Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
фо1 ч3.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
543 Кб
Скачать
☆

Контрольні питання

1. Яке Положення (стандарт) визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про запаси та її розкриття у фінансовій звітності?

2. Дайте визначення поняття “запаси”.

3. За яких умов запаси визнаються активом?

4. Яке значення мають запаси в господарській діяльності підприємства?

5. Що включають у себе запаси для цілей бухгалтерського обліку?

6. Які види запасів є найбільш поширеними?

7. У чому полягає відмінність між виробничими і товарними запасами?

8. Що ви розумієте під поняттям “сировина” і “матеріали”?

9. Які активи не включаються до складу запасів?

10. Який клас передбачений Планом рахунків для обліку запасів підприємства?

11. У яких випадках, ким і в скількох примірниках виписується товарно-транспортна накладна? У яких випадках допускається оформлення однієї товарно-транспортної накладної?

12. Від яких факторів залежить порядок оцінки запасів?

Тема 9 Облік готової продукції План

1.Визначення, класифікація та оцінка готової продукції.

2.Облік наявності та руху готової продукції.

Література :[1,2,11,12,13,15]

1.Визначення,класифікація то оцінка готової продукції

Визначення готової продукції наводиться у стандарті бухгал­терського обліку 9 „Запаси” та Інструкції до плану рахунків № 291 від 30.11.1999 р.

Готовою називають продукцію, яка виготовлена на підприємстві, призначена для продажу, повністю закінчена обробкою, пройшла випробування, приймання, укомплектування і відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим догово­рами або іншими нормативно-правовими актами (умовами, стандартами).

Класифікацію готової продукції наведено на рисунку.

Рис. 1. Класифікація готової продукції за її характером

В поточному обліку готова продукція групується за укрупненими позиціями: вироби основного виробництва; товари широкого вжитку, вироблені з відходів; запасні частини; виконані роботи та надані послуги .

За технологічною складністю продукцію поділяють на просту та складну. При цьому вона може бути основною, побічною або супутньою. За своїми технічними й іншими характеристиками побічна та супутня продукція майже не відрізняються від основної, тому їх кількісні та якісні параметри визначають аналогічно основній продукції.

Супутня продукція – це продукція, отримана в одному технологічному циклі (процесі) одночасно з основною. За якістю вона відповідає стандартам і призначена для подальшої обробки або відпуску споживачам. Супутня продукція як вихідний елемент виробничого процесу має якісні та кількісні параметри, які повинні одержати вартісну характеристику.

Побічна продукція – це продукція, яка іноді утворюється в комплексних виробництвах при виробництві основної і, на відміну від супутньої, не потребує додаткових витрат.У поточному обліку продукція (роботи, послуги) групується за укрупненими позиціями: вироби основного виробництва; товари широкого вжитку, вироблені з відходів; запасні частини; виконані роботи та надані послуги.

Готова продукція оприбутковується на склад із виробничих підрозділів на основі первинних документів – накладних, актів, відомостей випуску продукції та документів, що засвідчують якість (свідоцтво про якість, сертифікат відповідності державній системі сертифікації).

Оскільки собівартість готової продукції визначається після закінчення місяця або кварталу, а на склад вона надходить протягом поточного місяця (кварталу), то виникає необхідність встановлення умовної облікової ціни – планової (з виявленням відхилення між плановою і фактичною собівартістю після того, як буде складена калькуляція фактичної собівартості продукції) або продажної (з виявленням відхилення між продажною і фактичною собівартістю продукції).

У балансі готова продукція оцінюється за фактичною собівартістю, а в поточному обліку протягом місяця бухгалтер оприбутковує її за умовними цінами – плановими чи продажними. Отже, виникають розбіжності в оцінці готової продукції. Щоб поз­бутися таких розбіжностей, треба визначити відхилення між фак­тичною та умовною вартістю продукції після складання калькуляцій та скласти виправні проводки (дебет рахунку 26 і кредит рахунку 23 у випадку, якщо фактична собівартість готової продукції перевищує умовну вартість, або сторнувати такий запис, якщо фактична собівартість виявиться меншою від умовної вартості).