Тема 1.4 Системний аналіз як методологія вирішення складних завдань управління

План лекції

1. Методологія системного аналізу, її послідовність.

2. Послідовність етапів і робіт щодо системного аналізу.

3. Особливості системного аналізу економічних систем.

Рекомендована література:

Основна: 1, 2, 3, 4

Допоміжна: 6, 10, 13, 14

Міні-лексікон: методологія, метод, нотація, засоби, цілі, критерії, динамічність, зворотній зв’язок.

Методологія - це база системного аналізу, що несе поняття, принципи, постановку й характеристику основних проблем системного аналізу.

Елементи системного аналізу визначають завдання, що підлягають дослідженню в ході повторюваних циклічних процедур. Вони містять у собі:

- цілі;

- критерії;

- альтернативні засоби досягнення цілі;

- витрати ресурсів на досягнення цілі;

- побудова моделі, що зв'язує цілі із засобами й ресурсами.

Останнім часом широко використовується термін CASE-Метод (метод альтернативних варіантів), за допомогою якого проектують різні системи. Він базується на послідовності перетворення процесу пізнання досліджуваної системи:

Методологія  Метод  Нотація  Засоби

Метод - це систематична процедура генерації системи і її елементів.

Нотація - засіб для опису структури системи, її елементів у вигляді різних блок-схем, діаграм, графів.

Засоби - інструмент, що дозволяє описати систему, її елементи і їхній взаємозв'язок.

Незалежно від характеру досліджуваного об'єкта існують основні елементи системного аналізу, які скорочено можна виразити у вигляді наступної послідовності:

Цілі  Способи досягнення цілі  Ресурси

Цілі  Функції  Проблеми (Дерево цілей)

При описі цієї послідовності складається дерево цілей, на підставі якого можна визначити елементи системи, які прямо або побічно будуть впливати на ціль.

У загальному виді послідовність етапів системного аналізу можна представити таким чином:

1. Аналіз проблеми. На цьому етапі визначається наявність проблеми, аналізується логічна структура системи, динаміка її розвитку в минулому й імовірність розвитку в майбутньому, зв'язок із зовнішнім середовищем, принципова можливість розв'язання.

2. Визначення системи й постановка завдання. Цей етап є найбільш важливим, тому що від нього залежить весь хід проведення досліджень.

Стосовно до систем керування насамперед варто з'ясувати саме призначення проведеного дослідження, тому що від цього істотно залежить напрямок і зміст наступних етапів. Важливо визначити, що послужило причиною, що викликала рішення про початок даного дослідження.

3. Аналіз структури системи. На цьому етапі необхідно насамперед локалізувати границі проблеми й системи й визначити їхнє зовнішнє середовище, для чого необхідно визначити набір всіх елементів, у тім або іншому ступені пов'язаних з поставленої на попередньому етапі завданням, і розділити їх на два класи - 1) досліджувану систему й 2) її зовнішнє середовище.

Критерієм поділу різних проблем на класи, як правило, є ступінь можливої глибини їхнього пізнання. Виходячи із цього в найбільш загальному виді всі проблеми підрозділяються на три класи: «добре структуровані» (well-structured), «неструктуровані» (unstructured) і «слабо структуровані » (ill-structured):

- до «добре структурованих» ставляться такі проблеми, у яких істотні залежності ясно виражені й можуть бути представлені в числах або символах. Цей клас проблем називають також «кількісно вираженими», і для рішення проблем цього класу широко використовується методологія «досліджень операцій»;

- «неструктурованими» є проблеми, які виражені головним чином у якісних ознаках і характеристиках і не піддаються кількісному опису й числовим оцінкам. Дослідження цих «якісно виражених» проблем піддається тільки евристичним методам аналізу. Тут відсутня можливість застосування логічно впорядкованих процедур відшукання рішень;

- до класу «слабо структуровані» ставляться проблеми, які містять, як якісні, так і кількісні елементи. Причому невизначені, що не піддаються кількісному аналізу залежності, ознаки й характеристики мають тенденцію домінувати в цих «змішаних» проблемах. До цього класу проблем ставиться більшість найбільш складних завдань економічного, технічного, політичного, воєнно-стратегічного характеру. Рішення проблем, що мають «слабо структурований характер», і є основним завданням системного аналізу.

4. Визначення й формування цілей системи. Визначаються вимоги вищестоящих систем, декомпозиція загальних цілей на підцілі системи, визначення критеріїв їхнього досягнення.

5. Виявлення потреби в ресурсах на основі декомпозиції цілей. Складається в оцінці необхідних засобів для досягнення кожної з підцілей і цілі в загальному.

6. Оцінка поточного стану ресурсів і ад'єктивування цілей. Складається у виявленні існуючих потужностей, резервів, фактичного стану ресурсів. На основі цієї розбіжності відбувається зворотний процес ад'єктивування й декомпозиції цілей.

7. Прогноз і аналіз майбутніх умов і тенденцій розвитку системи. Вивчається ймовірність зміни цілей, запасів ресурсів і т.д. у часі.

8. Вибір варіанта системи. Включає аналіз цілей системи на сумісність, повноту, усунення зайвих цілей, планування варіантів досягнення цілей і створення єдиної комплексної системи з одною загальною метою.

9. Діагностика існуючої системи. Включає виявлення втрат, недоліки організації, шляхи й можливості її вдосконалювання.

10. Побудова комплексної програми розвитку системи. Формування конкретних проектів, визначення послідовності виконання завдань, розподіл діяльності й відповідальності між виконавцями.

11. Проектування організації для досягнення цілей системи. Включає визначення цілей цієї організації, побудова її структури, опис режимів роботи, способів матеріального заохочення персоналу, використанні інформаційних ресурсів для контролю за виконанням цілей (з наявністю зворотного зв'язку).

Особливості аналізу економічних систем.

1. Виняткова складність, що визначається кількістю тридцятимільйонних елементів, різноманіттям підсистем, взаємозв'язків.

2. Динамічність. Всі економічні системи змінюються в часі.

3. Підпорядкованість. Всі економічні системи мають рівні підпорядкованості.

4. Наявність зворотного зв'язку між виходами й входами системи.

5. Невизначеність і ймовірність зміни багатьох параметрів системи. Для харчової відрости ці особливості здобувають особливу актуальність, тому що харчова сировина й продукція є найчастіше швидкопсувними, що підсилює невизначеність і динамічність цих систем.

Запитання для самоконтролю

1. Що таке методологія?

2. Яка послідовність CASE-метода? Його послідовність.

3. Перелічите послідовність етапів системного аналізу.

4. Перелічите класи систем по ступені глибини їхнього пізнання

5. Які особливості необхідно ураховувати щодо аналізу економічних систем.