3.2. Обробіток грунту

3.2.1. Первинне освоєння площі

В комплексі робіт з вирощування садивного матеріалу надзвичайно важлива роль належить обробітку грунту. Окремі прийоми та системи обробітку грунту мають вагомий вплив на розвиток і ріст деревних рослин, розміри витрат на проведення не тільки наступних за ним робіт, пов’язаних з сіянням, садінням, доглядом за ґрунтом і знищенням бур’янів, а і на собівартість продукції в цілому. Встановлено рівні впливу на врожайність вирощуваних культур, агротехнічних заходів, при сумісному їх застосуванні: на обробіток грунту припадає 20 %.

У розсадниках обробіток грунту має місце під час освоєння площ, відведених під вирощування садивного матеріалу та проведення обробітку грунту в полях прийнятих сівозмін. Первинне освоєння площі включає планування площі і обробіток грунту (формування орного шару грунту). Під декоративні розсадники можуть відводитись різні категорії земель (землі, що вийшли з під сільськогосподарського користування, перелогові, цілинні, лісові землі та ін.), залежно від яких обирається система первинного обробітку грунту.

Під даний розсадник були виділені землі, які перебували в тимчасове сільськогосподарському використанні, які крім того характеризуються високим рівнем забур’яненості. Для освоєння дуже засмічених бур’янами земель використовують обробіток грунту за системою чорного пару з внесенням гербіцидів. Влітку або восени проводять лущення дернини в двох напрямках на глибину 7-10 см. З появою бур’янів проводять культурну оранку на глибину до 30 см, а наступного року утримують поле під чорним паром. Для знищення багаторічних злакових і дводольних бур’янів у полі чорного пару вносять гербіциди. Проти однодольних застосовують трихлорацетат натрію (ТХА), далапон, а проти дводольних – 2,4 Д у вигляді водних розчинів з розрахунку 500-600 л/га.

3.2.2. Системи основного обробітку ґрунту в полях сівозмін та їх обґрунтування

В полях прийнятих сівозмін проводиться основний обробіток ґрунту та передпосівний (передсадивний) обробіток ґрунту. Застосування тих або інших систем основного обробітку ґрунту залежить від конкретних ґрунтово-кліматичних умов, прийнятих сівозмін та специфічних, для певного виду садивного матеріалу особливостей його вирощування.

Основними завданнями обробітку грунту є:

• створення в одному шарі близьких до оптимальних водного, повітряного, теплового і поживного середовищ;

• забезпечення найкращих умов для кореневого живлення та росту кореневої системи;

• посилення кругообігу поживних речовин в ґрунті;

• підвищення активності корисних мікроорганізмів та інтенсивності мінералізації органічних залишків;

• знищення бур’янів, шкідників і збудників хвороб рослин;

• створення сприятливих умов для висіву насіння, садіння рослин, проведення доглядів і внесення добрив;

• захист ґрунту від водної і вітрової ерозії.

Для даного розсадника, враховуючи ґрунтово-кліматичні умови та потреби рослин, що вирощуються, була обрана сидеральнопарова система обробітку грунту. Сидеральнопарову систему застосовують для обробітку грунту в зонах надмірного і достатнього зволоження (Полісся і північні райони Лісостепу) на бідних азотом грунтах. Сидеральним називають такий пар, в якому вирощують культури, зелену масу яких заорюють з метою збагачення грунту органічними речовинами.

При вирощуванні на сидерат однорічного люпину восени, після викопування садивного матеріалу, проводять глибоку оранку з внесенням фосфорно-калійних добрив. Ранньою весною грунт боронують у двох напрямках. Перед висівом насіння люпину грунт культивують на глибину його загортання (3-4 см). Для ураження бульбочковими бактеріями насіння люпину перед висівом обробляють бактеріальним добривом нітрагіном з розрахунку 0,5 кг на 200 кг насіння. Норма висіву насіння люпину на 1 гектар становить 180-220 кг.

Для продовження корисної дії сидерату на легких грунтах бажано при заорюванні зеленої маси вносити торф із розрахунку 30-40 т/га, який завдяки високій поглинальній здатності зменшує вилуговування поживних речовин з орного шару.

У межах однієї сівозміни залежно від поля застосовують кілька систем обробітку грунту. У сівозмінах з вирощуванням зеленого добрива це системи сидерального пару та зяблева. Зяблеву систему обробітку грунту використовують на полях, що вийшли з-під однорічних або дворічних сіянців.

На площах, що вийшли з-під садивного матеріалу, зяблеву оранку проводять через 10-15 днів після викопування сіянців та саджанців без попереднього лущення. У разі потреби (на полях після викопування великомірних саджанців) перед оранкою проводять планування поверхні. У районах з глибоким сніговим покривом піднятий зяб залишають на зиму незаборонованим , що сприяє накопиченню вологи в грунті. В осінньо-зимовий період в зораному грунті проходять складні процеси, які сприяють поновленню структури грунту і накопиченню доступних для рослин елементів мінерального живлення. Заключним етапом зяблевої системи є раннє весняне боронування або так зване ранньовесняне закриття вологи, спрямоване на збереження вологи та покращення теплового режиму грунту.