Передмова

Високий рівень розвитку сучасних видів озброєння, висока щільність радіаційних, хімічних та інших техногенних небез-печних об’єктів створює загрозу у разі збройних конфліктів і виникнення надзвичайних ситуацій на об’єктах з радіаційними технологіями може призвести до створення зон радіаційного забруднення місцевості на значних територіях з великою чисельністю населення, яке мешкає на них.

Все це вимагає завчасної підготовки населення і суб’єктів господарської діяльності до дій і функціонування в умовах можливого радіаційного забруднення навколишнього природ-ного середовища.

Навчальне питання:

“ПРАВИЛА ПОВЕДІНКИ ТА ДІЇ ПЕРСОНАЛУ

В зонах радіаційного забруднення місцевості”.

Після оголошення загрози виникнення надзвичайних ситуа-цій обстановка може змінюватися дуже швидко. У певний мо-мент виникне потреба подати один із сигналів оповіщення цивільної оборони. Мета подання сигналів – своєчасно попе-редити населення міст і сільської місцевості та суб’єкти госпо-дарської діяльності про виникнення безпосередньої загрози внаслідок ураження радіаційними і хімічними речовинами та бактеріальними засобами, ударною хвилею та іншими фактора-ми ураження при виникненні техногенних і природних надзви-чайних ситуацій (вибухи, великі пожежі, землетруси, повені тощо) та про необхідність використання засобів колективного і індивідуального захисту.

Сигнали подаються територіальними органами цивільної оборони, захисту населення і територій від надзвичайних си-туацій (управліннями (відділами) з питань надзвичайних ситуа-цій та цивільного захисту населення Автономної Республіки Крим, областей, районів та міст обласного підпорядкування) .

Для попередження населення про радіоактивне зараження встановлені наступні сигнали: на воєнний час -"Повітряна небезпека" і "Загроза радіаційного зараження”; на мирний час – “Аварія на атомній електростанції”. Ці сигнали подаються управ-іннями (відділами) з питань надзвичайних ситуацій та цивіль-ного захисту населення Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, районів та міст обласного підпоряд-кування, завчасно, для привернення уваги подаються звукові сигнали (сиренами, гудками тощо), які вважаються поперед-жувальними сигналами.

Запам’ятайте! Сирени і переривисті гудки інших сигна-льних засобів означають сигнал цивільної оборони “УВАГА ВСІМ!”.

"Увага всім!" – це головний сигнал Цивільної оборони України за яким населення зобов'язане ввімкнути наявні засоби зв'язку для прослуховування екстреного повідомлення. Після чого буде передаватися мовна інформація з використанням дер-жавних мереж дротяного, радіо- і телевізійного мовлення, в якій буде вказаний порядок дій на період радіоактивного зараження.

Головний спосіб оповіщення населення про дії при ви-никненні надзвичайних ситуацій – це передача повідомлення по мережі провідного мовлення (через квартирні і зовнішні гучно-мовці), а також через місцеві радіомовні станції і телебачення. Для привернення уваги населення в екстремальних випадках перед передачею інформації включаються сирени, а також інші сигнальні засоби.

За сигналом "Радіаційна небезпека" може бути наступний варіант тексту повідомлення управління (відділу) з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення області (сільського району, міста обласного підпорядкування) штабу ЦО:

"Увага! Говорить управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення _______області. Громадяни! Виникла безпосередня заг-роза радіоактивного зараження.

Приведіть у готовність засоби індивідуального захисту і тримайте їх постійно при собі. За командою органів управління цивільної оборони надягніть їх.

Для захисту поверхні тіла від забруднення радіоактивними речовинами використовуйте спортивний одяг, комбінезони і чоботи.

При собі майте плівкові (полімерні) накидки, куртки або плащі. Перевірте герметизацію житлових приміщень, стан вікон і дверей.

Загерметизуйте продукти харчування і створіть у ємкостях запас води.

Укрийте свійських тварин і корми. Сповістіть сусідів про отримання інформації. Надайте в цьому допомогу хворим і старим.

Надалі дійте відповідно до вказівок органів управління цивільної оборони.

Можливий інший текст повідомлення, приблизно аналогіч-ний цьому.

Текст передається з повторенням протягом 5 хвилин. Це мовне повідомлення є рекомендаціями для кожного грома-дянина про порядок дій щодо забезпечення себе і своїх рідних від радіоактивного зараження.

Радіоактивному зараженню (РЗ) при ядерних вибухах під-дається не лише район, що прилягає до місця вибуху, але й місцевість, що віддалена від нього на багато десятків і навіть сотень кілометрів. При цьому на великих площах виникають зони зараження, що являють небезпеку для особового складу органів управління і сил цивільної оборони та населення про-тягом тривалого часу.

Найбільш сильне радіоактивне зараження місцевості відбу-вається при підземних, наземних вибухах та теплових аваріях на атомних електростанціях та інших атомних об’єктах. Радіо-активне зараження при повітряних вибухах суттєвої небезпеки не викликає, уражуюча їх дія на місцевості визначається зага-льним зовнішнім опроміненням. Характеристикою їх уражую-чої дії є доза радіації зовнішнього опромінювання, яку може отримати людина за час перебування в заражених районах. За ступенем зараження і можливим наслідкам зовнішнього опромі-нювання (як у районі вибуху, так і на сліді хмари) прийнято виділяти зони зараження. Розміри і конфігурація, їх характер і ступінь зараження місіїевості залежить, головним чином, від по-тужності і виду вибуху, метеоумов, часу, що минув після вибу-ху, кількості вибухів і відносного розташування їх центрів. На це також справляє вплив рельєф місцевості, тип грунту в районі вибуху, лісові масиви та інші фактори.

Положення зони зараження визначається напрямком серед-нього вітру, з яким співпадає її вісь. За своєю конфігурацією (якщо напрямок вітру на різних висотах однаковий) зона утворює півколо з навітряної від центру вибуху сторони і витяг-нутий у напрямку середнього вітру еліпс. Площа зони приблиз-но дорівнює добутку довжини на ширину і коефіцієнт 0,8.

Ступінь зараження місцевості оцінюється рівнями радіації, що вимірюються у рентгенах або радах на годину (Р/год), а ступінь ураження людей внаслідок зовнішнього опромінювання визначається величиною дози радіації (що вимірюється у рент-генах або радах).

Для характеристики зон зараження із врахуванням небез-пеки перебування в них людей користуються дозами радіації з моменту випадіння радіоактивних речовин до їх повного розпа-ду (Д), а ступінь забруднення характеризується поверхневою (об’єм-ною) щільністю зараження радіонуклідами і вимірюється актив-ністю того чи іншого радіонукліда.

Радіаційна дія на персонал об’єктів і населення в зоні радіоак-тивного забруднення оцінюється величиною дози зовнішнього і внутрішнього опромінювання людей.

Основними дозиметричними величинами, за допомогою яких оцінюється дія радіації на людину, є поглинута і еквівалентна доза її опромінювання

Одиниці вимірювання доз радіації

Дози	Одиниці вимірювання		Переведення одиниць
	СІ	Не системні
Експозиційна	Кулон на кг повітря (Кл/кг)	Рентген (р)	1 Кл/кг = 3876 р
Поглинута	Грей (Гр)	Рад	1 Гр=100 рад 1 рад=0,87 р
Індивідуальна еквівалентна	Зіверт (Зв)	Бер	1 Зв=100 бер 1 рад=0,87 бер

Експозиційна доза визначається тільки для повітря при гамма і рентгенівському випромінюванні.

Поглинута доза – це основна дозиметрична величина для оцінки радіаційної небезпеки.

Еквівалентна доза – дозиметрична величина для оцінки шкоди здоров’ю людини від дії іонізуючого випромінювання будь-якого складу, дорівнює добутку поглинутої дози на коефі-цієнт якості.

Коефіцієнт якості випромінювання (К) дорівнює: для гамма і бета випромінювання - одиниці; для альфа випромінювання - двадцяти.

Умовно прийнято виділяти декілька зон радіоактивного зара-ження при ядерних вибухах:

- зона помірного зараження (А), на її межі доза дорівнює 40 Р;

- зона сильного зараження (Б) - доза дорівнює 40 Р;

- зона небезпечного зараження (В) - доза дорівнює 1200 Р;

- зона надзвичайно небезпечного зараження (Г) доза дорів-нює 4000 Р. Ближче за віссю до центру вибуху дози радіації будуть ще більшими.

Випадіння атмосферних опадів під час формування зон у 5-10 разів і більше збільшить ступінь зараження місцевості. Її рельєф також суттєво спотворить картину зараження. На схилах гір, що повернуті до навітряної сторони, рівні радіації будуть вищі, а з підвітряної - нижчими у 2-5 і більше разів, ніж на рівнинній місцевості. І тип грунту в районі вибуху справить свій вплив. Так, при наземних вибухах в районах з піщаним грунтом рівні радіації в зонах зараження будуть в 2-3 рази вищими за таб-личні. Лісові масиви в середньому в 2,5 рази зменшують рівні радіації у порівнянні з відкритою місцевістю.

Розміри зон радіоактивного зараження також можуть бути самими різними. При наземному ядерому вибуху потужністю 50 кт на рівнинній місцевості (швидкість вітру 50 км/год) довжина зонни А досягає 111 км при ширині 11 км, зони Б - 43,5 км, зони В - 23,3 км відповідно. Для інших тротилових еквівалентів та ін-шої швидкості вітру характеристики, зрозуміло, будуть іншими. Аналізуючи ці дані, слід мати на увазі, що в деяких випадках можна евакуювати людей - із зон сильного і небезпечного зара-ження у напрямках, перпендикулярних до їх вісі. Такі відстані, як 2,5-1,5 км, можна пройти навіть пішки за 20-30 хвилин, не чекаючи повного формування зон.

До радіаційних небезпечних об’єктів відносяться:

атомні електростанції (Запорізька, Південно-Українська, Рів-ненська, Хмельницька і Чорнобильська);

підприємства по виготовленню і переробці відпрацьова-ного ядерного палива;

підприємства по похованню радіоактивних відходів;

науково-дослідні та проектні організації, які працюють з ядерними реакторами;

ядерні реактори на об’єктах транспорту та інші.

Найбільш небезпечними із всіх аварій на РНО, є аварії з викидом радіонуклідів в атмосферу і гідросферу, що приводять до радіоактивного забруднення навколишнього природного сере-довища.

Характер і масштаби радіоактивного забруднення місцевості при аваріях на АЕС залежать від типу реактора, ступеню його руйнування, метеорологічних умов, рельєфу місцевості і, голов-ним чином, від характеру вибуху (тепловий чи ядерний).

При аварії на АЕС з тепловим вибухом і руйнуванням реак-тора відбувається викид радіонукліді в у атмосферу, гідросферу і літосферу, що обумовлює радіоактивне забруднення довкілля і опромінювання працюючого персоналу і населення.

Залежність тяжкості променевої хвороби від величини дози опромінювання наведено в таблиці.

Залежність тяжкості променевої хвороби

від дози опромінювання людини

Доза опромінювання		Тяжкість захворювання	Клінічна форма хвороби
Зв	Бер
1-2,5	100-250	1 – легка
2,5-4	250-400	11 – середня	Кістково-мозкова
4-6	400-600	111 – тяжка
6-10 10-80 > 80	600-1000 1000-8000 >8000	1У – дуже тяжка	Перехідна Кишкова Церебральна

Зони радіоактивного забруднення на місцевості при тепло-вому вибуху будуть характеризуватись значними рівнями радіа-ції. Вони поділяються на зони: відчуження, безумовного від-селення, гарантованого (добровільного) відселення і підвище-ного радіоекологічного контролю.

Зона відчуження – це територія з якої проводиться евакуація населення негайно після аварії і на ній не здійснюється госпо-дарська діяльність.

Зона безумовного відселення – це територія навколо АЕС, на якій щільність забруднення ґрунту довго живучими радіонук-лідами цезію дорівнює 15,0 Кі/км² і більше, або стронцію – 3,0 Кі/км² і більше, або плутонію – 0,1 Кі/км² і більше, де розра-хована ефективна доза опромінювання із урахуванням коефі-цієнту міграції радіонуклідів в рослини перебільшує 5 мЗв (0,5 бер) на рік.

Зона гарантованого (добровільного) відселення – це тери-торія, на якій щільність забруднення ґрунту радіонуклідами це-зію від 5,0 до 15,0 Кі/км², або стронцію від 0,15 до 3,0 Кі/км² або плутонію від 0,01 до 0,1 Кі/км², де ефективна доза опро-мінювання із урахуванням коефіцієнту міграції радіонуклідів в рослини та інших факторів може перебільшити 0,5 мЗв (0,05 бер) на рік.

Зона підвищеного радіоекологічного контролю – це тери-торія із щільністю забруднення ґрунту радіонуклідами цезію від 1,0 до 5,0 Кі/км², або стронцію від 0,02 до 0,15 Кі/км², або плутонію від 0,005 до 0,01 Кі/км², де ефективна доза опро-мінювання із урахуванням коефіцієнту міграції радіонуклідів в рослини та інших факторів може перебільшити 0,5 мЗв (0,05 бер) на рік.

Аварія з повним руйнуванням реактору на атомній електрич-ній станції і його ядерним вибухом – може мати місце внаслідок стихійного лиха, падіння літаючого апарату на атомну елект-ричну станцію, дії вибуху звичайних чи ядерних боєприпасів у воєнний час або диверсії.

На території сліду радіоактивної хмари такого вибуху, як і при наземному ядерному вибуху, виділяють зони: надзвичайно небезпечного забруднення (зона Г), небезпечного забруднення (зона В), сильного забруднення (зона Б), помірного забруднен-ня (зона А), радіаційної небезпеки (зона М).

Зони мають позначення: радіаційної небезпеки «М» – черво-ного кольору; зона помірного забруднення «А» – синього кольо-ру; сильного забруднення «Б» – зеленого кольору; зона небез-печного забруднення «В» – коричного кольору; зона надзвичай-но небезпечного забруднення «Г» – чорного кольору.

Характеристики зон можливого радіоактивного забруднення (зараження) місцевості при аваріях на атомних електростанціях (АЕС) та інших об’єктах з ядерними технологіями з ядерним вибухом реактора за дозами опромінювання за 1-й рік після аварії (у радах) приведені в таблиці.

Характеристика зон можливого радіоактивного

забруднення місцевості при аваріях на атомних електричних станціях (АЕС) з ядерним вибухом

Найменування зон	Індекс зони	Доза опромінювання за 1-й рік після аварії, рад		Потужність дози опромінювання через 1 годину після аварії, рад/год
		На зовнішній межі зони	На внутрішній межі зони	На зовнішній межі зони	На внутрішній межі зони
Радіаційної небезпеки	М	5	50	0,0014	0,14
Помірного забруднення	А	50	500	0,14	1,4
Сильного забруднення	Б	500	1500	1,4	4,2
Небезпечного забруднення	В	1500	5000	4,2	14
Надзвичайно небезпечного забруднення	Г	5000	-	14	-

Умовами проживання і трудової діяльності населення без обмеження по радіаційному фактору є одержання додат-кової дози за рахунок забруднення довкілля радіоактивними ізотопами дози, що не перебільшує межі опромінювання, які встановлені Державними гігієнічними нормативами “Норми радіаційної безпеки України (НРБУ- 97)”.