастрофи) як аварії на АЕС та хімічно небезпечних об'єктах.

Керівник заняття ставить 2-3 запитання навчаємим що-до визначення повноти засвоєння викладеного матеріалу і при необхідності робить додаткові пояснення.

ДРУГЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:

“НАДЗВИЧАЙНІ СИТУАЦІЇ ПРИРОДНОГО ТА ЕКОЛОГІЧНОГО ХАРАКТЕРУ ТА ЇХ МОЖЛИВІ НАСЛІДКИ”

Природні надзвичайні ситуації класифікують за видами мож-ливих природних явищ, що приводять до їх виникнення: небез-печні геологічні, метеорологічні, гідрологічні морські та прісно-водні явища, деградація ґрунтів чи надр, природні пожежі, зміна стану повітряного басейну, інфекційна захворюваність людей, сільськогосподарських тварин, масове ураження сільськогоспо-дарських рослин хворобами і збудниками, зміна стану водних ресурсів і біосфери тощо.

Кожний клас стихійних лих класифікується за характерис-тиками явища, які визначають особливості дії факторів уражен-ня на людей, навколишнє природне середовище та суб'єкти гос-подарської діяльності.

Природна надзвичайна ситуація – це обстановка на визначе-ній території або акваторії, що склалася у разі виникнення джерела природної надзвичайної ситуації, яка може потягти або потягла людські жертви, нанести шкоду здоров'ю людей і дов-кіллю, а також привести до значних матеріальних втрат і пору-шення життєдіяльності людей.

Джерело природної НС – це небезпечне природне явище або процес, внаслідок якого на визначеній території або акваторії виникла або може виникнути НС.

Фактор ураження джерела природної НС – це складова небез-печного природного явища або процесу, що викликана дже-релом природної НС і характеризується фізичними, хімічними, біологічними діями і проявляннями, які визначені або виражені відповідними параметрами.

Дія джерела ураження природної НС - це негативний вплив одного або сполучених факторів ураження джерела природної надзвичайної ситуації на життя і здоров'я людей, сільськогос-подарських тварин і рослин, об'єкти економіки та довкілля.

Небезпечне природне явище - подія природного походження або результат діяльності природних процесів, які за своєю інтен-сивністю, масштабом поширення і тривалістю можуть вражати людей, об'єкти економіки та довкілля.

Стихійне лихо - це руйнівне природне або природне антро-погенне явище чи процес значного масштабу, внаслідок якого може виникнути або виникла загроза життю і здоров'ю людей, статися руйнування чи знищення матеріальних цінностей і ком-понентів довкілля.

Природно-техногенна катастрофа - руйнівний процес, що роз-вивається внаслідок порушення нормальної взаємодії техноло-гічних об'єктів з компонентами довкілля, який приводить до масової загибелі людей, знищення і руйнування об'єктів еконо-міки і компонентів довкілля.

Зона природної надзвичайної ситуації - територія чи аквато-рія, на якій внаслідок виникнення джерела природної надзви-чайної ситуації або розповсюдження його наслідків з інших районів виникла природна НС.

Зона можливої природної надзвичайної ситуації – територія чи акваторія, на якій існує або не виключена можливість виник-нення природної надзвичайної ситуації.

Екологічна надзвичайна ситуація – це обстановка на визначе-ній території або акваторії, що склалася у разі виникнення дже-рела екологічної надзвичайної ситуації, яка привела до гострих несприятливих змін в середовищі проживання людей і, як пра-вило, масової загибелі живих організмів і економічним збиткам.

Фактор ураження джерела екологічної НС - це складова небезпечного стихійного лиха, великої виробничої або транс-портної аварії, що привели до гострих несприятливих змін в середовищі проживання людей і, як правило, масової загибелі живих організмів і економічним збиткам.

Дія ураження джерела екологічної НС - негативний вплив одного або сполучених факторів ураження джерела екологічної надзвичайної ситуації на життя і здоров'я людей, сільськогоспо-дарських тварин і рослин та навколишнє природне середовище.

Зона екологічної надзвичайної ситуації - територія чи аква-торія, на якій внаслідок виникнення джерела екологічної НС або розповсюдження його наслідків із других районів виникла екологічна НС.

Зона можливої екологічної надзвичайної ситуації - територія чи акваторія, на якій уже існує або не виключена можливість виникнення екологічної надзвичайної ситуації.

Економічні збитки від НС - оцінені відповідним чином втра-ти, спричинені цією ситуацією.

Загальні ознаки надзвичайних ситуацій: наявність або загроза загибелі людей чи значне порушення умов їх життєдіяльності; заподіяння економічних збитків; істотне погіршення стану дов-кілля.

Всі природні надзвичайні ситуації характеризуються наступ-ними термінами та визначеннями:

Небезпечне геологічне явище – це подія геологічного поход-ження або наслідок дії геологічних процесів, що виникають в земній корі під дією різних природних і геодинамічних факторів або їх комбінацій, які оказують або можуть оказати дію ура-ження на людей, сільськогос-подарських тварин і рослин, об'єк-ти економіки і довкілля.

Сейсмічна безпека - стан захисту населення, об'єктів еконо-міки і навколишнього природного середовища від небезпеки, що виникає від наслідків землетрусу.

Забезпечення сейсмічної небезпеки - прийняття і дотримання правових норм, виконання екологічних і сейсмічних захисних правил і вимог, а також виконання комплексу організаційних, прогнозних, інженерних, технічних, сейсмічних захисних і спе-ціальних заходів, що спрямовані на забезпечення захисту от дії факторів ураження внаслідок землетрусу людей, об'єктів госпо-дарської діяльності і довкілля.

Сейсмічне районування - виділення областей, районів або окремих ділянок місцевості на поверхні Землі за ступенем потенційної сейсмічної небезпеки, що проводиться на базі комп-лексного аналізу геологічних і геофізичних даних.

Сейсмічна область - гірська складчаста область або активна платформа, в межах якої можуть пройти землетруси, ступінь потенційної небезпеки яких характеризується макросейсмічною інтенсивністю і максимально можливим прискоренням коливан-ня ґрунту при землетрусу.

Сейсмічна хвиля - пружні коливання, що розповсюджуються в Землі від осередків землетрусів і вибухів.

Сейсмічна шкала - шкала для оцінки інтенсивності земле-трусу на поверхні Землі.

Землетрус - підземні поштовхи і коливання земної поверхні, що виникають внаслідок раптових зміщень і розривів в земній корі або верхній частині мантії Землі, які передаються на великі відстані у виді пружних коливань.

Осередок землетрусу - область виникнення підземного удару в товщі земної поверхні або верхньої мантії, що є причиною землетрусу.

Вулкан - геологічне утворення, що виникає над каналами і тріщинами в земній корі, по яким на земну поверхню виливає-ться лава, попіл, гарячі гази, пари води і уламки гірських порід.

Обвал - відрив і падіння великих мас гірських порід на крутих і обривистих схилах гір, річних долин і морському побережжю, які виникають головним чином за рахунок послаблення зв'язу-вання гірських порід під впливом процесів вивітрювання, діяль-ності поверхневих і підземних вод.

Зсув - переміщення мас гірських порід по схилу під дією влас-ної ваги і додаткового навантаження внаслідок підмиву схилу, перезволожування, сейсмічних поштовхів та інших процесів.

Протизсувний захист - комплекс охоронних, обмежувальних і інженерно-технічних заходів, направлених на запобігання ви-никнення і розвитку зсувного процесу, захисту людей і тери-торій від зсувів, а також своєчасне інформування органів вико-навчої влади або місцевого самоврядування і населення про загрозу його виникнення.

Небезпечне гідрологічне явище - подія гідрологічного поход-ження або результат гідрологічних процесів, що виникають під дією різних природних або гідродинамічних факторів або їх комбінацій, які оказують або можуть оказати дію ураження на людей, сільськогосподарських тварин і рослин, об'єкти еконо-міки і довкілля.

Повінь - щорічне затоплення від тривалого підйому рівня води території місцевості, що прилягає до ріки, озера або водо-сховища, яке повторюється в один і той же період сезону.

Паводок - фаза водного режиму ріки, яка може багатократно повторюватися в різні сезони року, що характеризується інтен-сивним, короткочасним збільшенням витрат і рівнів води, які викликаються дощем або інтенсивним таненням снігу під час відлиги.

Підтоплення - підвищення рівня ґрунтових вод, що порушу-ють нормальне використання території, будівництво і експлуа-тацію розташованих на ній об'єктів.

Зона затоплення - територія, що покривається водою в резуль-таті перевищення притоку води у порівнянні з пропускною мож-ливістю русла.

Зона вірогідного затоплення - територія, в межах якої мож-ливо або прогнозується виникнення зони затоплення.

Зона катастрофічного затоплення - зона затоплення, на якій сталася загибель людей, сільськогосподарських тварин і рослин, пошкодження або знищення матеріальних цінностей, а також причинена шкода навколишньому природному середовищу.

Зона вірогідного катастрофічного затоплення - зона вірогід-ного затоплення, на якій очікується або можлива загибель лю-дей, сільськогосподарських тварин і рослин, пошкодження або знищення матеріальних цінностей, а також спричинення шкоди довкіллю.

Сель (селевий потік) - стрімкий русловий потік, який виникає раптово, складається із води, піску, грязі та уламків гірських порід і характеризується різким підйомом рівня води, хвильовим рухом, коротким терміном дії, значним ерозійним і кумуля-тивним ефектом, що створює загрозу життю і здоров'ю людей, шкоду об'єктам і довкіллю.

Селенебезпечна територія - територія, що характеризується інтенсивністю розвитку селевих процесів, які створюють небез-пеку для людей, об'єктів економіки і довкілля.

Захист проти селю -комплекс охоронних, обмежувальних і ін-женерно-технічних заходів, направлених на запобігання виник-нення і розвитку селевих процесів, захисту людей і територій від зсувів, а також своєчасного інформування органів виконав-чої влади і місцевого самоврядування та населення про загрозу виникнення селів.

Лавина - швидкий, що раптово виникає рух снігу і (або) льоду вниз по крутим схилам гір, який представляє загрозу життю і здоров'ю людей та спричиняє шкоду об'єктам економіки і дов-кіллю.

Лавинонебезпечна територія - гірська місцевість, на якій є реальна потенційна небезпека сходу лавин, які приводять або можуть створити загрозу життю і здоров'ю людей та завдати шкоду об'єктам економіки і довкіллю.

Протилавинний захист - комплекс охоронних, обмежуваль-них і інженерно-технічних заходів, направлених на запобігання виникненню процесів, що утворюють лавини, а також своєчас-не інформування органів виконавчої влади або місцевого само-врядування і населення про загрозу виникнення лавин.

Небезпечне метеорологічне явище - природні процеси і яви-ща, що виникають в атмосфері під дією різних природних фак-торів і їх комбінацій, які приводять або можуть створити загрозу життю і здоров'ю людей та завдати шкоду об'єктам економіки і довкілля.

Сильний вітер - рух повітря відносно земної поверхні з швид-кістю більше 14 м/с.

Вихор - атмосферне утворення з обертальним рухом повітря навколо вертикальної або нахиленої осі.

Ураган - вітер руйнівної сили і великої тривалості, швидкість якого більше 32 м/с.

Циклон - атмосферне утворення з зниженим тиском повітря і ураганними швидкостями вітру, що виникає в тропічних широ-тах і викликає великі руйнування і загибель людей.

Шторм - тривалий дуже сильний вітер з швидкістю більше 20 м/с, який викликає сильне хвилювання на морі і руйнування на суші.

Смерч - сильний малий за масштабами атмосферний вихор діаметром до 1000 м, в якому повітря обертається з швидкістю до 100 м/с, що має велику руйнівну силу.

Шквал - різке не тривале посилення вітру до 20-30 м/с і більше, що супроводжується зміною його напрямку, яке поєднано з конвективними процесами.

Протяжний дощ - рідкі атмосферні опади, що випадають без-перервно або почти безперервно на протязі декілька діб, які можуть визвати повені, затоплення і підтоплення.

Гроза - атмосферне явище, що пов'язано з розвитком сильних купчастих дощових хмар, що супроводжується багатократними електричними розрядами між хмарами і земною поверхнею, зву-ковими явищами, сильними опадами, нерідко з градом.

Град - атмосферні осадки, що випадають в теплу пору року, у виді часток щільного льоду діаметром от 5 мм до 15 см, звичайно разом з зливовим дощем при грозі.

Сніг - тверді атмосферні опади, що складаються з льодяних кристаликів або сніжинок різної форми, які випадають з хмар при температурі повітря нижче 0 °С.

Ожеледь - шар щільного льоду, що утворюється на земній поверхні і на предметах при намерзанні переохолоджених капель дощу або туману.

Сильний снігопад - тривале інтенсивне випадання снігу із хмар, що приводить до значного погіршення видимості і перешкоджує руху транспорту.

Сильна завірюха - переніс снігу над поверхнею землі сильним вітром, можливо в сполуці з випаданням снігу, що приводить до значного погіршення видимості і заносу транспортних засобів.

Туман - скупчення продуктів конденсації в виді капель або кристалів в повітрі безпосередньо над поверхнею землі, що супроводиться значним погіршенням видимості.

Пильна буря - перенесення великої кількості пилі або піску сильним вітром, що супроводжується погіршенням видимості, видуванням верхнього шару ґрунту разом з насінням і молодими рослинами, засипанням посівів і транспортних магістралей.

Засуха - комплекс метеорологічних факторів у виді тривалої відсутності опадів в поєднанні з високою температурою і пони-женням вологості повітря, що приводить до порушення водного балансу рослин і викликає їх пригноб-лення або загибель.

Природна пожежа - неконтрольований процес горіння, що стихійно виникає і розповсюджується в довкіллі, який супровод-жується інтенсивним виділенням тепла, диму та світловим вип-ромінюванням, що створює небезпеку для людей і завдає шкоду об'єктам господарської діяльності та навколишньому середо-вищу.

Лісна пожежа - неконтрольований процес горіння в лісах, що виникає стихійно або внаслідок зневажливого поводження лю-дей з вогнем і розповсюджується на території лісу.

Степова пожежа - неконтрольований процес горіння, що виникає стихійно або внаслідок штучного палу в степу.

Торф'яна пожежа - загорання торф'яного болота, осушеного або природного, при перегріві його поверхні променями сонця або внаслідок зневажливого поводження людей з вогнем.

Зона пожежі - територія, в межах якої в результаті стихійного лиха, аварій, катастроф або необережної дії людей виникають і розповсюджуються пожежі.

Біологічно-соціальна надзвичайна ситуація - стан, при якому в результаті виникнення джерела біологічно-соціальної над-звичайної ситуації на визначеній території порушуються нормальні умови життя і здоров'я людей, існування сільсько-господарських тварин і рослин, виникає загроза життю і здоро-в'ю людей, широкого розповсюдження інфекційних захворю-вань, втрати сільськогосподарських тварин і рослин.

Джерело біологічно-соціальної надзвичайної ситуації – особ-ливо небезпечна або широко розповсюджена інфекційна захво-рюваність людей, сільськогосподарських тварин і рослин, в результаті яких на визначеній території виникла або може виникнути біологічно-соціальна надзви-чайна ситуація.

Біологічна безпека - стан захисту людей, сільськогосподар-ських тварин і рослин, навколишнього природного середовища від небезпеки, що викликана або буде викликана джерелом біологічно-соціальної НС.

Особливо небезпечна інфекція - стан зараження організму людей або тварин, що проявляється в виді інфекційних зах-ворювань, прогресуючий за часом і в просторі, що викликає тяжкі наслідки для здоров'я людей і сільськогосподарських тва-рин або їх загибель.

Збудник інфекційного захворювання - патогенний мікроор-ганізм, що має еволюційне пристосування до паразитування в організмі людини або тварини і потенційно здатний викликати захворювання інфекційною хворобою.

Джерело збудника інфекційної хвороби - організм зараженої людини або тварини, в якому іде природний процес зберігання, розмноження і виділення в зовнішнє середовище збудника інфекційної хвороби.

Карантин - система тимчасових організаційних, режимних, обмежувальних, адміністративних, господарських, санітарних, епідемічних, гігієнічних, лікувальних, і профілактичних заходів, які спрямовані на попередження розповсюдження інфекційної хвороби і забезпечення локалізації епідемічного, епізоотичного або епіфітотичних осередків і наступну їх ліквідацію.

Обсервація - режимні і обмежувальні заходи, які які передба-чають разом з посиленням медичного і ветеринарного нагляду і проведення протиепідемічних, лікувальних, профілактичних, ветеринарних і санітарних заходів, обмеження пересування і переміщення людей або сільськогосподарських тварин в усіх прилеглих з зоною карантину адміністративно-територіальних утвореннях, які створюють зону обсервації.

Епідемія - масове, прогресуюче за часом і в просторі в межах визначеного реґіону розповсюдження інфекційної хвороби лю-дей, яке значно перевищує звичайно зареєстрований на даній території рівень захворюваності.

Епідемічний осередок - місце зараження і перебування лю-дей, що захворіли інфекційною хворобою або територія, в ме-жах якої за певний відрізок часу можливо зараження людей і сільськогосподарських тварин збудниками інфекційної хвороби.

Епізоотія - одночасне прогресуюче за часом і в просторі в межах визначеного реґіону розповсюдження інфекційної хво-роби серед великої кількості одного або значних видів сільсько-господарських тварин, що значно перевищує звичайно зареєст-рований на даній території рівень захворюваності.

Панзоотія - масове одночасне розповсюдження інфекційної хвороби сільськогосподарських тварин з високим рівнем захво-рюваності на великій території з охоплюванням цілих реґіонів, декілька держав або материків.

Ензоотія -одночасне розповсюдження інфекційної хвороби серед сільськогосподарських тварин в визначеній місцевості, населеному пункті або на об'єкті господарської діяльності, при-родні і господарсько-економічні умови яких виключають пов-сюди розповсюдження даної хвороби.

Епізоотичний осередок - місце знаходження джерела збуд-ника інфекційної хвороби сільськогосподарських тварин, який ізольовано таким чином, що становиться неможливим передача збудника тваринам, які мають до неї сприйняття.

Епіфітотія - масове, прогресуюче за часом і в просторі інфек-ційне захворювання сільськогосподарських рослин і (або) різке підвищення чисельності шкідників рослин, що супроводжується масовою гибеллю сільськогосподарських культур і зниженням їх продуктивності.

Енфітотія - одночасне розповсюдження інфекційної захворю-ваності серед сільськогосподарських рослин у визначеній міс-цевості, населеному пункті або на об'єкті господарської діяль-ності, природні і господарсько-економічні умови яких виклю-чають повсюди розповсюдження даної хвороби.

Панфітотія - масове захворювання рослин і різке збільшення шкідників сільськогосподарських рослин на території цілих реґіонів, декілька держав або материків.

Сейсмічність характерна для сейсмоактивних зон, які ото-чують Україну: Закарпатська, Вранча, Кримсько-Чорноморська та Південно-Азовська.

Зонами сейсмічності обхвачені Закарпатська, Івано-Франків-ська, Чернівецька і Одеська області та Автономна Республіка Крим де сила землетрусів може складати до 7-8 балів та ряд інших областей з силою землетрусів до 5-6 балів.

Грязьовий вулканізм характерний для південної частини Ук-раїни (Автономна Республіка Крим і прилегла акваторія Азов-ського моря), викиди якого супроводжуються вибухами та лока-льними землетрусами. Особливо за останні роки активізувалися грязьові вулкани в зоні Південно-Азовського розлому, що приз-водить до виникнення нових островів та мілин в акваторії Азов-ського моря і Керченської протоки.

Селі найбільш широкого поширення набули у гірських райо-нах Карпат та Криму, та в деяких місцях на правому березі Дніпра. До катастрофічних відносяться селі з об'ємом виносу 10-100 тис. куб. м та періодичністю 1-5 років. В Криму вони по-ширюються на 9% території. В Закарпатській області - на 40 %; в Івано-Франківській - 33%; в Чернівецькій - 15%.

Карстові процеси розвиваються майже на 60% території України, в тому числі найбільш небезпечні процеси відкритого карсту. У деяких областях України ступінь ураженості карс-товими процесами сягає 60-100% території, при цьому харак-терними є явища карбонатного, сульфатного та соляного карсту. Карстові різновікові породи (від силуру до неогену включно) розвинуті на 60% території України. А відкритий карст вияв-ляється на 27% всієї площі.

Зсуви поширені на 50% території України. Найбільшого по-ширення вони набули в Закарпатській, Івано-Франківській, Чернівецькій, Миколаївській, Одеській, Харківській, Дніпропет-ровській областях і Автономній Республіці Крим. Типологічно найбільше зустрічаються зсуви видавлювання (довжиною до 5 км) та зсуви-потоки. У Кримських горах зустрічаються блокові та лінійні зсуви довжиною 0,5-2,5 км та шириною 0,3-1,5 км. Значною мірою зсувами охоплені береги каскаду Дніпровських водосховищ, де найбільш поширені зсуви спливання, а також фронтальні зсуви циркоподібної форми. На узбережжі Азов-ського і Чорного морів поширені фронтальні зсуви.

Обвали, осипи характерні для деяких районів Карпатських і Кримських гір.

Абразійні процеси найбільш поширені на Чорноморському узбережжі. Абразії підпадає до 60% берегів Азовського та до 30% - Чорного морів. Швидкість абразії в середньому складає 1,3-4,2 м/рік.

Небезпечні гідрологічні явища, які мають місце в Україні: сильні зливи (Карпатські та Кримські гори); град на всій тери-торії України; сильна спека -Степова зона; суховії, засухи – Сте-пова та східна Лісостепова зони; урагани, шквали, смерчі - більша частина України; пилові бурі - південний схід Степової зони; сильні тумани - південний схід Степової зони; сильні за-метілі - південний схід Степової зони; снігові заноси - Карпати; значні ожеледі – Степова зона; сильний мороз - північ Полісся та схід Лісостепової зони; повені -басейни річок; снігові лавини- Карпатські і Кримські гори; маловоддя - річки України; узбе-режжя та акваторії Чорного і Азовського морів -шторми, ураган-ні вітри, смерчі, зливи, обмерзання споруд і суден, сильні ту-мани, заметілі, ожеледі, небезпечні підйоми та убування рівня моря.

Повені мають місце майже на всіх річках України, а в Кар-патах і Криму мають виражений паводковий режим стоку. Повені на гірських річках (Дністер, Тиса, Прут та інші) формую-ться дуже швидко, від кількох годин до 2-3 діб. Високі повені властиві і річкам Дніпро, Дністер, Дунай і Сіверський Донець, які створюють небезпеку виникнення катастрофічного затоплен-ня при прориві дамб і гребель водосховищ.

Циклони характерні для Чорноморсько-Азовського басейну і виділяються своїми руйнівними наслідками та часто супровод-жуються місцевим підняттям рівня моря.

Природні пожежі найбільш характерні для Степової, Полі-ської та Лісостепової зон, Кримських гір. Найбільш поширені лісові та торф'яні пожежі.

Інфекційні захворювання людей і тварин та біологічного ураження рослин характерно для всіх територій України, особ-ливо вони притаманні південним областям та Автономній Республіці Крим.

Надзвичайні ситуації екологічного характеру, що пов'язані з змінами стану суші (катастрофічні провали, зсуви, обвали зем-ної поверхні, ерозія, дефляція; хімічне забруднення ґрунтів важ-кими металами; інтенсивна деградація ґрунтів; не поновлення природних ресурсів), складу і властивостей атмосфери (різкі зміни погоди або клімату в результаті антропогенного фактору; перевищення гранично допустимих концентрацій шкідливих до-мішок в атмосфері; температурна інверсія над містами і недос-таток кисню в атмосфері над містами; значне перевищення гра-нично допустимого рівня міського шуму; виникнення зон кис-лотних опадів; руйнування озонового шару атмосфери; значні зміни прозорості атмосфери), гідросфери (виснаження водних ресурсів; забруднення морського середовища) та біосфери при-таманні всій території України, кожному реґіону, області, райо-ну, населеному пункту.

Керівник заняття ставить 2-3 запитання навчаємим щодо визначення повноти засвоєння викладеного матеріалу і при необхідності робить додаткові пояснення.

ТРЕТЄ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:

“НАДЗВИЧАЙНІ СИТУАЦІЇ СОЦІАЛЬНО-ПОЛІТИЧНОГО І ВОЄННОГО ХАРАКТЕРУ

ТА МОЖЛИВІ НАСЛІДКИ”

Надзвичайні ситуації соціально-політичного характеру, які пов'язані з протиправними діями терористичного і антиконс-титуційного спрямування діляться на наступні надзвичайні си-туації: здійснення або реальна загроза збройних нападів і утри-мання важливих об’єктів або реальна загроза вчинення таких ак-цій щодо: органів державної влади, дипломатичних та консуль-ських установ, правоохоронних органів, телерадіоцентрів та вуз-лів зв’язку, військових гарнізонів, державних закладів, атомних електростанцій або інших об’єктів атомної енергетики; викра-дення (спроба викрадення) чи знищення суден, захоплення за-ручників, напад, замах на членів екіпажу повітряного або мор-ського (річкового) судна; знищення або викрадення з об’єктів зберігання, використання, переробки та під час транспорту-вання: вогнепальної зброї, боєприпасів, бронетахніки, артозб-роєння, вибухових речовин, радіоактивних і сильнодіючих речо-вин, наркотичних речовин, препаратів і сировини; аварії на арсе-налах, складах боєприпасів та на інших об’єктах військового призначення з викидом уламків, реактивних та звичайних боєп-рипасів, виявлення застарілих боєприпасів тощо.

Надзвичайні ситуації соціально-політичного характеру мо-жуть виникати в будь-якому місті, населеному пункті, районі, області або реґіоні України.

Надзвичайні ситуації воєнного характеру, які пов'язані з наслідками застосування зброї масового ураження або звичай-них засобів ураження, під час яких виникають вторинні фактори ураження населення, внаслідок зруйнування атомних і гідро-електричних станцій, складів і сховищ радіоактивних і токсич-них речовин та відходів, нафтопродуктів, вибухівки, транспорт-них та інженерних комунікацій тощо.

Надзвичайні ситуації воєнного характеру з ураженням насе-лення вторинними факторами внаслідок руйнування об'єктів економіки і військової інфраструктури можливі тільки в воєн-ний час на території держави.

Перед нами виникає цілком закономірне запитання: “Які над-звичайні ситуації техногенного, природного, екологічного, соціально-політичного та воєнного характеру можуть ви-никнути на нашому об’єкту?”.

Із всіх названих вам надзвичайних ситуацій на нашому об’єк-ту можливі наступні (керівник заняття перечисляє можливі надзвичайні ситуації, які притаманні об’єкту):________________ _______________________________________________________

___________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Керівник заняття ставить завдання навчаємим для самос-тійної підготовки до наступного заняття.

Т Е М А 3.

“ОПОВІЩЕННЯ НАСЕЛЕННЯ ПРО НАДЗВИЧАЙНІ СИТУАЦІЇ. ДІЇ ЗА СИГНАЛУ “УВАГА ВСІМ” І МОВНІЙ ІНФОРМАЦІЇ ОРГАНІВ УПРАВЛІННЯ З ПИТАНЬ НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ ТА ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ”.

Навчальна ціль:

Вивчити: сигнали і порядок оповіщення населення

про надзвичайні ситуації та дії за сигналом “Увага всім!” і мовній інформації органів управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення.

Вид навчальних занять – групове заняття.

Тривалість заняття – 1 час.

Метод проведення заняття – бесіда, розповідь, показ.

Місце проведення заняття – клас.

Навчальні питання і орієнтовний розрахунок

навчального часу:

Передмова 2/3 хв.

1. Порядок та сигнали оповіщення населення про надзви-чайні ситуації. 20 хв.

2. Дії за сигналом “Увага всім!” та мовній інформації органів управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захис-ту населення. 20 хв.

Підсумки. 3/2 хв.

ПЕРЕДМОВА

Зростання масштабів господарської діяльності і кількості ве-ликих промислових комплексів, концентрації на них агрегатів і установок великої і надзвичайно великої потужності, викорис-тання у виробництві потенційно небезпечних речовин у вели-ких кількостях, великий знос основних фондів на об'єктах еко-номіки - все це збільшує вірогідність виникнення надзвичайних техногенних ситуацій, раптове виникнення яких приводить до значних соціально-екологічних і економічних збитків, необхід-ності захисту людей від дії шкідливих для здоров'я факторів ураження, проведення рятувальних, невідкладних медичних і евакуаційних заходів, а також ліквідації негативних наслідків, які склалися внаслідок виникнення надзвичайних техногенних ситуацій.

Велика кількість можливих техногенних та природних над-звичайних ситуацій, які притаманні всім регіонам держави, ви-магає створення високо ефективної системи попередження орга-нів управління і сил ЦО та населення про загрозу виникнення або виникнення НС та порядок дій з ліквідації їх наслідків.

ПЕРШЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:

“ПОРЯДОК ТА СИГНАЛИ ОПОВІЩЕННЯ НАСЕЛЕННЯ ПРО НАДЗВИЧАЙНІ СИТУАЦІЇ”.

Для забезпечення управління цивільною обороною створює-ться загальнодержавна, територіальні і об'єктові системи зв'язку і оповіщення.

Зв'язок організується у відповідності з рішенням начальника цивільної оборони, вказівками начальника штабу і розпоряд-женням вищестоящого органу управління.

Оповіщення організується у всіх ланках управління цивільної оборони з метою своєчасного приведення системи ЦО в різні ступені готовності і доведення до органів управління і всього населення розпоряджень і сигналів цивільної оборони.

Відповідальність за організацію зв'язку і системи оповіщення несуть начальники територіальних управлінь (відділів) з надзви-чайних ситуацій і цивільного захисту населення, штабів ЦО та з НС, а за її підготовку і безперервну роботу - відповідні керів-ники об'єктів зв'язку.

В системах оповіщення цивільної оборони використовую-ться електросирени типів "С-40", "С-28" та інші, а також спеціа-льна апаратура АДУ-ЦВ, П-160, П-157, Р-413, "Горіх" та інша.

Електросирена "С-40" забезпечує озвучення території в радіусі 300-700 м. Радіус озвучення залежить від рівня вуличних шумів, характеру і висоти забудови, висоти встановлення елект-росирени над поверхнею землі. Вони встановлюються на най-більш високих будинках на рівні не менше як 2,5 м від верхньої точки даху в стороні від димових і вентиляційних труб, а також джерел сильних і постійних шумів.

Електросирена "С-28" встановлюються в шумних цехах про-мислових підприємств.

Апаратура дистанційного управління і циркулярного виклику (АДУ-ЦВ) призначена для створення місцевих автоматизованих систем централізованого оповіщення населення в містах, насе-лених пунктах і на об'єктах господарської діяльності.

Апаратура забезпечує централізоване включення електроси-рен, примусове дистанційне переключення програм радіотранс-ляційних вузлів для передачі сигналів оповіщення і інформації для населення, циркулярне оповіщення посадових осіб на квар-тирні і службові телефони. Працює по діючим, зайнятим або вільним лініям міської (районної) або об'єктової телефонної мережі.

Апаратура П-160 в комплекті з іншою апаратурою призначена для створення автоматизованих систем централізованого опові-щення цивільної оборони обласної ланки. Вона забезпечує пере-дачу і прийом п'яти сигналів оповіщення, речової інформації і одного перевірочного сигналу, а також управління місцевими системами оповіщення (міст, районів). При передачі речової інформації два із п'яти сигналів використовуються одночасно для переключення мовного тракту. Час проходження сигналу з отриманням підтвердження про його прийом в одній ланці не перевищує 3 с. Працює по діючим телефонним провідним і радіорелейним каналам зв'язку, а також по виділеним фізичним цеп'ям. Передача сигналів і речової інформації здійснюється шляхом відбору каналу зв'язку у споживача на час передачі без попередження абонента об відборі.

Апаратура П-157 разом з іншою апаратурою оповіщення (П-160, Р-413) призначена для загальнодержавної і обласних авто-матизованих систем централізованого оповіщення цивільної оборони.

Апаратура забезпечує дистанційне управління іншою апара-турою оповіщення (П-160, а в окремих ланках і 5Ф88), а також автоматичний контроль за проходженням сигналів оповіщення. Апаратура розрахована на передачу і прийом по одному дуплексному телеграфному каналу або фізичній цепі до 25 адре-сних, 10 виконавчих і 65 конт-рольних команд. В апаратурі пе-редбачений безперервний автоматичний контроль поправності телеграфного каналу.

Апаратура Р-413 призначена для створення загальнодержав-ної системи централізованого оповіщення цивільної оборони. Забезпечує передачу з пунктів управління ЦО через радіомовні станції держави сигналів оповіщення, а також приймання і від-ображення сигналів, які передаються. Крім того, в місцях прийо-му апаратура забезпечує запуск місцевих систем оповіщення. Апаратура розрахо-вана на прийом і відображення до 20 сигна-лів оповіщення, які передаються як циркулярно, так і за виби-ранням (визначеним групам або окремим адресатам). Передача виконується спеціальним кодом без переривання програми мов-лення. Час на доведення одного сигналу складає від 15 до 30 секунд.

Комплекс засобів багато канального голосового оповіщення по телефонним каналам зв'язку "ГОРІХ-О" призначається для передачі голосових повідомлень по телефонним лініям в авто-матичному режимі. Комплекс дозволяє збільшувати кількість каналів оповіщення з 4 до 16 шляхом встановлення каскаду засобів оповіщення, при цьому можлива одночасна передача до 4 різних повідомлень.

Використання засобів комплексу "ГОРІХ-О" дозволяє змен-шити час оповіщення в 2-5 разів і вивільнити персонал для рішення оперативних завдань.

Можливі зони оповіщення локальних об’єктових систем опо-віщення СГС-22 і серії ГР-Д-100 складає до 800 м.

Для оповіщення центральних і територіальних органів вико-навчої влади і місцевого самоврядування, органів управління з питань НС та цивільного захисту населення, сил цивільної обо-рони та населення встановлюються спеціальні сигнали опові-щення ЦО на мирний і воєнний часи.

“УВАГА ВСІМ!” – це головний сигнал цивільної обо-рони. Подається включенням сирен, а також інших встанов-лених сигнальних засобів, для привернення уваги населення в екстремальних випадках, а потім передається мовне повідом-лення.

На кожний випадок надзвичайних ситуацій управлінням (відділом) з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захис-ту готуються варіанти повідомлень, які потім, з урахуванням конкретних подій, корегуються. Інформація передається протя-гом 5 хвилин після подачі звукових сигналів (сирени, гудки і т.д.).