5. Вікові особливості суїцидальної поведінки.

Вік істотно впливає на особливості суїцидальної поведінки. Наприклад, кризові періоди життя, такі, як юність або початок старості, характеризуються підвищенням суїцидальної готовності.

Особливості суїцидальної поведінки (суїцидальної мотивації, форм суїцидогенеза, суїцидальних проявів), характерні для певних вікових груп, розділених згідно з віковими піками суїцидальної активності (дитячий: до 12 років, підлітковий: 12-17 років, молодіжний: 17-29 років, зрілий: 30-55 років, літній: 55-70, похилий: старіше 70 років). Випадки суїцидальних дій у віці до 5 років не описані.

- для дітей характерні імпульсивні суїцидальні дії, їх найбільш частою причиною є сварки в родині, агресивне, негативне відношення батьків до дитини;

- у підлітковому віці причиною імпульсивних суїцидальних дій звичайно є конфліктні відносини з батьками, рідше із учителями. Підлітки нерідко ретельно планують суїцидальні дії, їхньою основою є екзистенціальна криза, обумовлена психологічною депривацією;

- у молодому віці найбільше часто зустрічаються суїцидальні спроби, значно частіше їх роблять дівчата. У переважній більшості випадків суїцидальні дії носять імпульсивний характер і обумовлені розривом відносин або сваркою з партнером;

- у дозрілих літах самогубства значно частіше зустрічаються в чоловіків, причиною яких є фінансовий крах, безробітниця, алкоголізм. Жінки частіше роблять суїцидальні спроби, обумовлені зрадою, відходом чоловіка або розлученням. Характер суїцидальної поведінки залежить від тривалості й суб'єктивної значимості психотравмуючої ситуації;

- у літньому віці суїцидальна поведінка в більшості випадків обумовлено різкою зміною способу життя внаслідок втрати колишнього рольового значення (закінчення трудової діяльності, конфлікти з дітьми й т.ін. );

- у похилому віці суїцидальна активність викликана самітністю, важкими соматичними захворюваннями. У літньому й похилому віці значно частіше зустрічаються самогубства з використанням свідомо летальних способів їхнього здійснення.

Розглянемо вікові особливості суїцидальної поведінки більш докладно.

Дитячий вік

Суїцидальна поведінка в дитячому віці носить характер ситуаційно-особистісних реакцій, тобто зв'язано властиво не із самим бажанням умерти, а із прагненням уникнути стресових ситуацій або покарання. Більшість дослідників відзначає, що суїцидальна поведінка в дітей до 13 років - рідке явище, і тільки з 15- літнього віку суїцидальна активність різко зростає, досягаючи максимуму до 16-19 років .

За даними дослідження А. Г. Амбрумово“ 770-ти дітей і підлітків із суїцидальною поведінкою, наймолодшими були діти 7 років. Більшість склали дівчинки (80,8 %). Найбільш частими способами в дівчинок були отруєння, у хлопчиків - порізи вен і повішення.

Більшість авторів уважають, що концепція смерті в дитини наближається до адекватного лише до 11 - 14 років, після чого дитина може по-справжньому усвідомлювати реальність і необоротність смерті. Маленька дитина скоріше фантазує із приводу смерті, погано розуміючи розходження між живучим і померлим. І тільки ближче до підліткового віку смерть починає сприйматися як реальне явище, хоча й заперечується, здається малоймовірної для себе. Отже, терміни "суїцид" і "суїцидальна поведінка" у точному значенні для раннього віку рідкозустрічаємі.

Мотиви, якими діти пояснюють свою поведінку, здаються несерйозними й скороминущими. Для дітей у цілому характерні вразливість, сугестивність, низька критичність до своєї поведінки, коливання настрою, імпульсивність, здатність яскраво почувати й переживати. Самогубство в дитячому віці побуджується гнівом, страхом, бажанням покарати себе або інших. Нерідко суїцидальна поведінка сполучається з іншими поведінковими проблемами, наприклад прогулами школи або конфліктами.

Виникненню суїцидальної поведінки також сприяють тривожні й депресивні стани. Ознаками депресії в дітей можуть бути: сум, невластивий дітям безсилля, порушення сну й апетиту, зниження ваги й соматичні скарги, страх невдачі й зниження інтересу до навчання, почуття неповноцінності або відкинутість, надмірна самокритичність, замкнутість; занепокоєння, агресивність і низька стійкість до фрустрації.

Підлітковий вік

Трохи іншу картину суїцидальної поведінки ми спостерігаємо в підлітковому віці. Серед підлітків спроби самогубства зустрічаються істотно частіше, ніж у дітей, причому лише деяке з них досягають своєї мети. Частота закінчених суїцидів підлітків не перевищує 1% від всіх суїцидальних дій. Суїцидальна поведінка в цьому віці частіше має демонстративний характер, у тому числі – шантаж. О. Є.Личко відзначає, що лише в 10 % підлітків є щире бажання покінчити із собою (замах на самогубство), в 90 % – це лемент про допомогу, Б. Н. Алмазов, обстеживши групу підлітків 14-18 років, навмисне: спричинивших собі порізи, установив, тільки 4% з них у момент самопорізу мали думки суїцидального змісту. Більшість: же ексцесів були зроблені після сварки з однолітками, а також як бравада або обряд "братання". О. Є. Личко, А. А. Александров, провівши обстеження групи підлітків у віці 14-18 років, прийшли до висновку, що в 49 % суїцидальні дії були зроблені на тлі гострої афективної реакції. У групі підлітків також трохи зростає роль психічних розладів, наприклад депресії. До "дитячих" ознак депресії приєднуються почуття нудьги й утоми, фіксація уваги на дріб'язках, схильність до бунту й неслухняність, зловживання алкоголем і наркотиками.

У цілому можна говорити про значний вплив на суїцидальну поведінку міжособистісних відносин з однолітками й батьками. На думку

Л. Я. Жезлової, у предпубертатному віці переважають "сімейні" проблеми, а в пубертатному - "сексуальні" і "любовні".

Іншим надзвичайно важливим фактором, на жаль відносно мало вивченим, виступає вплив підліткової субкультури, відповідь на повідомлення в ЗМІ в 1999 р. про самогубство Ігоря Сорйна, лідера молодіжної поп-групи "Иванушки интернейшинал"; кілька дівчинок- підлітків пішли прикладу свого кумира.

Після 14 років суїцидальна поведінка проявляється приблизно однаково часто й у дівчат і в юнаків. У молодому віці суїцидальна поведінка нерідко пов'язана з інтимно-особистісними відносинами, наприклад нещасною любов'ю. Як група молоді люди схильні до депресії. Ступінь депресії часто є показником серйозності суїцидальної погрози.

Молодь кінчає із собою майже в епідемічних масштабах. Протягом останнього десятиліття частота суїцидів у них зросла майже в 3 рази. Нові вражаючі статистичні дані показують, що найбільша їхня частота спостерігається у віці від 15 до 24 років, причому за минулі 30 років суїциди дітей від 5 до 14 років зросли в 8 разів. Крім того, судові експерти думають, що за безліччю випадків так званої "смерті внаслідок нещасного випадку" (у результаті автомобільних аварій, уживання токсичних препаратів або використання вогнепальної зброї) у дійсності ховаються суїциди.

Молоді люди спроби, що вживають, самогубства, часто відрізняються зниженою самооцінкою, випробовують почуття малоцінності й непотрібності. У цих випадках вони почувають себе біологічними чужинцями, розуміють, що крокують не в ногу з батьками й не підходять у якості прийомних членів сімейного кола. Крім того, у них часто без усякої причини може з'явитися почуття своєї небажаності, вони впевнені в тім, що батьки не хочуть їхньої появи на світло. Це називається феноменом "відкинутої дитини".

Ще одною значною подією, що може передувати суїцидам молоді, є переживання втрати взаємин через нещасну любов, переїзду в інше місце або сімейні втрати (смерть близьких або розлучення). Для цих ситуацій характерно раптова катастрофа важливих психологічних опор і втрата прихильностей. Існує також тісний зв'язок між саморуйнуючою поведінкою підлітків і жорстокістю, насильством, відкиданням або занедбаністю в родинах.

Суїцідальна молодь рідко хоче вмерти: вона жалує піти від обставин, які вважає нестерпними.

Дорослим необхідно приділяти більше часу уважному вислуховуванню своїх дітей і намагатися зрозуміти, що вони насправді мають на увазі й про що думають. Зі своєї сторони молодь теж повинна з розумінням ставитися до поглядів і цінностей дорослих. Дітям і батькам для більше ефективного спілкування зовсім не обов'язково погоджуватися завжди й у всім. Якщо виникають розходження в поглядах, то тим і іншим важливо показати словом і жестом, що між ними зберігаються безумовна любов і підтримка.

Дозрілий вік

Найчастішим психічним захворюванням дозрілого віку є депресія. Сивіюче волосся й заглиблюючі зморшки нагадують про неухильний рух життя вперед. Саме у віці від 40 до 60 років з'являється зайва вага, облисіння або погіршується зір. Страх стати сексуально не повноцінними звичайний для багатьох чоловіків після 40 років, коли мужність усе ще виміряється сексуальною потенцією.

Депресія дозрілого вік часто буває сполучена із самогубством. Разом з тілесними змінами відбуваються й психологічні зміни. Батьки, які раніше підтримували своїх дітей, тепер стають залежними від них. Менопауза часто починається тоді, коли діти назавжди залишають рідний дім, а чоловіки, зайняті власними турботами, приділяють усе менше уваги. Ще одним джерелом психічного дистреса й кризи може стати подружня невірність і розлучення.

Почуття розчарування, що осягає людину, може бути викликано не тільки сімейним життям, але й професійною кар'єрою. Якщо їі надії й мети чомусь не реалізувалися, то тепер вона усвідомлює, що вони вже й не досяжні. Для інших, навпаки, розчаруванням є професійний застій через те, що більше немає конкуренції й суперництва.

Із часом рівень самогубств у зрілості підвищується. Статистика фіксує, що протягом тільки одного року відбувається 1400 суїцидів американців у віці 30-34 років; 1800 - у віці 35-39 років; більше 2000 - у віці 45-49 років, і більше 2200 - серед американців 50-54 років.

Літній вік

Щорічно більше 20 000 американців старше 60 років кінчають із собою. Хоча люди за 65 років становлять тільки 11% усього населення, серед них відзначаються 25% всіх самогубств. Люди похилого віку легко маскують свої суїцидальні наміри тим, що можуть буквально заморити себе голодом, передозувати, переплутати або не прийняти вчасно ліки.

Старість приносить із собою фізичну неміч. Майже 9 з 10 людей похилого віку страждають, принаймні, одним хронічним захворюванням. Одним з найпоширеніших вікових розладів є втрата слуху. Часткова глухота збільшує тривогу, непристосованість і ізоляцію. З віком погіршується й зір. При старінні порушується діяльність нервової системи, змінюється м'язовий тонус, рефлекторна діяльність, знеславлюється контроль за положенням тіла в просторі й почуття рівноваги. Через атеросклероз, побічних дій медикаментів, депресії й тривоги виникають порушення пам'яті. Смерть віднімає в людей похилого віку братів, сестер, подружжя, колег, друзів і навіть дорослих дітей. Без роботи поступово зникають компенсаторні механізми, які нею опосредуются: відчувається не тільки недолік грошей, але й самооцінки, і задоволення, що вона приносила в колишні роки.

Ряд груп людей похилого віку піддані ще великому ризику. Серед білих чоловіків старше 65 років у США рівень самогубств в 4 рази вище його середнього рівня для всього населення. А в жінок – в 2 рази вище. Білі літні чоловіки роблять самогубства в 10 разів частіше, ніж жінки. У цілому рівень суїцидів серед літнього кольорового населення нижче, ніж серед білого. Колишні дослідження відзначали більше високий рівень самогубств у людей похилого віку із забезпечених шарів суспільства. Однак сьогодні більшість робіт указують на більшу частоту суїцидів і серед бідних. Найбільшому ризику самогубств піддаються літні городяни, що живуть у центрі міст. Багато лікарів, психологи й соціологи, очевидно, не віддають собі звіту в серйозності проблеми суїциду для людей похилого віку.

Показано зокрема , що 76% літніх чоловіків, що зробили самогубство, зверталися до лікаря протягом місяця до цього, 33% – протягом одного тижня, 10% відвідували лікаря принаймні за день до суїциду. Отже, лікарі не змогли визначити, що їхні соматичні скарги були поведінковими й вербальними індикаторами, що сигналізували про суїцидальні наміри. Слід зазначити, що алкоголізм і зловживання наркотиками, що є факторами ризику самогубства, також не часто розпізнаються в людей похилого віку.